Справа №504/982/24
Провадження №2/504/879/25
Доброславський районний суд Одеської області
17.07.2025с-ще Доброслав
Доброславський районний суд Одеської області у складі:
Головуючого судді - Барвенка В.К.,
секретаря - Ориник М.В., -
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 5, смт. Доброслав, позов адвоката Нестеренко Галини Олександрівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 (зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 ) про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на повнолітню дитину-інваліда та на утримання особи, з якою проживає дитина-інвалід, -
Представник позивача у березні 2024 року звернувся до суду із позовом до відповідача, в якому просить розірвати шлюб, укладений 22.03.1986 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований Першотравневою сільською радою Комінтернівського (нині Одеського) району Одеської області, актовий запис №13, стягнути аліменти на повнолітню дитину-інваліда та на утримання особи, з якою проживає дитина-інвалід.
Заявниця подала заяву про розгляд справи у свою відсутність.
Відповідач повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи суд дійшов до наступного висновку:
22.03.1986 року між сторонами укладено шлюб.
Від цього шлюбу народжена ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до висновку лікарської комісії від 06.09.2022 року ОСОБА_3 ухвалено діагноз дитячий церебральний параліч, присвоєно групу інвалідності.
Дитина проживає з позивачкою.
Щодо вимог розірвання шлюбу:
Спільне життя з відповідачем виявилось невдалим, через відсутність взаємної любові та порозуміння.
Вони втратили одне до одного почуття кохання та поваги, мають несумісні характери. Вони не підтримують подружніх стосунків, не ведуть спільне господарство, тому надання строку для примирення є недоцільним, оскільки подальші сімейні відносини неможливі.
Позивач вважає, що шлюб має лише формальний характер, тому просить суд задовольнити його позов та розірвати між ними шлюб.
Згідно з ч. 3 ст. 109 Сімейного кодексу України шлюб розривається судом, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їх права, а також права їх дітей.
Відповідно до ч. 1 ст. 110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Згідно з ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя і зберігання шлюбу суперечили б інтересам одного із них, що має істотне значення.
Судом встановлено, що сторони припинили подружні стосунки, не ведуть спільне господарство.
Сумісне життя суперечить інтересам подружжя.
Надання строку для примирення суд вважає недоцільним.
Згідно ч. 3 ст. 105 Сімейного кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.
Таким чином, суд приходить до висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги про розірвання шлюбу ґрунтуються на вищевказаних положеннях діючого законодавства, та підлягають задоволенню.
Згідно ч. 2 ст. 114 Сімейного кодексу України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішення суду про розірвання шлюбу.
Щодо вимог про стягнення аліментів на утримання дитини- інваліда та на утримання особи з якою проживає дитина інвалід.
Охорона дитинства в Україні є стратегічним загальнонаціональним пріоритетом і має метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні. Державна політика у цій сфері ґрунтується на забезпеченні найкращих інтересів дитини.
Законодавство про охорону дитинства ґрунтується на Конституції України, Конвенції ООН про права дитини, міжнародних договорах, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і складається з цього Закону, а також інших нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини у цій сфері.
Стаття 18 Конвенції ООН про права дитини декларує, що Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до ст.8Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.
Стаття 27 Конвенції ООН про права дитини декларує, що Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
За загальним правилом, встановленим статтею 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Главою 16 Розділу ІІІ СК України регламентовано підстави виникнення обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина та порядок його виконання.
Відповідно до статті 198 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.
Аналіз змісту зазначеної статті дає підстави для висновку, що для виникнення обов'язку батька (матері) утримувати свого повнолітнього сина (дочку) необхідні наявність трьох умов: син (дочка) є непрацездатними; син (дочка) потребує матеріальної допомоги; батько (мати) мають матеріальну можливість утримувати сина (дочку).
Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
При цьому частиною першою статті 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщоплатником аліментів не доведено джерелопоходження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Статтею 184 СК України передбачено, що суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.
Звертаючись з позовом до заявниця про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі, в розмірі двох прожиткових мінімумів, позивач посилалась на те, що відповідач має нерегулярний дохід.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Натомість заявниця не надала суду належних і допустимих доказів на підтвердження того, що кошти у розмірі 5840 грн на дитину є необхідним розміром аліментів на його утриманням.
При цьому не надала також доказів того, що матеріальний стан відповідача дозволяє сплачувати саме таку суму.
Доводи, що дитина є інвалідом і потребує у зв'язку з цим коштів на лікування, не є підставою для стягнення аліментів на утримання дитини у більшому розмірі ніж прожитковий мінімум.
При цьому суд зазначає, що позивачка не позбавлена права звернутись до суду з позовом про стягнення додаткових витрат на дитину у зв'язку із наявною хворобою та відповідно до вимог ст. 185 СК України.
Судом не встановлено обставин, передбачених частиною третьою статті 182 СК України, а позивачем не надано доказів на підтвердження визначення розміру аліментів у іншому розмірі.
Якщо один із подружжя, в тому числі і працездатний, проживає з дитиною з інвалідністю, яка не може обходитися без постійного стороннього догляду, і опікується нею, він має право на утримання за умови, що другий з подружжя може надавати матеріальну допомогу.
Право на утримання триває протягом всього часу проживання з дитиною з інвалідністю та опікування нею і не залежить від матеріального становища того з батьків, з ким вона проживає.
Розмір аліментів тому з подружжя, з ким проживає дитина з інвалідністю, визначається за рішенням суду відповідно до частини першої статті 80 цього Кодексу, без урахування можливості одержання аліментів від своїх батьків, повнолітніх дочки або сина (ст. 88 СК України).
Тому суд присуджує позивачці аліменти на її утримання в розмірі одного прожиткового мінімуму 2920 грн. ( з урахуванням диспозитивності позовних вимог).
Судовий збір:
Позивачка звільнена від сплати судового збору ухвалою суду.
Тому з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір в сумі 2422,40 грн.
На підставі наведеного, керуючись ст. 105 ч. 3, ст. 109 ч. 3, ст. 110 ч. 1, ст. 112 ч. 2, ч. 2 ст. 114 Сімейного кодексу України, ст.ст. 4-13, 76-89, 142, 258-273 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_4 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 (зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 ) про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на повнолітню дитину-інваліда та на утримання особи, з якою проживає дитина-інвалід, - задовольнити частково.
Розірвати шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 22.03.1986 року Першотравневою сільською радою Комінтернівського району Одеської області, актовий запис про шлюб № 13 від 22.03.1986 року.
Стягнути з ОСОБА_2 (зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_1 (зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 )аліменти на утримання ОСОБА_3 як дитини- інваліда в розмірі 2920 грн. (одного прожиткового мінімуму) починаючи стягнення з 01.03.2024 року.
Стягнути з ОСОБА_2 (зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_1 (зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) аліменти на її утримання як особи, яка доглядає (утримує) ОСОБА_3 як дитину- інваліда в розмірі 2920 грн. (одного прожиткового мінімуму) починаючи стягнення з 01.03.2024 року.
Сума аліментів підлягає індексації згідно закону.
В решті позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 (зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 ) на користь держави судовий збір в сумі 2422,40 грн.
Рішення після набрання ним законної сили направити до Доброславського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Одеського району Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану та поставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо справу розглянуто за заявою осіб, визначених частиною другою статті 4 цього Кодексу, рішення суду, що набрало законної сили, є обов'язковим для особи, в інтересах якої було розпочато справу.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя В. К. Барвенко