28 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 520/5321/25
адміністративне провадження № К/990/41039/25
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Білак М.В., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2025 року у справі № 520/5321/25 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області, Головного управління ДПС у Харківській області, третя особа - ОСОБА_2 , про визнання протиправною бездіяльності суб'єктів владних повноважень, спонукання суб'єктів владних повноважень до вчинення конкретної управлінської функції,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області, Головного управління ДПС у Харківській області, третя особа - ОСОБА_2 , у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області та Головного управління ДПС у Харківській області за запитом ОСОБА_1 26 лютого 2025 року, на які листом Барвінківського міського голови Ізюмського району Харківської області - Бало О.О. від 03 березня 2025 року № 09-13/М-23/25 та листом заступника начальника Головного управління ДПС у Харківській області-Світлани Подсохи № 49/ЗПІ/20-40-24-13-12 від 06 березня 2025 року Світлани Подсохи протиправно відмовлено в задоволенні запитів, чим порушені права на інформацію;
- зобов'язати Виконавчий комітет Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області та Головного управління ДПС у Харківській області за запитом ОСОБА_1 від 26 лютого 2025 року надати інформацію, долучивши копію відповідних платіжних документів щодо сплати за договором оренди від 01 серпня 2008 року орендної плати за період майже 30 місяців ОСОБА_4 , який фактично використовує земельну ділянку зі ставком загальною площею 91,7518 га, у тому числі: пасовищ - 15,5405 га, полезахисних смуг - 4,1183 га, під болотами -1,0887 га, під поверховою спорудою - 0,0032 га, під гідротехнічними спорудами - 7,0717, під ставком - 68,9294 га.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2025 року, позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправною відмову, оформлену листом від 06 березня 2025 року № 49/ЗПІ/20-40-24-13-12 Головного управління ДПС у Харківській області у доступі до публічної інформації за запитом ОСОБА_1 від 26 лютого 2025 року в частині виконання податкового обов'язку із внесення до бюджету плати за землю за земельну ділянку загальною площею - 91,7518 га (у тому числі: пасовищ - 15,5405 га, полезахисних смуг - 4,1183 га, під болотами - 1,0887 га, під поверховою спорудою - 0,0032 га, під гідротехнічними спорудами - 7,0717 га, під ставком - 68,9294 га), яка на виконання розпорядження Голови Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області від 02 липня 2008 року №195 за укладеним 01 серпня 2008 року договором оренди землі була передана у користування ОСОБА_4 .
Зобов'язано Головне управління ДПС у Харківській області розглянути по суті запит ОСОБА_1 від 26 лютого 2025 року про доступ до публічної інформації в частині виконання податкового обов'язку із внесення до бюджету плати за землю за земельну ділянку загальною площею - 91,7518 га (у тому числі: пасовищ - 15,5405 га, полезахисних смуг - 4,1183 га, під болотами - 1,0887 га, під поверховою спорудою - 0,0032 га, під гідротехнічними спорудами - 7,0717 га, під ставком - 68,9294 га), яка на виконання розпорядження Голови Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області від 02 липня 2008 року № 195 за укладеним 01 серпня 2008 року договором оренди землі була передана у користування ОСОБА_4 з урахуванням висновків суду по справі № 520/5321/25.
Визнано протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області з надання публічної інформації за запитом ОСОБА_1 від 26 лютого 2025 року в частині умов поточної редакції правочину з оренди земельної ділянки загальною площею - 91,7518 га (у тому числі: пасовищ - 15,5405 га, полезахисних смуг - 4,1183 га, під болотами - 1,0887 га, під поверховою спорудою - 0,0032 га, під гідротехнічними спорудами - 7,0717 га, під ставком - 68,9294 га), яка на виконання розпорядження Голови Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області від 02 липня 2008 року № 195 за укладеним 01 серпня 2008 року договором оренди землі була передана у користування ОСОБА_4 .
Зобов'язано Виконавчий комітет Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області розглянути по суті запит ОСОБА_1 від 26 лютого 2025 року про доступ до публічної інформації з урахуванням висновків суду по справі №520/5321/25.
Позов у решті вимог залишено без задоволення.
Справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження.
Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління ДПС у Харківській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Ухвалою Верховного Суду від 17 вересня 2025 року касаційну скаргу повернуто особі, яка її подала на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв'язку з незазначенням у касаційній скарзі належних доводів та обґрунтувань щодо підстав оскарження судових рішень.
08 жовтня 2025 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» повторно надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2025 року у справі № 520/5321/25. Заявник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.
Дослідивши подану касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для її повернення з наступних підстав.
За правилами частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Імперативними приписами частини четвертої статті328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Враховуючи положення процесуального закону необхідно зазначити, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.
Під час перевірки повторно поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстав касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає, що касаційна скарга подається на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України - у випадку відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування вказаної норми права у подібних правовідносинах. При цьому, заявник вважає, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права та в подальшому викладає частину першу статті 16 Закону України «Про інформацію», підпункт 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 ПК України, абзац 1 підпункту 21.1.6 пункту 21.1 статті 21 ПК України, пункт 70.1 статті 70 ПК України, пункт 70.3 статті 70 ПК України, підпункт 70.15.2 пункту 70.15 статті 70 ПУ України, статтю 29 Закону України «Про інформацію».
Суд зауважує, що при поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначена скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову (наприклад, з точки зору порушення її відповідачем), але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно.
Обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі норми матеріального права, які неправильно застосовано судами попередніх інстанцій; висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права; як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Отже, зі змісту пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України слідує, що вказана підстава спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню адміністративними судами під час вирішення спору.
Лише посилання на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Крім того, оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду та який вплив такий висновок буде мати для вирішення спору по суті.
Проте, проаналізувавши зміст касаційної скарги, Судом встановлено, що доводи скаржника щодо відсутності висновку Верховного Суду з питань застосування зазначених правових норм та відповідно потреби у такому висновку не пов'язані з наявністю колізій, можливістю неоднозначного тлумачення, їх різним застосування судами, натомість по своїй суті зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо встановлення обставин справи, часткового опису обставин справи, цитування норм законодавства (Закону України «Про інформацію», ПК України), переоцінки встановлених судом обставин та досліджених ним доказів. Своєю чергою Суд зазначає, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію суду права, що розглядає справи, які мають найважливіше (найбільш принципове) значення для суспільства та держави, та не є судом фактів, а тому не може здійснювати повторну оцінку доказів, належно досліджених судами першої та апеляційної інстанцій, та/або переоцінювати їх.
Слід також зазначити, що конкретну норму права, застосування якої потребує висновку Верховного Суду, заявник так і не зазначив, як і не конкретизув, який, на його думку, правовий висновок повинен бути висловлений у цій справі та який, одночасно, відсутній у рішеннях Верховного Суду та як відповідні норми права необхідно застосовувати.
Крім того, Суд повторно зауважує, що правові висновки Верховний Суд формулює лише щодо конкретно визначених правовідносин, а не висновок, який на думку заявника буде підставою для відкриття касаційного провадження.
З огляду на викладене, Суд вважає необґрунтованим посилання заявника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
Також Суд зазначає, що пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Суд звертає увагу, що пункт 2 частини п'ятої статті 328 КАС України містить перелік виключних випадків, які допускають можливість касаційного перегляду судових рішень, ухвалених у справах незначної складності та/або таких, які розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Посилання на кожен з підпунктів пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України повинно бути належним чином обґрунтовано.
При цьому, доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, Харківським окружним адміністративним судом справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, а відтак рішення у цій справі можуть бути оскаржені до Верховного Суду лише за наявності обставин, наведених у підпунктах «а» - «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
У повторно поданій касаційній скарзі Головного управління ДПС у Харківській області відсутнє будь-яке посилання на передбачені пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України випадки.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Верховний Суд зазначає, що заявник, звертаючись до суду з касаційною скаргою вдруге, не врахував роз'яснення Верховного Суду, які були зазначені в ухвалі від 17 вересня 2025 року щодо невідповідності касаційної скарги вимогам процесуального закону, недоліки якої стали підставою для її повернення.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Верховний Суд повторно звертає увагу заявника, що на стадії відкриття касаційного провадження касаційній суд не перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень, а перевіряє касаційну скаргу на предмет дотримання особою, яка її подає, вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а також дотримання строків реалізації права на касаційне оскарження.
Пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Отже, касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи.
Керуючись статтями 328, 330, 332 КАС України,
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2025 року у справі № 520/5321/25 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області, Головного управління ДПС у Харківській області, третя особа - ОСОБА_2 , про визнання протиправною бездіяльності суб'єктів владних повноважень, спонукання суб'єктів владних повноважень до вчинення конкретної управлінської функції повернути особі, яка її подала.
Повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя М.В. Білак