Справа № 560/9542/25
Головуючий у 1-й інстанції: Салюк П.І.
Суддя-доповідач: Граб Л.С.
28 жовтня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Граб Л.С.
суддів: Матохнюка Д.Б. Сторчака В. Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (відповідач-2), в якому просила:
-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 07.05.2025 р. № 222650009998, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-IV в зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу який надає право на призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-IV періоди її трудової діяльності відповідно до записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 26.08.1983 року: періоди роботи з 11.02.1985 по 12.08.1997 та з 26.08.1997 по 30.07.1999;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.04.2025 року про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-IV та призначити їй пенсію за віком.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 липня 2025 року позов задоволено частково:
-визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 07.05.2025 року № 222650009998 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-IV у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу;
-зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу який надає право на призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-IV періоди її трудової діяльності відповідно до записів у трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 26.08.1983 року, а саме періоди роботи з 11.02.1985 по 12.08.1997 та з 26.08.1997 по 30.07.1999;
-зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.04.2025 року про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-IV та прийняте рішення, з урахуванням висновків суду зазначених у даному рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, відповідач-1 подав апеляційну скаргу.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 30.04.2025 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з заявою про призначення пенсії за віком до територіальних органів Пенсійного фонду України відповідно до ст. 26 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Вказана заява за принципом екстериторіальності передана на розгляд відповідача-2.
Головним управлінням Пенсійного Фонду України в Одеській області прийнято рішення № 222650009998 від 07.05.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 32 роки.
До страхового стажу позивача не зараховано: період роботи з 11.02.1985 по 12.08.1997 та з 26.08.1997 по 31.12.1998 відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_2 від 26.08.1983, оскільки печатки підприємств, якими засвідчені записи про звільнення - нечитабельні.
Не погоджуючись з вказаною відмовою ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про часткову обгрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Особи мають право на призначення пенсії за віком, згідно з частиною першою статті 26 Закону № 1058-IV, після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.
Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).
Відповідно до ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Згідно з пунктом 18 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 № 637, за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої, або ж необхідних записів у ній.
Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 по справі № 235/805/17, від 06.12.2019 по справі № 663/686/16-а, від 06.12.2019 по справі № 500/1561/17, від 05.12.2019 по справі №242/2536/16-а.
З матеріалів справи з'ясовано, що до страхового стажу позивача відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_2 від 26.08.1983 року не зараховано періоди роботи з 11.02.1985 по 12.08.1997 та з 26.08.1997 по 30.07.1999, оскільки печатки підприємств, якими засвідчені записи про звільнення- нечитабельні.
Поряд з цим колегія суддів зазначає, що трудова книжка заповнялася відповідальним працівником підприємства, а не особисто ОСОБА_1 , записи завіряються або такою особою, або керівником та скріплюються печаткою. Наявність певних дефектів при заповненні трудової книжки не є підставою вважати про відсутність страхового (трудового) стажу в позивача за спірні періоди.
Позивач не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення конституційного права на соціальний захист останньої щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Наведене цілком узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, висновки якого мають враховувати суди відповідно до положень частини п'ятої статті 242 КАС України.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а зазначив про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
У постанові від 06.03.2018 по справі № 754/14898/15-а Верховний Суд дійшов висновку, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Також, у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №677/277/17 вказано, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 Про трудові книжки працівників відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, яка звернулася за пенсією, а отже, й не може впливати на її особисті права.
У постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №687/975/17 викладена правова позиція про те, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретній посаді, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Таким чином, з огляду на відповідні записи трудової книжки, яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи позивача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач-2 необґрунтовано не врахував до страхового стажу роботи позивача спірні періоди роботи.
Як наслідок, позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 07.05.2025 р. № 222650009998 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Стосовно способу захисту порушеного права, то колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що належним способом захисту прав позивача буде зобов'язання органу пенсійного фонду зарахувати до страхового стажу спірний стаж та повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії.
Між тим, щодо обраного судом першої інстанції підрозділу Пенсійного фонду-ГУ ПФУ в Хмельницькій області, якому належить зарахувати спірні періоди до страхового стажу позивача та повторно розглянути заяву, то колегія суддів зазначає, що аналіз пункту 4.2 розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, свідчить про те, що рішення про призначення пенсії приймає той орган, що визначений за принципом екстериторіальності. Тобто всі дії щодо призначення пенсії вчиняє саме даний територіальний підрозділ Пенсійного фонду України. Натомість, на територіальний підрозділ Пенсійного фонду України за місцем реєстрації (проживання) особи, після прийняття рішення про призначення пенсії та отримання електронної пенсійна справи через засоби програмного забезпечення, покладається обов'язок лише здійснення виплати пенсії.
За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що з метою належного способу захисту прав позивача необхідно вийти за межі позовних і зобов'язати зарахувати спірний стаж та повторно розглянути заяву необхідно Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, а не Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, однак дійшов помилкового висновку про необхідність покладення зобов'язання стосовно зарахування стажу та повторного розгляду заяви на відповідача-1.
У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення зокрема є, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що необхідно змінити рішення суду першої інстанції в резолютивній частині.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області задовольнити частково.
Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 липня 2025 року змінити.
Викласти абзаци третій, четвертий резолютивної частини в наступній редакції:
"Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу який надає право на призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-IV періоди її трудової діяльності відповідно до записів у трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 26.08.1983 року, а саме періоди роботи з 11.02.1985 по 12.08.1997 та з 26.08.1997 по 30.07.1999;
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.04.2025 року про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-IV та прийняте рішення, з урахуванням висновків суду зазначених у даному рішенні".
В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Граб Л.С.
Судді Матохнюк Д.Б. Сторчак В. Ю.