Справа № 517/1102/25
Провадження № 3/517/642/2025
28 жовтня 2025 року с-ще Захарівка Одеської області
Суддя Захарівського районного суду Одеської області Тростенюк В.А. розглянувши матеріали, які надійшли від заступника начальника Головного управління ДПС в Одеській області ДПС України про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 155-1 ч.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
До Захарівського районного суду Одеської області надійшов протокол № 338/15-32-07-06-13 про адміністративне правопорушення та матеріали додані до вказаного протоколу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 155-1 ч.1 КУпАП.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.10.2025 року справа про адміністративне правопорушення № 517/1102/25 про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 155-1 ч.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 передана на розгляд судді Захарівського районного суду Одеської області Тростенюку В.А.
28 жовтня 2025 року до канцелярії суду суддя Тростенюк В.А. надав заяву про самовідвід судді Тростенюку В.А., який здійснює судове провадження одноособово.
Свою заяву суддя Тростенюк В.А. мотивував, тим що є обставини, які можуть викликати сумнівів у неупередженості та об'єктивності суду при розгляді справи.
Так, суддя повідомив, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 з 26.09.2023 року по теперішній час є присяжним Захарівського районного суду Одеської області.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, доводи заяви судді про самовідвід, які підтверджені документами наявними в матеріалах справи, суд приходить до такого висновку.
У відповідності до рішення Роздільнянської районної ради Одеської області за № 338-VIII від 26.09.2023 року «Про затвердження списку присяжних Фрунзівського (нині - Захарівського) районного суду Одеської області» ОСОБА_1 внесено до списку присяжних Захарівського районного суду Одеської області з метою розгляду цивільних справ та кримінальних проваджень.
Згідно зі ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Норми чинного Кодексу України про адміністративні правопорушення не регулюють порядок вирішення заяви про відвід судді, який розглядає справу, суд вважає за необхідне застосувати аналогію закону.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України, суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
На підставі ст. 81 ч. 2 КПК України у разі заявлення самовідводу судді, який здійснює судове провадження одноособово, під час судового провадження розгляд заяви про самовідвід розглядає суд, який його здійснює.
У відповідності до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.1996 року, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У відповідності до ст.1 ЗУ «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», Україна повністю визнає на своїй території дію статті 25 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року щодо визнання компетенції Європейської комісії з прав людини приймати від будь-якої особи, неурядової організації або групи осіб заяви на ім'я Генерального Секретаря Ради Європи про порушення Україною прав, викладених у Конвенції, та статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року щодо визнання обов?язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.
П.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) (яка підлягає застосуванню відповідно до ст.9 Конституції України, та ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), закріплено принцип, за яким кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи безстороннім судом.
Так у відповідності до п.п. 49-54 рішення Європейського Суду з прав людини, Справа "Білуха проти України" (Заява N 33949/02) від 9.11.2006 року, яке є остаточним відповідно до умов, зазначених у п. 2 статті 44 Конвенції: 49. Відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями.
Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., серед іншого (inter alia), рішення у справі "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 and 30; рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), N 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-XII). У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (див. рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullar v. United Kingdom), від 10 червня 1996 року, п. 38).
50. Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (див. вищевказане рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), пункт 43).
53. З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, "правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться" (див. рішення у справі "Куббер проти Бельгії" (De Cubber v. Belgium), від 26 жовтня 1984 року, п. 26). Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (див. вищевказане рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland) та рішення у справі "Кастілло Алгар проти Іспанії" (Castillo Algar v. Spain), від 28 жовтня 1998 року, п. 45).
Наявність безсторонності, відповідно до п.1 ст.6 Конвенції, має визначатись за суб?єктивним та об?єктивним критеріями. Згідно з об?єктивним критерієм визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад умови, за яких були б неможливі сумніви у його безсторонності (вісник ВСУ № 4/2008 стор. 31).
Крім цього, в п.п. 66, 67, 69, 70 Рішення ЄСПЛ «Справа Мироненко та Мартенко проти України» від 10.12.2009 року № N 4785/02, зазначено, що: «…п.66. Згідно з усталеною практикою Суду, наявність безсторонності має визначатися, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., зокрема, рішення у справах "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria), рішення від 24 лютого 1993 року, серія A, N 255, с. 12, п. 27, 28 і 30, та "Веттштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), заява N 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-XII). У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (див. рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullar v. the United Kingdom), рішення від 10 червня 1996 року, Reports 1996-III, с. 794, п. 38).
67.Особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (рішення у справі Веттштайна (Wettstein), п. 43).
69. Застосовуючи об'єктивний критерій, слід з'ясувати, чи існують, окрім самої поведінки судді, певні факти, які можуть служити підставою для сумніву в його безсторонності. Тобто при визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об'єктивно обґрунтованими (див. згадане вище рішення у справі Веттштайна (Wettstein), п. 44, та рішення у справі "Феррантеллі та Сантанджело проти Італії" (Ferrantelli and Santangelo v. Italy), рішення від 7 серпня 1996 року, Reports 1996-III, с. 951-952, п. 58).
70. У цьому зв'язку навіть видимі ознаки можуть мати певне значення або, іншими словами, "має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється" (див. рішення у справі De Cubber v. Belgium), рішення від 26 жовтня 1984 року, серія A, N 86, с. 14, п. 26). Адже йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість (див. згадане вище рішення у справі Веттштайна (Wettstein), там само, та рішення у справі "Castillo Algar v. Spain, рішення від 28 жовтня 1998 року, Reports 1998-VIII, с. 3116, п. 45).
Таким чином, наявність безсторонності визначається фактором, чи забезпечення судом умов, за яких були б неможливі сумніви у його безсторонності , про що і зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини в справі Білуха проти України від 9 листопада 2006 року та Справа Мироненко та Мартенко проти України» від 10.12.2009 року.
Згідно з ст.15 Кодексу суддівської етики, неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді.
Відповідно до цінності 2 принципу «Неупередженість» Бангалорських принципів поведінки суддів, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної ради ООН № 2006/23 від 27.07.2006 р. (далі Бангалорські принципи), неупередженість є необхідною умовою належного виконання суддею своїх обов'язків.
Згідно до п. 2.5 застосування цінності 2 принципу «Неупередженість» Бангалорських принципів, суддя повинен взяти самовідвід від участі в будь-якому процесі, коли для нього неможливе винесення неупередженого рішення у справі або коли сторонньому спостерігачеві може видатись, що суддя не здатен винести неупередженого рішення.
ЄСПЛ у рішенні у справі ««Агрокомплекс» проти України» (рішення від 06.10.2011 р., заява № 23465/03) суд зазначив: «… незалежність та неупередженість судів, із об'єктивної точки зору, вимагає, щоб кожен окремий суддя був вільним від неналежного впливу».
У відповідності до п.4 рішення Ради суддів від 8 червня 2017 року №34 роз?яснено, що у разі необхідності врегулювання суддею конфлікту інтересів при розгляді матеріалів про адміністративне правопорушення відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення, з огляду на відсутність норм, що визначають правила відводу (самовідводу), до внесення змін до чинного законодавства суддя, враховуючи засади судочинства, передбачені Конституцією України та міжнародні стандарти щодо незалежності суддів, неупередженості та безсторонності судочинства може застосовувати чинні процесуальні норми за аналогією.
У відповідності до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Рада суддів України у період між з?їздами суддів України організовує виконання рішень з?їзду суддів України та контроль за їх виконанням, а також вирішує питання про скликання з?їзду суддів України.
Рішення Ради суддів України є обов?язковими для всіх органів суддівського самоврядування.
Вищенаведені дані дають підстави і право керуючись до п.4 рішення Ради суддів від 8 червня 2017 року № 34 задовольнити самовідвід по даній справі, з метою уникнення конфлікту інтересів, оскільки подальший розгляд справи може викликати сумнів в моїй об?єктивності та неупередженості, а також перешкодить бути об?єктивним і неупередженим під час безпосереднього розгляду даної справи.
За таких обставин суд приходить до висновку про те, що з метою недопущення у стороннього спостерігача виникнення сумнівів в неупередженості та безсторонності судді в прийнятті рішення по даній справі, враховуючи те, що прийняття участі у розгляді справ Захарівського районного суду Одеської області Перехрестової О.В. в якості присяжної, може в подальшому викликати сумнів у неупередженості судді при прийнятті процесуальних рішень по справі, що на думку суду є неприпустимим, суд приходить до висновку про необхідність задоволення заяви судді Тростенюка В.А. про самовідвід.
На підставі наведеного та керуючись п.4 рішення Ради суддів від 8 червня 2017 року № 34 ЗУ «Про судоустрій та статус суддів», ст.ст. 7, 33, 221, 245, 266, 283, 284, 294 КУпАП, п.4 ч.1 ст.75, ст.81, ст. 82 КПК України, суд
Задовольнити заяву про самовідвід судді Тростенюка В.А. по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 155-1 ч.1 КУпАП відносно гр. ОСОБА_1 .
Матеріали адміністративної справи № 517/1102/25 про притягнення до адміністративної відповідальності, за ст. 155-1 ч. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 передати до канцелярії Захарівського районного суду для подальшого розподілу.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя: