Справа № 496/1292/25
Провадження № 2/496/1809/25
20 жовтня 2025 року м. Біляївка
Біляївський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді - Пендюри Л.О.
за участю секретаря - Сурженко К.І.,
розглянувши в порядку загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в залі суду м. Біляївка цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
ТОВ «Коллект центр» звернулось до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідачки на його користь заборгованість за договором про споживчий кредит №102952478 від 08.07.2021 року у розмірі 53853 грн 78 к. та понесені судові витрати по справі на сплату судового збору у розмірі 2422 грн 40 к. та на правову допомогу у розмірі 9000 грн.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 08.07.2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 102952478, шляхом обміну електронними повідомленнями та прийняття (акцепту) умов, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до п. 1.2 договору кредиту, кредитодаваць надає позичальнику кредит в сумі 8000 грн, а позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом. За користування кредитом нараховуються проценти за процентною ставкою 1,00% в день. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00% в день, за умов визначених договором та після продовження строку кредитування (пролонгації) договору кредиту. Кредитодавець на виконання умов договору кредиту надав позичальнику грошові кошти в сумі 8000 грн шляхом перерахування на картковий рахунок відповідачки. Відповідачка не виконує свої зобов'язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує.
30.11.2021 року укладено договір № 30-11-65, відповідно до якого ТОВ «МІЛОАН» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами, в тому числі за договором № 102952478.
10.03.2023 року укладено договір № 10-03/2023/01, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект центр» права вимоги за кредитними договорами, в тому числі за договором № 102952478.
Позичальник своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконує, в зв'язку з чим виникла заборгованість, яка становить 53853 грн 78 к., з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 7667 грн; заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами на дату відступлення права вимоги - 45386 грн 78 к.; заборгованість по сплаті комісії за надання кредиту - 800 грн.
Оскільки відповідачка відмовляється добровільно сплатити заборгованість за кредитними договорами, позивач просить стягнути її у судовому порядку.
Окрім судових витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору у розмірі 2422 грн 40 к., позивач також просить суд відшкодувати витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9000 грн.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, але в позовній заяві просив розгляд справи проводити у його відсутність та не заперечував проти заочного розгляду справи.
Відповідачка в судове засідання не з'явилась, хоча повідомлялась про день слухання справи належним чином, про причини неявки суд не повідомила, відзив на позов не подала, а тому суд, приймаючи до уваги заяву представника позивача, вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, відповідно до ст. 280 ЦПК України.
Приймаючи до уваги заяву представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно з статтею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Частинами першою, другою статті 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
У постанові від 18 жовтня 2023 року у справі N 905/306/17 Верховний Суд дійшов висновку, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 року у справі N 753/20537/18, від 21.07.2021 року у справі N 334/6972/17, від 27.09.2021 року у справі N 5026/886/2012 тощо).
13.11.2021 року між ТОВ «Вердикт Капітал» (Фактор) та ТОВ «МІЛОАН» (Клієнт) укладено Договір факторингу № 30-11-65, відповідно до умов якого клієнт - Первісний кредитор зобов'язується відступити за плату право грошової вимоги у сумі 65369380 грн 75 к., а фактор зобов'язується, здійснивши фінансування в порядку передбаченому цим договором, прийняти право грошової вимоги до боржників, що належить клієнту і стає новим Кредитором за договором про надання фінансових послуг, укладених між клієнтом і боржниками (а.с. 58-61).
Згідно копії Акту прийому-передачі Реєстру Боржників від 03.12.2021 року за Договором факторингу № 30-11-65 від 30.11.2021 року та Витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № 30-11-65 від 30.11.2021 року, до ТОВ «Вердикт Капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 , за договором № 102952478. Розмір заборгованості складає 20885 грн 68 к., з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 7667 грн; заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами на дату відступлення права вимоги - 12418 грн 68, заборгованість за комісіями - 800 грн. (а.с. 63, 64-67).
Відповідно до платіжного доручення № 308250004 від 03.12.2021 року ТОВ «Вердикт Капітал» сплатило ТОВ «МІЛОАН» грошові кошти в сумі 2601567 грн 70 к. згідно договору факторингу № 30-11-65 та відповідно до реєстру боржників. (а.с. 62).
10.03.2023 року між ТОВ «Коллект центр» (Новий кредитор) та ТОВ «Вердикт Капітал» (Первісний кредитор) укладено Договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-03/2023/01 та додаткова угода № 4 до договору № 10-03/2023/01 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 10.03.2023 року, відповідно до умов яких первісний кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених договором, права вимоги первісного кредитора до боржників (а.с. 68-73, 76-78).
Згідно копії Акту прийому-передачі Реєстру Боржників від 10.03.2023 року за Договором відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № 10-03/2023/01 від 10.03.2023 року та Витягу з Реєстру боржників до Договору відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № 10-03/2023/01 від 10.03.2023 року, до ТОВ «Коллект центр» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 , за договором № 102952478, розмір заборгованості за яким складає 53853 грн 78 к., з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 7667 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення прав вимоги - 45386 грн 78 к.; заборгованість за комісіями - 800 грн. (а.с. 74, 79-83).
Згідно акту зарахування зустрічних однорідних вимог від 31.03.2023 року ТОВ «Коллект центр» та ТОВ «Вердикт капітал» уклали акт, що зобов'язання сторони 1 перед стороною 2 припиняються в повному обсязі в сумі 1138105 грн 89 к., у тому числі за договором № 10-03/2023/01 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 10.03.2023 року. (а.с. 75).
Таким чином, позивач належними та допустимими доказами довів наявність права вимоги до ОСОБА_1 , яке перейшло до нього на підставі договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 10 березня 2023 року.
Як убачається з матеріалів справи 08.07.2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 102952478, шляхом підписання договору електронним підписом, вчиненим одноразовим ідентифікатором, направленим на номер телефону відповідачки. Договір укладено з урахуванням Закону України «Про електронну комерцію». Умовами договору про споживчий кредит передбачено: сума кредиту - 8000 грн; кредит надається строком на 30 днів, з 08.07.2021 року; термін повернення кредиту, сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 07.08.2021 року; комісія за надання кредиту 800 грн, яка нараховується за ставкою 10,00 відсотків від суми кредиту одноразово; проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 1,00 відсотки від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (за умов, передбачених п. 2.2 договору); стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом ( за умов, передбачених п. 2.3 договору). (а.с. 29-36)
Відповідно до п. 2.3.1.1, 2.3.1.2 договору, позичальник має право: неодноразово продовжувати строк кредитування. Для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії, передбачені розділом 6 Правил, у тому числі сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості ро кредиту; може збільшити строк кредитування на й (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів.
На виконання переддоговірних відносин позичальницею підписано графік платежів та паспорт споживчого кредиту до договору кредиту, в якому зазначені основні умови кредитування, які відповідають договору про надання споживчого кредиту № 102952478 від 08.07.2021 року (а.с. 37, 38-39)
Згідно відомості про щоденні нарахування та погашення (розрахунок заборгованості) вбачається, що відповідачка періодично сплачувала кошти для погашення тіла кредиту та процентів, відповідно пролонгуючи дію договору про споживчий кредит № 102952478 на наступний термін. (а.с. 52-55)
Відповідно до розрахунку заборгованості, здійсненого представником ТОВ «Вердикт Капітал», станом на 10.03.2023 року заборгованість відповідачки склала 53853 грн 78 к., з яких: заборгованість по основній сумі кредиту - 7667 грн, заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги - 12418 грн 68 к., нараховані відсотки згідно кредитного договору - 32968 грн 10 к., заборгованість з комісії - 800 грн. (а.с. 56)
Відповідно до довідки про ідентифікацію, договір про надання споживчого кредиту № 102952478 від 08.07.2021 року, графік платежів та паспорт споживчого кредиту підписані електронним підписом одноразовим ідентифікатором «F74491». (а.с. 50)
ТОВ «МІЛОАН» свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надало відповідачці кредит в сумі 8000 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 29675799 від 08.07.2021 року. (а.с. 51)
Відповідно до розрахунку заборгованості, здійсненого представником ТОВ «Вердикт Капітал», станом на 10.03.2023 року заборгованість відповідачки склала 53853 грн 78 к., з яких: заборгованість по основній сумі кредиту - 7667 грн, заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги - 12418 грн 68 к., нараховані відсотки згідно кредитного договору - 32968 грн 10 к., заборгованість з комісії - 800 грн. (а.с. 56)
Правовідносини, що виникли між сторонами у зв'язку з укладенням кредитного договору регламентуються положеннями Цивільного кодексу України, Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Закону України «Про електронну комерцію» та інших нормативно-правових актів у сфері регулювання ринків фінансових послуг.
За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Аналізуючи викладене, належить зробити висновок, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 року у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 року у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 року у справі № 127/33824/19.
В ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Відповідно до ст. 8 вказаного Закону юридична сила електронного документу не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.
З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Відносини, пов'язані з використанням удосконалених та кваліфікованих електронних підписів, регулюються Законом України «Про електронні довірчі послуги».
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».
Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний в порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документу з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документу.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частина перша стаття З Закону України «Про електронну комерцію»).
Також, приписами ст. 12 цього Закону передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Наведене вище, у свою чергу, свідчить про належне укладення кредитного договору, шляхом проставляння електронного цифрового підпису сторін.
Аналогічна правова позиція сформована у ряді постанов Верховного Суду. Так, у постанові від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові і ухвалюючи нове про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув.
Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України "Про електронну комерцію", містять постанови Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі N 524/5556/19 та від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20.
Підпис є обов'язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18).
Аналізуючи положення вищевказаного законодавства, вбачається, що з урахуванням особливостей Договору про надання споживчого кредиту № 102952478 від 08.07.2021року, його було укладено в електронному вигляді через інформаційно-телекомунікаційну систему позивача за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним Законом України «Про електронну комерцію».
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Зміст статей 610, 612 ЦК України регламентує, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.
Враховуючи те, що відповідачка не виконує умови кредитного договору, кредитні кошти не повертає та не сплачує нараховані проценти, а тому суд вважає можливим стягнути з відповідачки заборгованість у розмірі становить 53853 грн 78 к., з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 7667 грн; заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами - 45386 грн 78 к.; заборгованість по сплаті комісії за надання кредиту - 800 грн.
Щодо витрат на правову допомогу суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон №5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно з пунктом 9 частини першої статті 1 Закону №5076-VI представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону №5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону №5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18, від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі жовтня статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, враховуючи положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу, суд зважає на таке.
Як убачається з матеріалів справи, 01.07.2024 року між ТОВ «Коллект Центр» та адвокатським об'єднанням «Лігал Ассістанс» укладено договір № 01-07/2024 про надання правової допомоги, за умовами якого клієнт доручає, а адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання надавати юридичні послуги в обсязі та на умовах, передбачених даним договором (а.с. 91-93).
З витягу акту № 1 про надання юридичної допомоги від 31.01.2025 року, АО «Лігал Ассістанс» надані такі послуги: надання усної консультації - 3000 грн; складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду - 6000 грн, загальна вартість послуг склала 9000 грн (а.с. 98).
Надавши оцінку доказам щодо фактично понесених витрат ТОВ «Коллект центр» на професійну правничу допомогу, врахувавши співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі: складністю справи та виконаною адвокатом роботою (наданою послугою); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; значенням справи для сторін, результатами розгляду справи, зваживши на необхідність дотримання критерію розумності розміру понесених стороною витрат, суд дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект центр» 3000 грн судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2422 грн 40 к., що підтверджується платіжною інструкцією № 0499570026 від 24.02.2025 року.
Тому, з урахуванням вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по справі, які складаються з судового збору за подачу позову у розмірі 2422 грн 40 к.
Керуючись ст. ст. 207, 509, 525, 526, 536, 628, 634, 1048-1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», Законом України «Про електронну комерцію», суд
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» (код ЄДРПОУ 44276926, що розташоване за адресою: вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, м. Київ, 01133) заборгованість за договором про споживчий кредит № 102952478 від 08.07.2021 рік у розмірі 53853 грн 78 к., з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 7667 грн; заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами - 45386 грн 78 к.; заборгованість по сплаті комісії за надання кредиту - 800 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» (код ЄДРПОУ 44276926, що розташоване за адресою: вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, м. Київ, 01133) судовий збір у розмірі 2422 грн 40 к. та витрати на правову допомогу у розмірі 3000 грн.
В іншій частині позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення витрат на правову допомогу - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до Одеського апеляційного суду через Біляївський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту.
Повний текст складено 20.10.2025 року.
Суддя Л.О. Пендюра