28 жовтня 2025 року м.Суми
Справа №592/13128/23
Номер провадження 22-ц/816/1001/25
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),
суддів - Філонової Ю. О. , Рунова В. Ю.
з участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,
у присутності :
представника відповідача Волинської митниці Державної митної служби України - Савош Людмили Олександрівни ,
розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Волинської митниці Державної митної служби України
на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 18 листопада 2024 року у складі судді Катрич О.М., ухваленого в м. Суми,
в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Сумської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Сумська митниця Державної митної служби України, Волинська митниця Державної митної служби України, Сумська міська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на транспортний засіб в порядку спадкування за заповітом,
У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила визнати за нею право власності в порядку спадкування за заповітом на легковий автомобіль марки «FORD», модель «FUSION», номер кузова - НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , після її померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_2 .
Свої вимоги ОСОБА_1 мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько - ОСОБА_2 , за життя ним було складено заповіт, за яким все своє майно він заповів їй. До складу спадково майна увійшов в тому числі легковий автомобіль марки «FORD», модель «FUSION», номер кузова - НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , який придбав ОСОБА_2 в липні 2021 року на території Німеччини. Під час митного оформлення зазначеного автомобіля померлим ОСОБА_2 було оформлено митну декларацію типу ІМ0ЕЕ №UA805020/2021/000757 від 07 липня 2021 року. Проте, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, не встигнувши за життя зареєструвати в Україні автомобіль на своє ім'я.
Вона завернулася до Сумської міської нотаріальної контори щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на автомобіль марки «FORD», модель «FUSION», номер кузова - НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 . Проте, державним нотаріусом Сумської міської державної нотаріальної контори в усному порядку було їй відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на автомобіль, у зв'язку з тим, що нею на підтвердження права власності спадкодавця на автомобіль марки «FORD», модель «FUSION», номер кузова - НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , не було надано документ, що підвереджує право власності на цей автомобіль за померлим ОСОБА_2 .
Обставин, які б вказували, що ОСОБА_2 заволодів автомобілем неправомірно, або на вказане майно, крім позивачки, в порядку спадкування чи з інших підстав претендують інші особи, не існують.
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 18 листопада 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом на легковий автомобіль марки «FORD», модель «FUSION», номер кузова - НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , після її померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_2 .
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Волинська митниця Державної митної служби України подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
У доводах апеляційної скарги вказує на те, що судом не було взято до уваги те, що митна декларація типу ІМ ЕЕ №UA805020/2021/000757 від 07 липня 2021 року є попередньою митною декларацією, відомостей в якій достатньо для пропуску товару на митну територію України, проте не для митного оформлення та подальшого випуску у вільний обіг з можливістю здійснення державної реєстрації. Зазначає, що ОСОБА_2 подано митну декларацію на імпорт, але не завершено митний режим транспортного засобу та, як наслідок, товар не випущено у вільний обіг.
У встановлений апеляційним судом строк, відзиву на апеляційну скаргу подано не було.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, яка підтримала доводи апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У справі, що переглядається, суд першої інстанції встановив, що позивачка ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.1, а.с. 10, 11, 12).
За життя померлий ОСОБА_2 склав заповіт від 12 липня 2018 року, відповідно до якого все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що йому буде належати за законом чи за заповітом на день смерті і на що він за законом матиме право, заповідав своїй доньці - ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Нагорною Н.В. 12 липня 2018 року та зареєстровано в реєстрі за №2717 (т.1, а.с.13).
Відповідно до копії спадкової справи (т.2, а.с.2-37), заведеної після смерті ОСОБА_2 , із заявою про прийняття спадщини від 02 жовтня 2021 року за заповітом звернулася ОСОБА_1 , яка 19 травня 2022 року отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом у вигляді коштів платника податків, що знаходяться на депозитному рахунку Сумської митниці в сумі 53 000 грн, при цьому сума 52445 грн 82 копійки, зарезервована для митного оформлення транспортного засобу, ввезеного за митною декларацією IM EE № UA805020/2021/000757 від 07 липня 2021 року, що належали спадкодавцю та підтверджується довідкою, виданою Сумською митницею Державної митної служби України від 02 лютого 2022 року за № 7.24-08-2/15/8.19/710 (т.1, а.с. 15-16).
ОСОБА_2 в липні 2021 року на території Німеччини набув право власності на легковий автомобіль марки «FORD», модель «FUSION», номер кузова - НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Під час митного оформлення зазначеного автомобіля ОСОБА_2 було оформлено митну декларацію типу ІМ0ЕЕ №UA805020/2021/000757 від 07 липня 2021 року (т.1, а.с. 121-124).
Відповідно до інформації Волинської митниці, 10 липня 2021 року на митному посту «Ягодин» Волинської митниці було здійснено пропуск товару - зазначеного автомобіля у митному режимі внутрішнього транзиту та направлено для подальшого доставлення до митного органу призначення Сумської митниці ТОВ «Автопорт-Сервіс» (т. 1, а.с.17-18).
Листом РСЦ ГСЦ МВС в Сумській області від 14 червня 2023 року підтверджено, що згідно облікових даних ЄДР МВС станом на 13 червня 2023 року за ОСОБА_2 транспортні засоби не зареєстровані (а.с.37 т.2)
05 квітня 2023 року ОСОБА_4 звернулася до Волинської митниці Державної митної служби України із заявою, в якій просила зняти митний контроль з автомобіля марки «FORD», модель «FUSION», номер кузова - НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , ввезений на територію України 10 липня 2021 року її чоловіком ОСОБА_2 (т.1, а.с. 131).
Листом від 08 травня 2023 року, за підписом заступника начальника - начальника управління боротьби з контрабандою та порушення митних правил Волинської митниці Великодній С.Г. повідомлено, що за наявною у Волинській митниці інформацією 10 липня 2021 року на митному посту «Яготин» здійснено пропуск товару: автомобіль легковий марки «FORD», модель «FUSION», номер кузова - НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , що слідував за митною декларацією типу ІМ0ЕЕ №UA805020/2021/000757 від 07 липня 2021 року, у митному режимі внутрішнього транзиту, та направлено для подальшого доставлення до митного органу призначення Сумської митниці ТОВ «Автопорт - сервіс» в термін до 20 липня 2021 року, згідно строків встановлених ст. 95 Митного кодексу України. Згідно наданих до митного контролю документів одержувачем/власником даного автомобіля визначено ОСОБА_2 . Встановлено, що 10 липня 2021 року даний транспортний засіб потрапив у дорожньо-транспортну пригоду, в наслідок якої водій ОСОБА_2 загинув, а автомобіль зазнав значних механічних пошкоджень. Посилаючись на положення п. 6 розділу VIII Порядку виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 травня 2012 року №657, заявника було повідомлено що питання про прийняття рішення про припинення (завершення) митного режиму внутрішнього транзиту щодо вказаного автомобіля буде розглянуто після подання документів, які підтверджують набуття заявником права власності на товар - автомобіль легковий марки «FORD», модель «FUSION», номер кузова - НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 (т.1, а.с. 128).
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що факт належності ОСОБА_2 легкового автомобіля марки «FORD», модель «FUSION», номер кузова - НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 знайшов своє підтвердження у суді, однак останній не встиг завершити митний режим та зареєструвати транспортний засіб в уповноважених органах МВС України на своє ім'я. Відтак, на думку суду першої інстанції, можна віднести транспортний засіб до обсягу спадкової маси, право на успадкування якого має позивачка, яка і завершить процедуру митного режиму автомобіля. У зв'язку з тим, що позивачка не може отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом, оскільки нотаріусом відмовлено у вчиненні такої нотаріальної дії, її право на спадщину порушено та підлягає судовому захисту.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають вимогам закону та обставинам справи.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).
Відповідно до ст.ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
За змістом статей 1217, 1223 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до частин першої-третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Судом встановлено та не спростовується сторонами, що ОСОБА_1 є спадкоємицею за заповітом після смерті свого батька - ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивачка в установленому законом порядку прийняла спадщину після смерті батька.
ОСОБА_2 за життя був придбаний автомобіль легковий марки «FORD», модель «FUSION», номер кузова - НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , який він ввіз на митну територію України, але не встиг завершити митний режим та зареєструвати транспортний засіб.
Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (стаття 392 ЦК України).
Тож відповідно до статті 392 ЦК України з вимогами про визнання права власності на спадкове майно спадкоємець вправі звернутися до особи, яка не визнає або оспорює право власності спадкоємця на спадкове майно.
У разі коли спір виникає у зв'язку з неможливістю документального оформлення права на спадщину, за відсутності спору про безпосереднє право на неї, спадкоємець може оскаржити відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальних дій у судовому порядку.
Порядок оформлення права на спадщину встановлений главою 89 ЦК України, Законом України «Про нотаріат», підзаконними нормативними актами та являє собою визначеною законодавством сукупністю функцій, притаманною юрисдикційній діяльності судів та нотаріусів.
Верховний Суд у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 559/2667/13-ц (провадження № 61-1416св18) зазначив, що обґрунтованим є висновок, за яким свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Тож якщо бракує умов для одержання у нотаріуса свідоцтва про право на спадщину не підтверджена належними доказами, а саме відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, це може бути підставою для відмови у позові.
Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 334 ЦК України).
Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону (ч. 4 ст. 334 ЦК України).
Критерієм віднесення речей до рухомих визначається можливість їх вільного переміщення у просторі. Автомобіль є рухомою річчю. За загальним правилом, право власності на рухому річ виникає з моменту передання майна. Винятком із загального правила про те, що право власності на рухому річ виникає з моменту передання майна є вказівка в нормі закону чи в положеннях договору. За допомогою такого універсального регулятора приватних відносин як договір його сторони можуть в договорі самі визначити момент виникнення права власності на рухому річ. Правила частини четвертої статті 334 ЦК України застосовуються до нерухомих речей. (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суд від 26 квітня 2023 року у справі 569/20334/21 (провадження № 61-474св23).
У пункті 7.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 911/1278/20 (провадження № 12-33гс22) вказано, що:
«положеннями частини першої статті 334 ЦК України щодо переходу права власності на рухоме майно не передбачено в імперативному порядку, що право власності на таке рухоме майно переходить до набувача транспортного засобу з моменту здійснення його державної реєстрації. Право власності на рухоме майно переходить до набувача відповідно до умов укладеного договору, що узгоджується з принципом свободи договору відповідно до статей 6, 627, 628 ЦК України. Якщо договором не передбачено особливостей переходу права власності у конкретному випадку шляхом вчинення певних дій, воно переходить з моменту передання транспортного засобу».
Відповідно до ч. 1 ст. 258 МК України під митною декларацією, заповненою у звичайному порядку, розуміється митна декларація, що містить обсяг відомостей (даних), достатній для завершення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення у заявлений митний режим. Оформлення митним органом митної декларації, заповненої у звичайному порядку, є випуском товарів у заявлений митний режим.
Тобто, момент виникнення права власності на транспортний засіб законодавцем не пов'язується з його реєстрацією чи зверненням процедури митного оформлення.
Заявник апеляційної скарги, у доводах апеляційної скарги не спростовує, що власником автомобіля марки «FORD», модель «FUSION», номер кузова - НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , ввезеного на митну територію ним за митною декларацію типу ІМ0ЕЕ №UA805020/2021/000757 від 07 липня 2021 року був ОСОБА_2 .
Крім того, у відповідь на заяву ОСОБА_4 , заступник начальника - начальник управління по боротьбі з контрабандною та порушення митних правил Волинської митниці повідомив, що згідно наданих до митного контролю документів одержувачем/власником вказаного автомобіля є ОСОБА_2 .
Не завершення ОСОБА_2 митного оформлення транспортного засобу не спростовує правильність висновків суду першої інстанції про виникнення у позивача права власності в порядку спадкування на цей транспортний засіб.
Усупереч доводам апеляційної скарги, суд першої інстанції надав належну оцінку митній декларації типу ІМ0ЕЕ №UA805020/2021/000757 від 07 липня 2021 року, адже жодних висновків про завершення ОСОБА_2 митного оформлення транспортного засобу в оскаржуваному судовому рішенні не наводилося. Натомість суд виснував, що ОСОБА_1 , яка успадкувала право на цей транспортний засіб, набула право на завершення процедури його митного режиму.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційнийсуд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Волинської митниці Державної митної служби України залишити без задоволення.
Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 18 листопада 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складене 28 жовтня 2025 року.
Головуючий - О. І. Собина
Судді: Ю. О. Філонова
В. Ю. Рунов