Справа № 465/3289/25
Провадження 2/465/2628/25
Іменем України
21.10.2025 м.Львів
Франківський районний суд м. Львова у складі головуючої судді Кушнір Б.Б., з участю секретаря Блистіва Ю.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Європейська агенція з повернення боргів» (далі також - ТОВ «ФК «ЄАПБ», позивач) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 (далі також відповідач), в якому просить стягнути із відповідача на свою користь суму заборгованості: за Кредитним договором № 34606-01/2024 в розмірі 22 500,00 грн., з яких: 14 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 8500 грн. - сума заборгованості за процентами; а також просить стягнути понесені судові витрати.
В обґрунтування своїх вимог покликається на те, що 23.01.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВАНС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту № 34606-01/2024.
19.09.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВАНС КРЕДИТ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 19092024, у відповідності до умов якого «АВАНС КРЕДИТ» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників.
Відповідно до витягу від 19.09.2024 з реєстру боржників до Договору факторингу № 19092024 від 19.09.2024, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 34606-01/2024 в розмірі 22 500,00 грн., з яких: 14 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 8500 грн. - сума заборгованості за процентами.
Зазначає, що відповідач не вживає жодних заходів, які свідчать про наміри виконувати зобов'язання, передбачені Договором, ухилився від виконання зобов'язань перед позивачем.
У зв'язку з чим, просив стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованість за кредитним договором № 34606-01/2024 від 23.01.2024 в загальному розмірі 22 500 гривень та стягнути понесені судові витрати.
Ухвалою суду від 30.04.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та вирішено справу розглядати з викликом сторін.
16.05.2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
23.05.2025 представник позивача подав через систему «Електронний суд» відповідь на відзив.
27.05.2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив позовні вимоги.
29.05.2025 ухвалою суду клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено.
19.06.2025 ухвалою суду визнано обов'язковою явку в судове засідання сторін, відкладено судове засідання.
31.07.2025 ухвалою суду клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено.
08.09.2025 ухвалою суду розгляд даної цивільної справи відкладено та про дату, час та місце проведення наступного засідання повідомлено сторін, а також повторно витребувано докази.
29.09.2025 ухвалою суду визнано обов'язковою явку в судове засідання сторін, відкладено судове засідання, а також повторно витребувано докази.
Позивач явку уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив, натомість у прохальній частині зазначеного позову, а також неодноразово подавав суду клопотання, згідно яких просив провести судове засідання за відсутності представника позивача, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі
Відповідач у судове засідання не з'явився, втім подав клопотання про розгляд справи без участі відповідача, згідно якого просив здійснювати розгляд справи без участі відповідача.
За таких обставин суд вважає, що справу слід слухати за відсутності сторін на підставі наявних у справі даних чи доказів, достатніх для постановлення рішення.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи та всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення, з таких підстав.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.
За вимогами ст. ст.12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Судом установлено, що 23.01.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВАНС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту № 34606-01/2024 у формі електронного документу з використанням електронного підпису відповідно до умов якого клієнту надано кредит в розмірі 14 000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності (далі - кредит), а клієнт зобов'язався повернути кредит та сплачувати проценти за користування кредитом в порядку та на умовах визначених цим Договором
Тип кредиту: кредит. Мета кредиту: на власні потреби Клієнта. Кредит надається строком на 120 днів. Дата погашення кредиту 21.05.2024 (п. 1.2 Договору).
Проценти за користування кредитом нараховуються відповідно до пункту 3.3. договору «Нарахування процентів за цим Договором здійснюється в межах строку кредитування, зазначеного в п.1.2. Договору, починаючи з з дня надання кредиту Клієнту (перерахування грошових коштів на рахунок, вказаний Клієнтом). При цьому проценти за користування кредитом нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кредитом станом на початок кожного календарного дня».
Процентна ставка відповідно до пункту 1.4.1. становить 2,5 % в день та застосовується у межах строку кредитування, вказаного в п.1.2 Договору.
Відповідно до п.1.6 Договору, кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті, за реквізитами платіжної банківської картки № НОМЕР_1 хх-хххх-4199, протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту. Кредит надається без забезпечення у вигляді застави. Кредит вважається наданим в день перерахування товариством суми кредиту за вказаними реквізитами.
Відповідач підписав кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора W6630.
Додатком № 1 до Договору про надання фінансового кредиту № 34606-01/2024 від 23.01.2024 є графік платежів, в якому зазначено дати платежу та суму до сплати, загальна вартість кредиту становить: 56 000 грн., який підписаний електронним підписом відповідачки W6630.
Паспорт споживчого кредиту, містить аналогічні умови щодо суми та строку кредиту, розміру процентів, який підписаний електронним підписом відповідачки W6630.
Підписанням Кредитного договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма умовами Правил надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» (п.п. 7.6. Договору), які розміщені на веб-сайті Товариства. Приймаючи умови Кредитного Договору, відповідач підтверджує, що він повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватися цих Правил.
Також даний договір містить персональні дані відповідача, зокрема ідентифікаційний номер, дату народження, номер телефону, електронну пошту, документ, що посвідчує особу, адресу реєстрації, номер платіжної картки, на яку має бути перерахована сума кредиту, тощо.
Первісний кредитор свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому кредитним договором у розмірі 14 000 грн., що підтверджується довідкою сервісу онлайн платежів iPay.ua вих. №3466_250130164510 від 30.01.2025, а також витребуваною інформацією на виконання ухвали суду від 01.08.2025, оформленою листом АТ «Універсал Банк» від 18.09.2025 №БТ/Е-13522, а також на виконання ухвали суду від 08.09.2025, оформленою листом ТОВ «УПР» від 18.09.2025 №2059
Доказів протилежного матеріали справи не містять.
19.09.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВАНС КРЕДИТ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 19092024, у відповідності до умов якого «АВАНС КРЕДИТ» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників.
Відповідно до витягу від 19.09.2024 з реєстру боржників до Договору факторингу № 19092024 від 19.09.2024, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 34606-01/2024 від 23.01.2024 в розмірі 22 500,00 грн., з яких: 14 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 8500 грн. - сума заборгованості за процентами.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).
Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (частини перша та друга статті 14 ЦК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Таким чином, підписавши договір електронний цифровим підписом сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови їх надання, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення таких Договорів, на таких умовах шляхом підписання Договорів за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
У статті 204 ЦПК України закріплено презумпцію правомірності правочину, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 зроблено висновок, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Згідно з ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Отже, зі змісту кредитного договору № 34606-01/2024 від 23.01.2024 вбачається, що в ньому визначено основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування, а відтак є належною підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором прав і обов'язків сторін.
Отже, без реєстрації та здійснення входу на веб-сайт товариств за допомогою логіна і пароля особистого кабінету та без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, кредитний договір та додаткова угода до договору не були б укладені, що повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду в постановах від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20, від 12 серпня 2022 року у справі №234/7297/20, від 09 лютого 2023 року у справі №640/7029/19.
Між сторонами виник спір стосовно належного виконання відповідачем взятих на себе кредитних зобов'язань.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 статті 599 ЦК України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання)(стаття 610 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення, невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання»(статті 530, 631 ЦК України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (частиною першою статті 530 ЦК України).
Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частиною 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно наданого розрахунку заборгованості позивачем, сума заборгованості відповідача за кредитним договором № 34606-01/2024 від 23.01.2024 становить в розмірі 22 500 гривень. Вказану суму заборгованості позивач просить стягнути з відповідача.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (стаття 1078 ЦК України).
За частиною 1 статті 1077, частиною 3 статті 1079 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
Згідно зі статтею 514, частиною 1 статті 516 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Зміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
П. 4.1.4 вищезазначеного кредитного договору передбачено, що товариство має право без згоди клієнта відступити право вимоги за даним Договором третій особі, в зв'язку, з чим відбудеться заміна сторони кредитодавця за цим Договором, але з обов'язковим повідомленням клієнта про таке відступлення протягом 10 робочих днів із дати такого відступлення.
Таким чином, внаслідок укладення вищезазначеного договору факторингу та додатків до такого договору до ТОВ «ФК «ЄАПБ» перейшли всі права первісного кредитора у зобов'язанні за вищезазначеним договорами.
Крім цього, доказів на підтвердження чи спростування обставини щодо неукладення договору матеріали справи не містять, відповідачем таких не надано, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України, є його процесуальним обов'язком.
Зважаючи на встановлену статтею 204 ЦК України і не спростовану при вирішенні цієї справи в порядку статті 215 ЦК України презумпцію правомірності укладення зазначених договорів, останні у розумінні статей 11, 509 ЦК України є належними підставами для виникнення та існування обумовлених такими договорами прав і обов'язків сторін.
З'ясовуючи обставини, пов'язані із правильністю здійснення вищевказаних розрахунків заборгованості, та здійснюючи оцінку доказів, на яких ці розрахунки ґрунтуються, суд дійшов такого висновку.
Надані позивачем докази у їх сукупності підтверджують отримання відповідачем кредиту за договором №138245 від 24.04.2024 в сумі 14000 гривень.
Окрім того, матеріали справи містять докази виконання відповідачем умов договору, а саме, погашення процентів у загальному розмірі 33 500 гривень, що підтверджується наданим розрахунком заборгованості відповідача за договором № 34606-01/2024 від 23.01.2024.
Водночас, як слідує із змісту позовних вимог, позивач вимагає стягнути з відповідача на його користь заборгованість за тілом кредиту в сумі 22 500 гривень.
Підпунктом 6 пункту 5 Закону №3498-IX від 22 листопада 2023 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» (далі Закон №3498-IX) стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування» була доповнена частиною п'ятою, згідно з якою максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.
Статтею 8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %, була доповнена частиною п'ятою згідно із Законом № 3498-IX від 22 листопада 2023 року.
Закон України від 22 листопада 2023 року № 3498-XI «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року.
Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Враховуючи вищевикладене, максимально можливий розмір нарахованих процентів у межах строку вказаного договору за період 23.01.2024 по 21.05.2025 включно становить 16 800 гривень (14000 грн. х 1% х 120 днів = 16 800 грн.)
При цьому суд зазначає, що згідно пункту 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом. Відтак, суд не вбачає підстав для застосування до вказаних правовідносин за договором про споживче кредитування відсоткової ставки, встановленої вказаним договором, оскільки правовідносини виникли після 24.12.2023, тому відсутні підстави для застосування денної процентної ставки, встановленої вказаним Законом протягом Перехідного періоду.
Отже, загальна сума заборгованості могла становити в розмірі 30 800,00 грн., з яких: 14 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 16 800 грн. - сума заборгованості за процентами.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем на погашення заборгованості перераховано первинному кредитодавцю 33 500 гривень, яка віднесена кредитодавцем на погашення відсотків за кредитом. Вказані обставини підтверджуються розрахунком про щоденні нарахування та погашення відповідачем заборгованості за кредитним договором № 34606-01/2024 від 23.01.2024 станом на 19.09.2024.
Однак, судом здійснено перерахунок відсотків за кредитним договором і встановлено загальну суму заборгованості у розмірі 30 800 гривень. Відтак, вбачається, що оплачена відповідачем сума кредитному договору (33 500грн.) перевищує загальну суму заборгованості по договору (30 800грн.) станом на 19.09.2024. Розрахунку відсотків за інший період (після 20.09.2024) матеріали справи не містять.
Згідно з ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до приписів ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором № 34606-01/2024 від 23.01.2024 слід відмовити, оскільки у позичальника перед кредитодавцем за даним кредитним договором заборгованість відсутня.
На підставі зазначеного, дослідивши матеріали справи, аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, суд приходить до висновку, що необхідно у позові відмовити у повному обсязі.
Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, то відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати слід залишити за позивачем.
Керуючись ст.ст. 4, 5, 10-13, 19, 76, 77, 79, 80, 81, 83, 89, 95, 141, 223, 247, 259, 263-265, 268, 273, 353 ЦПК України, суд -
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони у справі :
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30.
відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Дата складення повного судового рішення 27.10.2025.
Суддя Кушнір Б.Б.