cправа №947/9878/25
провадження №1-кп/947/874/25
28 жовтня 2025 року м.Одеса
Київський районний суд міста Одеси у складі головуючого судді ОСОБА_1 , у присутності секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , по кримінальному провадженню №12024162250000323 від 08.05.2024 року,
за участю: прокурора ОСОБА_6 , обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , їх захисника ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_3 , його захисника ОСОБА_8 ,
У провадженні Київського районного суду міста Одеси знаходиться кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.307; ч.3 ст.311; ч.3 ст.313; ч.3 ст.28, ч.2 ст.317 КК України.
27.10.2025 року до суду прокурором подано клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
1. Зміст клопотання.
В обґрунтування поданих клопотань, прокурор зокрема зазначив:
-) щодо ОСОБА_3 , що останній обґрунтовано обвинувачується у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.307; ч.3 ст.311; ч.3 ст.313; ч.3 ст.28, ч.2 ст.317 КК України.
Відносно підозрюваного ОСОБА_3 ухвалою слідчого судді Біляївського районного суду Одеської області від 29.08.2024 року було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, який неодноразово продовжувався, останній раз судом до 31.10.2025 року включно.
Вказував, що з урахуванням наявності існування ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 та ст.177 КПК України, виникла необхідність у продовженні запобіжного заходу стосовно обвинуваченого.
Так, ОСОБА_3 , обґрунтовано обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 9 до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_3 , у разі визнання його винуватим у вчиненні особливо тяжких злочинів, надає останньому, у випадку перебування на свободі, підстави, мотив та реальну можливість переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, що є обґрунтуванням ризику передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України.
Крім того, свідками у даному кримінальному провадженні є особи, анкетні дані яких (в тому числі номери мобільних телефонів, адреси мешкання) стали відомі ОСОБА_3 під час ознайомлення ним з матеріалами даного кримінального провадження в ході виконання стороною обвинувачення вимог ст.290 КПК України, що в свою чергу надає останньому мотив, підстави та реальну можливість, у випадку застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу, з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення особливо тяжких злочинів, незаконно впливати будь - яким чином на свідків, експертів, інших учасників кримінального провадження з метою зміни ними показів тощо, що є обґрунтуванням ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України.
Крім того, ОСОБА_3 не має міцних соціальних зв'язків, неодружений, не має дітей на утриманні, не працевлаштований, обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів, яке вчинено саме з корисливих мотивів, а тому не виключено, що останній, в силу характеру інкримінованих йому кримінальних правопорушень, матиме підстави, мотив та реальну можливість, у випадку перебування на свободі, продовжувати займатися протиправною діяльністю у сфері обігу наркотичних засобів задля забезпечення свого існування, що є обґрунтуванням ризику передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України.
Вважав, що вказані обставини в сукупності свідчать про неможливість обрання щодо обвинуваченого ОСОБА_3 більш м'яких запобіжних заходів, адже вони не забезпечать виконання покладених на нього процесуальних обов'язків та не зможуть гарантовано запобігти спробам переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Стверджував, що особисте зобов'язання не може бути застосовано, у зв'язку з тим, що це найбільш м'який запобіжний захід і він не відповідає тяжкості вчиненого злочину. Особиста порука не може бути застосована в силу того, що не встановлено осіб, які заслуговують на довіру та можуть поручитися за виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків, передбачених ст.194 КПК України і зобов'язуються за необхідності доставити його до суду на першу вимогу.
Заявляв, що обрати відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді домашнього арешту недоцільно, оскільки такий захід забезпечення кримінального провадження в цілому не зможе гарантовано запобігти вищевказаним ризикам та не дасть реальну можливість суду забезпечити виконання завдання кримінального провадження.
Посилаючись на викладене, керуючись ст.ст.36, 131, 132, 176 - 178, 181, 183, 184, 194, 197, 199, 331 КПК України, продовжити обраний до обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах ДУ «Одеський слідчий ізолятор», строком на 60 днів, без визначення розміру застави.
-) щодо ОСОБА_5 , що останній обґрунтовано обвинувачується у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.307; ч.3 ст.311; ч.3 ст.313; ч.3 ст.28, ч.2 ст.317 КК України.
Відносно підозрюваного ОСОБА_5 ухвалою слідчого судді Біляївського районного суду Одеської області від 29.08.2024 року було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, який неодноразово продовжувався, останній раз судом до 31.10.2025 року включно.
Вказував, що з урахуванням наявності існування ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 та ст.177 КПК України, виникла необхідність у продовженні запобіжного заходу стосовно обвинуваченого.
Так, ОСОБА_5 , обґрунтовано обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 9 до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 , у разі визнання його винуватим у вчиненні особливо тяжких злочинів, надає останньому, у випадку перебування на свободі, підстави, мотив та реальну можливість переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, що є обгрунтуванням ризику передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України.
Крім того, свідками у даному кримінальному провадженні є особи, анкетні дані яких (в тому числі номери мобільних телефонів, адреси мешкання) стали відомі ОСОБА_5 під час ознайомлення ним з матеріалами даного кримінального провадження в ході виконання стороною обвинувачення вимог ст.290 КПК України, що в свою чергу надає останньому мотив, підстави та реальну можливість, у випадку застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу, з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення особливо тяжких злочинів, незаконно впливати будь - яким чином на свідків, експертів, інших учасників кримінального провадження з метою зміни ними показів тощо, що є обґрунтуванням ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України.
Крім того, ОСОБА_5 не має міцних соціальних зв'язків, неодружений, не має дітей на утриманні, не працевлаштований, обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів, яке вчинено саме з корисливих мотивів, а тому не виключено, що останній, в силу характеру інкримінованих йому кримінальних правопорушень, матиме підстави, мотив та реальну можливість, у випадку перебування на свободі, продовжувати займатися протиправною діяльністю у сфері обігу наркотичних засобів задля забезпечення свого існування, що є обґрунтуванням ризику передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України.
Вважав, що вказані обставини в сукупності свідчать про неможливість обрання щодо обвинуваченого ОСОБА_5 більш м'яких запобіжних заходів, адже вони не забезпечать виконання покладених на нього процесуальних обов'язків та не зможуть гарантовано запобігти спробам переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Стверджував, що особисте зобов'язання не може бути застосовано, у зв'язку з тим, що це найбільш м'який запобіжний захід і він не відповідає тяжкості вчиненого злочину. Особиста порука не може бути застосована в силу того, що не встановлено осіб, які заслуговують на довіру та можуть поручитися за виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків, передбачених ст.194 КПК України і зобов'язуються за необхідності доставити його до суду на першу вимогу.
Заявляв, що обрати відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді домашнього арешту недоцільно, оскільки такий захід забезпечення кримінального провадження в цілому не зможе гарантовано запобігти вищевказаним ризикам та не дасть реальну можливість суду забезпечити виконання завдання кримінального провадження.
Посилаючись на викладене, керуючись ст.ст.36, 131, 132, 176 - 178, 181, 183, 184, 194, 197, 199, 331 КПК України, продовжити обраний до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах ДУ «Одеський слідчий ізолятор», строком на 60 днів, без визначення розміру застави.
-) щодо ОСОБА_4 , що останній обґрунтовано обвинувачується у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.307; ч.3 ст.311; ч.3 ст.313; ч.3 ст.28, ч.2 ст.317 КК України.
Відносно підозрюваного ОСОБА_4 ухвалою слідчого судді Біляївського районного суду Одеської області від 29.08.2024 року було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, який неодноразово продовжувався, останній раз судом до 31.10.2025 року включно.
Вказував, що з урахуванням наявності існування ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 та ст.177 КПК України, виникла необхідність у продовженні запобіжного заходу стосовно обвинуваченого.
Так, ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 9 до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 , у разі визнання його винуватим у вчиненні особливо тяжких злочинів, надає останньому, у випадку перебування на свободі, підстави, мотив та реальну можливість переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, що є обґрунтуванням ризику передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України.
Крім того, свідками у даному кримінальному провадженні є особи, анкетні дані яких (в тому числі номери мобільних телефонів, адреси мешкання) стали відомі ОСОБА_4 під час ознайомлення ним з матеріалами даного кримінального провадження в ході виконання стороною обвинувачення вимог ст.290 КПК України, що в свою чергу надає останньому мотив, підстави та реальну можливість, у випадку застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу, з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення особливо тяжких злочинів, незаконно впливати будь - яким чином на свідків, експертів, інших учасників кримінального провадження з метою зміни ними показів тощо, що є обґрунтуванням ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України.
Крім того, ОСОБА_4 не має міцних соціальних зв'язків, неодружений, не має дітей на утриманні, не працевлаштований, обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів, яке вчинено саме з корисливих мотивів, а тому не виключено, що останній, в силу характеру інкримінованих йому кримінальних правопорушень, матиме підстави, мотив та реальну можливість, у випадку перебування на свободі, продовжувати займатися протиправною діяльністю у сфері обігу наркотичних засобів задля забезпечення свого існування, що є обґрунтуванням ризику передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України.
Вважав, що вказані обставини в сукупності свідчать про неможливість обрання щодо обвинуваченого ОСОБА_4 більш м'яких запобіжних заходів, адже вони не забезпечать виконання покладених на нього процесуальних обов'язків та не зможуть гарантовано запобігти спробам переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Стверджував, що особисте зобов'язання не може бути застосовано, у зв'язку з тим, що це найбільш м'який запобіжний захід і він не відповідає тяжкості вчиненого злочину. Особиста порука не може бути застосована в силу того, що не встановлено осіб, які заслуговують на довіру та можуть поручитися за виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків, передбачених ст.194 КПК України і зобов'язуються за необхідності доставити його до суду на першу вимогу.
Заявляв, що обрати відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді домашнього арешту недоцільно, оскільки такий захід забезпечення кримінального провадження в цілому не зможе гарантовано запобігти вищевказаним ризикам та не дасть реальну можливість суду забезпечити виконання завдання кримінального провадження.
Посилаючись на викладене, керуючись ст.ст.36, 131, 132, 176 - 178, 181, 183, 184, 194, 197, 199, 331 КПК України, продовжити обраний до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах ДУ «Одеський слідчий ізолятор», строком на 60 днів, без визначення розміру застави.
2. Позиції учасників судового провадження.
Під час судового розгляду, прокурор підтримав подані клопотання та просив їх задовольнити.
Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник, під час судового розгляду, у задоволенні клопотання прокурора просили відмовити. Захисник зокрема зазначив, що заявлені прокурором ризики є надуманими та не доведеними, а обвинувачений має міцні соціальні зв'язки. Батько обвинуваченого має можливість сплатити заставу у мінімальному розмірі. Вказував на недоцільність продовження тримання під вартою. Просив змінити запобіжний захід на домашній арешт.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник, під час судового розгляду, у задоволенні клопотання прокурора просили відмовити. Захисник зокрема зазначив, що ОСОБА_4 тривалий час перебуває під вартою, а ризики заявлені прокурором з часом відпали.
Вказував, що сам по собі факт існування ризику переховування від суду не може мати безстрокового характеру та автоматично виправдовувати подальше тримання особи під вартою. Із плином часу інтенсивність цього ризику повинна зменшуватись, а його подальше посилання без наявності нових фактичних обставин - втрачає обґрунтованість.
Заявляв, що тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку.
Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник, під час судового розгляду, проти клопотання заперечували, у його задоволенні просили відмовити. Захисник зокрема зазначив, що ОСОБА_5 тривалий час перебуває під вартою, а докази його винуватості не досліджені.
Вказував, що сам по собі факт існування ризику переховування від суду не може мати безстрокового характеру та автоматично виправдовувати подальше тримання особи під вартою. Із плином часу інтенсивність цього ризику повинна зменшуватись, а його подальше посилання без наявності нових фактичних обставин - втрачає обґрунтованість.
Заявляв, що тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку.
Стверджував, що незважаючи на численні його заяви та звернення до директора ДУ «Одеський слідчий ізолятор», а також до філії ДУ «Центр охорони здоров'я ДКВС України» в Миколаївській та Одеській областях, станом на сьогодні жодних реальних заходів для забезпечення госпіталізації та проведення хірургічного втручання відносно ОСОБА_5 в профільному медичному закладі не вжито, а наявні медичні документи беззаперечно свідчать, що стан здоров'я обвинуваченого ОСОБА_5 є критично тяжким та становить реальну і безпосередню загрозу його життю. Подальше тримання під вартою у ДУ «Одеський слідчий ізолятор» створює високий ризик розвитку тяжких ускладнень і може призвести до настання летальних наслідків.
Виснував, що ДУ «Одеський слідчий ізолятор» не має можливості забезпечити належне лікування та медичний супровід ОСОБА_5 відповідно до його фактичного стану здоров'я та медичних показань.
Просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою та змінити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_9 на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або застави у помірному розмірі.
3. Передумови та висновки суду.
Суд, заслухавши клопотання, дослідивши додані до нього документи та вислухавши думки учасників кримінального провадження, прийшов до наступних висновків.
Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Судом встановлено, що відповідно до ухвал слідчого судді слідчого судді Біляївського районного суду Одеської області від 29.08.2024 року, до кожного з обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який в подальшому, останній раз, ухвалою суду від 02.09.2025 року, було продовжено до 31.10.2025 року включно.
При цьому, альтернативний запобіжний захід у вигляді застави до обвинувачених застосовано не було.
Також судом встановлено, що під час останнього продовження обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, судом був врахований відносно всіх обвинувачених єдиний ризик, а саме: щодо ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - передбачені п.1 ч.1 ст.177 КПК України (переховування від суду).
У зв'язку з цим, доводи та заперечення сторін кримінального провадження щодо ризиків, передбачених п.п.3, 5 ч.1 ст.177 КПК України судом не оцінюються та не розглядаються, оскільки сторона обвинувачення безпідставно, не враховуючи попередню ухвалу суду, без подання додаткових доказів на їх існування, про них заявляє.
Згідно з положеннями ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Відповідно до змісту ч.3 ст.199 КПК України, однією з підстав для продовження строку тримання під вартою є наявність вважати, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Суд погоджується, що на сьогоднішній день, продовжує існувати ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України (переховуватись від суду), а саме:
-) щодо ОСОБА_3 , оскільки останній обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, за які передбачено покарання тільки у вигляді позбавлення волі на строк від 4 до 12 років з конфіскацією майна. Отже, на думку суду існує ризик того, що обвинувачений може переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
-) щодо ОСОБА_4 , оскільки останній обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, за які передбачено покарання тільки у вигляді позбавлення волі на строк від 4 до 12 років з конфіскацією майна. Отже, на думку суду існує ризик того, що обвинувачений може переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
-) щодо ОСОБА_5 , оскільки останній обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, за які передбачено покарання тільки у вигляді позбавлення волі на строк від 4 до 12 років з конфіскацією майна. Отже, на думку суду існує ризик того, що обвинувачений може переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності;
Таким чином, суд робить висновок, що існування обвинувачення ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.307; ч.3 ст.311; ч.3 ст.313; ч.3 ст.28, ч.2 ст.317 КК України, у сукупності з існуючим ризиком, передбаченим п.1 ч.1 ст.177 КПК України відносно кожного обвинуваченого, не дозоляють суду змінити запобіжний захід відносно обвинувачених та є достатньою підставою для продовження обвинуваченому ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а менш суворі запобіжні заходи, на думку суду, не достатні для запобігання зазначеному ризику.
Суд вважає, що зі спливом певного часу, вказаний ризик не зменшився, оскільки обставини, які його обумовили, станом на 28.10.2025 року також не змінилися та не відпали, а реальному прояву ризику переховування від суду і перешкоджає своєчасне застосування до обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
На думку суду, тривалість застосованого відносно обвинувачених запобіжного заходу у співвідношенні із пред'явленим обвинуваченням та можливою мірою покарання, на даний час не виходить за межі розумного строку тримання обвинувачених під вартою, а кореспондується з характером суспільного інтересу, який існує у випадку протидії вчиненню кримінальних правопорушень у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
При цьому, суд вкотре звертає увагу, що відповідно до п.2.6. Порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров'я України 10.02.2012 №239/5/104 (надалі - Порядок), особа, узята під варту, має право на вільний вибір лікаря. У разі звернення особи, узятої під варту, до лікаря медичної частини СІЗО з проханням про допуск обраного лікаря-фахівця лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан її здоров'я та запит до керівництва СІЗО. Керівництво СІЗО забезпечує допуск обраного особою лікаря-фахівця.
Крім того, відповідно до п.2.8. Порядку, якщо за результатами огляду чи обстеження особи, узятої під варту, встановлено, що вона потребує надання медичної допомоги у закладі охорони здоров'я з орієнтовного переліку, лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан здоров'я особи, узятої під варту, та звертається із запитом до керівництва СІЗО. Керівництво СІЗО забезпечує перевезення особи, узятої під варту, до закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку та направляє довідку про стан здоров'я особи, узятої під варту, органу або особі, в провадженні яких знаходиться кримінальна справа цієї особи.
Водночас, з медичної довідки Одеської міської медичної частини №21 від 12.09.2025 року та довідки КНП «Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр» ООР від 19.09.2025 року, не вбачається, що стан здоров'я обвинуваченого ОСОБА_5 є критичним та він потребує отримання ургентної медичної допомоги, яка не може бути забезпечена в умовах ДУ «Одеський слідчий ізолятор». У довідці КНП «Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр» ООР від 19.09.2025 року зазначено, що ОСОБА_5 потребує консультації лікаря та обстеження. А згідно з консультативним висновком спеціаліста від 19.09.2025 року встановлено призначення - оперативне лікування після обстеження, зняття запалення. Обстеження - біохімічні дослідження, коагулограма.
В той же час, відповідно до листа начальника ДУ «Одеський слідчий ізолятор» від 17.10.2025 року, обвинувачений ОСОБА_5 після 19.09.2025 року по теперішні час із зверненням за медичною допомогою не звертався.
Тож, суд вважає, що посилання захисника на те, що ДУ «Одеський слідчий ізолятор» не має можливості забезпечити належне лікування та медичний супровід ОСОБА_5 відповідно до його фактичного стану здоров'я та медичних показань є передчасним та не підтверджується належними доказами.
При цьому, враховуючи характер пред'явленого обвинувачення, особи обвинувачених та тривалість перебування останніх під вартою, суд вважає за доцільне визначити останнім альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 300 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.177, 199, 331, 369 КПК України, суд
1. Клопотання прокурора щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів, тобто до 26 грудня 2025 року включно.
2. Клопотання прокурора щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строк тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів, тобто до 26 грудня 2025 року включно.
3. Клопотання прокурора щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , строк тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів, тобто до 26 грудня 2025 року включно.
4. Визначити кожному обвинуваченому, а саме: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , заставу в розмірі 300 (трьохсот) розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що дорівнює 908400 (дев'ятсот вісім тисяч чотириста) гривень.
У разі внесення застави окремо за ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на рахунок Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області, звільнити негайно з-під варти відповідного обвинуваченого, за якого було внесено відповідну заставу та зобов'язати обвинуваченого, звільненого з під варти внаслідок внесення застави: 1) прибувати за кожною вимогою до суду; 2) не відлучатися з Одеської області без дозволу суду; 3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання.
5. Роз'яснити, що у разі неявки обвинуваченого, якого було звільненно з під варти у зв'язку із внесенням застави, за викликом до суду без поважних причин, або неповідомлення про причини своєї неявки, чи порушення покладених на нього обов'язків застава звертається у дохід держави.
У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України.
6. Ця ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення шляхом подачі на неї апеляційної скарги.
7. Ця ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, ця ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Подання апеляційної скарги на цю ухвалу, зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Суддя ОСОБА_1