ЄУ №711/7925/25
Провадження №2/712/5010/25
28 жовтня 2025 року м. Черкаси
Соснівський районний суд м. Черкаси у складі: головуючого судді Стеценко О.С., за участю секретаря судового засідання Дубини В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить стягнути заборгованість за кредитним договором №214269 від 04.07.2018 у сумі 19 912,58 грн., яка складається із суми заборгованості - 15 215,00 грн., суми інфляційних втрат - 3 326,98 грн., суми 3% річних - 1 370,60 грн., та стягнути судові витрати.
У обґрунтування вимог позивач зазначив, що 04 липня 2018 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту №214269, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит у сумі 3 500,00 грн.
12 квітня 2018 року між ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (ТОВ «Він Фінанс») та ТОВ «Авентус Україна» укладено договір факторингу №1, відповідно до умов якого відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами.
12 квітня 2018 року укладено додаткову угоду №8 та підписано реєстр прав вимоги №9 від 15 листопада 2018 року про те, що за цим реєстром новому кредитору - ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (ТОВ «Він Фінанс») передано право вимоги до ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту №214269 від 04.07.2018.
У зв'язку з порушенням зобов'язань зі сплати кредиту заборгованість відповідача становить 19 915,58 грн., з яких 15 215,00 грн. - заборгованість за кредитом, 1 370,60 грн. - 3% річних, 3 326,98 грн. - інфляційні втрати.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 03 жовтня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі, призначено судове засідання на 28 жовтня 2025 року.
Представник позивача до судового засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у позовній заяві зазначає про розгляд справи без його участі, на заявлених вимогах наполягає, проти винесення заочного рішення не заперечує.
Відповідач до судового засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про наявність поважних причин неявки до судового засідання не повідомила, відзив на позовну заяву не надала, зустрічний позов до суду не пред'явила.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи на підставі наявних у справі доказів та без фіксування судового засідання технічними засобами, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Згідно ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Судові дебати не проводяться.
Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд зазначає таке.
Судом встановлено, що 04 липня 2018 року між ТОВ «Авентус Україна» (далі - Товариство) та ОСОБА_1 (далі - Клієнт) було укладено договір №214269 про надання фінансового кредиту, відповідно до умов якого Товариство надає Клієнту грошові кошти в розмірі 3 500,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом (п. 1.1 Договору).
Пунктом 1.4. Договору визначено строк кредиту - 20 днів.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач указує на те, що він отримав право вимоги за зобов'язаннями ОСОБА_1 , уклавши договір факторингу №1 від 12 квітня 2018 року та додаткову угоду №8 до договору факторингу №1 з ТОВ «Авентус Україна».
Судом досліджено договір факторингу №1 від 12 квітня 2018 року, укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (далі - Фактор) та ТОВ «Авентус Україна» (далі - Клієнт).
У розділі «Визначення термінів» зазначено, що «Боржник» - фізична особа, з якою укладено Кредитний договір, Право вимоги до якого уступається за цим Договором (п. 1.1. Договору).
«Кредитний договір» - кредитний договір, укладений між Клієнтом і Боржником, права вимоги за яким відступаються, та який відповідає наступним критеріям: боржником за Кредитним договором виступає фізична особа та кредит не забезпечується заставою; кількість днів прострочення платежу за Кредитним договором складає 61-75 днів. Інші строки прострочення платежу можливі тільки, якщо Фактор попередньо погоджує Реєстр з іншими строками прострочення (п. 1.2. Договору).
«Право вимоги» - означає всі права Клієнта за Кредитними договорами, в тому числі, права грошових вимог до Боржників по сплаті суми боргу за Кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть у майбутньому (п. 1.4. Договору).
Отже, за указаним договором передаються ті вимоги, з якими укладений договір кредиту на момент укладення договору факторингу, та які мають прострочення термінів платежу.
За умовами Додаткової угоди №8 до договору факторингу №1 від 12 квітня 2018 року, яка укладена 15 листопада 2018 року, сторони погодили внести зміни до пунктів 3.1.1., 3.1.2. Договору Факторингу №1, що стосуються умов фінансування та порядку розрахунків.
До позовної заяви додано витяг з Форми Реєстру прав вимог №9, з якого вбачається, що за номером 472 зазначено боржника ОСОБА_1 , номер договору 214269, загальна сума заборгованості - 4 760,00 грн.
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Отже, за приписами чинного законодавства відступлення права вимоги може здійснюватися лише стосовно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі №914/868/17, відступлення майбутніх вимог можливе тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином.
Встановлюючи дійсність майбутньої вимоги, що переходить до нового кредитора, необхідно з'ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора та чи існують ці права на момент переходу.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі №752/8842/14-ц.
Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора, є істотними умовами цього договору.
Так, судом встановлено, що договір №214269 про надання фінансового кредиту між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 був укладений 04.07.2018, тоді як договір факторингу №1 між ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (ТОВ «Він Фінанс») та ТОВ «Авентус Україна», на який посилається позивач як на підставу переходу до нього права вимоги до боржника ОСОБА_1 , був укладений 12.04.2018 майже за три місяці до укладення договору №214269 від 04.07.2018, тобто, на момент укладення договору факторингу ще не виникло зобов'язання між первісним кредитором та боржником.
Крім того, умовами договору факторингу передбачена передача грошових вимог, строк виконання яких настав.
Строк виконання за укладеним договором №214269 у відповідача настав 24.07.2018.
За таких обставин передати право вимоги за зобов'язанням, яке взагалі не існувало на момент укладення договору факторингу, неможливо. А тому право вимоги до боржника ОСОБА_1 у ТОВ «Фінансова Компанія «Довіра та Гарантія» (ТОВ «Він Фінанс») за договором факторингу №1 від 12.04.2018 набуто не було.
Додаткова угода №8 від 15 листопада 2018 року хоча і укладена після настання строку виконання за договором №214269, однак вона не містить жодних умов, які б стосувалися передачі прав вимог за новими кредитними договорами, .
Із з'ясованого змісту даної Додаткової угоди №8 від 15.11.2018 до Договору факторингу №1, вбачається, що її сторонами фактично змінено умови щодо фінансування договору факторингу.
Таким чином, ТОВ «Він Фінанс» не набуло прав первісного кредитора, а отже не має права пред'являти свої вимоги за договором №214269 про надання фінансового кредиту, укладеним 04 липня 2018 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 .
Оскільки відступлення права вимоги може здійснюватися лише стосовно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав, та договір факторингу (відступлення права вимоги) є похідним від кредитного договору, тому він не може бути укладений раніше кредитного договору, за яким переходить право вимоги.
З цих підстав суд визнає неналежним доказом на підтвердження факту переходу права вимоги від ТОВ «Авентус Україна» до ТОВ «ФК «Довіра і Гарантія» (ТОВ «Він Фінанс») права вимоги за договором №214269 надані позивачем договір факторингу №1 від 12.04.2018 та додаткову угоду №8 від 15.11.2018.
Разом з тим, з аналізу матеріалів справи вбачається, що право вимоги від первісного кредитора - ТОВ «Авентус Україна» перейшло до нового кредитора, починаючи ще 12.04.2018, а сам договір №214269 був укладений 04.07.2018, тобто майже через три місяці після укладення договору факторингу, що взаємовиключає одне одного, оскільки за договором факторингу права вимоги є похідними від кредитного договору, а отже не може бути укладеним раніше кредитного договору, за яким переходить право вимоги.
Указане свідчить, що предметом договору факторингу №1 від 12.04.2018 на момент його укладення не могло бути право будь-якої вимоги за взагалі неіснуючим на той час договором №214269 від 04.07.2018, що, в свою чергу, виключає відступлення та набуття відповідного права вимоги за цим договором.
З наведеного слідує, що було здійснено передачу невизначених вимог, оскільки жодної визначеної вимоги, що існувала б у ТОВ «Авентус Україна» до ОСОБА_1 на момент укладення Договору факторингу №1 від 12.04.2018, в останньому не вказано.
У зв'язку з наведеним, хоча чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, але це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином (постанова Верховного Суду від 24.04.2018 у справі №914/868/17).
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому досліджені наявних у справі доказів. Жодний доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки суд відображає в рішенні, в якому наводить мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Ураховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено факт відступлення права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором №214269 від 04.07.2018 від первісного кредитора - ТОВ «Авентус Україна» до ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (ТОВ «Він Фінанс»).
З огляду на викладене, враховуючи вимоги статей 12, 81 ЦПК України, зважаючи на те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження отримання права грошової вимоги до відповідача, а подання позову особою, яка не набула права вимоги, є самостійною підставою відмови в позові, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Крім того, оскільки судом відмовлено у задоволенні позову, сплачений при поданні позову судовий збір не підлягає стягненню з відповідача та залишається за позивачем.
Керуючись ст.ст. 13, 14, 82, 141, 223, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс», місце знаходження за адресою: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, м. Київ, ЄДРПОУ 38750239.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі в тридцяти денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.
Суддя: О.С. Стеценко