Справа № 946/2877/25
Провадження № 2/946/2667/25
27 жовтня 2025 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:
головуючого судді Бортейчука Ю.Ю.,
за участю секретаря судового засідання Іванової Л.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ізмаїл в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У квітні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 22.01.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 485181-КС-002 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписанні порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» 22.01.2024 року направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір № 485181-КС-002 про надання кредиту. 22.01.2024 року ОСОБА_1 прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договіра № 485181-КС-002 про надання кредиту, на умовах визначених офертою. Зі своєї сторони ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» направлено, через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-3091, на зазначений Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті номер телефону, котрий Боржником було введено/відправлено. Таким чином, 22.01.2024 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 485181-КС-002 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до п. 1 Договору кредиту ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» надав Позичальнику грошові кошти у розмірі 7 000,00 грн., на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит. Згідно з умовами Договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування Кредитом є фіксованою та становить 1,15407143 процентів за кожен день користування Кредитом.
Відповідно до умов угоди ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» надало ОСОБА_1 кредит у сумі 7 000,00 грн. ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» свої зобов'язання за Договором кредиту виконало. Однак, боржник свої зобов'язання за Кредитним договором № 485181-КС-002 про надання кредиту належним чином не виконав, у зв'язку з чим, станом на 31.03.2024 року, утворилась заборгованість за Договором № 485181-КС-002 про надання кредиту в розмірі 30 407,38 грн., що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту 7 000,00 грн; суми прострочених платежів по процентах 22 357,38 грн; суми заборгованості по штрафам 0,00; сума прострочених платежів за комісією - 1 050,00 грн.
Згідно відповіді №1576493 від 16.07.2025 року з Єдиного державного демографічного реєстру, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.62).
Ухвалою суду від 16.07.2025 року було відкрито провадження по справі та визначено проводити розгляд цивільної справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін та відповідачу визначено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву (а.с.63).
Ухвалою суду від 16.07.2025 року витребувано докази по справі.(а.с.64)
Укрпоштою надіслано відповідачу ухвалу про відкриття провадження у справі, проте поштовий конверт повернувся із довідкою про невручення «адресат відсутній за вказаною адресою».
Судом були вжиті вичерпні засоби для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи. Так, існуюча практика судів України, в тому числі і практика Верховного Суду, визначає, що неотримання стороною провадження судового виклику, надісланого на її адресу у визначеному законом порядку, зокрема повернення такого виклику за закінченням терміну зберігання у поштовому відділенні або відмова від отримання, вважається належним повідомленням сторони про виклик.
Зазначені обставини дають змогу суду дійти висновку про наявність даних про своєчасне сповіщення відповідача про місце і час розгляду справи.
Представник позивача у позовній заяві зазначив про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити, не заперечує щодо заочного розгляду справи.
Відповідачем до суду не надано відзиву на позовну заяву.
Будь-яких заяв або клопотань від учасників справи не надходило.
Відповідно до ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
При цьому суд зазначає, що відповідно до п. 2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Відповідно до ст. 275 ЦПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно ч.2 ст.281 розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи те, що відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, про відкриття провадження був повідомлений належним чином а також те, що позивач не заперечував проти ухвалення заочного рішення, суд, керуючись положеннями ст. 280 ЦПК України вважає за можливе ухвалити у справі заочне рішення на підставі наявних у матеріалах справи доказах.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до положень ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.
Судом встановлено, що 22.01.2024 між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 485181-КС-002 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Законом України «Про електронну комерцію» і Правилами про надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика», через Особистий кабінет позичальника на сайті кредитодавця.
Відповідно до п. 2 умов договору кредитодавець надав позичальникові споживчий кредит у розмірі 7 000,00 гривень строком на 24 тижні, термін дії договору до 08.07.2024 року. Стандартна процентна ставка за кредитом: в день 1,15407143 % фіксована. Комісія за надання кредиту: 1 050,00 грн. Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 18 240,00 грн. Орієнтована реальна річна процентна ставка 9285,11 %. Кредит надається на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за наданий кредит у порядку та на умовах, визначених цим договором та Правилами надання споживчих кредитів ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА». Дата видачі кредиту 22.01.2024; дата повернення кредиту до 08.07.2024 року. (а.с.27-31)
Згідно з умовами кредитного договору підписанням цього Договору Позичальник підтверджує, що до укладання Договору отримав від Кредитодавця інформацію, надання якої передбачено законодавством України, зокрема передбачену ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», Паспорт споживчого кредиту, ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а також примірник Правил (у формі електронного документа), що розміщені на сайті Кредитодавця.
З паспорту споживчого кредиту вбачається, що сума/ліміт кредиту за договором становить 7 000,00 грн, строк кредиту 24 тижні, комісія за надання кредиту 1 050,00 грн, орієнтовна загальна вартість кредиту 18 240,00 грн. (а.с.24-26)
Паспорт споживчого кредиту підписаний електронним підписом відповідача шляхом використання одноразового ідентифікатора. Договір № 485181-КС-002 від 22.01.2024 року та Прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) укласти Договір № 485181-КС-002 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) підписані електронним підписом відповідачки шляхом використання одноразового ідентифікатора.
З підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів від 22.01.2024 року вбачається, що ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» перераховано 7 000,00 грн. на платіжну карту заявника (призначення: Перерах. коштів ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_1 зг. до кредитного дог. № 485181-КС-002 від 22.01.2024 Без ПДВ).(а.с.47)
Згідно з копією розрахунку заборгованості за кредитом у гривні, станом на 31.03.2025 року, за ОСОБА_1 рахується заборгованість у сумі: 30 407,38 грн., що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту 7 000,00 грн; суми прострочених платежів по процентах 22 357,38 грн; суми заборгованості по штрафам 0,00; сума прострочених платежів за комісією - 1 050,00 грн.(а.с.20-22)
За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно із ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1ст. 627 ЦК України).
За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України)
Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем він вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно зі ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом (ст. 610, 612 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
З огляду на зазначені норми права Верховний Суд в своїх постановах дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України). Такі висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 7 жовтня 2020 року № 127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.
Відповідно до ст. 5, 15 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Суб'єкти електронного документообігу, які здійснюють його на договірних засадах, самостійно визначають режим доступу до електронних документів, що містять конфіденційну інформацію, встановлюють для них систему (способи) захисту.
Зі змісту ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Зазвичай такі правила є невід'ємною частиною кредитного договору, що прописується в самому договорі та без підтвердження про ознайомлення з такими, договір не буде укладено.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
Згідно з положеннями ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Частиною першою ст. 89 ЦПК встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Надані позивачем докази суд визнає належними і допустимими, також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов'язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості. Подані представником позивача докази стороною відповідачкою жодним чином не спростовані.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК).
Суд бере до уваги, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 у справі №444/9519/12 висловлено правову позицію про те, що припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Як наслідок, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, оскільки в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Враховуючи, що відповідач взятих на себе кредитних зобов'язань в строки передбачені договором про надання кредиту належним чином не виконав, суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором про надання кредиту такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
У відповідності до вимог ст.141 ЦПК України у разі задоволення позову судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст. 12, 13, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 274-279, 280-289 ЦПК України, ст. 526, 530, 533, 549, 554, 610, 612, 625, 651, 1048, 1049, 1054 ЦК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», місце знаходження юридичної особи: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, код ЄДРПОУ 41084239 до ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (ЄДРПОУ 41084239, місце знаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, оф. 411) заборгованість за кредитним договором № 485181-КС-002 від 22.01.2024 року в розмірі 30 407(тридцять тисяч чотириста сім) гривень 38 копійок, з яких суми прострочених платежів по тілу кредиту 7 000,00 грн; суми прострочених платежів по процентах 22 357,38 грн; сума прострочених платежів за комісією - 1 050,00,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (ЄДРПОУ 41084239, місце знаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, оф. 411), судовий збір в розмірі 2 422,40 (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок) грн.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: Ю.Ю.Бортейчук