28 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 185/4826/22
адміністративне провадження № К/990/12247/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Тацій Л.В.,
суддів: Коваленко Н.В., Стеценка С.Г.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу № 185/4826/22
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30.04.2024 (головуючий суддя Ушенко С. В.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2025 (ухвалену в складі колегії суддів: головуючого судді Казначеєва Е. Г., суддів Геращенка І. В., Гаврищук Т. Г.),
Короткий зміст позовних вимог та судових рішень
06.07.2022 до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі також - відповідач, ГУ ПФУ в Донецькій області), в якій позивач просив:
визнати неправомірними дії відповідача щодо ненарахування та недоплати йому підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в Київському районі м. Донецька здійснити перерахунок пенсії із врахуванням підвищення 30 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно до Закону України від 18.11.2004 № 2195-IV "Про соціальний захист дітей війни" (далі - Закон № 2195-IV) та виплатити заборгованість, яка виникне в результаті такого перерахунку, за період з 23.07.2011 до прийняття рішення;
зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в Київському районі м. Донецька нарахувати та сплачувати надалі пенсію із врахуванням підвищення в розмірі 30 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність відповідно до Закону № 2195-IV на весь час дії цього Закону.
Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Донецької області від 11.07.2022 справа за позовом ОСОБА_1 передана на розгляд Донецькому окружному адміністративному суду.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 31.08.2022 позовну заяву залишено без руху і позивачеві надано строк 10 днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду, зокрема, письмової заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з даним позовом із зазначенням причин поважності його пропуску і наданням доказів, що підтверджують такі обставини.
Донецький окружний адміністративний суд ухвалою від 24.10.2022, залишеною без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2022, повернув ОСОБА_1 позовну заяву з підстав, передбачених частиною другою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (пропуск строку звернення до суду).
Верховний Суд постановою від 10.01.2024 ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 24.10.2022 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2022 скасував у частині повернення позовної заяви щодо позовних вимог за період з 06.01.2022 та направив справу у цій частині до Донецького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
В іншій частині ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 24.10.2022 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2022 - залишив без змін.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12.02.2024 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 .
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 30.04.2024, яке залишено без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2025, відмовлено у задоволені позову ОСОБА_1 .
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що підпункт 2 пункту 34 Закону України від 28.12.2014 №76-VIII не визнавався Конституційним Судом України неконституційним, а тому він підлягає застосуванню. Відтак, у спірний період відсутні правові підстави для виплати позивачу підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на касаційну скаргу
До Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в якій заявник просить скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30.04.2024 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2025, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов ОСОБА_1 повністю.
Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, заявник посилається на те, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних рішеннях не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 24.04.2018 у справі №646/6250/17, від 20.05.2020 у справі №815/1226/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2025 №990/29/22. Також, на думку скаржника, наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Крім того, вказує на розгляд цієї справи неповноважним складом суду в суді апеляційної інстанції.
Відповідач надіслав відзив на касаційну скаргу, відповідно до якого заперечує проти її задоволення.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.03.2025 визначено склад суду для розгляду касаційної скарги: головуючий суддя Тацій Л.В., судді: Стрелець Т. Г., Коваленко Н. В.
Ухвалою Верховного Суду від 11.04.2025 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , справу витребувано з Донецького окружного адміністративного суду.
22.09.2025 матеріали справи №185/4826/22 надійшли до Верховного Суду.
У зв'язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Стрелець Т. Г. (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 21.05.2025 № 12) та відпусткою судді Коваленко Н. В., на підставі розпорядження заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.10.2025 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Тацій Л. В., судді: Коваленко Н. В., Стеценко С. Г.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , є пенсіонером за віком та має статус «дитина війни».
Позивач вважає неправомірними дії відповідача щодо ненарахування та недоплати йому підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до частин 1-3 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Ключовим питанням, яке підлягає вирішенню у цій справі є право позивача на отримання підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 06.01.2022.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями статті 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Частиною третьою статті 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
У відповідності до частини першої статті 6 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» непрацездатні громадяни крім пенсійних виплат із системи пенсійного забезпечення мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством.
Правовий статус, основи соціального захисту та гарантії соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки дітей війни визначає Закон України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до статті 2 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни встановлюються з метою визнання на державному рівні важкого життєвого шляху громадян України, чиє дитинство збіглося з роками Другої світової війни та надання дітям війни соціальної підтримки.
Статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в первинній редакції було передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в такій редакції: "дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів".
Законом України від 28.12.2014 №80-VIII установлено, що норми і положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, згідно із Законом України від 08.07.2010 № 2456-VI (Бюджетний кодекс України), ураховуючи зміни, внесені Законом України від 28.12.2014 № 79-VIII.
Згідно із статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (в редакції Закону № 76-VIII від 28.12.2014) дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2011 N 1381 в первинній редакції установлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення, встановлене статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", провадиться у розмірі 7 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом, для осіб, які втратили працездатність.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2014 № 112 в абзаці першому пункту 4 постанови від 28.12.2011 № 1381 цифру і слова "7 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом, для осіб, які втратили працездатність" замінено цифрами і словом "66,43 гривні".
Враховуючи викладене, статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (із змінами, внесеними згідно із Законом № 76-VIII від 28.12.2014) законодавець наділив повноваженнями Кабінет Міністрів України встановлювати розмір і порядок виплати підвищення дітям війни.
Отже, відповідач, виплачуючи позивачу з 2022 року підвищення до пенсії як дитині війни у порядку та розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2011 №1381 "Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення", діяв правомірно та у межах наданих йому повноважень.
Позовні вимоги, які є предметом розгляду у цій справі, врегульовані нормами статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (із змінами, внесеними згідно із Законом № 76-VIII від 28.12.2014), а тому посилання ОСОБА_1 на правові норми у редакції, що втратили чинність, є безпідставними.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду: від 24.03.2021 у справі № 345/3651/16-а, від 19.03.2021 у справі № 826/15190/17, від 28.05.2021 у справі №521/21455/16-а.
З приводу доводів позивача про те, що за приписами законодавства у разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, відповідно до цього Закону, її розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі, колегія суддів зазначає, що у даному випадку спірним питанням є право позивача на отримання саме державної соціальної підтримки дітей війни.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що матеріали справи не свідчать, що позивачу з 06.01.2022 або з 23.07.2011 зменшився розмір пенсії.
Безпідставними є посилання в касаційній скарзі на неврахування судами попередніх інстанцій в оскаржуваних рішеннях висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 24.04.2018 у справі №646/6250/17, від 20.05.2020 у справі №815/1226/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2025 № 990/29/22.
Так, правовий висновок у наведених судових рішеннях Верховного Суду стосується питання застосування до спорів, які виникли у зв'язку поновленням виплати раніше призначених (нарахованих) пенсій громадянам України, які проживають за її межами, строків звернення до суду.
Однак у цій справі Донецький окружний адміністративний суд ухвалою від 24.10.2022, залишеною без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2022, повернув ОСОБА_1 позовну заяву відповідно до частини другої статті 123 КАС України (пропуск строку звернення до суду).
Верховний Суд постановою від 10.01.2024 скасував рішення судів попередніх інстанцій у частині повернення позовної заяви щодо позовних вимог за період з 06.01.2022 та направив справу у цій частині до Донецького окружного адміністративного суду для продовження розгляду. В іншій частині ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 24.10.2022 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2022 у справі №185/4826/22 - залишив без змін.
Отже, як було зазначено, у цій справі судами вирішено спір за період з 06.01.2022 та питання застосування строків у судових рішеннях, які є предметом касаційного перегляду не вирішувалось.
В касаційній скарзі позивач також послався на розгляд цієї справи неповноважним складом суду в суді апеляційної інстанції. Вказані мотиви обґрунтовані тим, що під час автоматизованого розподілу справи № 185/4826/22 був порушений порядок обрання суддів постійної колегії, до якої входить визначений суддя-доповідач Казначеєв Е. Г., що спричинило розгляд і вирішення справи неповноважним складом суду.
Положеннями частини третьою статті 33 КАС України визначено, що перегляд судових рішень в адміністративних справах в апеляційному порядку здійснюється колегією у складі трьох суддів.
Частинами другою та третьою статті 31 КАС України передбачено, що справа, розгляд якої відповідно до цього Кодексу здійснюється колегією суддів в обов'язковому порядку, розглядається постійною колегією суддів відповідного суду, до складу якої входить визначений Єдиною судовою інформаційно-комунікаційною системою суддя-доповідач. Персональний склад постійних колегій суддів визначається зборами суддів відповідного суду.
Відповідно до частини десятої статті 31 КАС України для кожної постійної колегії суддів збори суддів відповідного суду визначають резервних суддів строком на один рік.
За правилами частини першої статті 31 КАС України визначення судді, а в разі колегіального розгляду - судді-доповідача для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-комунікаційною системою під час реєстрації документів, зазначених в частині другій статті 18 цього Кодексу, а також в інших випадках визначення складу суду на будь-якій стадії судового процесу, з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді, за принципом випадковості та в хронологічному порядку надходження справ.
Згідно з інформацією, зазначеною у протоколі автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.08.2024, для розгляду справи визначено автоматизованою системою суддю-доповідача - Казначеєва Е. Г., а також суддів- членів колегії: Геращенко І. В., Гаврищук Т. Г.
Колегією суддів указаним складом ухвалено постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2025 у цій справі.
Судом не встановлено порушень автоматизованого розподілу справи між суддями, позивачем не наведено Суду обставин, які підтверджують, що справа розглянута неповноважним складом суду, а отже доводи касаційної скарги є необґрунтованими.
Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що позивач скористався своїм правом та звертався до суду апеляційної інстанції із заявою про відвід.
Розглядаючи цю справу в касаційному порядку, Верховний Суд також враховує, що згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.
Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення.
Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 341- 343, 349, 350, 355, 356, 359, 375 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30.04.2024 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2025 у справі № 185/4826/22 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Л. В. Тацій
Судді Н. В. Коваленко
С. Г. Стеценко