про відмову у відкритті касаційного провадження
27 жовтня 2025 року
м. Київ
справа №400/4376/25
адміністративне провадження № К/990/43596/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Шарапи В.М., суддів: Стародуба О.П., Чиркіна С.М., перевіривши касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09.10.2025 у справі №400/4376/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які виразились у зменшенні у грошовому виразі розмірів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, вказаних в довідці № 9/1/11090 від 03.09.2024 року про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023 рік;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 довідку про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023 року, відповідно до вимог положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». Положення про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв'язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.1994 року№ 414 та Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 року № 260. із зазначенням відомостей про розміри надбавки за особливості проходження служби, надбавки за роботу в умовах режимних обмежень, надбавка за кваліфікацію та премії у грошовому виразі, обчисленому виходячи з розмірів посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років, вказаних в довідці № 9/1/11090 від 03.09.2024 року про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023 року, з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2023 у розмірі 2684,00 грн. і надати цю оновлену довідку до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області для перерахунку пенсії з 01.02.2023 року.
Розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження.
Миколаївський окружний адміністративний суд своїм рішенням від 09.09.2025 позов задовольнив.
Не погодившись із судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, заявивши при цьому клопотання про відстрочення сплати судового збору. Вказане клопотання апелянт обґрунтовував відсутністю коштів.
П'ятий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 25.09.2025 в задоволенні зазначеного клопотання відмовив, апеляційну скаргу залишив без руху (у зв'язку із відсутністю доказів сплати судового збору) та надав десятиденний, з дня отримання ухвали, строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги.
На адресу суду апеляційної інстанції вдруге надійшло клопотання відповідача про відстрочення сплати судового збору з підстав, зазначених вище, однак П'ятий апеляційний адміністративний суд своєю ухвалою від 09.10.2025 відмовив у задоволенні цього клопотання, а апеляційну скаргу повернув апелянту.
На адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду 24.10.2025 надійшла касаційна скарга ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій скаржник просить скасувати ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09.10.2025 та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити клопотання відповідача про відстрочення сплати судового збору.
У касаційній скарзі скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовані норми процесуального права. Вважає, що при постановленні оскаржуваної ухвали не враховано відсутність достатнього та своєчасного фінансування витрат відповідача на оплату судового збору, через що, ІНФОРМАЦІЯ_3 змушений був звернутися до Фінансово-економічного управління Сухопутних військ Збройних Сил України із заявою щодо фінансування витрат з оплати судового збору. Зауважує, що у період з листопада 2023 року по сьогоднішній день за кодом економічної класифікації 2800 «Інші поточні платежі», на рахунках відповідача були відсутні кошти. Посилається на висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 12.03.2021 у справі №912/1061/20.
За правилами частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Втім, перевіривши касаційну скаргу, Верховний Суд вважає за необхідне відмовити у відкритті касаційного провадження, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 333 КАС України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
За змістом частини 2 статті 333 КАС України, у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Як вбачається із оскаржуваної ухвали, відповідач не усунув недоліки апеляційної скарги у встановлений строк судом строк, що в свою чергу стало підставою для постановлення П'ятим апеляційним адміністративним судом оскаржуваної ухвали від 09.10.2025 про повернення апеляційної скарги.
Приписами пункту 1 частини 5 статті 296 КАС України встановлено, що до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Згідно із частиною 2 статті 298 КАС України, до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Положенням пункту 1 частини 4 цієї ж статті визначено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Приписами статті 44 КАС України встановлено, зокрема, обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Відтак, процесуальним законом чітко закріплено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасника справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом.
Відповідач, отримавши копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, не усунув зазначені у ній недоліки апеляційної скарги, а тому суд апеляційної інстанції правомірно повернув своєю ухвалою від 09.10.2025 вказану скаргу апелянту.
Пояснення ж зазначені скаржником в обґрунтування касаційної скарги Верховний Суд не бере до уваги, позаяк такі є абстрактними, узагальненими та такими, що не містять ознак наявності перепони у вчиненні процесуальної дії протягом визначеного законодавством строку.
Зокрема варто зауважити, що відповідно до частини 1 статті 133 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Згідно з частиною 1 статті 8 Закону № 3674-VI від 08.07.2011 "Про судовий збір" (далі - Закон №3674-VI), враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Частиною 2 статті 8 Закону №3674-VI встановлено право суду зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині 1 цієї статті.
Як вбачається з наведеного, заявник не є суб'єктом, на якого розповсюджується дія законодавства щодо зменшення розміру судового збору, звільнення від його сплати, відстрочення або розстрочення такої сплати.
Обставини, пов'язані з неможливістю сторони сплатити судовий збір, у тому числі, пов'язані з фінансуванням суб'єкта владних повноважень з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, також не є підставою для відстрочення сплати судового збору.
Так само не можуть бути підставою для відстрочення сплати судового збору саме по собі посилання на факт введення воєнного стану. Ба більше, стосовно зазначеного Верховний Суд звертає увагу відповідача на положення частини 2 статті 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 №389-VIII, відповідно до якої, в умовах воєнного стану Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.
Стосовно посилання скаржника на висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 12.03.2021 у справі №912/1061/20 слід звернути увагу на тому, що вказаною постановою залишено без задоволення касаційну скаргу фізичної особи, а ухвалу суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги залишено без змін. Крім того, правовідносини у згаданій справі не є релевантними до розглядуваної справи, позаяк клопотання про відстрочення судового збору у справі №912/1061/20 подано фізичною особою.
Додатково Верховний Суд зазначає, що норми частини 1 та 2 статті 8 Закону №3674-VI є диспозитивними і встановлюють не обов'язок, а повноваження суду на власний розсуд звільнити особу від сплати судового збору, відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» вказав: «Суд ще раз нагадує, що він ніколи не виключав можливості того, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Більше того, Суд вважає, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах. Таким чином, вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції».
Викладене вище спростовує доводи касаційної скарги щодо наявності у суду апеляційної інстанції обов'язку відстрочити відповідачу сплату судового збору.
У підсумку, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку, з яким погоджується і суд касаційної інстанції, про відсутність підстав для відкриття апеляційного провадження, оскільки у встановлений судом строк апелянтом не були усунуті недоліки апеляційної скарги.
Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення вбачається, що касаційна скарга є необґрунтованою, правильне застосовування частини 2 статті 298 та пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, а тому у відкритті касаційного провадження за цією касаційною скаргою слід відмовити.
Керуючись статтями 248, 333 КАС України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09.10.2025 у справі №400/4376/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
СуддіВ.М. Шарапа О.П. Стародуб С.М. Чиркін