Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/3345/25
Провадження № 2/711/1780/25
15 жовтня 2025 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого судді Скляренко В.М.
при секретарі Півень С.А.
за участі:
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2
відповідачки ОСОБА_3
представників третіх осіб ОСОБА_4 , Молчанович Н.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа виконавчий комітет Черкаської міської ради про позбавлення батьківських прав,-
Представник позивача - адвокат Семенюк О.Г., яка діє на підставі доручення для надання безоплатної вторинної правничої допомоги №004-2303524 від 07.04.2025, -звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 , в якому просила позбавити відповідачку батьківських прав стосовно її неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування вимог в позові зазначено, що сторони перебували у шлюбі і мають двох спільних дітей - сини ОСОБА_6 , 1994р.н., та ОСОБА_7 , 2009р.н. Наприкінці 2018 року шлюб між сторонами було розірвано, а з 2021 року відповідачка стала проживати окремо, тоді як діти залишились проживати з позивачем. Неповнолітній ОСОБА_7 має статус дитини з інвалідністю. Відповідачка життям сина ОСОБА_8 не цікавиться, не бере участі у його вихованні, догляді і фінансовому забезпеченні, не займається навчанням та лікуванням дитини. Під час спільного проживання сторін, відповідачка неодноразово вчиняла відносно сина ОСОБА_8 насильство психологічного та економічного характеру, а також ухилялася від виконання батьківських обов'язків, внаслідок чого працівниками поліції відносно неї неодноразово складалися протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 173-2, ст. 184 КУпАП. З березня 2022 року позивач був призваний на військову службу під час загальної мобілізації на особливий період, внаслідок чого неповнолітній ОСОБА_7 фактично залишився проживати зі своїм старшим братом ОСОБА_9 (старший син сторін), який фактично здійснював догляд за ним. Натомість 23.03.2025 ОСОБА_9 також був призваний на військову службу під час загальної мобілізації, внаслідок чого н/л ОСОБА_7 став проживати зі своєю тіткою ОСОБА_10 . У вихованні н/л ОСОБА_8 позивачу допомагають ОСОБА_9 (старший син) та ОСОБА_10 , тоді як мати дитини самоусунулася від виконання своїх батьківських обов'язків самоусунулась від виконання своїх батьківських обов'язків: не проводить час і не підтримує спілкування з дитиною; не виявляє жодної зацікавленості у його житті; не цікавиться успіхами та досягненнями; не турбується про стан його здоров'я; не забезпечує належного рівня життя. З огляду на поведінку відповідачки та її ставлення до сина позивач вважає, що вона не має права мати батьківських прав щодо сина ОСОБА_8 , а тому змушений звернутись до суду з вимогою про позбавлення її батьківських прав.
Відповідачка не заперечувала проти позовних вимог та не подавала письмового відзиву.
24.04.2025 судом відкрито провадження у справі з визначенням здійснення розгляду справи в порядку загального позовного провадження.
23.05.2025 судом постановлено ухвалу, якою зобов'язано Службу у справах дітей Черкаської міської ради надати суду письмовий висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно її неповнолітнього сина ОСОБА_8 .
23.05.2025 судом закрито підготовче провадження у справі, а справу призначено до судового розгляду.
На виконання ухвали суду від 23.05.2025 від виконавчого комітету Черкаської міської ради на адресу суду 16.06.2025 надійшов висновок про доцільність позбавлення батьківських прав відповідачки відносно її неповнолітнього сина ОСОБА_8 .
В судовому засіданні представник позивача - адвокат Ліннік М.С., який діє на підставі доручення для надання безоплатної вторинної правничої допомоги від 17.07.2025 №004-2306782, - підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні з підстав, викладених у позові.
Позивач також підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні. Пояснив, що у 2021 році вони з відповідачкою вирішили проживати окремо, у зв'язку з чим для неї був придбаний будинок в с. Драбове, куди вона переїхала жити, а діти залишились проживати з ним. Спочатку відповідачка відвідувала їх молодшого сина приблизно один раз на місяць, а згодом припинила спілкування з сином ОСОБА_8 . Зазначив, що відповідачка не бере ніякої участі у вихованні та утриманні їх сина ОСОБА_8 і не виконує своїх батьківських обов'язків. Зауважив, що з позовом про стягнення аліментів він не звертався, оскільки має можливість самостійно забезпечувати потреби їх молодшого сина і тому відсутня необхідність стягувати з відповідачки аліменти у разі позбавлення її батьківських прав.
Відповідачка в судовому засіданні пояснила, що з 2021 року проживає окремо від позивача та їх спільних дітей у с. Драбове. Зазначила, що вона офіційно не працевлаштована і займається доглядом жінки похилого віку. Контакту з сином ОСОБА_8 не підтримує і не бере участі у його вихованні та утриманні, а його фактичним вихованням опікувався їх з позивачем старший син ОСОБА_6 . Про те, що старший син призваний на військову службу їй стало відомо лише восени 2025 року. Наразі син ОСОБА_7 проживає з її сестрою. Зауважила, що вона не заперечує щодо позбавлення її батьківських прав відносно сина ОСОБА_8 .
Представник органу опіки та піклування Черкаської міської ради - Молчанович Н.О., яка діє на підставі довіреності №103-01-21 від 04.01.2025, - в судовому засіданні підтримала позовні вимоги та не заперечувала проти їх задоволення. Пояснила, що родина ОСОБА_11 тривалий час перебуває на обліку у службі у справах дітей, оскільки неповнолітній ОСОБА_7 є дитиною особливими потребами і працівники служби відвідували родину. Мати дитини не здійснює догляду за дітьми і з нею неодноразово проводились співбесіди з цього приводу. Питаннями виховання та забезпечення дитини займався батько, а коли його призвали на військову службу, то - старший брат, а згодом тітка дитини, яка й звернулася до служби у справах дітей з запитом щодо захисту інтересів дитини. Аналіз спірної ситуації та обставин життя членів такої родини, а також поведінка відповідачки свідчать, що вона не має бажання спілкуватись зі своїм сином, а також тривалий час неналежним чином ставилася до своїх батьківських обов'язків. Дослідивши обставини даної справи орган опіки та піклування дійшов висновку про доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав щодо її сина ОСОБА_8 .
За клопотанням сторони позивача в судовому засіданні в якості свідків були допитані ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 .
Свідок ОСОБА_12 пояснила, що вона понад десять років проживає у квартирі АДРЕСА_1 по сусідству з родиною сторін. Коли родина ОСОБА_11 проживали всі разом, то в них були негаразди у спілкуванні, оскільки з їх помешкання були чутно крики та сварки. Відповідачка не проживає у квартирі близько 3-4 років і ніякої участі у вихованні сина ОСОБА_8 не бере. Коли позивача призвали на військову службу, то у квартирі проживали лише діти сторін - ОСОБА_6 і ОСОБА_7 , а зараз там ніхто не проживає.
ОСОБА_13 пояснив, що понад п'ять років знає родину сторін, оскільки товаришує з позивачем і завітав до них у гості. Зазначив, що йому відомо про те, що відповідачка поводила себе агресивно і щоб її заспокоїти викликали поліцію. Йому відомо, що до початку введення режиму воєнного стану в Україні відповідачка переїхала жити в с. Драбове, а доглядом неповнолітнього ОСОБА_8 займались позивач та його старший син ОСОБА_6 .
ОСОБА_9 (старший син сторін) в судовому засіданні пояснив, що мати не проживає з ними близько чотирьох років та не займається вихованням та утриманням свого сина ОСОБА_8 . Після запровадження режиму воєнного стану позивач був призваний на військову службу, відповідачка жила в м. Драбів, а він з братом ОСОБА_8 проживали самостійно. Зазначив, що всіма питаннями щодо забезпечення потреб н/л ОСОБА_8 до початку воєнного стану займався батько, а мати нічим не допомагала і не допомагає. Зауважив, що н/л ОСОБА_7 потребує постійного догляду, оскільки є дитиною з особливими потребами, але мати негативно відноситься до нього, внаслідок чого він тікав з дому в нічний час.
В присутності педагога ОСОБА_14 було опитано дитину - ОСОБА_15 . Дитина пояснила, що мати погано до нього ставиться і коли мати з батьком проживали разом, то вживали алкогольні напої, а він тікав з дому. Мати проживає у с. Драбове і до нього не приїжджає, але інколи щось передавала. Раніше він їздив до матері під час літніх канікул. Коли батько пішов служити до ЗСУ, то вони проживали удвох з братом ОСОБА_6 . Після того, як брата ОСОБА_6 призвали на військову службу, то він деякий час проживав у тітки, а згодом став жити сам. Зазначив, що матері все одно на нього, вони не спілкуються і вона ніяким чином про нього не піклується.
Заслухавши пояснення учасників справи та свідків, дослідивши наявні у справі докази та оцінивши їх у сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини і відповідні їм правовідносини.
Позивач та відповідачка перебували у зареєстрованому шлюбу з 20.11.1993, який було розірвано рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 28.09.2018. При цьому сторони мають двох спільних дітей: повнолітнього ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та неповнолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Після розірвання шлюбу сторони ще деякий час проживали разом, а наприкінці 2021 року ОСОБА_3 переїхала на нове місце проживання у інше житло у селищі Драбове-Барятинське Золотоніського району, яке належить їй на праві приватної власності. Натомість обидва їх сини залишилися проживати з батьком, про що зазначено в акті опитування сусідів від 08.04.2025 № 658.
Позивач - ОСОБА_1 - зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . З 26.03.2022 ОСОБА_1 був призваний на військову службу під час загальної мобілізації на особливий період і наразі проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Відповідачка - ОСОБА_3 - зареєстрована також за адресою: АДРЕСА_2 , - але фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 .
Син сторін - н/л ОСОБА_7 - також зареєстрований за місцем реєстрації своїх батьків.
У зв'язку з проходженням позивачем військової служби н/л ОСОБА_7 проживав зі своїм старшим братом за адресою свого місця реєстрації, що підтверджується копіями доданих до позовної заяви актів обстеження умов проживання від 03.10.2022 № 408, від 03.10.2024 № 531, складеними спеціалістами Служби.
Згідно із копією нотаріально посвідченої заяви від 09.01.2023 позивач тимчасово передав свого сина ОСОБА_5 на виховання його братові ОСОБА_9 , що відповідає вимогам ст. 150, 151 Сімейного кодексу України.
23.03.2025 ОСОБА_9 був призваний на військову службу під час загальної мобілізації на особливий період, що підтверджується довідкою від 07.04.2025 № 3644.
У зв'язку з проходженням ОСОБА_1 та ОСОБА_9 військової служби, н/л ОСОБА_7 за згодою батька наразі проживає зі своєю тіткою (сестрою матері) ОСОБА_10 , яка також є його хрещеною матір'ю, за адресою: АДРЕСА_4 .
Неповнолітній ОСОБА_5 є дитиною з інвалідністю. Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 від 03.01.2023, копія якого додана до позовної заяви, законним представником дитини є батько ОСОБА_1 .
Згідно довідки Черкаської загальноосвітньої шкоди І-ІІІ ступенів №15 Черкаської міської ради від 02.04.2025 № 108, ОСОБА_9 , старший брат неповнолітнього учня 8-Б класу ОСОБА_15 , дитини з особливими освітніми потребами відповідно до висновку Інклюзивно-ресурсного центру Черкаської міської ради від 17.12.2021 № ІРЦ-85765/2021/299434, єдиний з родини, хто бере участь у навчанні, вихованні та утриманні неповнолітнього ОСОБА_8 . Мати ОСОБА_8 - ОСОБА_3 - за період з 04.09.2023 дотепер на батьківських зборах не була присутньою, з учителями не спілкувалася, не цікавилася успіхами у школі, у позакласних заходах участі не брала.
Відповідно до листа КНП «Другий Черкаський міський центр ПМСД» від 03.04.2025 № 255 мати н/л ОСОБА_16 - відвідувала лікаря-педіатра протягом першого року життя дитини. У подальшому мати до лікаря не з'являлася. У 2015 році дитині встановлено категорію «дитина з інвалідністю», медичний висновок оформлений на батька ОСОБА_1 . Нагляд з питань профілактики та лікування захворювань дитини, проходження реабілітації, забезпечення проведення профілактичних медичних оглядів, догляд та підтримку його здоров'я у належному стані здійснюють батько ОСОБА_1 або старший брат ОСОБА_9
02.04.2025 до служби у справах дітей Черкаської міської ради надійшла заява ОСОБА_3 , написана у присутності заступника начальника Служби - начальника відділу ОСОБА_17 , в якій зазначено, що мати визнає позовні вимоги щодо позбавлення її батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_15 . Із заяви слідує, що вона не має засобів на утримання сина, його вихованням та утриманням займаються батько та старший брат. Її попереджено про наслідки позбавлення батьківських прав.
Спеціалістами служби у справах дітей Черкаської міської ради обстежено місце проживання дитини, за результатами якого складено акт від 29.05.2025 № 358 та встановлено, що для неповнолітнього ОСОБА_8 створені належні умови для проживання.
Всі вищевикладені обставини, окрім їх підтвердження письмовими документами, повністю визнаються сторонами, а тому суд вважає їх доведеними.
Також судом встановлено, що під час спільного проживання відповідачки з дітьми нею вчинялись прояви насильства щодо сина ОСОБА_8 , внаслідок чого щодо неї вирішувалось питання про притягнення її до адміністративної відповідальності за ст. 173-2, 184 КУпАП.
Так, відповідно до постанови Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01.12.2020 (справа№ 711/7124/20) 29.08.2020 близько 20 год. 40 хв. за місцем проживання ОСОБА_3 вчинила відносно малолітнього сина, 2009 року народження, домашнє насильство психологічного характеру, виражалася нецензурною лексикою, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Адміністративну справу про притягнення до адміністративної відповідальності закрито, у зв'язку із закінченням строків передбачених ст. 38 КУпАП.
Відповідно до постанови Придніпровського районного суду м. Черкаси від 20.01.2021 (справа № 711/8336/20) 18.10.2020 близько 13.00 год. ОСОБА_3 вчинила насильство психологічного та економічного характеру відносно сина, чим скоїла правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. 18.10.2020 близько 13.00 год. за місцем свого проживання ОСОБА_3 ухиляється від виконання передбачених законом батьківських обов'язків щодо виховання сина, чим вчинила правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 184 КУпАП. Провадження по справі закрито по закінченню строків, передбачених ст. 38 КУпАП.
Зазначені обставини підтверджуються змістом відповідних судових рішень, які перебувають у загальному доступі в Єдиному державному реєстрі судових рішень, а відтак такі обставини не потребують доказування.
Відповідно до висновку виконавчого комітету Черкаської міської ради від 10.06.2025 №11752/15641-01-21 відповідний орган опіки та піклування вважає доцільним та таким, що відповідає якнайкращим інтересам дитини, позбавлення батьківських прав громадянки ОСОБА_3 відносно неповнолітнього ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Надаючи відповідний висновок орган опіки та піклування виходив з того, що мати ухиляється від виконання покладених на неї обов'язків по вихованню, утриманню та лікуванню дитини, що виражається в її бездіяльності та свідомому нехтуванні батьківськими обов'язками, чим позбавила сина права на належне батьківське виховання та утримання. Крім того, вона подала заяву, в якій фактично визнала факт самоусунення від виховання неповнолітнього.
За таких обставин позивач, діючи в інтересах свого неповнолітнього сина ОСОБА_8 вважає, що на теперішній час наявні правові підстави та існує необхідність для позбавлення відповідачки батьківських прав щодо її сина.
Таким чином, між сторонами наявний спір щодо виконання відповідачкою своїх батьківських обов'язків відносно свого неповнолітнього сина, який регулюється нормами Сімейного кодексу України (далі - СК) та інших нормативно-правових актів.
Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно ст. 155 СК здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Пунктом 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» передбачено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Таким чином, головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов'язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава до позбавлення батьківських прав можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
За обставинами справи судом встановлено, що відповідачка свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, не приділяє належної уваги своєму сину ОСОБА_8 , не піклується про його духовний та моральний розвиток, не цікавиться обставинами його життєдіяльності, ставиться до своїх батьківських обов'язків безвідповідально, не турбується про всебічний розвиток сина, що свідчить про свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов'язками.
При цьому, суд бере до уваги, що складені відповідачкою заяви стосовно того, що вона не заперечує проти позбавлення її батьківських прав відносно сина ОСОБА_8 , за своєю правовою природою є неправозгідною відмовою від дитини (ч. 3 ст. 155 СК). Натомість сам факт складання відповідачкою таких заяв свідчить про її неналежне та легковажне ставлення до своїх батьківських прав та обов'язків, а також про відсутність у відповідачки бажання змінити свою поведінку.
Також суд бере до уваги тривалість неналежного ставлення відповідачки до виконання своїх батьківських обов'язків відносно свого сина ОСОБА_8 , який є дитиною з особливими потребами і має статус дитини з інвалідністю, а відтак потребує стороннього догляду та особливої уваги з боку батьків. В той же час відповідачка допускала акти прояву насильства по відношенню до такої дитини, що було зафіксовано правоохоронними органами. Отже поведінка відповідачки та її неналежне ставлення до своїх батьківських обов'язків протягом тривалого часу свідчить про свідоме нехтування відповідними обов'язками та ухилення від їх виконання, що у свою чергу істотно порушує та обмежує законні права та інтереси дитини.
До того ж судом встановлено, що відповідачка взагалі ніяким чином не піклувалась про забезпечення здобуття сином загальної освіти, оскільки влаштуванням дитини до навчального закладу, забезпеченням та організацією навчання займається виключно позивач та старший брат дитини, а відповідачка навіть не цікавиться результатом навчального процесу сина.
Окрім того, судом встановлено, що н/л ОСОБА_7 потребує особливої уваги та догляду за станом його здоров'я. Натомість відповідачка не брала участі у заходах з медичного догляду за станом здоров'я сина і сама не здійснювала такого догляду, що свідчить про неналежну турботу про здоров'я дитини.
Відповідно до ч. 7, 8 ст. 7 СК дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Відповідно до ст. 171 СК дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору про позбавлення батьківських прав.
Опитаний в судовому засіданні н/л ОСОБА_7 засвідчив неналежне ставлення матері до нього та не проявив емоційної прихильності до особистості матері. Зазначене свідчить про наявність істотного негативного впливу на зміст емоційного зв'язку між дитиною та матір'ю, що може особливо гостро відчуватись у підлітковому віці, а відтак усунення матері від можливості реалізації її батьківських прав щодо дитини, сприятиме належному захисту інтересів дитини та недопущенню ще більшого її морального травмування.
Таким чином, з урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає доведеним факт ухилення відповідачки від виконання своїх батьківських обов'язків відносно свого неповнолітнього сина ОСОБА_8 і приходить до висновку за необхідне позбавити її батьківських прав, оскільки це відповідатиме інтересам дитини.
В той же час, суд звертає увагу, що позбавлення фізичної особи батьківських прав не звільняє її від необхідності виконувати батьківські обов'язки, зокрема обов'язку по утриманню дитини. У випадку зміни поведінки відповідачки та її ставлення до виконання батьківських обов'язків стосовно сина ОСОБА_8 , то відповідачка має право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав в порядку, передбаченому ст. 169 СК.
За таких обставин суд доходить висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог, внаслідок чого позов підлягає до задоволення в повному обсязі.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з того, що судові витрати по справі складаються з судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду. Натомість, враховуючи що позивачем не заявлялось вимог про відшкодування судових витрат, то на підставі ст.13 ЦПК України суд не розглядає зазначене питання.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 5, 11-13, 81, 83, 89, 137, 141, 259, 263-265, 268, 273 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа виконавчий комітет Черкаської міської ради про позбавлення батьківських прав - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) батьківських прав щодо неповнолітнього сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду на протязі тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складений 27 жовтня 2025 року.
Головуючий: В.М. Скляренко