Справа № 947/15324/25
Провадження № 1-кс/947/15459/25
27.10.2025 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання прокурора Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12024160000001325 від 16.10.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 367 КК України, -
І. ВИКЛАД ФАКТИЧНИХ ОБСТАВИН ДАНОГО КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ:
Згідно поданого стороною обвинувачення клопотання вбачається, що наразі Головним управлінням Національної поліції в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024160000001325 від 16.10.2024за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 367 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що посадові особи
КП «Одесміськелектротранс», діючи за попередньою змовою з суб'єктами господарювання, зловживаючи своїм службовим становищем, здійснюють привласнення бюджетних коштів, шляхом проведення закупівель неякісного обладнання за завищеними цінами, в умовах воєнного стану.
На виконання доручення слідчого, в порядку ст. 40 КПК України, оперативним підрозділом - УСР в Одеській області ДСР НПУ встановлено, що директором КП «Одесміськелектротранс» ОСОБА_4 та підлеглими йому службовими особами даного комунального підприємства, у змові з службовими особами ТОВ «КАПІТАЛ-ТЕХ» (ЄДРПОУ № 44430969), ТОВ «РАЙДО ЕЛЕКТРО» (ЄДРОПУ № 45504994), ТОВ «УКРТЕХ РЕСУРС» (ЄДРПОУ № 43980049), ТОВ «Авто Спец Проект» (ЄДРПОУ № 42016002),
ТОВ «ДОМІНАНТА АВТО» (ЄДРПОУ № 45306689) організовано злочинний механізм з привласнення бюджетних коштів, шляхом проведення закупівель товарно-матеріальних цінностей низької якості, за завищеними цінами, у зазначених вище суб'єктів господарювання.
Так, оперативним підрозділом встановлено, що до вчинення вказаного кримінального правопорушення, причетний начальник експлуатаційного трамвайного депо № 2 КП «Одесміськелектротранс» ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
В ході проведеного 25.09.2025 санкціонованого обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було виявлено та вилучено: мобільний телефон моделі «SAMSUNGA55» з сім-картами НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , в корпусі чорного кольору, ІМЕІ1: НОМЕР_3 та ІМЕІ2: НОМЕР_4 .
25.09.2025 на підставі постанови слідчого вищевказане майно було визнано речовими доказами в рамках даного кримінального провадження.
29.09.2025 ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси клопотання прокурора про арешт вищевказаного майна було повернуто для усунення недоліків.
На теперішній час сторона обвинувачення повторно підіймає питання арешту майна, яке було вилучено 25.09.2025 в ході проведеного обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 .
ІІ. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОДАНОГО КЛОПОТАННЯ:
Сторона обвинувачення зазначає, що необхідність накладення арешту на майно вилучене в ході проведеного 25.09.2025 обшуку обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є пропорційним заходом, що належним чином забезпечить встановлення всіх обставин вчиненого кримінального правопорушення та збереження речових доказів у кримінальному провадженні.
Накладення арешту на вилучений в ході проведення обшуку 25.09.2025 мобільний телефон, є необхідним у зв'язку з тим, що даний предмет належить особі, яка може бути причетна до вчинення злочину та міг використовуватись нею під час вчинення злочину, зокрема для комунікації з особами причетними до вчинення злочину, та відомості які містяться у вказаному пристрої можуть бути використані при доказуванні у даному кримінальному провадженні.
Разом з цим, накладення арешту на вилучене в ході обшуку від 25.09.2025 обмовлено необхідністю проведення детального огляду вилученого мобільноготелефонута подальшим направленням йогона проведення судової комп'ютерно-технічної експертизи.
З урахуванням викладеного у своїй сукупності, сторона обвинувачення просить дане клопотання задовольнити та накласти арешт на зазначене у клопотанні майно.
ІІІ. ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СУДОВОГО ЗАСІДАННЯ:
Прокурор на адресу суду скерував заяву з додатками, в якій вказав, що просить розглядати подане клопотання без його участі, а також, що вимоги поданого клопотання підтримує та просить його задовольнити.
Представник ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 через канцелярію суду надіслав письмові заперечення, згідно яких просив розглядати клопотання прокурора без його участі та у задоволенні такого клопотання відмовити з огляду на наступне. Адвокат ОСОБА_6 зауважує, що матеріали клопотання не містять будь-яких доказів проведення будь-яких слідчих дій із мобльним телефоном, постанова про визнання речовими доказами не містить посилань на те, чому вказані речі мають бути речовими доказами або чи містять вони сліди злочину. Матеріалами клопотання не підтверджено, що дане майно містить відомості, які можуть слугувати доказами у розслідуваному кримінальному провадженні або мають відношення до нього та існує необхідність у застсоуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження. В клопотанні про арешт майна є посилання на можливість проведення експертиз, проте відсутні постанови про призначення даних експертиз, що свідчить про необгрунтованість даного аргументу.
IV. ВИСНОВКИ СЛІДЧОГО СУДДІ:
Дослідивши подане клопотання та долучені в його обґрунтування матеріали, враховуючи заяви сторін кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступних висновків, а також звертає увагу на наступні правові підстави для прийнятого рішення.
(1). Нормативно-правова основа при вирішенні даного клопотання:
Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням (ч. 3 ст. 132 КПК України).
Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи. Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди (ч. ч. 1, 2 ст. 170 КПК України).
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (ч. 3 ст. 170 КПК України).
Речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення (ст. 98 КПК України).
(2). Правова підстава та мета арешту майна:
Слідчий суддя враховує, що досудове розслідування в рамках такого кримінального провадження здійснюється за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 367 КК України.
Слідчий суддя враховує доводи прокурора та приходить до переконання, що вилучений мобільний телефон ОСОБА_5 може містити інформацію, яка може бути використана на підтвердження факту та обставин можливого вчинення кримінально-караних дій, у тому числі й зв'язків власника такого технічного пристрою з особами, ймовірно причетними до вчинення кримінальних правопорушень.
У зв'язку з чим, таке майно відповідає категорії речових доказів, що власне підтверджується долученою до клопотання постановою про визнання речових доказів від 25.09.2025, а отже, вилучене майно потребує збереження, в цілях його подальшого дослідження.
Крім того, відносно вилученого майна слідчий суддя приходить до переконання, що вочевидь наразі існує необхідність в його додатковому дослідженні, у тому числі на предмет наявності видалених даних, що додатково підтверджується доводами клопотання щодо необхідності проведення огляду мобільного телефону та за необхідності направлення його до експертної установи для проведення судової комп'ютерно-технічної експертизи.
Слідчий суддя вважає, що результати такого дослідження технічного пристрою можуть стати підставою для прийняття відповідних процесуальних рішень у кримінальному провадженні, оскільки можуть підтвердити або спростувати робочу наразі версію сторони обвинувачення.
З урахуванням наведеного, слідчий суддя зазначає, що підставою для арешту майна є відповідність вилученого майна до категорії речових доказів (абзац 1 ч. 1 ст. 170 КПК України), при цьому метою арешту майна є необхідність забезпечення збереження речових доказів (п. 1 ч. 2 ст. 171 КПК України).
(3). Завдання, необхідність арешту майна, а також наявність ризиків, передбачених абзацом 2 ч. 1 ст. 170 КПК України:
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Як вбачається з підстав та мети застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, вилучене майно відповідає критеріям речових доказів, передбачених ч. 1 ст. 98 КПК України.
Відтак, оскільки майно є речовими доказами в рамках кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що існує ризик його можливого зміни або знищення, в цілях подальшого ймовірного уникнення передбаченої законом відповідальності за ймовірно вчинені дії, у випадку підтвердження їх факту у встановленому законом порядку.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
У зв'язку з викладеним, з метою забезпечення досягнення завдань кримінального провадження наявна необхідність в накладенні арешту на вилучене майно, з встановленням заборони розпорядження та користування такого майна, з огляду на встановлені вище ризики.
(4). Розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження:
Відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі "АГОСІ" проти Сполученого Королівства" (AGOSI v. The United Kingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108, п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.
Слідчим суддею встановлено, що за обставинами даного кримінального провадження втручання у право власності зацікавлених осіб пов'язано із здійсненням кримінального провадження, необхідністю забезпечити збереження речових доказів, а отже, обмеження не є свавільним та відповідає вимогам законності. При цьому дотримано справедливий баланс між вимогами загального суспільного інтересу (у вигляді досягнення завдань кримінального провадження) та вимогами захисту права власності окремих осіб, адже досягнення мети збереження речового доказу неможливо досягти в інший спосіб, ніж арешт майна.
Додатково, слідчий суддя акцентує увагу, що у випадку, якщо в рамках даного кримінального провадження буде спростовано відповідність зазначеного майна категорії речових доказів, зацікавлені особи в порядку ст. 174 КПК України мають процесуальне право на звернення до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 132, 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання - задовольнити.
Накласти арешт із забороною користування та розпорядження на майно,яке було виявлено та вилучено 25.09.2025 під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_5 , а саме на мобільний телефон моделі «SAMSUNGA55» з сім-картами НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , в корпусі чорного кольору, ІМЕІ1: НОМЕР_3 та ІМЕІ2: НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Виконання ухвали покласти на прокурора Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 .
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1