ЄУ №707/2047/25
Провадження №2/712/3546/25
28 жовтня 2025 року Соснівський районний суд м. Черкаси
у складі: головуючого судді Стеценко О.С.,
за участю секретаря судового засідання Дубини В.В.,
представника позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача, в якому просить розірвати шлюб між ними, зареєстрований 10 серпня 2018 року Виконавчим комітетом Думанецької сільської ради Черкаського району Черкаської області, актовий запис №05.
У обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що з 10 серпня 2018 року вона перебуває у шлюбі з відповідачем. Від шлюбу сторони мають неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Сімейні стосунки між подружжям припинені, сторони мають різні погляди на життя, втратили почуття любові та поваги одне до одного. Подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечить інтересам позивача.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 червня 2025 року відкрито позовне провадження, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження на 22 липня 2025 року.
22 липня 2025 року судове засідання не відбулося у зв'язку з перебуванням судді у відпустці, розгляд справи призначено на 17 вересня 2025 року.
17 вересня 2025 року судове засідання не відбулося у зв'язку з повідомленням про замінування будівлі Соснівського районного суду м. Черкаси та евакуацією всіх працівників, розгляд справи призначено на 28 жовтня 2025 року.
Позивач в судове засідання не з'явилася, представник позивача у судовому засіданні просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач у судовому засіданні позовну вимогу про розірвання шлюбу визнав, просив відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу, оскільки позовна заява є шаблонною, справа є спрощеною, а тому у цій категорії спорів, на думку відповідача, взагалі не потрібен адвокат.
Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову за наявності для того законних підстав суд ухвалює рішення про задоволення позову.
Дослідивши наявні у справі письмові докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню за таких підстав.
Відповідно до ст. 21 Сімейного кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Згідно ч. 1 ст. 24 Сімейного кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Частинами 3, 4 ст. 56 Сімейного кодексу України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
Матеріалами справи встановлено, що з 10 серпня 2018 року сторони перебувають у шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, що видане Виконавчим комітетом Думанецької сільської ради Черкаського району Черкаської області, актовий запис №05.
Сторони є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Виконавчим комітетом Думанецької сільської ради Черкаського району Черкаської області, актовий запис №05.
Статтею 105 Сімейного кодексу України визначено, що однією з підстав для припинення шлюбу є його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до ст. 110 СК України.
Судом встановлено, що позивач наполягає на розірванні шлюбу, з часу знаходження позовної заяви в суді примирення між сторонами не відбулося, розірвання шлюбу відповідає дійсній волі позивача, відповідач з позовними вимогами погодився, проти розірвання шлюбу не заперечує, а тому суд дійшов висновку, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу буде суперечити інтересам сторін.
Відповідно до ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам одного з них.
Вивчивши матеріали справи, приймаючи до уваги, що збереження шлюбу суперечить інтересам позивача, відповідач проти розірвання шлюбу не заперечує, суд приходить до висновку, що шлюб необхідно розірвати.
Відповідно до ч. 2 ст. 115 Сімейного кодексу України рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 115 Сімейного кодексу України документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
При зверненні до суду позивачем згідно квитанції №0037-5619-1994-1619 від 03.06.2025, виданої АТ «Таскомбанк», сплачено судовий збір у сумі 968,96 грн.
Таким чином, оскільки позовні вимоги про розірвання шлюбу визнані відповідачем до початку розгляду справи по суті, позовні вимоги задоволено в повному обсязі, то позивачу з державного бюджету підлягає поверненню 50 відсотків суми сплаченого судового збору у сумі 484,48 грн. та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 50 відсотків судового збору у сумі 484,48 грн.
Позивач також просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу. Вирішуючи указане питання, суд виходить з такого.
Судові витрати згідно зі ст. 133 ЦПК України складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу надано договір про надання правової допомоги № 1421 від 03.06.2025, додатковий договір № 1421/1 до договору про надання правової допомоги, детальний опис робіт, платіжна інструкція про сплату витрат на правничу допомогу у сумі 5000 грн.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову.
Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 300/941/19 та від 31.03.2020 у справі № 726/549/19, від 17.12.2020 у справі № 808/1849/18, від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19, від 20.01.2021 у справі № 120/3929/19-а.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України».
Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Водночас, адвокат самостійно визначається зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту.
Проаналізувавши матеріали справи та обставини справи, суд приходить до висновку, що правнича допомога позивачу з боку адвоката дійсно була надана.
Матеріалами заяви та цивільної справи підтверджено надання позивачу адвокатом правничої допомоги у вигляді консультації, складання позову, участь представника позивача у судовому засіданні.
Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, ураховуючи положення ст. 141 ЦПК України, вимога позивача про стягнення витрат на правничу допомогу підлягає задоволенню.
Щодо заявленого розміру витрат на правничу допомогу, суд погоджується з доводами відповідача про те, що він є завищеним.
Так, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним зі складністю справи, тобто не має бути явно завищеним.
Дослідивши надані представником позивача документи, ураховуючи наведені норми права, суд дійшов висновку, що розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на правничу допомогу в даному випадку є неспівмірним із виконаними адвокатом роботами (послугами), оскільки указана справа є малозначною справою, розглядається в спрощеному позовному провадженні, відповідач позовні вимоги визнав повністю, категорія справ про розірвання шлюбу фактично є безспірною, що не потребує надмірного вивчення та аналізу судової практики саме у цій категорії справ.
Отже, розмір витрат на правничу допомогу є занадто завищеним і не відповідає попередньому розрахунку витрат, заявленому у позові.
Тому, з огляду на обставини справи та з урахуванням позиції відповідача, суд приходить до висновку про зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги до 2 000,00 грн.
Дослідивши надані позивачем документи, враховуючи наведені норми права, суд дійшов висновку, що розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на оплату послуг адвоката підлягають задоволенню частково у сумі 2 000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 80, 81, 89, 141, 206, 263-268, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 24, 56, 105, 110, 112, 115 Сімейного Кодексу України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити повністю.
Шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований 10 серпня 2018 року Виконавчим комітетом Думанецької сільської ради Черкаського району Черкаської області, актовий запис №05, розірвати.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 50 відсотків судового збору, що складає 484,48 (чотириста вісімдесят чотири гривні сорок вісім копійок), витрати на правничу допомогу у сумі 2000 (дві тисячі) грн.
Зобов'язати Головне управління державної казначейської служби України у Черкаській області, яке знаходиться за адресою: 18000, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 192, повернути позивачу ОСОБА_3 з державного бюджету 50 відсотків судового збору, що складає 484,48 (чотириста вісімдесят чотири гривні сорок вісім копійок), сплаченого при подачі позову до суду, згідно квитанції №0037-5619-1994-1619 від 03.06.2025, виданої АТ «Таскомбанк».
Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Апеляційну скаргу на рішення може бути подано Черкаському апеляційному суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.С. Стеценко