28 жовтня 2025 року
м. Київ
справа №520/8464/24
адміністративне провадження № К/990/32656/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Кравчука В.М. та Стародуба О.П., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу №520/8464/24
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту житлово-комунального господарства Харківської міської ради
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
за касаційною скаргою Департаменту житлово-комунального господарства Харківської міської ради
на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2025 року (постановлену у складі колегії: судді-доповідача Перцової Т.С., суддів Макаренко Я.М. та Жигилія С.П.),
Короткий виклад обставин та судових рішень у справі
1. У квітні 2024 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до адміністративного суду з позовом до Департаменту житлово-комунального господарства Харківської міської ради (далі - Департамент, відповідач, скаржник), в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність Департаменту, яка полягає у неналежному розгляді заяви ОСОБА_1 від 06 липня 2023 року, реєстраційний номер ЗВ-06.07.2023-24792 про надання компенсації за пошкоджений об'єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
- зобов'язати Департамент повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06 липня 2023 року, реєстраційний номер ЗВ-06.07.2023-24792 про надання компенсації за пошкоджений об'єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у спосіб, визначений Порядком надання компенсації для відновлення окремих категорій об'єктів нерухомого майна, пошкоджених внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації, з використанням електронної публічної послуги єВідновлення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 квітня 2023 року №381 (далі - Порядок №381), та прийняти відповідне рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом.
2. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року, позов задоволено.
3. Додатковою постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2024 року задоволено заяву про розподіл судових витрат.
4. Ухвалено стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції, у розмірі 1000 грн.
5. 09 січня 2025 року до суду першої інстанції надійшла заява представника позивача, подану в порядку статті 382 КАС України, в якій він просив зобов'язати Департамент подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
6. Ухвалою суду від 10 січня 2025 року було прийнято до розгляду заяву, подану в порядку статті 382 КАС України, та зобов'язано Департамент протягом трьох робочих днів з моменту отримання даної ухвали, надати до суду докази, а саме докази виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 року у справі №520/8464/24.
7. Ухвалою суду від 20 січня 2025 року встановлено судовий контроль та зобов'язано Департамент протягом тридцяти днів з дня вручення його представнику цієї ухвали подати до Харківського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 року у справі №520/8464/24.
8. Ухвалу суду від 20 січня 2025 року було отримано відповідачем шляхом доставлення її до електронного кабінету користувача через підсистему Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (далі - ЄСІКС) «Електронний суд» 21 січня 2025 року, що підтверджується відповідною довідкою про доставку.
9. Станом на 24 лютого 2025 року звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 року у справі №520/8464/24 відповідачем подано до суду не було.
10. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року встановлено Департаменту тридцятиденний строк з дня постановлення цієї ухвали, для подання звіту про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 року у справі №520/8464/24.
11. Накладено на директора Департаменту ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ), відповідального за виконання рішення суду, штраф у розмірі тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 90840,00 грн.
12. Ухвалено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 45420,00 грн.
13. Стягувачем в частині стягнення штрафу у розмірі 45420,00 грн визначено ОСОБА_1 .
14. Ухвалено стягнути з ОСОБА_2 на користь Державного бюджету України штраф у розмірі 45420,00 грн.
15. Стягувачем в частині стягнення штрафу у розмірі 45420,00 грн визначено Державну судову адміністрацію України.
16. Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2025 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Департаменту на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року.
17. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що наведені відповідачем обставини, якими обґрунтовано поважність підстав пропуску строку апеляційного оскарження ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року, не пов'язані з об'єктивними перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
18. Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, Департамент звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду.
19. На обґрунтування підстави касаційного оскарження скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції постановив ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження з неправильним застосуванням положень статей 55, 129 Конституції України та з порушенням положень статей 13, 73, 77, 90, 121, 242, 293, 295, 299 КАС України.
20. Скаржник вказує на положення статей 13, 293 КАС України та статей 55, 129 Конституції України, якими гарантовано право на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень, за винятком випадків, встановлених законом.
21. Відповідач вважає, що під час вирішення питання про відкриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції не оцінив належним чином доводи Департаменту та не розглянув причини пропуску строку на апеляційне оскарження у їхній сукупності. Суд лише оцінив кожну окрему обставину як необґрунтовану, при цьому не врахував, як ці причини в сукупності вплинули на несвоєчасне подання скарги.
22. Суд апеляційної інстанції не навів обґрунтованих підстав для відмови у поновленні пропущеного строку, а також безпідставно не прийняв до уваги такі обставини:
- суттєве ускладнення роботи Департаменту через знищення та пошкодження матеріально-технічної бази та адміністративної будівлі.
- тривала несправність комп'ютерної техніки, що призвела до неможливості роботи підсистеми «Електронний суд» та ознайомлення з рішенням суду.
- необхідність значного часу для підготовки документів, які були переміщені через пошкодження будівлі.
- постійні масовані обстріли міста Харкова, що призводили до аварійних відключень електроенергії та частих повітряних тривог, які змушували працівників переривати роботу.
23. Крім того, скаржник стверджує, що відмова у відкритті апеляційного провадження порушує конституційні засади судочинства, зокрема право на апеляційний перегляд справи. Це право має бути реалізоване, за винятком випадків, встановлених законом.
24. У касаційній скарзі Департамент просить Верховний Суд скасувати ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2025 року, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
25. Ухвалою Верховного Суду від 08 вересня 2025 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Департаменту на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2025 року, витребувано адміністративну справу №520/8464/24 з Харківського окружного адміністративного суду та встановлено для інших учасників справи десятиденний термін з моменту отримання копії ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу.
26. Електронну копію ухвали Верховного Суду доставлено в електронний кабінет Департаменту через підсистему ЄСІКС «Електронний суд» 09 вересня 2025 року о 22:54, що підтверджується довідкою Верховного Суду про доставку електронного документа.
27. Копію ухвали Верховного Суду вручено 20 вересня 2025 року ОСОБА_1. за її поштовою адресою, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення (трековий номер 0610279002051).
28. 14 жовтня 2025 року на адресу Верховного Суду надійшла адміністративна справа №520/8464/24.
29. Ухвалою Верховного Суду від 27 жовтня 2025 року закінчено підготовчі дії і призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами, без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 28 жовтня 2025 року.
30. Клопотань від учасників справи до початку розгляду касаційної скарги заявлено не було.
Позиція інших учасників справи
31. Від ОСОБА_1 відзив на касаційну скаргу не надходив, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2025 року.
Оцінка висновків суду апеляційної інстанції і доводів учасників справи
32. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
33. Положеннями частини другої статті 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
34. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Цим конституційним положенням кореспондують положення статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII і стаття 13 КАС України.
35. Можливість забезпечення права на апеляційний перегляд справи є також однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства (частина третя статті 2 КАС України).
36. Переглядаючи рішення суду апеляційної інстанції у касаційному порядку, колегія суддів вважає за необхідне врахувати підхід Верховного Суду щодо вирішення правових питань, пов'язаних із відкриттям апеляційного провадження.
37. Так, у постанові від 05 січня 2021 року у справі №1718/2-а-834/11 суд касаційної інстанції зазначив, що Конституція України як Закон прямої дії, має найвищу юридичну силу, а офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у цілій низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі статтею 64 Конституції України, не може бути обмежене (пункти 1, 2 резолютивної частини Рішення від 25 грудня 1997 року №9-зп, абзац 7 пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012). Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції є складовою конституційного права особи на судовий захист. Таке право гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов'язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (пункт 3.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012).
38. Механізм реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення врегульовано Главою першою «Апеляційне провадження» Розділу ІІІ «Перегляд судових рішень» КАС України.
39. Згідно з частиною першою та другою статті 293 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
40. Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
41. Частиною першою статті 295 КАС України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
42. Позиція Верховного Суду стосовно застосування зазначеної норми КАС України сформована, зокрема, у постановах від 13 червня 2019 року у справі №200/15533/17 (2-а/200/1165/17), від 23 червня 2023 року у справі №620/5444/22, від 23 жовтня 2023 року у справі №480/3867/22, від 23 жовтня 2023 року у справі №280/6435/22, від 13 березня 2024 року у справі №420/9728/23 та від 27 березня 2024 року у справі №380/1105/23.
43. Вимоги до форми і змісту апеляційної скарги передбачені положенням пункту 1 частини п'ятої статті 296 КАС України, у якому зазначено, що до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
44. Згідно з частиною третьою статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
45. Пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
46. Таким чином, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою після закінчення строків, установлених статтею 295 КАС України, та якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
47. Суд звертає увагу, що відповідно до статті 381-1 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень є складовою адміністративного судочинства, який реалізується тим самим судом, що ухвалив рішення по суті спору.
48. Ця норма запроваджена Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» від 21 листопада 2024 року №4094-ІХ (далі - Закон №4094-ІХ) і спрямована на зміцнення принципу обов'язковості судового рішення, а також на забезпечення практичної ефективності права на справедливий суд у розумінні Конституції України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
49. Частинами першою та другою статті 44 КАС України передбачено, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки. Учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, щодо сплати судового збору.
50. Наведеною процесуальною нормою окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку апеляційного оскарження, а також належного оформлення апеляційної скарги. Для цього особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
51. Згідно з частиною першою статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
52. При цьому норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з врахуванням обставин у справі.
53. Отже, процесуальний строк звернення до суду покликаний забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення процесуального строку, зокрема на апеляційне оскарження, суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку.
54. Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання апеляційної скарги.
55. Подібної позиції дотримується Верховний Суд, зокрема у постановах від 24 лютого 2024 року у справі №440/10730/22, від 19 вересня 2024 року у справі №440/16664/23.
56. З матеріалів справи вбачається, що оскаржувана ухвала Харківського окружного адміністративного суду, прийнята в порядку письмового провадження, без виклику сторін 24 лютого 2025 року.
57. Отже, строк на апеляційне оскарження закінчився 11 березня 2025 року.
58. Апеляційна скарга подана Департаментом до суду апеляційної інстанції 21 квітня 2025 року, тобто з пропуском п'ятнадцятиденного строку, встановленого положеннями частини першої статті 295 КАС України.
59. Разом з апеляційною скаргою Департаментом заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
60. На обґрунтування вказаного клопотання відповідач вказував, що копію оскаржуваної ухвали не отримував, оскільки в установі відповідача був заблокований доступ до Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, в результаті несправності комп'ютерного обладнання, що надавало доступ до електронного кабінету підсистеми ЄСІКС «Електронний суд».
61. Крім того, в кінці лютого 2025 року, під час роботи комп'ютера, виникли помилки у роботі системи (неможливість завантаження програмного забезпечення, помилки під час виконання типових задач, безпідставне вимкнення комп'ютера та інше).
62. Така несправність спричиняла помилки й під час завантаження кваліфікованого електронного підпису, що застосовувався при вході в підсистему ЄСІКС, у зв'язку із чим технічне обладнання було передано на ремонт, а повернуто лише 10 квітня 2025 року. Таким чином лише з 10 квітня 2025 року у відповідача виникла можливість ознайомитися з текстом оскаржуваної ухвали.
63. Другий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 19 червня 2025 року апеляційну скаргу залишив без руху, оскільки наведені у клопотанні підстави пропуску строку визнані судом неповажними та встановив десятиденний термін з моменту отримання копії ухвали для звернення з обґрунтованим клопотанням про поновлення строку.
64. Суд апеляційної інстанції мотивував свою ухвалу тим, що труднощі в організації належного виконання обов'язків працівників (незабезпечення комп'ютерною технікою) не є об'єктивними та непереборними обставинами, які перешкоджають оскаржити судове рішення в межах встановленого законодавством строку апеляційного оскарження.
65. 01 липня 2025 року до апеляційного суду надійшла заява Департаменту про поновлення строку на апеляційне оскарження на обґрунтування якого скаржник зазначав, що з перших днів війни місто Харків, яке розташовано неподалік російсько-українського кордону, потерпає від численних ракетно-бомбових обстрілів ворога, знаходячись в майже в облозі.
66. Ракетних ударів зазнали адміністративні будівлі Харкова, корпуси вищих навчальних закладів, заклади середньої освіти, медичні заклади, багатоквартирні та приватні будинки, промислові аграрні підприємства та об'єкти критичної інфраструктури. Робота та функціонування Харківської міської ради та її виконавчих органів ускладнюється знищенням та суттєвим пошкодженням матеріально-технічної бази.
67. Звертає увагу, що у період з 24 червня 2024 року у місті Харкові щодня відбувались масовані ракетні, бомбові обстріли та атаки ударними дронами, в тому числі по об'єктах критичної інфраструктури, що приводить, зокрема, до аварійних відключень електроенергії.
68. Щоденно лунають сигнали повітряної тривоги. За період з лютий 2025 року по квітень 2025 року (включно) у Харківській області повітряну тривого оголошено більш 500 разів, загальна тривалість яких становила більш 1,5 місяця.
69. Отже, більшу частину робочого часу діє режим повітряної тривоги, що змушує працівників Департаменту, припиняти роботу та вживати необхідних заходів безпеки, шляхом переходу до спеціально улаштованих укриттів. Крім того, бойові дії приводять до постійних технічних збоїв в роботі комп'ютерно-офісної техніки та програмного забезпечення, що вплинуло на виникнення помилки в системі, а саме неможливість завантаження програмного забезпечення, помилки під час виконання типових задач, постійного вимикання техніки та інші програмно-технічні збої.
70. Така несправність спричинила помилки під час завантаження кваліфікованого електронного підпису під час здійснення входу в підсистему ЄСІКС та знищення кваліфікованого електронного підпису через численні введення неправильного паролю. Тільки після відновлення роботи підсистеми ЄСІКС «Електронний суд» скаржник мав можливість ознайомитися з оскаржуваним рішенням та підготувати апеляційну скаргу.
71. Другий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 07 липня 2025 року визнав неповажними наведені Департаментом підстави пропуску строку, відмовив у задоволенні заяви про поновлення строку та відмовив у відкритті апеляційного провадження на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року.
72. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що наведені відповідачем обставини, якими обґрунтовано поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року у справі №520/8464/24, не пов'язані з об'єктивними перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду, а є суто суб'єктивними причинами, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такими причинами, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави, як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі й щодо вчасного подання апеляційної скарги.
73. На переконання колегії суддів, апеляційний суд обґрунтовано визнав підстави пропуску строку неповажними з огляду на таке.
74. Скаржник на обґрунтування поважності підстав пропуску строку посилався на несправність комп'ютерного обладнання (ноутбука), що підтримувало роботу підсистеми ЄСІКС Електронний суд, що призвело до неможливості ознайомлення з оскаржуваною ухвалою суду до 10 квітня 2025 року.
75. Оцінюючи цей довід відповідача, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про визнання його неповажним, з огляду на те, що матеріали справи не містять доказів, що два ноутбуки, які перебували на ремонті (з кінця лютого 2025 року по 10 квітня 2025 року), були єдиними доступними технічними засобами в Департаменті.
76. Отже, неналежна організація процесу оскарження та труднощі в забезпеченні працівників комп'ютерною технікою не є об'єктивними та непереборними обставинами.
77. Скаржник також пов'язував пропуск строку із введенням воєнного стану в Україні, численними обстрілами міста Харкова, частими повітряними тривогами та аварійними відключеннями електроенергії, що ускладнювало роботу.
78. З цього приводу колегія суддів наголошує, що введення воєнного стану в Україні, як поважної підстави пропуску строку на апеляційне оскарження, вказаної у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження, вирішується в кожному конкретному випадку, з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам факт введення воєнного стану в Україні не може бути визнаний поважною причиною для поновлення строку на подання апеляційної скарги, без зазначення конкретних обставин та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на можливість дотримання процесуального строку позивачкою.
79. Аналогічний висновок щодо неповажності підстав пропуску строку, пов'язаних із введенням воєнного стану в Україні, висловлений Верховним Судом у постанові від 28 вересня 2023 року у справі №280/6530/21.
80. Департамент, на підтвердження існування обставин, пов'язаних з введенням воєнного стану, не надав доказів того, що такі обставини як повітряні тривоги і відключення електроенергії, існували безперервно та об'єктивно перешкодили вчасному поданню ним апеляційної скарги.
81. В такому випадку посилання Департаменту лише на труднощі, спричинені воєнним станом, повітряними тривогами чи технічними збоями, не можуть визнаватись поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження.
82. Суд наголошує, що право на апеляційне оскарження ухвали про накладення штрафу, передбачене частиною сьомою статті 382-3 КАС України, не звільняє суб'єкта владних повноважень від обов'язку виконати судове рішення або принаймні довести вжиття реальних заходів для цього.
83. Законодавець передбачив для добросовісного суб'єкта владних повноважень спеціальні, ефективні та альтернативні механізми захисту від необґрунтованого штрафу, які мають застосовуватись у першу чергу.
84. Так, відповідно до частини п'ятої статті 382-3 КАС України, суд може за клопотанням керівника відповідного суб'єкта владних повноважень зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати, якщо надано докази вчинення дій, спрямованих на виконання судового рішення (наприклад, видання розпорядчих актів, звернення до інших компетентних суб'єкті, здійснення інших фактичних кроків щодо реального виконання судового рішення).
85. Такі обставини, навіть якщо вони ускладнюють діяльність органу, мають бути предметом аналізу у межах звіту про виконання судового рішення або клопотання про зменшення/звільнення від штрафу - відповідно до пункту 6 частини другої статті 382-2 та частини п'ятої статті 382-3 КАС України.
86. Закон прямо передбачає можливість пояснити у звіті або в клопотанні наявність об'єктивних ускладнень (знищення приміщення, відключення електроенергії, відсутність фінансування тощо) та вжиті заходи для їх усунення. Невикористання цих інструментів не може бути виправдане апеляційним оскарженням з пропуском строку.
87. Таким чином наведені обставини не пов'язані з об'єктивними перешкодами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду.
88. Департамент у касаційній скарзі наполягає на тому, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, оскільки залишив поза увагою суду обставини у їх сукупності, включаючи неучасть відповідача у розгляді справи в суді першої інстанції (де останнього також повідомляли про день та час розгляду справи через підсистему ЄСІКС «Електронний суд»), ускладнення роботи Департаменту через знищення та пошкодження матеріально-технічної бази та адміністративної будівлі, а також значну потребу в часі на підготовку документів, через їх знаходження за різними адресами після пошкодження будівлі.
89. Колегія суддів оцінивши наведені у касаційній скарзі доводи дійшла висновку, що хоча суд апеляційної інстанції аналізував кожен довід окремо, його висновок про неповажність є обґрунтованим. Доводи, на які посилається скаржник (несправність техніки та наявність документів за різними адресами), є, по суті, організаційними труднощами. Неналежна організація роботи суб'єкта владних повноважень (включаючи забезпечення належною технікою та переміщенням документів), є суб'єктивною причиною і не звільняє особу від обов'язку вчинити процесуальну дію вчасно. Апеляційний суд чітко встановив, що подані докази, які підтверджують несправність двох ноутбуків, не свідчать про об'єктивну неможливість подання скарги.
90. Судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, як саме вищезазначені обставини об'єктивно перешкодили вчасному поданню апеляційної скарги. Докази, надані на обґрунтування (акт технічного огляду комп'ютерної техніки №01/03 від 22 лютого 2025 року), були визнані недостатніми, оскільки не доводили, що іншої техніки чи можливостей для роботи з підсистемою ЄСІКС «Електронний суд» в Департаменті не було.
91. Варто наголосити, що органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених, в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтермінувати виконання своїх процесуальних обов'язків.
92. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 26 жовтня 2022 року у справі №640/3770/21, від 10 грудня 2024 року у справі №560/2929/24.
93. Натомість законодавець доповнивши процесуальний закон (на підставі Закону №4094-IX) положенням частини п'ятої статті 382-3 КАС України прямо передбачив ефективний механізм захисту інтересів добросовісного суб'єкта владних повноважень, відповідно до якого суд може зменшити штраф або звільнити від його сплати за наявності доказів вжиття заходів, спрямованих на виконання рішення.
94. Відмова скористатись цим спеціальним засобом захисту та одночасне оскарження ухвали про штраф свідчать про небажання забезпечити реальне виконання судового рішення та суперечать принципам добросовісності і правової визначеності.
95. Водночас колегія суддів приймає до уваги те, що згідно з практикою Європейського Суду з прав людини право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг.
96. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення ЄСПЛ у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21 грудня 2010 року, заява №35548/06). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення ЄСПЛ у справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року, заява №23436/03).
97. Своєю чергою заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (пункт 109 рішення ЄСПЛ у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» від 07 липня 1989 року, заява №11681/85).
98. Верховний Суд зазначає, що принцип ефективного судового захисту, гарантований статтею 55 Конституції України та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (European Convention on Human Rights, 1950), охоплює не лише реальну можливість звернення до суду, але й передбачає обов'язок сторін діяти добросовісно і не використовувати процесуальні механізми для затягування чи уникнення виконання судового рішення.
99. Такий підхід відповідає сучасним європейським стандартам, спрямованим на запобігання зловживанням процесу і забезпечення справедливого балансу між правом на доступ до суду та принципом правової визначеності.
100. Відповідно до пункту 2 Додатка до Рекомендації Комітету міністрів Ради Європи CM/Rec(2024)2 від 05 квітня 2024 року «Щодо протидії використанню стратегічних позовів проти участі громадськості» (Recommendation CM/Rec(2024)2 of the Committee of Ministers to member States on countering the use of strategic lawsuits against public participation, 5 April 2024), держави-члени Ради Європи повинні забезпечувати належний баланс між правом особи на доступ до суду та необхідністю протидії зловживальним судовим діям.
101. Подібний підхід відображено також у преамбулі (пункт 31) та статті 10 Директиви (ЄС) 2024/1069 Європейського Парламенту і Ради від 11 квітня 2024 року «Про захист осіб, які беруть участь у публічному обговоренні, від явно необґрунтованих позовів або зловживальних судових проваджень» (Directive (EU) 2024/1069 of the European Parliament and of the Council of 11 April 2024 on protecting persons who engage in public participation from manifestly unfounded claims or abusive court proceedings), у яких підкреслено, що процесуальні гарантії проти зловживань мають застосовуватися без обмеження ефективного доступу до правосуддя та з урахуванням необхідності досягнення справедливого балансу.
102. Вимога пропорційності та процесуальної сумлінності, спільна для зазначених європейських стандартів, становить невід'ємну умову реалізації права на справедливий суд і правової визначеності. З огляду на це, застосування процесуальних строків до суб'єкта владних повноважень, який не довів поважності їх пропуску, відповідає вказаним принципам.
103. Отже, враховуючи, що Департамент, будучи суб'єктом владних повноважень, не надав належних та допустимих доказів на підтвердження об'єктивної та непереборної неможливості подати апеляційну скаргу у встановлений законом строк, висновки апеляційного суду про неповажність причин пропуску строку та відмову у відкритті апеляційного провадження є законними і обґрунтованими.
104. Доводи касаційної скарги наведених висновків не спростовують.
105. Суд звертає увагу, що ухвала суду першої інстанції від 24 лютого 2025 року постановлена в межах реалізації судового контролю, визначеного статтями 381-1, 382- 382-3 КАС України.
106. Цей контроль є продовженням судового захисту і спрямований не на повторний розгляд спору, а на забезпечення реального виконання судового рішення.
107. Саме в цьому контексті процесуальні строки апеляційного оскарження таких ухвал мають особливе значення, оскільки їх дотримання гарантує ефективність судового контролю, а їх пропуск без об'єктивних причин - підриває мету цього механізму.
108. Таким чином, Департамент як суб'єкт владних повноважень, не довів наявності об'єктивних непереборних обставин, які унеможливили своєчасне подання апеляційної скарги, і не скористався передбаченими КАС України спеціальними механізмами захисту, спрямованими на забезпечення балансу між правом на апеляційне оскарження та обов'язком виконати судове рішення.
109. За таких умов висновки суду апеляційної інстанції про відмову у поновленні строку є законними й узгоджуються з метою судового контролю за виконанням судового рішення, визначеного статтями 381-1 - 382-3 КАС України.
110. Згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.
111. Враховуючи викладене Верховний Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження з підстав пропуску Департаментом строку на апеляційне оскарження та відсутності підстав для його поновлення, правильно застосував положення частини третьої статті 298 та пункту 4 частини першої статті 299 КАС України, а доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в суді касаційної інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
112. Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
113. Судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з положеннями процесуального закону, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи.
114. Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу Департаменту житлово-комунального господарства Харківської міської ради залишити без задоволення.
Ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2025 року у справі №520/8464/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Я.О. Берназюк
Судді В.М. Кравчук
О.П. Стародуб