28 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 380/7706/22
адміністративне провадження № К/990/28739/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Чиркіна С.М. та Шарапи В.М., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу №380/7706/22
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області
на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року (прийняту суддею Клименко О.М.) та
постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2025 року (постановлену у складі колегії: головуючого судді Бруновської Н.В. та суддів Хобор Р.Б., Шавеля Р.М.),
Короткий зміст позовних вимог
1. У травні 2022 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач, скаржник), в якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії позивачу з 90% до 70% сум грошового забезпечення та обмеження її максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами для осіб, що втратили працездатність, під час здійснення перерахунку пенсії з 01 грудня 2019 року на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області» від 04 червня 2021 року №993;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 01 грудня 2019 року, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 90% суми грошового забезпечення, зазначеного в довідці, без обмеження розміру пенсії максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.
2. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 05 липня 2022 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2022 року, позов задоволено.
3. На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 липня 2022 року відповідач здійснив перерахунок пенсії, нарахувавши 313587,00 грн доплати за період з грудня 2019 року по листопад 2022 року (лист від 13 грудня 2022 року №1300-5308-8/117658), однак фактична виплата зазначеної суми не проведена, що підтверджується листами від 15 травня 2024 року №1300-5601-8/82203 та від 04 листопада 2024 року №1300-5505-8/182746.
4. 21 березня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 липня 2022 року у справі №380/7706/22.
5. Указана заява мотивована тим, що на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 липня 2022 року у справі №380/7706/22, яке набрало законної сили, відповідач нарахував позивачу доплату пенсії за період з 01 січня 2019 року по 30 листопада 2022 року у розмірі, що становить 313587,00 грн. Проте сума вказаної доплати тривалий час залишається невиплаченою у зв'язку з відсутністю у відповідача необхідних грошових коштів, а примусове виконання державним виконавцем рішення суду від 05 липня 2022 року у справі №380/7706/22 в цій частині результатів не дає. Оскільки заборгованість з виплати пенсії у сумі 313587,00 грн залишається невиплаченою упродовж тривалого часу, а згадане рішення суду, яке набрало законної сили фактично невиконаним, в такому випадку, на переконання позивача, наявні достатні підстави для застосування чинної редакції статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та зміни способу і порядку виконання цього рішення у спосіб стягнення з відповідача суми доплати до пенсії у розмірі 313587,00 грн.
6. У зв'язку з цим позивач просив суд змінити спосіб і порядок виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 липня 2022 року у справі №380/7706/22, яке набрало законної сили, у частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити ОСОБА_1 виплату перерахованої з 01 січня 2019 року по 30 листопада 2022 року пенсії - на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 доплати до пенсії, що забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України, за період з 01 січня 2019 року по 30 листопада 2022 року у сумі 313587,00 грн.
7. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2025 року, заяву задоволено.
8. Змінено порядок і спосіб виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 липня 2022 року у справі №380/7706/22 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 нарахованої суми доплати пенсії за період з грудня 2019 року по листопад 2022 року, що становить 313587,00 грн.
9. Задовольняючи заяву про зміну порядку і способу виконання судового рішення, суди першої і апеляційної інстанцій виходили з того, що оскільки рішення суду першої інстанції, яке набрало законної сили 07 листопада 2022 року, не було виконане у частині виплати грошових коштів, процесуальний закон передбачає можливість зміни способу виконання із зобов'язання вчинити дії (перерахувати та виплатити) на стягнення конкретної нарахованої суми (313587,00 грн) з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
10. Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області не погодилося з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій і звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду.
11. На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що ухвалюючи рішення про зміну способу та порядку виконання судового рішення, суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували положення статей 19, 95 Конституції України, статті 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-XII (далі - Закон №2262-XII), статті 116 Бюджетного кодексу України (далі - БК України), порушили положення статей 79, 378 КАС України. Висновки судів є передчасними та зроблені без повного з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи. Таким чином, вважає, що судові рішення не відповідають вимогам законності та обґрунтованості, встановленим статтею 242 КАС України.
12. Скаржник вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій, задовольнивши заяву ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання рішення суду шляхом стягнення коштів, фактично змінили судове рішення по суті. Первісне рішення суду зобов'язувало Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії, а не стягнення конкретної суми. Скаржник зазначає, що він вже здійснив перерахунок пенсії та щомісячну виплату з урахуванням судового рішення, а також нарахував суму доплати у розмірі 313587,00 грн та включив її до Реєстру судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою. Це свідчить про те, що управління вжило конкретних дій для виконання рішення, і не можна стверджувати про невиконання судового рішення в розумінні статті 378 КАС України.
13. Скаржник наголошує, що рішення суду може бути виконане у спосіб, встановлений початковим рішенням (зобов'язання виплатити грошові кошти), оскільки відсутність бюджетного фінансування не є обставиною, яка робить виконання рішення неможливим, а лише ускладнює його. Виплата коштів буде здійснена після виділення відповідних коштів з Державного бюджету України.
14. Також скаржник вказує на існування бюджетних обмежень та особливості функціонування Пенсійного фонду України, що полягає в наступному:
- виплата пенсій, у тому числі доплат, забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України;
- кошти Пенсійного фонду України не включаються до складу Державного бюджету України;
- Пенсійний фонд України є одержувачем бюджетних коштів, а не їх розпорядником, і здійснює видатки лише за наявності відповідних бюджетних призначень;
- взяття зобов'язань та здійснення видатків без встановлених бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства;
- стягнення коштів з рахунків Пенсійного фонду України, призначених для виплати пенсій, але які не є власністю управління та призначені для іншої мети, може поставити під загрозу функціонування Пенсійного фонду та нанести шкоду необмеженій кількості осіб;
- Управління отримало тимчасовий розпис доходів і видатків на І квартал 2025 року, в якому кошти на погашення заборгованості за рішеннями суду не виділено.
15. На думку Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували правові висновки Верховного Суду України та Верховного Суду щодо застосування положень статті 378 КАС України (у редакції до 19 грудня 2024 року), викладені у таких постановах.
16. Так у постановах Верховного Суду України від 11 листопада 2014 року у справі №21-475a14 та від 11 листопада 2014 року у справі №21-394a11 зазначено, що невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення в частині здійснення необхідних виплат через брак коштів не може бути вагомою причиною для зміни способу і порядку виконання судового рішення, оскільки ця виплата буде виконана при надходженні коштів із Державного бюджету України.
17. У постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі №281/1820/14-а зазначено, що зміна способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права, а тому зміна способу і порядку виконання рішення суду про зобов'язання органу Пенсійного фонду України здійснити виплату на стягнення такої виплати є незаконною.
18. У постанові Верховного Суду від 12 квітня 2018 року у справі №759/1928/13-а наведена аналогічна правова позиція щодо зміни способу і порядку виконання рішення, яка полягає у прийнятті судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у раніше встановленому порядку і способом, не змінюючи при цьому його суті.
19. У постанові Верховного Суду від 10 липня 2018 року у справі №755/7078/16-a зазначено, що зміна способу виконання рішення із зобов'язання виплатити соціальні виплати на стягнення суми цих виплат буде зміною рішення по суті, з виходом за межі позовних вимог та вирішенням питання, що не було предметом дослідження судом при розгляді справи по суті.
20. У постанові Верховного Суду від 21 серпня 2018 року у справі №803/3805/15 зазначено, що підставою для встановлення порядку і способу виконання судового рішення є обставини, що перешкоджають належному його виконанню, ускладнюють його виконання або роблять неможливим, при цьому судове рішення не може бути змінено по суті.
21. У постанові Верховного Суду від 11 лютого 2020 року у справі №826/8279/16 серед іншого зазначено, що висновки судового рішення щодо способу і порядку його виконання чітко визначені та не можуть бути змінені іншим судовим рішенням без відповідного обґрунтування виняткової необхідності застосування такої зміни рішення.
22. У постанові Верховного Суду від 24 липня 2023 року у справі №420/6671/18 зазначено, що стягнення з територіального органу Пенсійного фонду України коштів, які знаходяться на його рахунках, але призначених для іншої мети, може поставити під загрозу функціонування Головного управління Пенсійного фонду України та нанести шкоду необмеженій кількості осіб.
23. У касаційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області просить Верховний Суд скасувати ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2025 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
24. Крім того, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області просило Суд зупинити виконання ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2025 року у справі №380/7706/22 до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
25. Касаційна скарга надійшла до Верховного Суду 07 липня 2025 року.
26. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 липня 2025 року, визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Берназюк Я.О., судді Чиркін С.М. та Шарапа В.М.
27. Ухвалою Верховного Суду від 24 липня 2025 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2025 року, витребувано справу №380/7706/22 з Львівського окружного адміністративного суду та встановлено для інших учасників справи десятиденний термін з моменту отримання копії ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу.
28. Електронну копію ухвали Верховного Суду доставлено в електронний кабінет Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» 24 липня 2025 року о 20:56, що підтверджується довідкою Верховного Суду про доставку електронного документа.
29. Копію ухвали Верховного Суду вручено ОСОБА_1 01 серпня 2025 року за його поштовою адресою, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення за номером 0610270600100.
30. 11 серпня 2025 року на адресу Верховного Суду надійшла адміністративна справа №380/7706/22.
31. 22 серпня 2025 року на адресу Верховного Суду надійшла заява про відвід колегії суддів у складі: Берназюка Я.О., Чиркіна С.М. та Шарапи В.М.
32. 08 вересня 2025 року на адресу Верховного Суду надійшло заперечення на клопотання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про зупинення виконання ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2025 року.
33. Ухвалою Верховного Суду від 08 вересня 2025 року заяву про відвід колегії суддів визнано необґрунтованою та проведено автоматизований розподіл для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу, для розгляду заяви ОСОБА_1 .
34. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 вересня 2025 року, визначено склад суду, для розгляду заяви про відвід колегії суддів: суддя-доповідач Бучик А.Ю.
35. Ухвалою Верховного Суду від 10 вересня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі: Берназюка Я.О., Чиркіна С.М. та Шарапи В.М.
36. У порядку підготовки справи до касаційного перегляду, Верховний Суд ухвалою від 27 жовтня 2025 року відмовив у задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про зупинення виконання ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2025 року у справі №380/7706/22 до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.
37. Ухвалою Верховного Суду від 27 жовтня 2025 року закінчено підготовчі дії і призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами, без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 28 жовтня 2025 року.
38. У відзиві на касаційну скаргу позивачем заявлено клопотання про розгляд справи в судовому засіданні за його участю, у задоволенні якого Судом було відмовлено в ухвалі від 27 жовтня 2025 року про призначення справи до розгляду.
39. Інших клопотань учасниками справи заявлено не було.
Позиція інших учасників справи
40. 14 серпня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Суду з відзивом на касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.
41. Позивач вважає, що, оскільки з 19 грудня 2024 року набрала чинності нова редакція абзацу другого частини третьої статті 378 КАС України (зміни внесені Законом України від 21 листопада 2024 року №4094-ІХ), яка прямо та безальтернативно передбачає зміну способу виконання судового рішення на стягнення відповідних виплат, якщо суб'єкт владних повноважень, тобто Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, не виконує рішення щодо пенсійних виплат протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили. Рішення суду набрало законної сили 07 листопада 2022 року, але нарахована сума доплати у розмірі 313587,00 грн не виплачена протягом більше двох з половиною років, що вказує на наявність законної підстави для зміни способу виконання судового рішення шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 нарахованої суми доплати пенсії за період з грудня 2019 року по листопад 2022 року, що становить 313587,00 грн.
42. Водночас позивач вважає необґрунтованими доводи Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про те, що зміна способу виконання на стягнення коштів нібито змінює рішення по суті та виходить за межі позовних вимог.
43. На переконання позивача висновки Верховного Суду (у справах №281/1820/14-a, №803/3805/15, №826/8279/16), на які посилається відповідач, були слушними лише до 18 грудня 2024 року. Верховна Рада України, прийнявши Закон №4094-ІХ, змінила правове регулювання цих спірних правовідносин.
44. Вимога Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про звернення позивача з повторним позовом для затвердження судом вже нарахованої суми, щодо якої немає спору, є абсурдною і суперечить меті змін до КАС України.
45. Позивач вважає, що зміна способу виконання забезпечить реальне погашення заборгованості, а аргументи відповідача про шкоду є безпідставними. Виконання рішення суду у спосіб стягнення коштів переводить виконавчий документ до Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області. Виконання судових рішень Казначейством здійснюється за окремою бюджетною програмою КПКВК 3504040 («Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою»), яка фінансується цільовим призначенням з Державного бюджету України, що забезпечує реальне виконання судового рішення, незважаючи на черговість. Стягнення коштів через Казначейство не має жодного відношення до видатків Пенсійного фонду України (КПКВК 2506080) і жодним чином не впливає на організаційну діяльність чи функціонування Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.
46. Позивач підкреслює, що бюджет Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на 2025 рік не затверджений, а Тимчасовий розпис не передбачає витрат на погашення заборгованості за рішеннями суду, що не може бути перешкодою для належного виконання судового рішення. Також наголошує, що судове рішення є обов'язковим до виконання, і держава забезпечує його виконання в установленому законом порядку, що закріплено в статті 129-1 Конституції України, а невиконання або перешкоджання виконанню судових рішень, що набрали законної сили, є кримінальним злочином.
47. Разом з тим посилання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на відсутність коштів порушує право мирно володіти майном, гарантоване статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
48. У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 просить Верховний Суд відмовити у задоволенні касаційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2025 року залишити без змін.
Оцінка висновків суду апеляційної інстанції і доводів учасників справи
49. Заслухавши суддю-доповідача, всебічно перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї та відповіді на відзив, дослідивши матеріали справи, Верховний Суд зазначає таке.
50. Згідно з частиною першою статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
51. Положенням частини першої статті 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
52. Згідно з частинами другою та третьою статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
53. Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
54. Порядок та підстави зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовані статтею 378 КАС України.
55. Положеннями абзацу першого частини першої статті 378 КАС України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
56. Згідно з частиною третьою статті 378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
57. Водночас, з 19 грудня 2024 року положення частини третьої статті 378 КАС України на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» від 21 листопада 2024 року №4094-IX (далі - Закон №4094-IX) були доповнені абзацом другим такого змісту: «Невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.».
58. Ця норма встановлює самостійну та достатню підставу для зміни способу виконання після двомісячного строку невиконання рішення про пенсійні виплати.
59. Згідно із пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №4094-ІХ справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності цим Законом.
60. Як зазначено у пояснювальні записці до проєкту Закону №4094-ІХ (https://itd.rada.gov.ua/billinfo/Bills/pubFile/1861803 ) він був ухвалений як елемент виконання Україною зобов'язань у межах групи справ Іванов (№40450/04)/Бурмич (№46852/13) і Національної стратегії розв'язання проблеми невиконання судових рішень, схвалену розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 року №1218-р.
61. Метою внесення змін до процесуального закону є забезпечення реального виконання судових рішень, а не формальне підтвердження обов'язку суб'єкта владних повноважень.
62. Зміни до частини третьої статті 378 КАС України, внесені Законом №4094-ІХ, запроваджують автоматичний наслідок у вигляді можливості зміни способу виконання після двох місяців невиконання рішення.
63. З цього приводу Верховний Суд зазначає, що прийняттям Закону №4094-ІХ Верховна Рада України змінила концепцію статті 378 КАС України, запровадивши самостійну підставу для зміни судом способу виконання судового рішення.
64. Крім того, Верховна Рада України цим законодавчим актом усунула необхідність для позивача звертатися з новим позовом для стягнення вже нарахованих, але невиплачених сум, визнавши це непропорційним і таким, що підриває ефективність судового захисту.
65. Виходячи з мети цих змін, судове втручання у спосіб виконання не є переглядом суті рішення, а становить механізм забезпечення реального і своєчасного виконання судового рішення, що відповідає вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 129-1 Конституції України.
66. Застосовуючи абзац другий частини третьої статті 378 КАС України під час розгляду заяви, суди першої і апеляційної інстанцій виходили з того, що оскільки рішення суду першої інстанції, яке набрало законної сили 07 листопада 2022 року, не було виконане у частині виплати грошових коштів, процесуальний закон передбачає можливість зміни способу виконання із зобов'язання вчинити дії (перерахувати та виплатити) на стягнення конкретної нарахованої суми (313587,00 грн) з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.
67. Колегія суддів Верховного Суду погоджується з такими висновками судів першої і апеляційної інстанцій, а рішення судів вважає законними і обґрунтованими з огляду на таке.
68. Під час розгляду заяви про зміну способу і порядку виконання судового рішення судами встановлено, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 липня 2022 року, яке зобов'язувало Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перерахувати та виплатити пенсію, починаючи з 01 грудня 2019 року, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 90% суми грошового забезпечення, зазначеного в довідці Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області» від 04 червня 2021 року №993 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , без обмеження пенсії максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум, набрало законної сили 07 листопада 2022 року.
69. На виконання вказаного судового рішення Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснило з 01 грудня 2019 року відповідний перерахунок пенсії, сума доплати пенсії за період з грудня 2019 року по листопад 2022 року становить 313587,00 грн, що підтверджується листом відповідача від 13 грудня 2022 року №1300-5308-8/117658 та розрахунком на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою позивача.
70. Однак виплату вказаної суми Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь позивача не здійснило, що свідчить про часткове невиконання рішення суду боржником.
71. Ця обставина підтверджується наявними в матеріалах справи листами Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 15 травня 2024 року №1300-5601-8/82203 та від 04 листопада 2024 року №1300-5505-8/182746, наданими у відповідь на запити про надання інформації позивача від 10 травня 2024 року та від 30 жовтня 2024 року відповідно до яких Головному управлінню Пенсійного фонду України у Львівській області на 2023 рік на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду виділено кошти в сумі 18,3 млн грн, які використано ним в повному обсязі; у жовтні 2024 року органами Пенсійного фонду України проведено виплату на підставі виділених з Державного бюджету України коштів для виплати за судовими рішеннями, які надійшли до органу Пенсійного фонду України та набрали законної сили по 19 листопада 2020 року включно.
72. 26 квітня 2023 року державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкрив виконавче провадження №71537299 з примусового виконання виконавчого листа №380/7706/22, виданого 25 листопада 2022 року Львівським окружним адміністративним судом, про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 01 грудня 2019 року, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 90% суми грошового забезпечення, зазначеного в довідці Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області» від 04 червня 2021 року №993 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , без обмеження пенсії максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.
73. Листом від 19 лютого 2025 року №3931/В-4 Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції повідомив позивача у відповідь на його звернення від 04 лютого 2025 року, зокрема про те, що державний виконавець зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області надати інформацію про вжиті ним заходи, які необхідні для виконання рішення суду у справі №380/7706/22, в повному обсязі.
74. Отже, у даній ситуації наявний факт частково невиконання відповідачем рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 липня 2022 року у справі №380/7706/22, яке набрало законної сили, щодо виплати на користь позивача перерахованої пенсійної виплати, протягом більш ніж двох місяців.
75. Таким чином, застосування процесуального механізму, передбаченого абзацом другим частини третьої статті 378 КАС України, про зміну способу і порядку виконання судового рішення із зобов'язання вчинити дії на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області нарахованої суми (313587,00 грн) є єдиним дієвим та ефективним заходом, спрямованим на реальне поновлення порушених соціальних прав громадянина, а не на формальне завершення виконавчого провадження.
76. Суд відхиляє доводи Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, викладені у касаційній скарзі, щодо неможливості заміни зобов'язання вчинити дії на стягнення коштів, оскільки такий підхід є застарілим та таким, що не враховує змін, які відбулися у статті 378 КАС України згідно Законом №4094-IX.
77. Суд вважає неправомірним будь-який формалістичний підхід до тлумачення статті 378 КАС України, який дозволяє суб'єкту владних повноважень зловживати процесуальними правами шляхом затягування виконання рішення, особливо у випадках, коли такий підхід нівелює реальне поновлення прав заявника.
78. Водночас позиція Верховного Суду, відображена, зокрема, в ухвалі від 03 березня 2025 року у справі №160/5259/20, послідовно підкреслює, що формальне виконання зобов'язань без реального відновлення прав особи є неприпустимим, особливо у справах щодо пенсійних виплат. Судовий контроль має гарантувати ефективний захист соціальних прав.
79. Вищенаведений правовий підхід Верховного Суду полягає в тому, що метою судового контролю за виконанням рішення суду є не лише перевірка звіту боржника, а й забезпечення фактичного поновлення прав. Якщо виконання рішення про зобов'язання вчинити дії блокується неправомірною бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, суд зобов'язаний обрати інший спосіб виконання, який забезпечить безумовне і реальне поновлення прав, а саме - стягнення коштів.
80. У свою чергу зміна способу виконання судового рішення не є створенням нового грошового зобов'язання, оскільки сума заборгованості у розмірі 313587,00 грн є чітко визначеною та нарахованою самим відповідачем. Відтак, суди обґрунтовано здійснили заміну невиконаного зобов'язання нарахувати та виплатити грошові кошти на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області цих коштів для забезпечення належної реалізації права позивача.
81. Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області у касаційній скарзі посилається на висновки Верховного Суду України, викладені у постановах від 11 листопада 2014 року у справі №21-475а14, від 11 листопада 2014 року у справі №21-394а11, та висновки Верховного Суду, викладену у постановах від 30 січня 2018 року у справі №281/1820/14-а, від 12 квітня 2018 року у справі №759/1928/13-а, від 10 липня 2018 року у справі №755/7078/16-а, від 21 серпня 2018 року у справі №803/3805/15, від 11 лютого 2020 року у справі №826/8279/16, від 24 липня 2023 року у справі №420/6671/18, які, на його думку, безпідставно не були враховані судами першої і апеляційної інстанцій, та які нібито виключають можливість зміни способу виконання рішення шляхом стягнення коштів.
82. Однак Верховний Суд вважає посилання відповідача на висновки Верховного Суду України та Верховного Суду нерелевантними та такими, що не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки такі висновки стосувалися застосування положень статті 378 КАС України в редакції, чинній до 19 грудня 2024 року.
83. Мотиви касаційної скарги не спростовують той факт, що рішення суду першої інстанції (про зміну способу виконання рішення суду) стосується вже нарахованої та чітко визначеної суми доплати пенсії, а тому зміна способу і порядку виконання судового рішення не є створенням нового грошового зобов'язання, а є лише зміною невиконаного грошового зобов'язання у форму примусового грошового стягнення для ефективного забезпечення права позивача.
84. Суди першої та апеляційної інстанцій, змінюючи спосіб виконання судового рішення, керувалися не лише чинним положенням статті 378 КАС України, а й принципами міжнародного права, гарантувавши позивачеві реальний та ефективний механізм захисту його соціальних прав, а доводи касаційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області ґрунтуються на застарілому правовому підході.
85. На підставі викладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій правильно встановили обставини справи, ухвалили законні та обґрунтовані судові рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
86. Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
87. Судами першої і апеляційної інстанцій дотримані всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з положеннями процесуального закону, ухвалені обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи.
88. Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Висновки щодо розподілу судових витрат
89. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
90. Оскільки Верховний Суд не змінює судове рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення.
Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2025 року у справі №380/7706/22 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Я.О. Берназюк
Судді С.М. Чиркін
В.М. Шарапа