Справа № 502/1788/25
28 жовтня 2025 року м. Кілія
Кілійський районний суд Одеської області
у складі:
головуючого - судді Балан М.В.,
за участю:
секретаря судового засідання - Урсул Г.К.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом
ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2
до
Ізмаїльського районного відділу поліції Головного управління національної поліції в Одеській області
про
скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,-
До Кілійського районного суду Одеської області надійшов позов Жур'ян Олександра Миколайовича в інтересах ОСОБА_2 до Ізмаїльського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області про скасування постанови серії ЕНА№ 5671185 від 07.09.2025 р. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, за якою ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1190,00 грн.
На обгрунтування позовних вимог представник позивача у позовній заяві та уточненій позовній заяві від 01.10.2025 року зазаначив, що 07.09.2023 року о 21 годині 37 хв. інспектор відділення поліції № 1 (Кілія) Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області, капітан поліції Бабенко В.В. склав відносно водія ОСОБА_2 постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою водія ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121-3 КУпАП, що накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1 190,00 грн.
Відповідно до вищезазначеної постанови, 07.09.2025 року о 21 години 33 хв., в м. Кілія вул.. Портова (Железнякова), 7, водій ОСОБА_2 у темну пору доби (в умовах недостатньої видимості) керував ТЗ з неосвітленим номерним знаком, чим порушив п.2.9.в.ПДР керування водієм ТЗ без номерного знака.
Представник позивача зазначає, що вказана постанова у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №5671185 від 07.09.2025 є протиправною і підлягає скасування з наступних підстав.
Перед виїздом водій ОСОБА_2 перевіряв справність зовнішніх світлових приладів (це проявилося у наступному, коли він виїхав з подвір'я, то увімкнув фари ближнього світу, а потів зупинився на дорозі біля воріт і увімкнув аварійну освітлювання автомобілю Ниссан Алмера д.н НОМЕР_1 , закриваючи ворота подвір'я, оглянув ТЗ с заду, всі лампочки повороті, габарити та під світка номерного знаку перебували у робочому стані.) і жодних несправностей ним не було виявлено.
Під час руху автомобіля по вулицям м. Кілія, а це вулиці: Незалежності (П.Осіпенко), Гагарінська, Портова (Железнякова) мають покриття бетонні пліти, на яких ТЗ дуже підкидує, тому підсвітка номерного знаку могла вийти з ладу у ході руху автомобіля. Так як, ТЗ - Ниссан Алмера д.н НОМЕР_1 1999 року випуску, має вік понад 25 років то можливо електрична проводка могла від віку перегнити чи відкрипитися від кріплення лампи, а на панелі приборів автомобіля відсутні сигнальні датчики, які могли б дати інформацію водію про несправність електрообладнання, що могло притягнути увагу водія.
На місці зупинки поліцейський не надав можливості водію усунути вказану несправність.
Ст.. 121-3 ч.1 КУпАП передбачає склад адміністративного правопорушення, а саме суб'єктивну сторону адміністративного правопорушення, яка характеризується наявністю вини у формі умислу.
З цього можна зробити висновок, що водій ОСОБА_2 під час руху автомобіля, не знав про виникнення несправності у освітленні номерного знаку ТЗ і не міг знати, тому у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення.
Разом з тим, при відкритті, розгляду адміністративної справи та складанні постанови про адміністративне правопорушення передбаченого ч.1 ст. 121-3 КУпАП, інспектор поліції капітан Бабенко В.В., досконально не роз'яснив водієві вимоги ст.. 63 Конституції України та ст.. 268 КУпАП щодо права на правову або адвокатську допомогу правопорушника. Таким чином було грубо порушено право на відповідний захист, а також грубо порушив вимоги «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», а саме вимоги передбачені пунктами 4, 5, 9, 10, 13 Розділу ІІІ «Розгляд справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху».
В адміністративній постанові серії ЕНА № 5671185 від 07.09.2025 про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, у розділі 7, зазначається що до вказаної постанови додаються фото та відео матеріали, але при складанні адміністративної постанови, фотографування не відбувалося, але інспектор мене попередив, що його нагрудна бодікамера веде відео фіксацію події. При перегляді відео запису можна побачити, що на час зупинки, водій був впевнений, що у нього ТЗ у справному стані і він навіть не допускав того, що освітлювання державного номеру автомобіля не працює..
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а непідтвердження здійснення водієм правопорушення відповідними доказами не породжує правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності.
У зв'язку з вищевикладеним, представник позивача просить скасувати постанову серії ЕНА № 5671185 від 07.09.2025 року, а справу про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі закрити.
Представник Ізмаїльського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області інспектор відділення поліції №1 (м. Кілія) Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області капітан поліції Бабенко Валентин Валерійович просив залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовні вимоги про скасування постанови серії ЕНА № 5671185 від 07.09.2025 року - без задоволення, так як вимоги позивача необґрунтовані. Факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121-3КУпАП підтверджується відеозаписами з портативних відеореєстраторів.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши надані докази, суд приходить до наступного.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ст. 245 КУпАПзавданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Судом встановлено, що постановою серії ЕНА № 5671185 від 07.09.2025 року ОСОБА_2 визнано виним за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП та накладено штраф у розмірі 1190 грн. Зі змісту постанови вбачається, що 07.09.2025 року о 21 годині 31 хвилину в м. Кілія по вул. Портова (Железнякова), 71, водій у темну пору доби (в умовах недостатньої видимості) керував транспортним засобом - автомобілем марки «Nissan Almera», державний номерний знак « НОМЕР_1 » з неосвітленним номерним знаком, чим порушив п. 2.9 «в» ПДР.
З долученого до матеріалів справи відеодиску, на якому містяться відеозаписи з бодікамер працівників поліції, вбачається, що відеозапис складається з чотирьох записів: №0002022_00016520250907212906_0050, №0002022_00016520250907213206_0051, №0002022_00016520250907213507_0052 та №0002022_00016520250907213807_0053. Перший відеозапис №0002022_00016520250907212906_0050 розпочинається з того, що два автомобілі, один з яких службовий, стоять на узбіччі дороги з ввімкненими аварійними сигналами та працівник поліції на планшеті починає вносити до нього дані відносно ОСОБА_2 . На інших відеозаписах зафіксована процедура складання адміністративної постанови.
Факт зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_2 , а також зафіксований факт того, що вищезазаначений автомобіль «Nissan Almera», державний номерний знак « НОМЕР_1 » рухався з неосвітленним номерним знаком, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м, на наданих суду відеозаписах відсутні.
В позові позивач зазначив, що він не знав, що підсвітка номеру не працює і вказав, що вона могла вийти з ладу після початку руху, оскільки він перед виїздом перевіряв технічну справність автомобіля, підсвітка працювала.
Згідно п. 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України).
Відповідно до частини п'ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.
Правила дорожнього руху відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Статтею 10 КУпАП передбачено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до п. 30.2 ПДР України, на механічних транспортних засобах (за винятком трамваїв і тролейбусів) і причепах у передбачених для цього місцях встановлюються номерні знаки відповідного зразка. На трамваях і тролейбусах наносяться реєстраційні номери, що надаються відповідними уповноваженими на те органами. Забороняється змінювати розміри, форму, позначення, колір і розміщення номерних знаків, наносити на них додаткові позначення або закривати їх, вони повинні бути чистими і достатньо освітленими.
Відповідно до п. 2.9 «в» ПДР України, затв. Постановою КМ України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим у Державтоінспекції, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов'язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.
Ч. 1 ст. 121-3 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака тягне за собою накладення штрафу в розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Суд зазначає, що виходячи зі змісту приписів ст. 9 КУпАП, юридичною підставою для відповідальності є склад правопорушення, елементами якого є: шкода, протиправна поведінка, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою, вина.
Разом з цим, відсутність хоча б одного з наведених елементів, в свою чергу виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Враховуючи визначення адміністративного правопорушення (проступку) наведеного у частині 1 статті 9 КУпАП, суд також акцентує увагу на приписи статей 10, 11 цього ж Кодексу, якими закріплено, що:
- адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків;
- адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.
Суб'єктивна сторона правопорушення за статтею 121-3 КУпАП характеризується умисною формою вини, тобто особа, яка вчиняє такі дії, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Між тим, з досліджених матеріалів даної справи та встановлених спірних обставин справи вбачається, що несправність автомобіля виникла раптово (під час руху), позивач не міг передбачити цього заздалегідь, жодні докази, які б свідчили про умисне чи також з необережності вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 121-3 КУпАП, в матеріалах справи відсутні.
При цьому, відсутність суб'єктивної сторони адміністративного правопорушення, свідчить про відсутність складу такого правопорушення.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У ч. 3 ст. 62 Конституції України наголошується, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та його фіксації. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Згідно частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частина 1 ст. 75 КАС України зазначає, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 76 КАС України передбачено, щодостатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На обов'язок доведення саме відповідачем як суб'єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24.04.2019 року (справа № 537/4012/16-а), від 08.11.2018 року (справа № 201/12431/16-а), від 23.10.2018 року (справа № 743/1128/17), від 15.11.2018 року (справа № 524/7184/16-а).
За таких обставин, на відповідача, як на суб'єкта владних повноважень покладається обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, в основу якого було покладено, доведений на його думку факт керування позивачем несправним транспортним засобом.
Відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин, зокрема за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи те, що досліджені судом докази свідчать про недоведеність вчинення позивачем інкримінованого йому правопорушення, суд дійшов висновків що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАТ № 5671185 від 07.09.2025 року, підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.
Керуючись ст. ст. 7, 9, 251, 258, 280 КУпАП, ст. ст. 72-77, 241-246 КАС України, суд -
Адміністративнй позовну заяву - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ЕНА №5671185 від 07.09.2025 року винесену інспектором відділення поліції №1 (м. Кілія) Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області капітан поліції Бабенко Валентином Валерійовичем відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 1190 гривень за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.
Провадження по справі про притягнення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Рішення може бути оскаржено до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його проголошення.
Учасники справи, які не були присутні у судовому засіданні під час ухвалення судового рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Кілійського районного суду М. В. Балан