Справа № 947/26813/25
Провадження № 1-кс/947/15895/25
21.10.2025 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора - ОСОБА_3 , підозрюваного - ОСОБА_4 , його захисника - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , яке погоджено Київської окружної прокуратури м. Одси ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в рамках кримінального провадження № 12025162480000906, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 16.07.2025 року відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Магнітогорськ РФ, з вищою освітою, неодруженого, тимчасово не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого.
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -
Фактичні обставини даного кримінального провадження та обґрунтування поданого клопотання.
В провадженні СВ Одеського районного управління поліції №1 ГУ НП в Одеській області, перебувають матеріали кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12025162480000906, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 16.07.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 16 липня 2025 року, приблизно о 10 годині 50 хвилин водій ОСОБА_4 , керуючи технічно справним автомобілем «Mercedes-Benz G500» реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , при необмеженій видимості, в світлий час доби, в умовах сухої проїзної частини, рухався прибудинкової територією ЖК «Aqua Marine», який розташований за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, буд. 118/1, у Київському районі м. Одеса.
В подальшому, наблизившись до проїзної частини вул. Фонтанська дорога, зупинився перед виїздом на неї, пропускаючи транспортні засоби, що рухаються головною дорогою. В цей час, проїзну частину вул. Фонтанська дорога, зліва від виїзду з прибудинкової території ЖК «Aqua Marine», у невстановленому місці, почала перетинати пішохід ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Надалі, водій ОСОБА_4 , перед початком руху не переконався, що це буде безпечним та не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, виїжджаючи з прибудинкової території ЖК «Aqua Marine» на проїзну частину головної дороги вул. Фонтанська дорога, виконуючи маневр повороту ліворуч, не надав дорогу пішоходу, який рухався проїзною частиною вул. Фонтанська дорога справа-наліво відносно напрямку руху автомобіля, в результаті чого допустив лівою передньою частиною керованого ним автомобіля наїзд на пішохода ОСОБА_7 .
Своїми діями водій ОСОБА_4 , порушив вимоги п.п. 1.5, 2.3 б), 10.1, 10.2 «Правил дорожнього руху» України (введені в дію 01.01.2002 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001), якими передбачено:
- п. 1.5 «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;
- п. 2.3 «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:
б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.»;
- п. 10.1 «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху».
- п. 10.2 «Виїжджаючи на дорогу з житлової зони, дворів, місць стоянки, автозаправних станцій та інших прилеглих територій, водій повинен перед проїзною частиною чи тротуаром дати дорогу пішоходам і транспортним засобам, що рухаються по ній, а з'їжджаючи з дороги - велосипедистам і пішоходам, напрямок руху яких він перетинає.».
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, потерпілій ОСОБА_7 , спричинені тяжкі тілесні ушкодження у вигляді: черепно-лицевої травми у вигляді закритого перелому передньої та задньої стінок лівої гайморової пазухи; закритої травми грудної клітки - перелому 6-го лівого ребра, забою легень, малого лівобічного гідротораксу; закритої травми органів черевної порожнини - розриву селезінки, кішківника та сечового міхура; закритого попереково-уламкового перелому обох кісток лівої гомілки у середній третині зі зміщенням уламків.
Водій автомобіля марки «Mercedes-Benz G500» реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_4 , виконуючи вимоги п.п. 10.1, 10.2 Правил дорожнього руху України, мав технічну можливість запобігти настанню даної події.
В діях водія автомобіля марки «Mercedes-Benz G500» реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_4 вбачаються невідповідності вимогам п.п. 10.1, 10.2 Правил дорожнього руху України, які створювали необхідні і достатні умови для настання події і перебували з нею у причинному зв'язку.
30 вересня 2025 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Вважаючи, що в рамках даного кримінального провадження ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, в цілях запобігання настання ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, про які стороною обвинувачення зазначається в рамках даного клопотання, слідчий за погодженням з прокурором звертаються до слідчого судді з таким клопотанням про застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в нічний час доби.
Позиції учасників судового засідання.
Прокурор вимоги поданого клопотання підтримав у повному обсязі та просив задовольнити зазначив, що підозрюваний в м. Одесі проживає без реєстрації, та підозрюваний не надав органу досудового розслідування договір оренди житла в м. Одесі .
Захисник підозрюваного заперечував проти задоволення клопотання, просив застосувати до підзахисного запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання. Повідомив, що наразі не має можливості надати договір оренди житла за адресою: АДРЕСА_2 .
Підозрюваний підтримав думку свого захисника, повідомив, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Норми законодавства, якими керується слідчий суддя при вирішенні клопотання про застосування запобіжного заходу.
30 вересня 2025 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за кваліфікуючими ознаками - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження.
Отже, відповідно до вимог ст. 42 КПК України, ОСОБА_4 має статус підозрюваного у цьому кримінальному провадженні, і щодо нього може вирішуватися питання про застосування запобіжного заходу.
Як убачається з матеріалів справи, копія клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та доданих до нього матеріалів була отримана підозрюваним з дотриманням вимог ч. 2 ст. 184 КПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один з ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Щодо обґрунтованості підозри.
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення ЄСПЛ від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», п. пунктом 175; рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182). При чому факти, які викликали підозру, не обов'язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред'явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі «Murrаy v.United Kingdom», 14310/88, 28.10.1994, п. 55).
Так, підставами для обґрунтованої підозри про те, що ОСОБА_4 міг вчинити вказане кримінальне правопорушення, є відомості, які містяться в наданих слідчому судді і досліджених у судовому засіданні джерелах доказів. Що підтверджується, зокрема: протоколом огляду місця події, протоколом допиту свідка, протоколом допиту потерпілого, протоколом огляду відеозапису, висновком судово-медичної експертизи, висновком автотехнічної експертизи технічного стану автомобіля, висновком транспортно-трасологічної, висновком автотехнічної експертизи обставин ДТП, іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Дані, що містяться у наданих слідчому судді копіях матеріалів кримінального провадження можуть переконати об'єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_4 міг вчинити кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України, та виправдовують подальше розслідування.
При цьому, слідчий суддя акцентує увагу, що слідчий суддя не вирішує питання винуватості ОСОБА_4 у вчиненні злочину, а лише на підставі долучених до клопотання матеріалів, вирішує питання наявності обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення останнім кримінально-протиправних дій.
Щодо ризиків.
Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваної, слідчий суддя відзначає, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити. Отже, ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови достатньої їх ймовірності.
Як обов'язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. Безумовно, наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися, а застосування запобіжного заходу - бути у взаємозв'язку з ними. Однак, в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. При встановленні ризиків кримінального провадження слідчий суддя застосовує стандарт достатності підстав вважати, що підозрюваний може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню. Оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, слідчий суддя має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.
Так, аналізуючи зазначені слідчим та прокурором ризики, слідчий суддя враховує, що ризиками неналежної процесуальної поведінки підозрюваного визнано можливість переховуватися від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Надаючи оцінку можливості підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування, слідчий суддя бере до уваги, що ОСОБА_4 інкриміноване діяння, яке відповідно до ст. 12 КК України віднесено до тяжкого злочину, відповідальність за яке передбачено позбавлення волі строком до 8 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років, у зв'язку з чим усвідомлюючи міру можливого покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення, він може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Водночас, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «W. проти Швейцарії» небезпеку переховування не можна вимірювати тільки залежно від суворості можливого покарання, її треба визначати, зокрема, з урахуванням характеру підозрюваного, його моральних якостей, наявності у нього коштів, зв'язків з державою, у якій його переслідують.
Також що стосується ризику втечі підозрюваного, то Європейський суд з прав людини вказує, що він не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитися з посиланням на ряд інших факторів, які можуть підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню «Бекчиєв проти Молдови».
Таким чином, з огляду на фактичні обставини кримінального провадження та особу ОСОБА_4 , який раніше не судимий, усвідомлюючи міру можливого покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення, може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Також слідчий суддя вважає доведеним і ризик незаконного впливу на свідків у даному кримінальному провадженні, оскільки ОСОБА_4 отримає відомості про свідків, потерпілої та їх анкетні дані, які містяться у копіях матеріалів клопотання, і з метою зміни показань або безпідставної відмови від них підозрюваний зможе впливати на останніх шляхом тиску, що буде перешкоджати здійсненню об'єктивного досудового розслідування.
На переконання слідчого судді, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом, крім випадків неможливості отримання безпосередньо судом таких показань внаслідок обставин, пов'язаних із введенням воєнного стану на території України. За таких обставин, заборона спілкуватися з певними визначеними особами, як наслідок встановлення ймовірного впливу на них, є об'єктивною необхідністю забезпечення «недоторканості» показань інших учасників кримінального провадження, які мають доказову цінність.
Разом з тим слідчий суддя вважає не доведеним стороною обвинувачення про наявність ризику передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки сторона обвинувачення при доведенні його існування не надала відповідних підтверджень зазначеному, а обмежилась лише висловленням припущень про можливе їх вчинення.
Отже, на цьому етапі кримінального провадження, враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, та 2-х доведених ризиків, відомості щодо особи підозрюваного, застосування запобіжного заходу є об'єктивно необхідним з метою дієвості відповідного кримінального провадження.
Можливість застосування більш м'яких запобіжних заходів, які зможуть запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
У клопотанні слідчий просив засотувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час доби, і вважає, що застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, є недостатнім, посилаючись на доводи, викладені у клопотанні.
Оцінюючи обґрунтованість вказаних доводів сторони обвинувачення, слідчий суддя виходить з такого.
Відповідно до ч. 1, 2, 6 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.
Більш м'якими запобіжними заходами, у порівнянні із домашнім арештом, за ступенем суворості є застава, особиста порука, особисте зобов'язання.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 КПК, на будь-якій стадії кримінального провадження, тобто як на стадії досудового розслідування, так і на стадії судового провадження.
Ризики, які вище були встановлені слідчим суддею, а саме: знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, є актуальними безвідносно до стадії цього кримінального провадження.
При обранні запобіжного заходу враховуються всі обставини, визначені в ст.178 КПК України, в тому числі вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; його вік та міцність соціальних зв'язків підозрюваного.
Зважаючи на викладені обставини, враховуючи дані про особу підозрюваного, його вік, сімейний стан, слідчий суддя дійшов висновку, що стороною обвинувачення доведено, що інший, більш м'який запобіжний захід, такий як особисте зобов'язання, особиста порука чи застава не зможуть в повній мірі забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного і виконання ним процесуальних обов'язків та запобігти вказаним ризикам, оскільки не створюють в достатній мірі стримувальних чинників.
Слідчий суддя вважає, що, з урахуванням наведених вище обставин, на даному етапі кримінального провадження більш ефективним щодо інших запобіжних заходів, з метою запобігання вчиненню ОСОБА_4 позапроцесуальних дій та неналежної процесуальної поведінки, буде домашній арешт.
Враховуючи викладене, слідчий суддя вважає за необхідне застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в межах строку досудового розслідування, заборонивши йому залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 у період часу з 22:00 години до 06:00 годин наступного дня, за виключенням необхідності залишити житло під час оголошення повітряної тривоги.
Визначаючи домашній арешт за адресою: АДРЕСА_1 слідчий суддя виходить з того, що матеріли клопотання не містять будь-яких даних, які б підтверджували законне проживання підозрюваного за адресою: АДРЕСА_2 .
Щодо покладення на підозрюваного обов'язків.
Відповідно до правил ч. 5 ст. 194 КПК України, з урахуванням доведених ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного обов'язки, необхідність покладення яких доведена стороною обвинувачення у судовому засіданні, а саме: прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду.
Згідно з ч. 7 ст. 194 КПК України обов'язки, передбачені ч. 5 цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного на строк не більше двох місяців.
За таких обставин, клопотання підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 181, 184, 186, 194, 196, 309, 532 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком до 28 листопада 2025 року, включно, в межах строку досудового розслідування, із забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , в період часу з 22 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин наступної доби, за виключенням необхідності залишити житло під час оголошення повітряної тривоги.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком до 28.11.2025 року, включно, в межах строку досудового розслідування, обов'язки визначені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
-прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду.
Копію ухвали про застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту направити для виконання до органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1