Справа № 685/599/25
Провадження № 2/685/337/25
(З А О Ч Н Е)
28 жовтня 2025 року селище Теофіполь
Теофіпольський районний суд Хмельницької області
у складі головуючої судді Турчин-Кукаріної І.В.,
за участі секретаря судового засідання Медун В.Р.,
представника позивача - адвоката Кравчука В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) про стягнення боргу за договором позики,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Теофіпольського районного суду Хмельницької області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики з ціною позову 33 500,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 04.02.2025 між ним та ОСОБА_2 укладено договір позики, за умовами якого ОСОБА_2 отримав кошти від ОСОБА_1 у розмірі 33 500,00 грн, які зобов'язався повернути у строк до 04.04.2025, підтвердженням чого є письмова розписка, складена і підписана особисто ОСОБА_2 . Разом з тим, відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав, грошових коштів не повернув, ухиляється від виконання зобов'язання, уникає зустрічей з позивачем, на телефонні дзвінки не відповідає, що, на думку позивача, свідчить про відсутність дійсного наміру відповідача повернути йому грошові кошти. На підставі зазначеного, позивач ОСОБА_1 просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 на його користь грошові кошти в сумі 33 500,00 грн та судові витрати.
Ухвалою судді Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 10.07.2025 провадження у справі відкрито, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, справу призначено до розгляду по суті на 10:00 год 07.08.2025, встановлено учасникам строк для подання заяв по суті справи.
У судове засідання, призначене на 07.08.2025, відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи судом, не з'явився, правом подати відзив на позовну заяву не скористався, хоча копію ухвали суду про відкриття провадження та призначення справи до розгляду отримав особисто 18.07.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
У судовому засіданні 07.08.2025 представник позивача адвокат Кравчук В.М. не заперечив проти відкладення розгляду справи для повторного виклику відповідача. У зв'язку з неявкою відповідача судове засідання відкладено на 17.09.2025, проте у зв'язку з перебуванням головуючої судді Турчин-Кукаріної І.В. у відпустці судове засідання відкладено на 23.10.2025.
У судове засідання, призначене на 07.08.2025, відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи судом, не з'явився, відзиву, заяв чи клопотань від відповідача до суду не надійшло.
У судовому засіданні 23.10.2025 представник позивача адвокат Кравчук В.М. позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві, проти ухвалення у справі заочного рішення не заперечив.
З урахуванням положень ст. 280 ЦПК України, позиції представника позивача, який не заперечив проти розгляду справи за вказаної явки учасників справи та постановлення судом заочного рішення, суд ухвалив судове засідання провести за фактичної явки учасників судового провадження, без участі відповідача, належним чином повідомленого про дату, час, місце судового засідання, який не з'явився в судове засідання без поважних причин та не повідомив про причини своєї неявки, не подав відзив, в порядку заочного розгляду справи.
Відповідно до ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.
За змістом ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
На підставі ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
З урахуванням фактичних обставин справи, змісту позовних вимог, позицій сторін та їх представників, викладених у заявах по суті справи, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність такого, що підлягає судовому розгляду, спору між сторонами, що виник з відносин договору позики.
При вирішенні питання про наявність законних підстав для стягнення з відповідача грошових коштів, зазначених у позові, суд, оглянувши матеріали справи, дослідивши докази, з'ясувавши правову позицію учасника справи, який забезпечив явку свого уповноваженого представника в судове засідання, а також висловлену у заяві по суті справи, виходить із змісту спірних правовідносин і таких встановлених фактичних обставин справи.
Суд встановив, що 04.02.2025 ОСОБА_2 власноручно написав боргову розписку, відповідно до якої ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 позику в сумі 33 500,00 грн, які зобов'язався повернути до 04.04.2025.
Оригінал зазначеної боргової розписки від 04.02.2025 наявний у матеріалах цивільної справи (а.с. 8).
У силу вимог ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Частини 1, 2 ст. 509 ЦК України визначають, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ст. 1047 ЦК України).
Відтак, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов'язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.
Таким чином, суд вважає доведеним факт укладення між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договору позики від 04.02.2025, за умовами якого позикодавець ОСОБА_1 передав у власність позичальникові ОСОБА_2 кошти у сумі 33 500,00 грн, а позичальник зобов'язався повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів до 04.04.2025, а також факт виконання позивачем свого зобов'язання за цим договором позики та передача позивачем і отримання відповідачем коштів у сумі 33 500,00 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
При цьом,у позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).
Статтею 545 ЦК України, визначено, що прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.
Разом з тим свої зобов'язання за договором позики від 04.02.2025 відповідач ОСОБА_2 не виконав, суму позики позивачеві не повернув, у зв'язку із чим у нього наявна заборгованість перед ОСОБА_1 у розмірі 33 500,00 грн, що підтверджується наявністю оригіналу боргової розписки у позивача.
Зазначені обставини повністю доведено позивачем та не спростовано відповідачем.
Стаття 525 ЦК України визначає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 527, ч. 1 ст. 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України у строк (термін), встановлений у зобов'язанні. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Ураховуючи встановлені судом фактичні обставини справи, підтверджені належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами, дослідженими в судовому засіданні, оціненими кожен по окремості, а також у сукупності та взаємозв'язку, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального права, з дотриманням вимог процесуального права, суд дійшов висновку про те, що майнові права позивача підлягають захисту в судовому порядку, позов підлягає задоволенню, а порушене право відновленню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором позики від 04.02.2025, укладеним між ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , у розмірі 33 500,00 грн.
Щодо питання про розподіл судових витрат, яке підлягає вирішенню відповідно ст. 264 ЦПК України при ухваленні рішення, то на підставі ст. 141 ЦПК України, в разі задоволення позовних вимог, судові витрати покладаються на відповідача.
Розмір сплаченого судового збору при зверненні до суду позивача відповідно до поданої квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № 73507212 від 03.07.2025, становить 1211,20 грн (а.с. 1), відтак, зазначена сума підлягає стягненню з відповідача.
На підставі наведеного та керуючись статтями 12, 13, 80, 81, 89, 141, 263-268, 280, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 04.02.2025 у сумі 33 500 (тридцять три тисячі п'ятсот) гривень 00 копійок.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений при поданні позову судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуто Теофіпольським районним судом Хмельницької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо таку заяву подано протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути поновлений в разі пропуску з поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подано заяву про перегляд заочного рішення або апеляційну скаргу, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про перегляд заочного рішення або апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо заяву про перегляд заочного рішення або апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвалу суду не було вручено у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлено в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ).
Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ).
Повне рішення суду складено і проголошено 28.10.2025.
Головуюча суддя Турчин-Кукаріна І.В.