Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/9771/25
Номер провадження 2-о/711/255/25
Іменем України
про повернення заяви
28 жовтня 2025 року суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси Демчик Р.В., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про розірвання шлюбу за заявою подружжя,-
ОСОБА_1 через систему Електронний суд звернулася до Придніпровського районного суду м. Черкаси з завою про розірвання шлюбу за заявою подружжя.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.10.2025, для розгляду цивільної справи №711/9771/25 визначено суддю Демчика Р.В.
Ухвалою Придніпровського районного суду м.Черкаси від 20 жовтня 2025 року, на підставі ч.3 ст. 185 ЦПК України, заяву ОСОБА_1 про розірвання шлюбу за заявою подружжя залишено без руху, надано термін для усунення вказаних в ухвалі недоліків протягом п'яти днів з дня отримання ухвали.
Відповідно до Довідки від 21.10.2025 року документ в електронному вигляді «Ухвала» від 20.10.25 по справі №7119771/25 (суддя Демчик Р.В.), а також (за наявності) прикріплені до нього файли було надіслано одержувачу ОСОБА_1 в його електронний кабінет. Документ доставлено до електронного документу 21.10.2025 р. о 17:04:42 год.
Частиною 5 ст. 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч. 9, ч.10 ст. 10 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права). Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08 червня 2022 року по справі № 2-591/11 (провадження № 14-31цс21, п. 78-82) зазначила, зокрема, що необхідність інституту аналогії (аналогії закону та аналогії права) випливає з того, що закон призначений для його застосування в невизначеному майбутньому, але законодавець, встановлюючи регулювання, не може охопити всі життєві ситуації, які можуть виникнути. Крім того, життя перебуває у постійному русі, змінюється і розвивається, внаслідок чого виникають нові життєві ситуації, які законодавець не міг передбачити під час ухвалення закону. Суд застосовує аналогію закону і аналогію права тоді, коли на переконання суду певні відносини мають бути врегульовані, але законодавство такого регулювання не містить, внаслідок чого наявна прогалина в законодавчому регулюванні. Зазначені висновки стосуються як матеріального, так і процесуального права. Велика Палата Верховного Суду неодноразово застосовувала аналогію у процесуальному праві. Саме застосування аналогії у процесуальному праві в певних випадках дає змогу ухвалити справедливе рішення. Тому відсутність у процесуальних кодексах положень про процесуальну аналогію не є перешкодою для застосування такої аналогії.
В рішенні від 26 квітня 2007 року у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (п. 27).
Відповідно до частин 1 та 3 статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового |Доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
В Єдиному державному реєстрі судових рішень містяться текст ухвали Придніпровського районного суду м. Черкаси про залишення заяви ОСОБА_1 про розірвання шлюбу за заявою подружжя без руху.
Вказане свідчить, що заявник мав можливість слідкувати за станом руху його заяви та своєчасно усунути її недоліки.
Відповідно до загальних норм процесуального Кодексу права та обов'язки сторін є рівними і сторони спору мають право на справедливий суд та обов'язок сприяти суду у справедливому розгляді справи шляхом добросовісної поведінки та надання доказів.
Добросовісність учасників судового процесу зокрема полягає у тому щоб при обізнаності з судовими процедурами, правами та обов'язками, правилами поведінки виконувати усі правила та приймати заходи до обізнаності про хід судового процесу при дотриманні судовими органами обов'язку проінформувати про такі процедури та процедурні рішення.
Такі висновки також виклав Верховний Суд в постанові від 31 січня 2019 року в справі №753/21967/15-й. Однак у встановлений строк, ані до сьогоднішнього часу недоліки, перелічені у вищезгаданій ухвалі, усунуті не були, позивач заяв та документів до суду не подавав.
Також слід зазначити, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. У зв'язку з наведеним, залишення позову без руху з підстав, передбачених законом (невідповідність позовної заяви вимогам щодо її змісту, несплата судового збору тощо) не є порушенням права на справедливий судовий захист. Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, зле і реальним.
Відповідно до ч, 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.
Крім цього, з системного аналізу положень статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17липня 1997року №475/97- ВР передбачено, тло сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Також, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 р. у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04 жовтня 2001 року у справі «Тойшлер проти Германії» (Teusehier у. Germany).
Відповідно до п. 11 ч. 3, ст. 2 ЦПК України неприпустимість зловживання процесуальними правами визнана однією з засад (принципів) цивільного судочинства. Роль суду у реалізації принципу змагальності сторін полягає, зокрема, у запобіганні зловживанню учасниками судового процесу їх правами.
Отже, отримавши 21.10.2025 року ухвалу про залишення заяви без руху, у ОСОБА_1 , починаючи з 22.10.2025 року розпочався строк встановлений для усунення недоліків заяви, який сплив 26.10.2025 року.
Суд зазначає, що якщо останній день строку, визначеного законом, припадає на вихідний або святковий день, то днем закінчення такого строку вважається найближчий за ним робочий день. Це означає, що всі дії, які мають бути вчинені до закінчення строку, можуть бути здійснені у цей перший робочий день після вихідного.
Таким чином, оскільки 26.10.2025 був вихідним днем (неділя), останній день закінчення строку для усунення недоліків, зазначених в ухвалі суду від 20 жовтня 2025 року, вважається 27.10.2025.
Однак, заявник не цікавився рухом справи, заяви про продовження процесуального строку на усунення недоліків заяви подано не було.
До теперішнього часу вимоги ухвали не виконані, ніяких заяв або клопотань протягом встановленого судом строку до суду не надходило, недоліки заяви не усунуті.
Відсутність даних обставин перешкоджає суду для відкриття провадження з дотриманням вимог процесуального законодавства та призначення справи з врахуванням строків розгляду.
З урахуванням вище викладеного та зазначеного заявник відповідно до ухвали суду від 20.10.2025 не виконав вимоги, визначені ч. 1 ст. 185 ЦОК України у встановлений судом строк та з заявою про продовження строку для усунення недоліків у позові, станом на сьогоднішній день не звертався, тому згідно ч. З ст. 185 ЦПК України матеріали заяви вважаються недоданими і повертаються заявнику.
Частиною 5 ст. 185 ЦПК України визначено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Згідно до ч.6 ст.185 ЦПК України про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржено. Копія позовної заяви залишається в суді.
Роз'яснити, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із вказаною заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
На підставі викладеного, керуючись ст,185, 257 ЦПК України, суддя,-
Заяву ОСОБА_1 про розірвання шлюбу за заявою подружжя - вважати неподаною та повернути заявнику.
Роз'яснити позивачу, що згідно ч. 7 ст. 185 ЦПК України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Черкаського апеляційного суду. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: Р. В. Демчик