Справа № 496/4694/18
Провадження № 1-кп/496/9/25
28 жовтня 2025 року Біляївський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
за участю:
секретарів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
прокурорів - ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
представника потерпілих - ОСОБА_12 ,
захисників - ОСОБА_13 , ОСОБА_14
обвинуваченого - ОСОБА_15
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Біляївка Одеської області кримінальне провадження за обвинуваченням:
ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Дмитрівка, Болградського району, Одеської області, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального Кодексу України, -
ОСОБА_15 , 04.07.2018 о 10:30 годині грубо порушив пункти: 2.3. б); 10.1. «Правил дорожнього руху», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, які зобов'язують водія: п. 2.3. «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: б) «Бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»; п. 10.1 «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху». Так, в зазначений день та час, водій ОСОБА_15 , керуючи технічно справним автомобілем «Renault Master» р/н НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_16 рухався в умовах необмеженої видимості, по асфальтованому, сухому дорожньому покриттю автодороги вулиці Маяцька села Beликий Дальник, Біляївського району Одеської області, де організований двосторонній рух і проїзна частина має по одній смузі руху в протилежних напрямках, що розділені суцільною лінією дорожньої розмітки, з боку вулиці Дальницька напрямку вулиці І. Липи. Наблизившись до розташованого праворуч за ходом руху будинку № 9 по вулиці Маяцька водій ОСОБА_15 зупинив керований автомобіль на правому узбіччі по ходу свого руху, де перебував близько 15 хвилин. Після цього о 10:30 год. водій ОСОБА_15 розпочав рух по узбіччю в напрямку вул. І. Липи та почав здійснювати маневр виїзду на проїзну частину вулиці Маяцька. Перед виїздом на проїзну частину вулиці Маяцька водій ОСОБА_15 не переконався що це буде безпечно і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, чим виявив злочинну самовпевненість, тобто передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків легковажно розраховував на їх відвернення. В цей же час по проїзній частині вулиці Маяцька, села Великий Дальник, Біляївського району Одеської області, позаду автомобіля «Renault Master» р/н НОМЕР_1 , у попутному із ним напрямку, зі швидкістю не менше 110,5 -140,5 км/год, прямолінійно, по правій смузі проїзної частини рухався мотоцикл «YAMAHA», р/н НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_17 .. Грубо порушуючи вимоги Правил дорожнього руху і свідомо допускаючи факт можливого виникнення і розвитку аварійної ситуації, водій ОСОБА_15 , перед зміною напрямку руху, вкрай уважним не був, невірно оцінив дорожню обстановку, яка склалася, при відсутності будь-яких перешкод технічного або іншого характеру не надав дорогу мотоциклу «YAMAHА», р/н НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_17 , який наближався ззаду, рухаючись у попутному напрямку, хоча завчасно міг його виявити на проїзній частині і допустити факт руху мотоциклу із явним перевищенням максимально допустимої в населеному пункті швидкості руху, проте не утримався від виконання маневру, у безпосередній близькості від зазначеного мотоциклу почав виїжджати на проїзну частину, перетинаючи суцільну лінію розмітки 1.1, чим створив аварійну ситуацію в результаті чого відбулось зіткнення передньою лівою частиною автомобіля «Renault Master» р/н НОМЕР_1 , з мотоциклом «YAMAHA», р/н Ontario AD, що призвело до падіння мотоцикліста на дорожнє покриття з подальшим контактуванням останнього з металевим відбійником. В результаті ДТП ОСОБА_17 заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, які перебувають у прямому причинному зв'язку з його смертю на місці пригоди, а саме: поєднана травма голови, шиї, тулуба та кінцівок у вигляді перелому кісток носа, множинних переломів кісток нижньої і верхньої щелепи, відкритий лінійний перелом кісток склепіння та основи черепа, розрив атланто-окціпітального зчленування з повним розривом довгастого мозку, крововиливи під м'якою оболонкою головного мозку, закритий перелом тіла грудини, множинні закриті переломи правих peбер, розрив висхідної частини дуги аорти, розміжчення язика, розміжчення органокомплексу гортані і під'язикової кістки, розміжчення глотки, множинні розриви печінки, відкритий перелом правої стегнової кістки, травматична ампутація правої верхньої кінцівки.
Прокурор ОСОБА_10 у судових дебатах висловив думку про те, що під час судового розгляду вина ОСОБА_15 у скоєнні інкримінованого йому злочину доведена повністю, просив визнати ОСОБА_15 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити покарання у вигляді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 роки. Відповідно до ст. 75 КК України звільнити від відбування основного призначеного покарання з випробуванням, строком на 2 роки, згідно ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_15 обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу пробації; повідомляти орган пробації про зміну місця проживання. Цивільний позов потерпілих задовольнити. Речові докази зібрані під час досудового розслідування спрямувати за належністю скасувавши арешт накладений слідчим суддею. Стягнути з ОСОБА_15 витрати держави на проведені судові експертизи на загальну суму 8580,0 грн. Письмовий екземпляр промови надав у судовому засіданні та просив долучити до матеріалів справи.
Представник потерпілих ОСОБА_18 та ОСОБА_19 - адвокат ОСОБА_12 погодився з думкою прокурора щодо запропонованої міри покарання.
Будучи допитаним у судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_15 свою винуватість у вчиненні інкримінованого злочину визнав частково, а саме: не заперечував факту вчинення ДТП за обставин, викладених в обвинувальному акті та порушення вимог п. 10.1 ПДР України. Водночас, вказував, що потерпілий також порушив ПДР України. Пояснив, що він дійсно 04.07.2018 року керував автомобілем «Renault Master» по вулиці Маяцька в с. Великий Дальник, та на тій ділянці дороги обмежена швидкість руху 40 км/год. Зазначив, що причиною ДТП було порушення правил дорожнього руху і мотоциклістом і ним. Після зіткнення прийшовши в себе він вийшов з транспортного засобу і побіг до людини, однак людина вже була мертвою. З дослідженими доказами які були досліджені за його участю та участю захисника під час судового розгляду, а саме матеріали експертизи, матеріали слідчого експерименту та інші, згоден. Зазначив, що слідчий експеримент відбувався за його участю, заперечень не було. Також повідомив суду, що намагався спілкуватись із потерпілими та пропонував відшкодувати завдані збитки, однак останні відмовились. Після чого, добровільно перерахував на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Одеській області грошові кошти на користь потерпілих у загальній сумі 663370,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_15 - адвокат ОСОБА_14 у судовому засіданні в дебатах виступив із підсумковою промовою, в якій зазначив, що на доведення порушення п. 2.3 б) Правил дорожнього руху, жодного доказу не було надано. Тому на переконання захисту дане порушення п. 2.3 б) не обґрунтоване. Щодо порушення п. 10.1 Правил дорожнього руху у яких ОСОБА_15 розкаявся зазначає, що з урахуванням досліджених обставин дійсно мало місце. Разом із тим його дії, що призвели до ДТП напряму не перебувають на думку захисту у причинному зв'язку із наслідками, що настали. Крім того просить врахувати позицію захисту та розглянути можливість виправдання ОСОБА_15 у пред'явленому обвинуваченні через створення аварійної ситуації іншою особою, котра керувала транспортним засобом, та у зв'язку з цим, розглянути можливість виправдати у пред'явленому обвинуваченні за недоведеністю. А у разі якщо суд дійде до переконання про можливість засудження ОСОБА_15 за ч. 2 ст. 286 КК України захист просить призначити ОСОБА_15 покарання із застосуванням ст. ст. 69, 75 КК України, оскільки він раніше не судимий, вчинив вперше необережний злочин, одружений, має на утриманні дітей, батьків інвалідів, має тяжке захворювання та відшкодував шкоду потерпілим шляхом зарахування коштів на рахунки ТУ ДСА у загальній сумі 663370,00 грн. Крім того в дебатах посилався на докази, які були досліджені в судовому засіданні та просив визнати недопустимими наступні докази: витяг з ЄРДР № 12018160000000515 - за яким внесено відомості до ЄРДР на підставі заяви, повідомлення від 04.07.2018 - 04.07.2018 року близько 10.30 годині в с. Великий Дальник Біляївського району Одеської області вулиця Маякська відбулось зіткнення мотоцикла Ямаха д/з АД 30020 під керування ОСОБА_17 ІНФОРМАЦІЯ_2 та автомобіля Рено Мастер р/н НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_15 , внаслідок чого водій ОСОБА_17 помер на місці пригоди. Даний витяг не є доказом в розумінні положень ст. 84 КПК України, оскільки не підтверджує жодної із обставин, визначеної статтею 91 КПК України. Витяг з ЄРДР не є процесуальним джерелом доказів та не може бути покладений в основу обвинувачення; протокол огляду місця події від 04.07.2018, в якому зазначено, що огляд проведено у ясній погоді, без опадів при температурі +28. З поміж іншого, у п. 3 даного протоколу огляду місця події вказано відомості щодо проїзної частини: Горизонтальна ділянка; крива в плані (радіус корди та висота сегменту); пряма в плані; спуск критизною (співвідношення довжини горизонтальної рейки та висоти перепаду); підйом крутизною, поперечний ухил - слідчим вказано «горизонтальна ділянка». Крім того, даним протоколом встановлено у п. 6 -дорожнє покриття шириною 7 м. У п. 11 дорожні знаки - 3.29. У п. 14 - не встановлена загальна видимість та конкретна видимість з робочого місця водія. У п. 16 - відсутні сліди, що свідчать про переміщення об'єктів на місці пригоди. У п. 17-2 - відсутність слідів характерних для даного ДТП слідів і інших речових доказів на транспортному засобі. Також додатками до протоколу є схема ДТП, фото таблиця. Разом із тим, відомості вказані у п. 3 протоколу огляду місця події у частині надання характеристик проїзної частини мало б бути зазначено відомості з урахуванням фактичних характеристик проїзної частини та зазначено спуск крутизною, виходячи з відомостей отриманих захисником щодо наявності ухилів, спусків та підйомів, перепадів висоти та ухилу по напрямку руху мотоцикла 04.07.2018 року. Відтак, вказаний протокол огляду місця події від 04.07.2018 року у частині фіксації відомостей суперечить офіційній інформації зокрема - відповіді на запит адвоката від 24.03.2021 року, за якою долучено технічний паспорт щодо автомобільної дороги з якої наявні такі поздовжній похил із встановленими абсолютними величинами у місці ДТП. Більш того, вказаний протокол хоча й складався слідчим ОСОБА_20 проте не містить взагалі відомостей щодо ОСОБА_15 як учасника даної пригоди, а у графі - спеціаліст (експерт) стоїть прочерк, що виключає можливість участі інших осіб які б могли проводити цей огляд. Відповідно до ч. 3 ст. 237 КПК України - для участі в огляді може бути запрошений потерпілий, підозрюваний, захисник, законний представник та інші учасники кримінального провадження. За ч. 4 ст. 237 КПК України - особи, у присутності яких здійснюється огляд, при проведенні цієї слідчої (розшукової) дії мають право робити заяви, що підлягають занесенню до протоколу огляду. Проте, слідчий не залучив до вказаного огляду як учасника ДТП ОСОБА_15 , чим позбавив право робити на місці події свої заяви та зауваження, підписати протокол огляду із своїми зауваженнями щодо особливостей місцевості, відтак фактично даний протокол внаслідок незалучення ОСОБА_15 містить істотне порушення прав та основоположних свобод, а саме порушення особи на захист. У протилежному випадку, ОСОБА_15 мав би можливість вказати наявність ухилів та те, що ДТП відбулось на спуску по напрямку руху мотоцикла. Вказане відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 87 КПК України свідчить про недопустимість вказаного протоколу огляду місця події;- фото таблиця до протоколу огляду місця події від 04.07.2018 яка є додатком до протоколу хоча зазначена серед додатків до протоколу огляду місця події, однак не містить будь-яких підписів понятих, що брали участь у слідчій дії. Вказана фото таблиця взагалі не підписана слідчим. Відповідно до положень ч. 3 ст. 105 КПК України додатки до протоколів повинні бути належним чином виготовлені, упаковані з метою надійного збереження, а також засвідчені підписами слідчого, прокурора, спеціаліста, інших осіб, які брали участь у виготовленні та/або вилученні таких додатків. Відповідно до положень ст. 84 КПК України - доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у порядку передбаченому цим Кодексом, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. За ч. 1 ст. 86 КПК України - доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення. Враховуючи, що дана фото таблиця до протоколу не містить підписів усіх без виключення учасників, які приймали участь у її виготовленні - остання не може вважатись належним і допустимим доказом відповідно до ч. 2 ст. 84 КПК України з огляду на порушення порядку виготовлення, а саме порушення вимог ч. 4,5 ст .104 КПК України, ч. 3 ст. 105 КПК України, які визначають необхідність засвідчення додатків до протоколу підписами слідчого, прокурора, спеціаліста, інших осіб, які брали участь у виготовлення та/або вилученні таких додатків. Разом із тим, фото - загальний вигляд місця події з боку вул. І. Липи чітко містить підтвердження того, що об'єкти розташовані позаду місця пригоди ховаються за пагорбом (по лінії руху мотоцикла), а розташування особи, яка здійснює фотографії загального вигляді місця події перебувають під нахилом (кутом) по відношенню до оператора. Вказане у чергове є свідченням того, що дана ділянка місцевості, на якій відбулось ДТП 04.07.2018 не є горизонтальною, а має ухили (нахили), та свідчить про «невірно» зазначені слідчим дані у протоколі огляду місця події від 04.07.2018. Знімок уламків від мотоцикла та шолома мотоцикліста фіксує щиток приладів мотоцикла, при цьому стрілка показує позначення понад 4 * 1000 r/min, тобто майже 4,5 тисячі обертів двигуна мотоциклу. Проте, вказати якій швидкості це відповідає неможливо з огляду на відсутність у матеріалах справи взагалі відомостей про технічні характеристики мотоцикла, відсутності даних щодо передачі КПП на якій рухався мотоцикл; схема до протоколу огляду місця події від 04.07.2018, не містить взагалі відомостей щодо місця контактування транспортних засобів первинне. Остання містить лише фіксацію після дорожньо-транспортної пригоди. Зазначає, що на ділянці по напрямку руху мотоциклу наявний знак 3.29 ПДР «(40) на ділянці місцевості де відбулось ДТП, який встановлює максимальну швидкість на ділянці дороги у 40 км/г. У відповідності до п. 12.9 - водієві забороняється - б) перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту "и" пункту 30.3 цих Правил. Разом із тим, зі схеми міститься графічне зображення з місця пригоди, з яких стає зрозумілим: автомобіль рено з державним номерним знаком НОМЕР_1 має ушкодження лівої сторони та має напрямок у бік міста Одеси, мотоцикл рухався у напрямок міста Одеси з боку вул. Маяцька у бік вул. Ю. Лип, мотоцикл та особа водія мотоцикла перебувають на значній відстані від місця зупинки автомобіля Рено з д.н.з НОМЕР_1 після ДТП, який обчислюється відстанню понад 61 м до мотоцикла від первинної точки контактування, відстань уламків перебуває на відстані понад 100 м від точки контактування, що безумовно свідчить про значну швидкість мотоциклу в створених умовах, з урахуванням відстаней зафіксованих на схемі ДТП. Проте, сама схема до протоколу огляду місця події не містить важливих елементів, таких як точка зіткнення та інших елементів, а тому вказаний доказ може бути допустимим лише в частині відомостей, зазначених у ній. Узявши до уваги наведене й установивши, що у протоколі огляду місця ДТП та у схемі до нього не було зафіксовано всіх важливих для справедливого вирішення справи фактичних даних (інформації про дорожні знаки), місцевий суд умотивовано визнав належним і допустимим вказаний процесуальний документ лише в частині відомостей про видимість елементів дороги, технічний стан транспортних засобів, їхнє розташування та наслідки пригоди - справа №632/313/16-к, провадження № 51-2113км19 Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у Постанові від 07.07.2020 року; копія посвідчення водія на ім'я ОСОБА_15 - не підтверджує жодну із обставин, визначених ч. 1 ст. 91 КПК України, а так само не є доказом у кримінальному провадженні, оскільки не містить доказового значення крім факту законного перебування за кермом ОСОБА_15 у момент ДТП; копія страхового полісу «Рено Мастер» р.н. НОМЕР_1 . Вказаний страховий поліс є чинним та діючим. Відтак, у контексті положень п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України підтверджує наявність діючого полісу страхування відповідальності водія. Тобто, вказаний поліс страхування має відношення до визначення розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Разом із тим, за приписами статті 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон) страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого. Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" порядку. Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"). Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди. Вищевикладене узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року за результатами розгляду справи № 755/18006/15-ц щодо правильного застосування норм права при стягненні матеріальної шкоди з особи, яка застрахувала свою відповідальність. Тобто, потерпілий має право звернення до страховика за відшкодування майнової шкоди, а в разі, якщо розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Між тим, наявний поліс страхування цивільно-правової відповідальності на водія Рено НОМЕР_1 - свідчить про звернення з цивільним позовом до неналежного відповідача - ОСОБА_15 , хоча позивач мав би звернутись до Страховика із даним позовом. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 21.04.2021 року в справі №659/954/18. «З урахуванням викладеного суд першої інстанції зробив правильний висновок про відмову в задоволенні позову ОСОБА 1 в цій частині, пред'явленого до ОСОБА_2, проте помилився з мотивами такої відмови, оскільки в задоволенні такого позову слід відмовити виключно у зв'язку з тим, що він пред'явлений до неналежного відповідача». Відповідно до п. 16 Постанови ПЛЕНУМУ ВССУ від 01.03.2013 року №4 Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки встановлено: відповідно до статті 21 Закону №1961-IV на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, тобто володільці транспортних засобів, за винятком осіб, звільнених від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності згідно з пунктом 13.1 статті 13 цього Закону, зобов'язані застрахувати ризик своєї цивільної відповідальності, яка може настати внаслідок завдання шкоди життю, здоров'ю або майну інших осіб при використанні транспортних засобів. У зв'язку із цим при пред'явленні позовних вимог про відшкодування такої шкоди в результаті дорожньо-транспортної пригоди безпосередньо до особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, суд має право виключно в порядку, передбаченому статтею 33 ЦПК, залучити до участі у справі страхову організацію (страховика), яка застрахувала цивільну відповідальність володільця транспортного засобу. Непред'явлення вимог до страховика за наявності підстав для стягнення завданої шкоди саме зі страховика є підставою для відмови в позові до завдавача шкоди у відповідному розмірі. Разом із цим, позивачами заявлено позов за наявності відомостей про Страхову організацію виключно до ОСОБА_15 , що у свою чергу, за наявності на момент подій чинного полісу - виключає обов'язок останнього відшкодовувати завдану внаслідок ДТП шкоду; копія свідоцтва про реєстрацію т.з. «Рено Мастер» не підтверджує жодну із обставин, яка підлягає доказуванню за ст. 91 КПК України. Поряд із цим, встановлює особу власника транспортного засобу, який не є ОСОБА_15 ; копія лікарського свідоцтва про смерть № 2169 від 05.07.2018 містить інформацію про причини смерті - водій мотоцикла травмований при зіткненні з вантажним транспортним засобом. Разом із тим, факт смерті водія мотоцикла не оспорюються; постанова про визнання та приєднання до кримінального провадження речових доказів, а саме: мотоциклу «Yamaha» реєстраційний номер Ontario AD 30020. Зазначає, що у порушення вимог ст. 110 КПК України остання не містить мотивів прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу. З поміж іншого, жодних реєстраційних документів, які б дозволяли експлуатувати вказаний мотоцикл «Yamaha» реєстраційний номер Ontario AD 30020 матеріали провадження не містять взагалі. Мотоцикл «Yamaha» реєстраційний номер НОМЕР_2 не зареєстрований у органах МВС. Постановою від 7 вересня 1998 р. №1388 Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (у редакції на 04.07.2018 року) затверджено Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів. Відповідно до п. 7 Порядку - Експлуатація транспортних засобів, що не зареєстровані (не перереєстровані) в уповноважених органах МВС та без номерних знаків, що відповідають державним стандартам, а також ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах або знищені чи підроблені, забороняється. Вказана постанова не ураховує взагалі обставини відсутності реєстрації в органах МВС - мотоцикла «Yamaha» реєстраційний номер Ontario AD 30020, який експлуатувати на території України заборонено з підстав відсутності Реєстрації в органах МВС. Сама постанова не містить ідентифікуючих ознак мотоцикла, за якими його можливо ідентифікувати для з'ясування технічних характеристик. Вважає, що вказана постанова має бути врахована судом при ухваленні вироку у справі та вирішення питання щодо повернення залишків мотоциклу законному власнику, відомостей про якого матеріали провадження не містять; постанова про визнання та приєднання до кримінального провадження речових доказів, а саме: автомобілю «Renault Master» реєстраційний номер НОМЕР_1 . Зазначає, що у порушення вимог ст. 110 КПК України остання не містить мотивів прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу. Вказана постанова містить інформацію щодо реєстрації транспортного засобу в органах МВС з 2010 року на ОСОБА_16 . Відтак, у порядку ст. 100 КПК України - вказаний автомобіль підлягає поверненню власнику - ОСОБА_16 , яким не є обвинувачений; постанова про визнання та приєднання до кримінального провадження речових доказів, а саме: DVD-R диск «Kaktuz» 4.7 GB 8-16х із відеозаписом. Зазначає, що остання інформацію про прийняття процесуального рішення, яке зводиться до визнання речовим доказом ДВД диску 4.7 8 х із відеозаписом, зробленому камерою, що розташована на стаціонарному об'єкті за адресою: с. Великий Дальник, Біляївського району Одеської області вул. Маяцкька 9-Б від 04.07.2018 в період часу з 10 год. 07 хв. 32 с., по 10 год. 09 хв. 01 с. Постанова не містить місце та час її виконання, особу, якій належить виконати постанову. Тобто, постанова складена із порушеннями вимог ч. 4 ст. 110 КПК України. Текстова частина протоколу огляду місця події не містить інформації щодо вилучення відеозаписів за 04.07.2018 слідчим з місця події взагалі та встановлення їх на місці пригоди. Звертає увагу, що Тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та вилучити їх (здійснити їх виїмку) (ст. 159 КПК України).Тимчасовий доступ до електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку здійснюється шляхом зняття копії інформації, що міститься в таких електронних інформаційних системах або їх частинах, мобільних терміналах систем зв'язку, без їх вилучення (абз. 2 ч. 1 ст. 159 КПК України). За положеннями ч. 2 ст. 159 КПК України - Тимчасовий доступ до речей і документів здійснюється на підставі ухвали слідчого судді, суду. Поряд із цим, у матеріалах провадження ухвала слідчого судді про надання тимчасового доступу до речей і документів відсутня. Відсутній протокол слідчої дії, у рамках якої вказаний ДВД р диск було отримано та у подальшому надано слідчому Дарієнко. Сторона кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, зобов'язані надати суду оригінал документа. Оригіналом документа є сам документ, а оригіналом електронного документа - його відображення, якому надається таке ж значення, як документу (положення ч. 3 ст. 99 КПК України). Дублікат документа (документ, виготовлений таким самим способом, як і його оригінал), а також копії інформації, що міститься в інформаційних (автоматизованих) системах, телекомунікаційних системах, інформаційно-телекомунікаційних системах, їх невід'ємних частинах, виготовлені слідчим, прокурором із залученням спеціаліста, визнаються судом як оригінал документа (ч. 4 ст. 99 КПК України). Враховуючи, що ухвали про доступ до речей і документів матеріали провадження не містять, враховуючи, що копія інформації, що містяться в інформаційних системах не виготовлялись слідчим, прокурором із залученням спеціалістів - за ч. 4 ст. 99 КПК України визнати даний відеозапис як оригінал неможливо, оскільки а його неможливо віднести його до категорії ДУБЛІКАТ ДОКУМЕНТА ДВД диск з відеозаписом з камер відеоспостереження на магнітному носії інформації є очевидно недопустимими та підлягає виключенню з числа доказів на підставі п. 1 ч. 2 ст. 87 КПК України, оскільки отримано внаслідок здійснених процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу; протокол огляду речових доказів від 20.07.2018, - DVD-R диск «Kaktuz» 4.7 GB 8-16х із відеозаписом ДТП, яке мало місце 04.07.2018 з камери відео спостереження, яка встановлена на території за адресою: Одеська область, Біляївський район, с. В. Дальник вул. Маяцька, 9-Б. Враховуючий, що відеозапис, який оглянуто слідчим, захист вважає недопустимим доказом - даний протокол огляду речових доказів від 20.07.2018 також є недопустимим та підлягає виключенню із числа доказів, як похідний, оскільки предметом огляду є ДВД-р диск який був наданий до клопотання адвоката ОСОБА_12 від 18.07.2018 із відеозаписом, зроблений камерою, яка розташована на стаціонарному об'єктів за адресою: с. Великий Дальник, Біляївського району Одеської області вул. Маяцька 9-Б від 04.07.2018 за період часу з 10 год 07 хв. 32 с. по 10 год. 09 хв. 01 с. Поряд із цим, протокол слідчої дії про вилучення або ж копіювання відеозаписів у володільця інформації, а так само й ухвали слідчого судді про отримання тимчасового доступу до речей і документів, матеріали не містять. У реєстрі матеріалів досудового розслідування - відсутні будь-які процесуальні документи про збирання такого доказу стороною обвинувачення за ч. 2 ст. 93 КПК України у передбачений законом спосіб; протокол проведення слідчого експерименту від 06.09.2018 за участю ОСОБА_15 зі схемою та фото таблицею з яких вбачається, що останній проводився слідчим за участю ОСОБА_15 у статусі свідка, понятих 06.09.2018 року у період часу з 14 год 50 хв. до 15 год 25 хв. Навпроти графи «За участю підозрюваного» наявний прочерк. Отже зі змісту протоколу вбачається відсутність особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення. На першому аркуші протоколу наявний запис: «Йому роз'яснено про права та обов'язки передбачені ст. 66, 67 КПК України. Свідка попереджено про кримінальну відповідальність за відмову від дачі показань за ст. 385 КК України і за дачу завідомо неправдивих показань за ст. 384 КК України». Вивченням протоколу встановлено наявність двох понятих: ОСОБА_21 , 1981 р.н., ОСОБА_22 , 1984 р.н. Протокол виконано друкованим засобом із подальшим заповненням вільних місць шляхом складання текстової частини від руки (рукописний текст). Протокол складений без ухвали слідчого судді про проведення слідчого експерименту з метою перевірки та уточнення відомостей: механізму та обставин ДТП, які мали місце по вул.. Маяцька с. В. Дальник Біляївського району Одеської області 04.07.2018 року о 10:30 годині. Встановлено, що слідчий отримав внаслідок вказаної слідчої дії зокрема, видимість через дзеркало заднього виду в умовах події - 150 м, а також інші відомості, які у подальшому досліджувались експертами. Зазначені відомості, отримані із істотним порушенням прав і свобод використані в подальшому експертами при складанні висновку № 855-А від 01.10.2018 р. та висновку №1058-А від 18.10.2018 р., оскільки надано слідчим в якості вихідних даних. З метою перевірки відомостей, позначених у протоколі проведення слідчого експерименту від 06.09.2018 р. захист звернувся із запитом та отримав відповідь Гідрометеорологічного центру чорного та азовського морів (щодо погодних умов на 04.07.2018 та на 06.09.2018) із додатками. У відповідності до довідки про погоду від 25.03.2021 р. №210-05 6 вересня 2018 року спостерігався значний дощ, кількість опадів 18.0мм - НМЯ І (небезпечне метеорологічне явище першого рівня небезпечності (жовтий) значний дощ, кількість опадів 15-49 мм за 12 годин та менше). Вітер північно-східний 5 м/с, максимальна температура повітря 23,9 С мінімальна температура повітря 17,2 С. З 13:14 до 20:10 гроза, погіршення видимості під час дощу 700-900 м. Тобто у час проведення слідчого експерименту, який згідно із відомостями протоколу від 06.09.2018 року відбувався в період часу з 14 год 50 хв. до 15 год 25 хв. за даними Гідрометеорологічного центру чорного та азовського морів вже як друга година відбулась погіршення погодних умов, що прямо впливає на визначення «видимості» будь-яких об'єктів, у тому числі транспортних засобів, про що зазначає Гідрометеорологічний центр Чорного та Азовського морів. При цьому, довідка про погоду за 04.07.2018 року вказує на відсутність опадів, та температуру повітря 26,3 С максимальна і 13,9 мінімальна. Вказані відомості, зазначені у довідці про погоду за 04.07.2018 р відповідають даним з протоколу огляду місця події від 04.07.2018 у якому викладено погодні умови, що відповідають довідці про погоду. Крім того, згідно із відповіддю на запит адвоката від Служби автомобільних доріг в Одеській області від 24.03.2021 р. №01-1179/12 вбачається, що на даній ділянці місцевості (місце ДТП) наявні повздовжні ухили, відповідають вимогам БНІП для 11 категорії (п. 2 відповіді). Серед додатків долучено копія технічного паспорту магістральної автомобільної дороги М-15 Одеса-Рені (на Бухарест) та додано викопіювання з технічного паспорту, де Служба автомобільних доріг надала технічні характеристики автомобільної дороги із наявними записами про ремонт у серпні 2017 року. Також до відповіді додано схеми організації дорожнього руху ділянки автодороги, на якій сталась ДТП із встановленими згідно розроблених схем організації дорожнього руху знаками і дорожньою розміткою. Вивченням вказаних схем встановлено наявність ухилів, зокрема поздовжній похил становить 600 на 33/7 та 18/130 (див. лист №3 схеми). Проте, слідчий у протоколі проведення слідчого експерименту від 06.09.2018 року не вказує про наявність ухилів, тим більше у протоколі огляду місця події останні відсутні також. Вказане ставить під сумнів цей протокол, оскільки дані зафіксовані протоколі проведення слідчого експерименту суперечать офіційним відомостям, зафіксованим в офіційних документах. Слід констатувати, що слідчий надавав данні не ураховуючи фактичну дорожню обстановку, що є неприпустимим та ставить під сумнів допустимість цього протоколу як доказу доведення провини ОСОБА_15 за ч. 2 ст. 286 КК України. Крім того, вивченням протоколу встановлено, ОСОБА_15 приймав участь у вказаній слідчій дії зі статусом «Свідок». Останньому не було роз'яснено його право не свідчити проти себе. Навпаки, згідно із змістом протоколу проведення слідчого експерименту від 06.09.2018 вбачається, що слідчий попередив свідка про кримінальну відповідальність за відмову від дачі показань за ст. 385 КК України і за дачу завідомо неправдивих показань за ст. 384 КК України. Аналіз вступної частини протоколу, на думку захисту, свідчить про ознаки «залякування» ОСОБА_15 слідчим, оскільки замість повного роз'яснення прав та обов'язків свідка та роз'яснення гарантованих Конституцією прав, та щодо свободи від самовикриття та право не свідчити проти близьких родичів та членів сім'ї (ст. 18 КПК України) - ОСОБА_15 фактично попереджений про кримінальну відповідальність за відмову від дачі показань за ст. 385 КК України і за дачу завідомо неправдивих показань за ст. 384 КК України, чим самим порушено право на захист останнього. У відповідності до ст. 65-67 КПК України свідком є фізична особа, якій відомі або можуть бути відомі обставини, що підлягають доказуванню під час кримінального провадження, і яка викликана для давання показань. Згідно ст. 276-279 КПК України повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках: зокрема -п. 3 ст. 276 наявності достатніх доказів для підозри особи у вчинення кримінального правопорушення. У випадках, передбачених частиною першою цією статті, слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особи зобов'язані невідкладно повідомити підозрюваного про його права, передбачені статтею 42 цього Кодексу. Згідно положень ч. 1 ст. 42 КПК України - підозрюваним є особа, якій у порядку. Передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру. Процесуальні права та обов'язки підозрюваного та свідка є різними. Стаття 63 розділу ІІ Конституції України визначає, що особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом, що підозрюваний, обвинувачений чи підсудний має право на захист та на те, що засуджений користується усіма правами людини й громадянина, за винятком обмежень, визначених законом і встановлених вироком суду. Частина 1 ст. 84 КПК України - Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. (ч. 1 ст. 87 КПК України). Суд зобов'язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння: п. 3 порушення права особи на захист; п. 4 отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права (п. 3,4 ч. 2 ст. 87 КПК України). Недопустимими є також докази, що були отримані: п. 1 з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні (ч. 3 ст. 87 КПК України). Докази, передбачені цією статтею, повинні визнаватися судом недопустимими під час будь-якого судового розгляду, крім розгляду, якщо вирішується питання про відповідальність за вчинення зазначеного істотного порушення прав та свобод людини, внаслідок якого такі відомості були отримані. (ч. 4 ст. 87 КПК України). У відповідності до ч. 1,2 ст. 89 КПК України - Суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення. У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате. Протокол слідчого експерименту за участю свідка, який у подальшому став обвинуваченим є недопустимим доказом, оскільки проведений за участю свідка, яким у подальшому набуто статусу підозрюваного та обвинуваченого, а вказана слідча дія була проведена за відсутності захисника. Такого висновку дійшов Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду при розгляді справи № 295/13008/15-к. На підставі викладеного - протокол проведення слідчого експерименту від 06.09.2018 за участю ОСОБА_15 зі схемою та фото таблицею є недопустимим доказом, який підлягає виключенню з числа доказів; ухвала слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 25.07.2018 про арешт майна, а саме: автомобілю «Renault Master» реєстраційний номер НОМЕР_1 містить інформацію щодо власника транспортного засобу. Відповідно до ст. 100 КПК України - автомобіль підлягає поверненню власнику; ухвала слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 27.07.2018 про арешт майна, а саме: мотоциклу «Yamaha» реєстраційний номер Ontario AD 30020 на 2 арк. - не містить інформацію про власника. Хоча є очевидним, що транспортних засобів із номерним знаком НОМЕР_2 на території України бути не може та їх використання заборонено ПДР; висновок судово-медичної експертизи № 1076-2169/2018, у відповідності до ч. 3 ст. 101 КПК України - Висновок повинен ґрунтуватися на відомостях, які експерт сприймав безпосередньо або вони стали йому відомі під час дослідження матеріалів, що були надані для проведення дослідження. Експерт дає висновок від свого імені і несе за нього особисту відповідальність. «Згідно з п. 3.2 Інструкції про проведення судово-медичної експертизи (Наказ МОЗ №?6 від 17 січня 1995 р.) у вступній частині висновку експерта має бути зазначено: прізвище, ім'я та по-батькові, вік, місце проживання, документ, що посвідчує особу (при експертизі потерпілих, обвинувачених та інших осіб), назва і номер кримінальної справи, кількість томів та листів справи, перелік об'єктів та зразків, що надійшли на експертизу (при експертизі за матеріалами справи та експертизі речових доказів). Проте, висновок №1076-2169/2018 не відповідає вказаним вимогам. Висновок - не містить відомостей про направлення якихось медичних документів експерту. Крім того, надаючи відповідь на питання поставлені перед експертом, експерт вказав про характер та локалізацію ушкоджень в результаті мотоциклетної травми, зокрема при зіткненні з перешкодою з наступним «викиданням» потерпілого з мотоцикла. Отже, з даного висновку чітко є незрозуміло що безпосередньо стало причиною виявлених ушкоджень у потерпілого - чи-то зіткнення з перешкодою чи-то наступне «викидання» потерпілого з мотоцикла і контактування з іншими елементами благоустрою. У п. 17 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» №?8 від 30 травня 1997 р. роз'яснено: При перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з'ясувати: - чи було додержано вимоги законодавства при призначенні та проведенні експертизи; - чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; - компетентність експерта і чи не вийшов він за межі своїх повноважень; - достатність поданих експертові об'єктів дослідження; - повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; - узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи; - обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи. Висновок виготовлено експертом ОСОБА_23 , якого було допитано у судовому засіданні. Експерт хоча й підтвердив обставини, викладені у експертному висновку, проте одночасно із цим, відповісти на питання які тілесні ушкодження утворились внаслідок контактування з автомобілем (пригодою), а які утворились внаслідок викидання з мотоцикла - пояснив, що відповісти на це питання не має можливості з огляду на необхідність призначення комплексної комісійної експертизи та огляду транспортних засобів. Однак під час досудового розслідування вказаний вид дослідження ніким не проводився та у матеріалах відсутні відомості щодо її призначення та проведення. Сторона обвинувачення, збираючи докази у кримінальному провадженні залишила вказаний факт поза увагою, не дослідивши його взагалі. Хоча, від повного та всебічного розгляду даного питання залежить перевірка наявності причинно-наслідкового зв'язку між діями, що інкриміновані за обвинувальним актом та наслідками у вигляді смерті потерпілого. Відтак, залишається «відкритим» механізм отримання потерпілим тілесних ушкоджень, чи-то внаслідок контактування із автомобілем під керуванням ОСОБА_15 , чи-то внаслідок подальшого контактування із наступним «викиданням» потерпілого з мотоцикла і контактуванням передньою поверхньою голови, шиї та тулуба о твердий тупий предмет. Згідно із реєстром матеріалів досудового розслідування такої експертизи не проводилось слідством взагалі. Даний висновок суду наданий не був, тобто під час досудового розслідування не було встановлено в повній мірі характер виникнення тілесних ушкоджень у потерпілого та механізм їх утворення. Вказане свідчить про неповноту досудового розслідування у даному кримінальному провадженні; висновок експерта № 855-А від 01.10.2018 встановлено, що експерт заявляв клопотання 11.09.2018 року та додатково отримав відповідь на клопотання із вихідними даними щодо ширини смуги у зустрічному напрямку, видимості в напрямку вул. І. Липи - 800, видимості в напрямку вул. Дальницька 150 м. При цьому, слідчий надав відомості щодо «горизонтальної ділянки», виходячи із п. 3 протоколу огляду місця події від 04.07.2018, який захист у цій частині вважає недопустимим. Зазначені відомості повністю відображені у протоколі слідчого експерименту від 06.09.2018 року, який сторона захисту просить визнати недопустимим доказом. Відповідно до ч. 5 ст. 101 КПК України - висновок експерта не може ґрунтуватися на доказах, які визнані судом недопустимими. Відтак, вказаний висновок експерта №855-А від 01.10.2018 є недопустимим доказом; висновок експерта №1058-А від 18.10.2018 ґрунтується на матеріалах кримінального провадження у 1-му томі, прошиті, не пронумеровані, опис не складено. Встановити які саме матеріали досліджував експерт неможливо. Вивченням висновку експерта №1058-А від 18.10.2018 р. встановлено, що експерт заявляв клопотання 17.10.2018 року та додатково отримав відповідь на клопотання із вихідними даними щодо ширини смуги у зустрічному напрямку, видимості в напрямку вул. І Липи - 800 , видимості в напрямку вул. Дальницька 150 м. Зазначені відомості повністю відображені у протоколі слідчого експерименту від 06.09.2018 року, який сторона захисту просить визнати недопустимим доказом. Відповідно до ч. 5 ст. 101 КПК України - висновок експерта не може ґрунтуватися на доказах, які визнані судом недопустимими. Відповідаючи на питання №1 експерти досліджуючи копію відеозапису, а також використовуючи вихідні дані, отримані в результаті слідчого експерименту - дійшли до висновку: «Виходячи з даних відеофайлу «_________...» швидкість мотоцикла «Yamaha» реєстраційний номер Ontario РС 35 складала 125,5+-15,0 км/год (110, 5-140,5 км/год.). Відповідаючи на запитання №2 експерти виходили з того, що Дорожнє покриття горизонтальна, пряма ділянка, що має асфальтобетонне покриття у сухому стані. … В наявності дорожній знак 3.29 «Обмеження максимальної швидкості», що забороняє рух зі швидкістю більш 40 км/год. Тобто у висновку експерта №1058-А від 18.10.2018 року, відповідаючи на запитання №1, 3, 5 експерти чітко дійшли до висновку, що водій ОСОБА_17 по перше - рухався 04.07.2018 із швидкістю 125,5+-15,0 км/год (110, 5-140,5 км/год.), яка щонайменше у тричі перевищує максимально дозволену (40 км/год.), та повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 12.9 (б) та 12.3 Правил дорожнього руху України, мав технічну можливість запобігти зіткненню з автомобілем та у його діях убачається невідповідність вимогам п. 12.9 (б) Правил дорожнього руху, яка, з технічної точки зору, у діях водія мотоцикла ОСОБА_17 знаходиться в причинному зв'язку з виникненням події цієї пригоди. Поряд із цим, згідно із висновком експерта відносно ОСОБА_15 зроблено наступні висновки: водій автомобіля Рено ОСОБА_15 повинен був діяти відповідно до вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України, у даній дорожній обстановці водій автомобіля Рено ОСОБА_15 , діючи відповідно до вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України, мав технічну можливість запобігти зіткненню з мотоциклом, з технічної точки зору, у діях водія автомобіля Рено ОСОБА_15 убачається невідповідність, яка з технічної точки зору знаходиться у причинному зв'язку з виникненням події цієї пригоди. Отже, у даному висновку експерти дійшли до висновку, що у ДТП винні обидва учасники дорожнього руху. Будучи допитаним у судовому засіданні експерт ОСОБА_24 надав відповідь, що в дорожньо-транспортній обстановці яка склалась розмежувати ступінь винуватості обох водіїв не може жодним чином, оскільки дане питання потребує спеціальних знань. Експерт ОСОБА_24 готував питання 2,4,3,5,6. Досліджував питання механізму дорожньо-транспортної пригоди, але при цьому, експерт ОСОБА_25 надав дані щодо швидкості транспортних засобів. Дані щодо стану дорожнього покриття експерт отримував від слідчого, зокрема щодо асфальтобетону. На момент пригоди - сухий, без будь-яких ям та вибоїн. Клопотання про надання додаткових матеріалів адресував слідчому. До слідчого судді із даним про надання вихідних даних експерт не звертався, а звернувся безпосередньо до слідчого ОСОБА_20 . До слідчого судді з клопотаннями про надання вихідних даних експерт не звертався. У якому обсязі надійшли матеріали експерт не може розповісти. Пояснив, що вихідні дані узято з матеріалами слідчого експерименту, а саме з протоколу слідчого експерименту від 06.09.2018. Експерт показав, що при умові дотримання швидкісного режиму водій мотоциклу водій мав можливість уникнути дорожню-транспортну пригоду. При проведенні експертного дослідження експерт обов'язково враховує ділянку місцевості і кут нахилу, через те, що це впливає на сповільнення транспортного засобу, що у свою чергу може чи збільшити чи зменшити шлях зупинки. Щодо нерівностей дорожнього покриття - вони корегують швидкість. При цьому, у самій експертизі зазначено у п. 2 на арк. 3 горизонтальний прямолінійний відрізок (без ухилів та підйомів). При зміні вихідних даних при проведенні дослідження у частині ухилів спусків підйомів висновки експертизи могли б іншими, проте вказане підлягає з'ясуванню під час проведення експертизи. У висновку №1058-А питання ступені вини, хто перший з учасників дорожнього руху, не входить до компетенції експерта. Експерт підтвердив висновки експерта №1058-А від 18.10.2018 р. Експерт ОСОБА_25 будучи допитаним у судовому засіданні пояснив, що при виготовленні висновку №1058-А готував досліджував питання №1 (досліджував зображення), що за відеофайл (оригінал чи копія) експерт пояснив, що це питання не слідчий надав йому цей відеозапис. Щодо визначення швидкості з урахуванням якості відеозапису у експертизі надана похибка. Фактична швидкість мотоцикла між 110 та 140 км/г. Якість картинки на визначення швидкості транспортного засобу не впливає на визначення швидкості. Висновок експерта підтвердив. Разом із тим, експертам взагалі не надавалась інформація щодо ухилів, спусків на даній ділянці місцевості, зокрема що підтверджується сукупністю доказів, як з боку сторони обвинувачення (див. протокол огляду місця події від 04.07.2018, протокол слідчого експертименту за участю свідка ОСОБА_15 , висновок експерта №1058-А від 18.10.2018) та надані стороною захисту докази (див. відповідь на запит від 24.03.2021 р. за №01-1179/12 за якими наявні ухили на ділянці дороги на якій сталось ДТП). Як убачається із законодавчого визначення, злочином може бути визнано лише протиправне, суспільно небезпечне, винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину (ч. 1 ст. 11 КК). Звідси одним з елементів складу злочину може бути визнано певну поведінку людини, свідомий та вольовий вчинок, а не певний стан особи. «Диспозиція ст. 286 КК сформульована законодавцем як бланкетна, тому для встановлення ознак об'єктивної сторони складу злочину, передбаченого цією статтею, потрібно проаналізувати ті нормативно-правові акти, які унормовують правила безпеки руху й експлуатації транспорту, насамперед ПДР, для з'ясування, які саме порушення цих правил були допущені особою, котра керувала транспортним засобом у момент ДТП. При цьому належить враховувати, що злочин, передбачений ст. 286 КК, є злочином із так званим матеріальним складом, і обов'язковою ознакою його об'єктивної сторони, що характеризує вчинене діяння (дію чи бездіяльність), є не будь-які з допущених особою порушень ПДР, а лише ті з них, які спричиняють (викликають, породжують) суспільно небезпечні наслідки, передбачені в частинах 1, 2 або 3 ст.286 КК, тобто тільки такі порушення ПДР, які є причиною настання цих наслідків і, отже, перебувають із ними у причиновому зв'язку. Таким чином, об'єктивна сторона даного складу злочину включає такі обов'язкові елементи: діяння (дія або бездіяльність); обстановка; суспільно-небезпечні наслідки (середньої тяжкості тілесне ушкодження ч. 1, смерть потерпілого або тяжке тілесне ушкодження ч.2, загибель кількох осіб ч. 3); причиновий зв'язок між суспільно небезпечним діянням та передбаченими законом суспільно небезпечними наслідками. Діяння полягає в порушенні правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту. Воно може вчинятися шляхом дії або бездіяльності й полягати: 1) у вчиненні дій, заборонених правилами (наприклад, керування транспортним засобом у стані сп'яніння чи без посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії тощо); 2) у невиконанні дій, які особа може і зобов'язана вчинити відповідно до вимог правил безпеки руху й експлуатації транспорту (незниження швидкості руху відповідно до дорожньої обстановки, недотримання безпечного інтервалу тощо). Обстановка вчинення злочину характеризується тим, що діяння вчиняється та наслідки настають в обстановці дорожнього руху. Причиновий зв'язок між діянням і наслідками має місце тоді, коли порушення правил безпеки руху або експлуатації транспорту, допущене винуватою особою, неминуче зумовлює шкідливі наслідки, передбачені ст. 286 КК. Допущені особою, яка керує транспортним засобом, порушення ПДР можуть бути умовно поділені на дві групи: а) порушення, які самі по собі (без порушення інших правил ПДР) не здатні викликати суспільно небезпечні наслідки, зазначені у ст. 286 КК (наприклад, керування транспортним засобом без посвідчення водія на керування транспортним засобом відповідної категорії, не зареєстрованим, або без належного номерного знака (підп. «в» п. 2.9 ПДР) тощо); б) порушення, які самі по собі (навіть без будь-яких інших додаткових факторів) містять реальну можливість настання суспільно небезпечних наслідків і тим самим виступають як головна, вирішальна умова, без якої наслідки не настали б і яка з неминучістю викликає (породжує) їх у конкретній ДТП, що мала місце (наприклад, порушення правил перестроювання транспортних засобів (п.10.3ПДР), розвороту (п. 10.7 ПДР), заборони виїзду на зустрічну смугу руху транспорту (п. 11.4 ПДР), перевищення швидкості руху транспорту (п. 12.4 ПДР) тощо). Під час розгляду кримінального провадження суд зобов'язаний виявити, встановити і вказати в мотивувальній частині вироку порушення ПДР, які мали місце під час конкретної ДТП, але водночас він повинен чітко зазначати у вироку, які саме з цих порушень були причиною настання наслідків, передбачених ст. 286 КК, тобто знаходилися у причиновому зв'язку з ними, а які з цих порушень виконали лише функцію умов, що їм сприяли». Письмовий екземпляр промови надав у судовому засіданні та просив долучити до матеріалів справи.
Проаналізувавши доводи захисника щодо недопустимості доказів, суд вважає їх безпідставними, виходячи з такого.
Конституційний Суд України в рішенні № 12-рп/2011 від 20 жовтня 2011 року у справі за конституціями поданим Службою безпеки України щодо офіційного тлумачення частини третьої статті 62 Конституції України, крім того, те, що визнається допустимим і використовується як доказ у кримінальній справі, може бути фактичним фактом, отриманим відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є отриманням гарантії забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.
Кримінальний процесуальний закон не дає вичерпного переліку підстав, за наявності яких докази визнаються недопустимими, а натомість дає право вирішувати питання суду про їх допустимість чи недопустимість у порядку, передбаченому статтею 89 КПК.
Частиною першої статті 87 КПК передбачено, що ключовою умовою для визнання доказів недопустимими є їх отримання внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згоди на обов'язковість яких надана Верховній Раді України.
Отже суд, приходить до висновку, що при отриманні вказаних в клопотанні доказів були порушення норм КПК України, але дані порушення норм КПК України за наслідками не дають суду підстави визнання їх недопустимими, так як вони не є очевидно недопустимими або такі, що отриманні внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
Доводи захисника про визнання недопустимим та неналежним доказом, протокол проведення слідчого експерименту від 06.09.2018, оскільки він проводився за участю ОСОБА_15 як зі свідком, після чого останній був визнаний обвинуваченим, суд не приймає до уваги з наступних підстав.
Суд звертає увагу на сталу практику Верховного Суду, відповідно до якої, не вважається недопустимим доказом пояснення свідка, надані під час слідчого експерименту, проведеного з метою відтворення обставин ДТП, якщо до проведення слідчого експерименту були відсутні дані про те, що саме ця особа винувата у порушенні правил дорожнього руху, а висновок експерта, яким було встановлено, що саме дії цієї особи призвели до настання суспільно небезпечних наслідків, передбачених ч.2 ст. 286 КК України, був наданий після проведення слідчого експерименту 06.09.2018 р., а саме 18.10.2018 р..
Слідчий експеримент проводився слідчим з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення шляхом відтворення дій та обставин певної події у відповідності до вимог ст. 240 КПК України. До участі у проведені слідчого експерименту було залучено понятих.
Так, відповідно до ч. 1 ч. 2 ст. 240 КПК України з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань. За необхідності слідчий експеримент може проводитися за участю спеціаліста. Під час слідчого експерименту можуть проводитися вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складатися плани і схеми, виготовлятися графічні зображення, відбитки та зліпки, які додаються до протоколу.
Відповідно до матеріалів кримінального провадження, слідчий експеримент з ОСОБА_15 було проведено 06.09.2018 року, з урахуванням отриманих органом досудового розслідування доказів 24.10.2018 року ОСОБА_15 повідомлено про підозру.
Згідно відомостей протоколу проведення слідчого експерименту від 06.09.2018, який був досліджений, ОСОБА_15 давав свої показання про обставини події без будь-якого примусу, що не заперечувалося останнім й під час судового розгляду.
Відтак, вказаний доказ є допустимим, оскільки отриманий у порядку, встановленому КПК України.
Дії обвинувачуваного ОСОБА_15 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 286 КК України - порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.
Незважаючи на захисну позицію та часткове визнання провини, винуватість ОСОБА_15 у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України підтверджується дослідженими в судовому засіданні показами потерпілих, свідків, письмовими доказами та перевіреними судом доказами.
Потерпіла ОСОБА_18 у судовому засіданні, пояснила, що останній раз бачила сина ОСОБА_17 04.07.2018 року в 9 годин ранку. В той день було дуже спекотно. Він поснідав та сказав, що йому потрібно їхати. Через деякий час приїхав взяв документи і знову поїхав. Через деякий час донька ОСОБА_26 сказала їй, що ОСОБА_27 не виходить на зв'язок. Потім її покликала сусідка і запитала чи все у них добре. ОСОБА_18 відповіла, що все добре, тільки ОСОБА_27 не відповідає. Потім я дізналася, що ОСОБА_27 більше немає. Зазначила, що її забезпечували чоловік та син. Зазначила, що цивільний позов підтримує в повному обсязі. Так як понесла витрати вона та її донька. Вона не зверталася до страхової компанії. Ділянка де відбулося ДТП це міст, там є підйом. Син їхав з м. Біляївки в сторону м. Одеса. Автомобіль стояв через 2 суцільні смуги на зустрічній полосі. На даній ділянці рух обмежений 60 км/год. Син ОСОБА_27 був власником мотоциклу «YAMAHA» та на момент ДТП був у шоломі. Приймав участь у мото-змаганнях та дуже добре керував транспортними засобами. На місці ДТП обвинувачений та його родичі не просили вибачення. На місці події мікроавтобус праве колесо стояло на розворот, а ліве колесо було вбито в середину. Просила стягнути моральну шкоду в сумі 350 000 грн. відповідно до заявлених позовних вимог.
Потерпіла ОСОБА_19 у судовому засіданні повідомила, що вона не була очевидцем події. Вона є сестрою ОСОБА_17 який був водієм мотоциклу та який помер внаслідок травм, отриманих під час ДТП, що сталася 04.07.2018 року. Зазначила, що водійський стаж брата їй не відомий. Повідомила, що її брат раніше приймав участь в спеціальних гонках на автомобілях. Не вважає, що причиною ДТП є перевищення швидкості її братом. Повідомила, що брат потрапляв в дорожньо-транспортні пригоди керуючи транспортними засобами в якому році не пам'ятає. Коли приїхала на місце ДТП автомобіль обвинуваченого стояв поперек дороги, а брат лежав зліва на обочині. На місці де трапилося ДТП встановлені знаки обмеження швидкості. Зазначила, що цивільний позов підтримує в повному обсязі.
Свідок ОСОБА_28 , у судовому засіданні пояснив, що загиблий ОСОБА_17 був йому сусідом, другом та вони з дитинства виросли разом. Постійно підтримували дружні стосунки та разом працювали. 04.07.2018 року ОСОБА_28 приїхав разом з ОСОБА_29 на місце події після скоєння ДТП та свідком самої події ДТП не був і перше, що він побачив коли приїхав, це багато людей та білий мікроавтобус який стояв поперек дороги на розділеній смузі дороги в напрямку протилежного узбіччя в бік Одеси. А за ним вже побачили тіло ОСОБА_27 та розбитий мотоцикл біля відбійника на зустрічному узбіччі. ДТП сталося на трасі Одеса-Рені в с. Великий Дальник. Переднє ліве колесо автомобіля було зламане від удару, а переднє праве стояло прямо по відношенню до автомобіля. Коли ОСОБА_28 разом з потерпілою ОСОБА_29 підійшли та запитали у обвинуваченого як це сталося, обвинувачений їм відповів, що «вони їхали, в них врізалися». Також ОСОБА_28 зазначив, що свідки, які були присутні в момент зіткнення говорили, що водій їм сказав, що об'їжджав якусь поламану машину, але по факту там ніякої поламаної машини не було. Свідок зазначив, що ОСОБА_30 керував до 2018 року транспортними засобами Тайота Кемрі, Мазда, мотоциклом. Мотоциклом зокрема керував біля 1,5 року. У загиблого до 2018 року були незначні дорожньо - транспортні пригоди на автомобілі, а на мотоциклі не було. Загиблий дуже добре керував мотоциклом і ОСОБА_28 неодноразово їздив разом із ним. В населених пунктах ніколи не їздив швидко та дотримувався правил дорожнього руху. Ділянка дороги де відбулась ДТП свідку дуже добре відома та зазначив, що там є обмеження швидкісного режиму, але точно не пам'ятає 40 чи 60 км/год. На місцевості де відбулося ДТП мається ухил асфальтного покриття. Свідок дізнався про скоєння ДТП близько 12:00 год., а саме ДТП відбулося десь біля 10 години. На місці ДТП в протоколі огляду місця події, як учасник слідчої дії не зазначений в матеріалах не розписувався, пояснення на місці не надавав. Безпосередньо момент зіткнення транспортних засобів не бачив так як був на роботі. ОСОБА_28 не знає анкетних даних осіб, які були присутні на місці події та розповідали про скоєне ДТП, зазначив, що це могли бути очевидці, які зупинились. З якою швидкістю рухались обидва транспортні засоби він не знає.
Свідок ОСОБА_31 у судовому засіданні, пояснив, що з обвинуваченим не знайомий. Іру знає так як товаришував з ОСОБА_27 . 04.07.2018 році від спільних знайомих дізнався, що ОСОБА_27 розбився. Спочатку не повірив, що ОСОБА_27 розбився, поїхав на СТО в с. Великий Дальник і там йому повідомили, що дійсно ОСОБА_27 розбився. Після чого ОСОБА_32 одразу поїхав на місце події на трасу Одеса -Рені. Там побачив машину Рено білого кольору, яка стояла поперек дороги в сторону м. Одеси і в кюветі біля узбіччя був розбитий мотоцикл. В той момент тіло ОСОБА_27 вже забрали. На автомобілі була вдарена передня ліва сторона, бампер було знесено, та крило. Автомобіль стояв поперек дороги, перетинаючи роздільну лінію смуги дороги. Мотоцикл був на протилежній стороні дороги у відбійнику в кюветі. Очевидцем самої події не був. Ділянка дороги де відбулась ДТП свідку дуже добре відома та зазначив, що там виріс та проживає. На цій ділянці дороги є обмеження швидкісного режиму та стоїть знак «40». На місцевості де відбулося ДТП мається спуск від місця удару. Мотоцикл рухався в напрямку з центру с. Великий Дальник в сторону 2 стовпів м. Одеси. З якою швидкістю рухався водій мотоциклу йому не відомо. ОСОБА_32 зазначив, що ОСОБА_27 захоплювався автомобілями та мотоциклами. Біля 5 років як у ОСОБА_27 був мотоцикл, та за ці 5 років на мотоциклах він не потрапляв у ДТП. На місці ДТП слідчий відбирав пояснення. У схемі ДТП як учасник не розписувався. На місці ДТП безпосередньо у момент зіткнення ОСОБА_32 не був. Приїхав на місце події приблизно о 15:00 год. По відео аварія сталася в 10:07 год. ранку. В цей час свідок був дома.
Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_25 зазначив, що виготовлював висновок в частині швидкості руху мотоцикла. Досліджував саме зображення на диску, який був наданий слідчим, а не механізм ДТП. Швидкість є розрахунковою згідно відеозапису. Фактична швидкість 110-140 км/год. Оригінал запису чи копія не впливає на встановлення швидкості. Підтвердив свій висновок в експертизі в повному обсязі.
Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_24 зазначив, що експертизу проводив на підставі копії ухвали про призначення експертизи і матеріалів кримінального провадження та складав частину висновку № 1058-А від 18.10.2018, а саме питання № 2,4,5,6. При заключенні висновку № 1058 -А не пам'ятає чи використовував висновок № 855-А. Місце ДТП не оглядав. Згідно висновку було встановлено що, якщо б водій мотоциклу дотримувався правил дорожнього руху, то міг би запобігти зіткнення з автомобілем. Питання хто винен в ДТП він не розглядав. При складанні висновку експерт враховує ділянку проїзної частини та кут ухилу так як це впливає уповільнення транспортного засобу. При винесені висновку ним враховано наявність ухилу, спуску, підйому. Дана подія відбулась на горизонтальній прямій ділянці. Питання хто порушив перший правила дорожнього руху не входить в повноваження експерта. Підтвердив свій висновок в експертизі в повному обсязі.
Медичний експерт КУ «ООБСМЕ» ОСОБА_33 , в судовому засіданні лікар судово -зазначив що підтверджує свої висновки в експертизі. Та повідомив, що смерть ОСОБА_17 полягає у прямому причинному зв'язку з наявною у нього поєднаною травмою голови, шиї, тулуба та кінцівок у вигляді перелому кісток носа, множинних переломів кісток нижньої і верхньої щелеп, відкритого лінійного перелому кісток склепіння та основи черепа, розриву атланто-окціпітального зчленування з повним розривом довгастого мозку, крововиливів під м'якою оболонкою головного мозку, закритого перелому тіла грудини, множинних закритих переломів правих ребер, розриву висхідної частини дуги аорти, розміжчення язика, розміжчення органокомплексу гортані і під'язикової кістки, розміжчення глотки, множинних розривів печінки, відкритого перелому правої стегнової кістки, травматичної ампутації правої верхньої кінцівки. При будь якому ДТП як пішохід так і мотоцикліст, велосипедист розглядається декілька фаз ДТП. Перша фаза це зіткнення з об'єктом, потім, це закидання на транспортний засіб та потім скидання з транспортного засобу на дорожнє покриття. На основі експертизи трупу та коротких обставин справи було надано висновок про характер та локалізацію ушкоджень. Де зазначено, що вони могли утворитись в результаті мотоциклетної травми. На момент складання висновку у нього було обмежено інформації. Даною експертизою питання розмежування утворення тілесних ушкоджень у потерпілої особи за фазами спричинення не розглядалось так як не було додаткових матеріалів. Для надання більш конкретного розмежування механізму отримання ушкоджень по фазам, якщо це буде можливо то це можливо лише в рамках комплексної комісійної експертизи з залученням експерта прототехніка і оглядом транспортних засобів та тоді можливо буде щось роз'яснено. Питання чи являється причина смерті викидання потерпілого з мотоциклу може бути вирішена у рамках проведення комісійної експертизи. Причиною смерті буде комплексне пошкодження, однак після огляду транспортного засобу, після комісійної експертизи можливо буде вирішено це питання. В рамках даного дослідження встановлено, що механізм отриманих тілесних ушкоджень був від дії тупого предмету (це може бути транспортний засіб, дорожнє покриття).
Свідок ОСОБА_21 в судовому засіданні пояснив суду, що з обвинуваченим вони односельчани, а потерпілих він не знає. Він був в с. Великий Дальник у брата. Обвинувачений зателефонував його брату та сказав, що потрібні поняті. Вони поїхали на експертизу та експеримент. Був слідчий. Ходили міряли і слідчий щось записав, вони розписалися і пішли. Це було о другій половині дня. Час не пам'ятаю. Скоріше за все це було під вечір, було похмуро. Чи знімав слідчий, слідчий експеримент на відеозапис він не пам'ятає. Окрім слідчого, на місці проведення слідчого експерименту був обвинувачений ОСОБА_15 , ОСОБА_34 та його двоюрідний брат ОСОБА_22 . Вони були на місці ДТП. Хто визначив, що це місце ДТП він не знає. Пам'ятає місце розташування автомобіля обвинуваченого та підйом. Заміри проводилися слідчим шагами між ними. Слідчий казав де їм стояти та щось розказував. Заміри проводилися в сторону м. Одеси. Слідчий записував дані по ходу слідчого експерименту. Протокол про результати слідчого експерименту підписав, але не ознайомлювався, бо все було дуже швидко.
Свідок ОСОБА_22 , у судовому засіданні, пояснив, що він приймав участь у слідчій дій, а саме в слідчому експерименті. В той день, не пам'ятає точної дати, було після обіду, погода в той день була сонячна, а потім почався дощ, стало похмуро і видимість зменшилась. Слідчий щось вимірював, яким чином, чим саме, слідчий здійснював вимірювання, свідок не пам'ятає. Ділянку місцевості на якій проводився слідчий експеримент пам'ятає, але які саме там розташовані дорожні знаки не пам'ятає. Дана ділянка місцевості має і спуск і підйом. Слідчий експеримент проводився зі сторони спуску. Видимість на даній ділянці обмежена, там є пішохідний перехід, перед яким, він зупиняється коли проїжджає дану ділянку дороги. Тиску зі сторони слідчого при здійснені слідчих дій в його адресу не було. Все що відбувалося під час слідчого експерименту йому було зрозуміло. При проведенні слідчого експерименту також був присутній обвинувачений ОСОБА_15 . На прохання слідчого, підписав протокол про результати слідчого експерименту, але з ним не ознайомлювався.
Крім того, вина ОСОБА_15 у скоєнні інкримінованого злочину підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами, зокрема:
- витяг про реєстрацію відомостей щодо вказаного кримінального правопорушення в ЄРДР № 12018160000000515 від 05.07.2018 за ч. 2 ст. 286 КК України, з якого вбачається, 04.07.2018 року близько 10.30 годині в с. Великий Дальник Біляївського району Одеської області вулиця Маякська відбулось зіткнення мотоцикла Ямаха д/з АД 30020 під керування ОСОБА_17 ІНФОРМАЦІЯ_2 та автомобіля Рено Мастер р/н НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_15 ІНФОРМАЦІЯ_1 , внаслідок чого водій ОСОБА_17 помер на місці пригоди ( т. 1, а.с. 133);
- протокол огляду місця дорожньо - транспортної пригоди від 04.07.2018 року, фототаблицею та схемою до протоколу огляду ДТП від 04.07.2018 року, відповідно до якого вбачається, що подія ДТП сталася по вул. Маякська у с. Великий Дальник Біляївського району Одеської області на горизонтальній ділянці дороги, на асфальтобетонному, сухому чистому покритті; дорожнє покриття шириною 7 м., призначене для руху в двох напрямках, по одній смузі у кожному напрямку руху; з дорожньою розміткою вузькою суцільною лінією; до проїзної частини примикають узбіччя з розташованими ліворуч та праворуч металевим відбійником та металевим поручнем; регулювання руху на даній ділянці не регулюється; дорожні знаки 3.29 ПДР; час доби світла; наявність камери відеоспостереження ліворуч по ходу руху мотоцикла; зафіксовано розташування транспортних засобів; локалізація пошкоджень ТЗ: автомобіль марки «Renault Master», білого кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , пошкоджене ліве переднє колесо, диск, деформоване переднє ліве крило, відсутній передній бампер, фари освітлення, декоративна решітка радіатора; мотоцикл «YAMAHA» - переднє колесо та вилка амортизатора від'єднана від мотоцикла, диск переднього колеса пошкоджений, поламаний руль, відсутній бак, панель приборів, сидіння; та виявлено труп ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (т. 1, а.с. 134-153);
- копія посвідчення водія ОСОБА_15 , серії НОМЕР_3 (т.1 а.с. 154);
- копія полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу, відповідно до якого цей автомобіль застрахований у ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (т. 1 а.с. 155);
- копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу автомобіля «Renault Master» власником якого є ОСОБА_16 (т. 1 а.с.156);
- лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о) № 2169 видане лікарем судово-медичним експертом ОСОБА_35 який встановив смерть на підставі огляду трупа ОСОБА_17 (т.1 а.с. 157);
- протокол огляду речових доказів від 20.07.2018 року, з DVD-R диском за змістом якого старшим слідчим СУ ГУ НП в Одеській області проведено перегляд DVD-R диску «Kaktuz» 4.7 GB 8-16x, а саме відеозапису з камери спостереження, що розташована на стаціонарному об'єкті за адресою: с. Великий Дальник, Біляївського району Одеської області вул. Маяцька 9-Б від 04.07.2018 року за період часу з 10 год. 07 хв. 32 с. по 10 год. 09. хв. 01 с. Оглядовість камери охоплює огороджену територію, проїзну частину вул. Маяцька та узбіччя. О 10:07:57 відеокамера фіксує рух транспортного засобу на смугу руху збоку протилежного встановленій відеокамері узбіччя в напрямку вузької суцільної лінії поділяючої транспортні потоки протилежних напрямків руху. Одночасно з появою даного транспортного засобу відеокамера фіксує рух мотоцикла який рухається збоку вул. Дальницька в напрямку вул. І. Липи. Далі відеокамера фіксує зіткнення даних транспортних засобів. О 10:07:58 відеокамера фіксує напрямок руху водія мотоцикла та уламків мотоцикла в бік узбіччя зустрічної смуги руху. Після цього в період часу 10:08:00 до 10:09:01 відеокамера фіксує рух пішоходів в напрямку вул. І. Липи та рух транспортних засобів в напрямку вул. Дальницька (т. 1 а.с.161-164). Постановою старшого слідчого від 19.07.2018 року диск визнано речовим доказом (т. 1 а.с. 160);
- протокол проведення слідчого експерименту від 06.09.2018 року, схеми до протоколу проведення слідчого експерименту та фототаблиць до нього, з якого видно, що такий проводився за участю ОСОБА_15 , у присутності понятих ОСОБА_21 та ОСОБА_22 , з метою перевірки і уточнення відомостей щодо механізму та обставин ДТП, яке мало місце на вул. Маяцька в с. Великий Дальник Біляївського району Одеської області 04.07.2018 року о 10:30 год., де ОСОБА_15 розповів і показав місце зіткнення його автомобіля з мотоциклом (т.1 а.с.165-172);
- висновок експерта № 1076-2169/2018 від 17.07.2018р., який проведено на підставі ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_36 , за яким при судово-медичному досліджені трупа ОСОБА_17 виявлені наступні ушкодження: багатоуламковий перелом кісток носа, множинні багатоуламкові переломи кісток нижньої і верхньої щелеп, відкритий лінійний перелом кісток склепіння та основи черепа, розрив атланто-окціпітального зчленування з повним розривом довгастого мозку, крововиливи під м'якою оболонкою головного мозку, закритий перелом тіла грудини, множинні закриті переломи правих ребер, розрив висхідної частини дуги аорти, розміжчення язика, розміжчення органокомплексу гортані і під'язикової кістки, розміжчення глотки, множинні розриви печінки, відкритий багатоуламковий перелом правої стегнової кістки, травматична ампутація правої верхньої кінцівки, синці верхніх та нижніх повік правого та лівого очей, садно лівої щоки, забита рана підборіддя справа, забита рана правої бічної поверхні шиї, забита рана передньої поверхні шиї, садно передньої поверхні шиї з переходом на передньо-праву поверхню грудної клітки, садно правого надпліччя, садно передньо-лівої поверхні грудної клітки, садно правої бічної поверхні живота, три садна передньої поверхні живота, множинні садна ділянки лівого плечового суглоба, садно передньої поверхні лівого плеча, садно задньої поверхні лівого плеча, садно задньої поверхні лівого передпліччя, забита рана внутрішньої поверхні лівого передпліччя, садно передньої поверхні правого плеча, садно передньої поверхні правого передпліччя, множинні садна передньої поверхні правого передпліччя, садно задньої поверхні правого передпліччя, садно тильної поверхні правої кисті, множинні садна пальців правої кисті, садно зовнішньої поверхні правого стегна, садно та дві забиті рани зовнішньої поверхні правого стегна, забита рана ділянки правого колінного суглоба, садно ділянки правого колінного суглоба, садно задньої поверхні правого стегна, два садна зовнішньої поверхні правої гомілки, садно передньої поверхні правої гомілки, садно внутрішньої поверхні правої гомілки, забита рана підошвової поверхні правої стопи, множинні садна передньої поверхні лівого стегна, садно внутрішньої поверхні лівого стегна, два садна ділянки лівого колінного суглоба, забита рана внутрішньої поверхні лівої гомілки, забита рана тім'яної ділянки зліва. Характер та локалізація ушкоджень свідчать про те, що вони могли утворитися в результаті мотоциклетної травми, зокрема, при зіткненні мотоцикла з перешкодою, з наступним "викиданням" потерпілого з мотоцикла і контактуванням передньою поверхнею голови, шиї та тулуба о твердий тупий предмет. Всі вищевказані ушкодження утворилися одномоментно або в короткий проміжок часу одне за іншим і оцінюватися окремо не можуть; таким чином за критерієм небезпеки для життя, згідно п. 2.1.2. Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень. Смерть ОСОБА_17 полягає у прямому причинному зв'язку з наявною у нього поєднаною травмою голови, шиї, тулуба та кінцівок у вигляді перелому кісток носа, множинних переломів кісток нижньої і верхньої щелеп, відкритого лінійного перелому кісток склепіння та основи черепа, розриву атланто-окціпітального зчленування з повним розривом довгастого мозку, крововиливів під м'якою оболонкою головного мозку, закритого перелому тіла грудини, множинних закритих переломів правих ребер, розриву висхідної частини дуги аорти, розміжчення язика, розміжчення органокомплексу гортані і під'язикової кістки, розміжчення глотки, множинних розривів печінки, відкритого перелому правої стегнової кістки, травматичної ампутації правої верхньої кінцівки. При судово-токсикологічному дослідженні крові від трупа ОСОБА_17 етиловий спирт не виявлений (т. 1 а.с. 177-181);
- висновок експерта від 10.08.2018 року № 745-А з ілюстрованою таблицею до нього відповідно до якого рульове керування, гальмова система та ходова частина автомобіля «Renault Master» номерний знак НОМЕР_1 на момент виникнення події цієї пригоди знаходилися в працездатному стані і дозволяли водію автомобіля контролювати, змінювати напрямок та характер руху залежно від ситуації, що складається на дорозі (т.1 а.с. 183-189). Витрати на проведення експертизи 1287,00 грн (т. 1 а.с. 182);
- висновок експерта від 03.09.2018 року № 746-А з ілюстрованою таблицею до нього відповідно до якого рульове керування, ходова частина та гальмова система заднього колеса мотоцикла «Yamaha» номерний знак НОМЕР_4 на момент виникнення події цієї пригоди знаходилися в працездатному стані і дозволяли водію мотоцикла контролювати, змінювати напрямок та напрямок руху в залежності від ситуації, що виникає на дорозі (т.1 а.с. 191-196). Витрати на проведення експертизи 1287,00 грн (т. 1 а.с. 190);
- висновок експерта від 01.10.2018 року № 855-А в якому зазначено, що для заданого комплексу вихідних даних, у даній дорожній ситуації водій автомобіля «Renault» ОСОБА_15 повинен був діяти відповідно до вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України. Для заданого комплексу вихідних даних, у даній дорожній ситуації водій мотоцикла «Yamaha» ОСОБА_17 повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України (т.1 а.с. 198-201). Витрати на проведення експертизи 1716,00 грн (т. 1 а.с. 197);
- висновок експертів Одеського НДЕКЦ МВС України від 18.10.2018 року № 1058-А, за результатами комплексної судової фототехнічної та автотехнічної експертизи за висновком якої встановлено, що виходячи з даних відеофайлу «PCSVSD-bc237bb61c23287da935f2874a0ab911_1539756653», швидкість мотоцикла «Yamaha» РС 35 складала 125,5+/-15,0 км/год.(110,5…140,5 км/год.). У даній дорожній ситуації водій автомобіля «Renault» ОСОБА_15 повинен був діяти відповідно до вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України. Водій мотоцикла «Yamaha» ОСОБА_17 повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 12.9 (б) та 12.3 Правил дорожнього руху України. Водій автомобіля «Renault» ОСОБА_15 діючи відповідно до вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України, мав технічну можливість запобігти зіткнення з мотоциклом «Yamaha». Водій мотоцикла «Yamaha» ОСОБА_17 діючи відповідно до вимог п. 12.9 (б) Правил дорожнього руху України, мав технічну можливість запобігти зіткнення з автомобілем «Renault». В діях водія автомобіля «Renault» ОСОБА_15 убачається невідповідність вимогам п.10.1 Правил дорожнього руху України, яка, з технічної точки зору, знаходиться в причинному зв'язку з виникненням події цієї пригоди. В діях водія мотоцикла «Yamaha» ОСОБА_17 убачається невідповідність вимогам п.12.9 (б) Правил дорожнього руху України, яка, з технічної точки зору, знаходиться в причинному зв'язку з виникненням події цієї пригоди (т.1 а.с. 203-208). Витрати на проведення експертизи 4290,00 грн (т. 1 а.с. 202).
Надаючи оцінку наданим та дослідженим у судовому засіданні доказам кримінального провадження, суд вважає, що вони є допустимими та належними так як в судовому засіданні не здобуто відомостей, що докази отриманні внаслідок істотного порушення прав та свобод людини і очевидним порушенням норм КПК України.
Частина друга статті 17 КПК визначає стандарт доказування «поза розумним сумнівом», який, з огляду на частину першу цієї статті, має бути усунутий шляхом доведення вини особи у порядку передбаченому КПК України, тобто виключно доказами, які відповідають вимогам ст. 85, 86 КПК України.
Стаття 94 КПК України закріплює стандарт «внутрішнього переконання», зміст якого зводиться до того, що суддя повинен вільно оцінювати докази на основі свого внутрішнього переконання, яке виникає не з вузької оцінки доказів наданих сторонами, а з оцінки їх з урахуванням всіх обставин кримінального провадження.
За змістом ст.8 Конституції України, в державі визначено принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу, а закони та інші нормативно-правові акти, приймаються на основі Конституції і повинні відповідати її змісту.
Згідно зі ст.62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку та встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. При цьому не можна покладати на обвинуваченого доведення своєї невинуватості, а всі сумніви щодо доведеності вини особи мають тлумачитись на користь останньої. Визнання особи винуватою у вчиненні злочину може мати місце лише за доведеності її вини. Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а також доказах одержаних незаконним шляхом.
Відповідно до ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винуватою за пред'явленим обвинуваченням.
Тобто, дотримуючись засад змагальності, та виконуючи свій професійний обов'язок, передбачений статтею 92 КПК, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред'явлено обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України», «Кобець проти України», «Ірландія проти Сполученого Королівства» та ін.).
Ретельно проаналізувавши усі надані сторонами кримінального провадження докази з точки зору доведеності ознак складу злочину, інкримінованого обвинуваченому, суд вважає, що сукупність встановлених під час судового розгляду обставин, виключає будь-яке інше розуміння подій, викладених в обвинувальному акті, і вказана версія обвинувачення не містить сумнівів в її обґрунтованості та не спростовується доводами сторони захисту.
У справі «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно зі статтею 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99; від 27 вересня 2001 р., пункт 30). Разом з тим, у рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява серія A № 303-A; від 9 грудня 1994 р.; пункт 29).
У іншому рішенні, зокрема, у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) зазначено, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року). На важливість дотримання судами вимоги щодо мотивованості (обґрунтованості) рішень йдеться також у ряді інших рішень ЄСПЛ (наприклад, «Богатова проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України» та ін.).
Отже, у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
Судом встановлено, що за висновком експертів Одеського НДЕКЦ МВС України від 18.10.2018 року № 1058-А дії водія автомобіля «Renault Master» ОСОБА_15 регламентувались вимогами п. 10.1 ПДР України. У відповідності до зазначених пунктів ПДР України, водій ОСОБА_15 повинен був перед зміною напрямку руху переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху. В даній дорожній обстановці водій автомобіля «Renault Master» ОСОБА_15 , виконуючи належим чином вимоги п. 10.1 ПДР України, мав технічну можливість запобігти зіткнення з мотоциклом «Yamaha», дії водія ОСОБА_15 не відповідали вимогам п. 10.1 ПДР України, і, з технічної точки зору, знаходилися в причинному зв'язку з виникненням аварійної обстановки та зіткненням з мотоциклом «Yamaha».
Таким чином в даній обстановці події ДТП на проїзній частині (вул. Маяцька в с. Великий Дальник Біляївського району Одеської області якій організований двосторонній рух по одній смузі руху в обох напрямках, напрями руху розділені вузькою суцільною лінією дорожньої розмітки. Ширина проїзної частини вул. Маяцька, по ходу руху збоку вул. Дальницька в напрямку вул. І. Липи: 3,6 м. Ширина смуги у зустрічному напрямку- 3,5 м. Видимість у напрямку вул.І. Липи близько 800м, видимість в напрямку вул. Дальницька 150 м.), при наявній достатній видимості, відсутності для водія автомобіля ОСОБА_15 перешкод в оглядовості, що давало йому можливість виявити мотоцикл, який рухався з перевищенням швидкості водієм мотоцикла, ОСОБА_17 , у якого була перевага в русі, дає підстави для висновку про те, що порушення вимог п. 10.1 ПДР водієм автомобіля ОСОБА_15 , спричинило аварійну обстановку та дану ДТП, і знаходиться у причинному зв'язку з наслідками. Так, згідно з п. 10.1 ПДР, у редакції чинній на час вчинення події, перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху. Відповідно до п.п. б п. 2.3 ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Як зазначено у висновку експертів Одеського НДЕКЦ МВС України від 18.10.2018 року № 1058-А швидкість мотоцикла «Yamaha» складала 125,5+/-15,0 км/год.(110,5…140,5 км/год.). Дії водія мотоцикла регламентувалися вимогами п. п. 12.9 б), 12.3 ПДР України. Водій ОСОБА_17 , виконуючи вимоги дорожнього знаку 3.29 «Обмеження максимальної швидкості», повинен не перевищувати максимальну швидкість руху 40 км/год. на даній ділянці дороги, а з моменту об'єктивної можливості виявити небезпеку для свого подальшого руху повинен був негайно вжити заходів щодо зменшення швидкості руху аж до зупинки транспортного засобу, або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди. В умовах даної пригоди водій мотоцикла «Yamaha» ОСОБА_17 , мав технічну можливість уникнути ДТП шляхом руху з допустимою швидкістю та своєчасним екстреним гальмуванням, тобто шляхом виконання вимог п.п. 12.9 б), 12.3 ПДР України. Дії водія ОСОБА_17 , не відповідали вимогам п.п. 12.9 б) ПДР України і, з технічної точки зору знаходяться в причинному зв'язку з настанням пригоди.
Таким чином в загальному, висновки експертів зводяться до того, що обидва водії мали можливість уникнути ДТП виконанням вимог ПДР, для водія автомобіля це п. 10.1 ПДР, для водія мотоцикла п.п. 12.9, 12.3 ПДР України, а не відповідність їх дій цим пунктам ПДР, з технічної точки зору, перебуває у причинному зв'язку з виникненням та настанням цієї ДТП.
Відповідно до п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», у випадках, коли передбачені ст. 286 КК суспільно небезпечні наслідки настали через порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту двома або більше водіями транспортних засобів, суди повинні з'ясовувати характер порушень, які допустив кожен із них, а також чи не було причиною порушення зазначених правил одним водієм їх недодержання іншим і чи мав перший можливість уникнути дорожньо-транспортної події та її наслідків. При цьому треба мати на увазі, що за певних умов виключається кримінальна відповідальність особи, яка порушила Правила дорожнього руху вимушено, через створення аварійної ситуації іншою особою, котра керувала транспортним засобом.
Оцінивши кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд дійшов висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_15 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.
Суд враховує роз'яснення Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 21.08.2019 у справі № 682/956/17.
Як зазначено Верховним Судом, диспозиція ст. 286 КК сформульована законодавцем як бланкетна, тому для встановлення ознак об'єктивної сторони складу злочину, передбаченого цією статтею, потрібно проаналізувати ті нормативно-правові акти, які унормовують правила безпеки руху й експлуатації транспорту, насамперед ПДР, для з'ясування, які саме порушення цих правил були допущені особою, котра керувала транспортним засобом у момент ДТП.
При цьому належить враховувати, що злочин, передбачений ст. 286 КК, є злочином із так званим матеріальним складом, і обов'язковою ознакою його об'єктивної сторони, що характеризує вчинене діяння (дію чи бездіяльність), є не будь-які з допущених особою порушень ПДР, а лише ті з них, які спричиняють (викликають, породжують) суспільно небезпечні наслідки, передбачені в частинах 1, 2 або 3 ст.286 КК, тобто тільки такі порушення ПДР, які є причиною настання цих наслідків і, отже, перебувають із ними у причинному зв'язку. Таким чином, об'єктивна сторона даного складу злочину включає такі обов'язкові елементи: діяння (дія або бездіяльність); обстановка; суспільно-небезпечні наслідки (середньої тяжкості тілесне ушкодження ч. 1, смерть потерпілого або тяжке тілесне ушкодженняч.2, загибель кількох осіб ч. 3); причинний зв'язок між суспільно небезпечним діянням та передбаченими законом суспільно небезпечними наслідками.
Діяння полягає в порушенні правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту. Воно може вчинятися шляхом дії або бездіяльності й полягати: 1) у вчиненні дій, заборонених правилами (наприклад, керування транспортним засобом у стані сп'яніння чи без посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії тощо); 2) у невиконанні дій, які особа може і зобов'язана вчинити відповідно до вимог правил безпеки руху й експлуатації транспорту (не зниження швидкості руху відповідно до дорожньої обстановки, недотримання безпечного інтервалу тощо).
Обстановка вчинення злочину характеризується тим, що діяння вчиняється та наслідки настають в обстановці дорожнього руху.
Причинний зв'язок між діянням і наслідками має місце тоді, коли порушення правил безпеки руху або експлуатації транспорту, допущене винуватою особою, неминуче зумовлює шкідливі наслідки, передбачені ст. 286 КК.
Під час розгляду кримінального провадження суд зобов'язаний виявити, встановити і вказати в мотивувальній частині вироку порушення ПДР, які мали місце під час конкретної ДТП, але водночас він повинен чітко зазначати у вироку, які саме з цих порушень були причиною настання наслідків, передбачених ст. 286 КК, тобто знаходилися у причинному зв'язку з ними, а які з цих порушень виконали лише функцію умов, що їм сприяли.
Тільки порушення ПДР, які містять у собі реальну можливість настання суспільно небезпечних наслідків і виступають безпосередньою причиною їх настання у кожному конкретному випадку ДТП, є обов'язковою ознакою об'єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст.286 КК.
Сторона захисту та обвинувачений наполягають на тому, що ДТП сталася через те, що водій мотоцикла ОСОБА_17 порушив вимоги ПДР, зокрема перевищив допустиму швидкість.
Факт перевищення водієм мотоцикла ОСОБА_17 швидкості, тобто порушення вимог п. 12.4 ПДР, підтверджений висновком експертів Одеського НДЕКЦ МВС України від 18.10.2018 року № 1058-А, які визначили, що швидкість мотоцикла становила 125,5+/-15,0 км/год.(110,5…140,5 км/год.). Однак, саме перевищення швидкості водієм мотоцикла, який в даній дорожній обстановці мав перевагу в русі, не спричинило б ДТП, не є обставиною, яка свідчить про невинуватість іншого водія.
Відповідно до п. 30 постанови Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №490/10025/17 провадження № 51-6116 км 19, порушення учасником дорожнього руху правил саме по собі не виключає винуватість іншого учасника руху, і створення небезпеки учасником дорожнього руху, яку водій був у стані виявити, не звільняє того від обов'язку вжити заходи, необхідні для уникнення або зменшення шкідливих наслідків від створеної небезпеки. В п. 31-35 цієї постанови Верховний Суд зазначає, що правило 1.4 ПДР, яке передбачає, що «кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила», воно не означає, що водій вправі ігнорувати дійсну дорожню обстановку, яка склалася на момент прийняття ним рішення, у тому числі й небезпеку, що виникла внаслідок порушення ПДР іншим учасником. Воно означає, що водій може розраховувати на те, що певний вид небезпеки не виникне внаслідок того, що всі учасники дорожнього руху дотримуються правил. За певних обставин це може позначитися на здатності водія своєчасно виявити небезпеку та відреагувати на неї, а, відповідно, за певних обставин зняти з нього відповідальність за наслідки ДТП. Однак це не означає, що у разі, коли водій на момент, коли йому дозволено розпочати рух, виявляє на смузі свого руху перешкоду, наприклад, пішохода або автомобіль, що не встиг закінчити маневр, зелене світло або знак пріоритету дає йому право не звертати уваги на це і продовжувати рух, ігноруючи перешкоду. Таким чином, основним чинником, який визначає відповідальність водія у разі створення небезпеки під час дорожнього руху, залишається його можливість вчасно виявити цю небезпеку і здійснити відповідні заходи для її уникнення чи зменшення. Причина, через яку створена небезпека для руху, не має значення, якщо встановлено, що водій мав можливість її вчасно виявити.
Отже, водій ОСОБА_15 мав діяти виходячи з дорожньої обстановки, що склалася на момент здійснення маневру, з дотриманням п. 10.1 ПДР України, щоб не створити перешкод для учасників руху, що мають перевагу та не створювати аварійну обстановку.
Обвинувачений ОСОБА_15 зазначає, що не бачив мотоцикліста оскільки він рухався з великою швидкістю. Згідно з п.п. б п. 2.3 ПДР для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний, серед іншого бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну. Вибір способу поведінки, яка дозволить виконати ці вимоги, залишаються на розсуд водія, який має взяти до уваги багато факторів, що залежать як від дорожньої обстановки, так і від технічних характеристик автомобіля, яким він керує. За встановлених фактичних обставин справи обвинувачений ОСОБА_15 мав діяти таким чином, щоб не створити перешкод учасникам руху, які мають перевагу, і зосередитися на головному факторі, який він мав врахувати перед здійсненням маневру: на розташуванні, швидкості та інших важливих факторах руху транспортних засобів, що мають перевагу, аби переконатися, що актуальна дорожня обстановка дозволяє безпечно здійснити маневр.
При цьому з досліджених судом доказів, показань свідків, відеозаписів з камер спостереження, протоколу огляду місця події, встановлено, що частина дороги, на якій сталася ДТП є прямою, будь-яких перешкод в оглядовості у водія автомобіля не було.
За встановлених обставин, з урахуванням наведених доказів, які узгоджуються між собою, є належними та допустимими, суд вважає доведеним, поза розумним сумнівом, скоєння обвинуваченим ОСОБА_15 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами (частина 2статті 50 КК України).
При призначенні обвинуваченому покарання, відповідно до вимог статті 65 КК України, суд ураховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
ОСОБА_15 вчинив злочин, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься тяжких злочинів.
Обставини, що відповідно до ст. 66 КК України пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_15 суд відносить те, що обвинувачений, розкаявся у скоєному, добровільно відшкодував завдану шкоду.
Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_15 не встановлено.
Згідно висновку досудової доповіді складеної органами пробації, зазначено, що беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого ОСОБА_15 , його спосіб життя, історію правопорушень, а також низьку ймовірність вчинення повторного правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_15 можливе без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк.
З урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, обставин вчинення злочину, який є необережним, дані про особу обвинуваченого, який перебуває на диспансерному обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, раніше не судимий, має на утриманні неповнолітніх дітей, батьків інвалідів, стан його здоров'я, висновок органу пробації відповідно до якого виправлення без позбавлення та обмеження волі можливе, повне відшкодування заявленої шкоди потерпілим шляхом зарахування коштів на рахунки ТУ ДСА у загальній сумі 663370 грн., позицію представника потерпілих щодо призначення обвинуваченому покарання, суд призначає покарання у межах, встановлених санкцією ч.2 ст.286 КК України, у виді позбавлення волі.
Згідно до п.п. 20, 21 Постанови Пленуму Верховного суду України №14 від 23 грудня 2005 р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при призначенні покарання за ст. 286 КК України суди мають ураховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію транспортних засобів, тощо), а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного. У кожному випадку призначення покарання за частинами 1, 2 ст. 286 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами.
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому додаткового покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст.286 КК України у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд враховує грубе порушення ОСОБА_15 вимог ПДР, яке полягало в тому, що обвинувачений знехтував вимогами п.п. 2.3 б), п. 10.1 ПДР, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою та вчасно не реагував відповідним чином на її зміну, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, виконуючи виїзд на проїзну частину із узбіччя не надав дорогу транспортному засобу мотоциклу «Yamaha» під керуванням ОСОБА_17 , який рухався у попутному напрямку, прямолінійно, по правій смузі проїзної частини та допустив зіткнення з останнім, внаслідок чого потерпілий отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких він загинув на місці пригоди та вважає за необхідне застосувати додаткове покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами.
Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку про можливість та доцільність виправлення та перевиховання обвинуваченого, без ізоляції від суспільства і досягне мети при призначенні йому покарання у виді позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК звільнивши його від відбування покарання з випробуванням із покладенням на нього обов'язків, передбачених ст.76 КК України.
Потерпілі ОСОБА_18 , ОСОБА_19 звернулися до суду з цивільний позовом до ОСОБА_15 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Позов обґрунтований тим, що вони є близькими родичами, а саме матір'ю та сестрою ОСОБА_17 , який внаслідок ДТП отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких він загинув на місці пригоди. Потерпілі зазнали душевних, моральних страждань, що призвело до погіршення їх психологічного здоров'я. У зв'язку зі смертю близької людини їхня сім'я знаходиться у стані відчаю, постійно перебувають у пригніченому стані, усвідомлюючи з кожним днем все більше ту обставину, що втратили ОСОБА_17 назавжди і думки про це викликають сильні душевні страждання. Моральні страждання позивачі оцінили (потерпілі) оцінили у 500 000,00 (п'ятсот тисяч) грн.. Враховуючи це просять, стягнути з обвинуваченого ОСОБА_15 у рахунок відшкодування їм моральної шкоди, завданої вчиненням злочину 500 000,00 (п'ятсот тисяч) грн. з яких на користь ОСОБА_18 - 350 000,00 (триста п'ятдесят тисяч) грн. та на користь ОСОБА_19 - 150 000,00 (сто п'ятдесят тисяч) грн.
Також потерпілі понесли витрати на поховання сина (брата) у сумі 163 370,00 грн (матеріальна шкода), що підтверджується квитанціями. В зв'язку з чим просять стягнути з обвинуваченого ОСОБА_15 у рахунок відшкодування їм матеріальної шкоди, завданої вчиненням злочину на користь ОСОБА_18 та ОСОБА_19 в рівних частинах грошову суму в розмірі 163 370 ,00 (сто шістдесят три тисячі триста сімдесят) грн.
Згідно зі ст.1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати.
Враховуючи вказане, позов в цій частині підлягає задоволенню, а з обвинуваченого ОСОБА_15 на користь потерпілих ОСОБА_18 та ОСОБА_19 підлягає стягненню документально підтверджені витрати на ритуальні послуги: у розмірі 13000 грн. відповідно до копії прибуткового касового ордера від 06.07.2018 року, у розмірі 34090,00 грн. відповідно до копії рахунку - фактури б/н від 05.07.2018 року, витрати на поховання у розмірі 48630,00 грн. відповідно до рахунку № ГР-000000791 від 06.07.2018 року, витрати на спорудження пам'ятника в розмірі 67650,00 грн., у загальній сумі 163 370,00 грн.
Згідно зі ст. 23 ЦК України, моральна шкода, серед іншого, полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, відповідно до п. 9 ППВСУ № 4 від 31.03.95 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру й обсягу заподіяних позивачеві моральних чи фізичних страждань, наявності інших негативних наслідків, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених зміну його життєвих стосунках.
Відповідно до ч.2 ст.127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Згідно зі ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
У відповідності до ч.1 ст.1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
Обвинуваченим ОСОБА_15 було внесено в повній мірі, а саме у сумі 663 370,00 грн на рахунок ТУ ДСА, що являється фактичним визнанням позову обвинуваченим.
Згідно з ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Учасниками справи відповідно до ч. 1 ст. 42 ЦПК України є сторони та треті особи. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд (ч. 4 ст. 206 ЦПК України). Отже, визнання позову відповідачем може бути підставою для задоволення позову за сукупності умов: 1) визнання усіма учасниками справи обставин, що мають значення для вирішення спору та не підлягають доказуванню відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України; 2) відсутності в суду обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин; 3) якщо таке визнання відповідачем позову не суперечить закону та/або не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб. Суд не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи. До зазначеного висновку дійшов Касаційний цивільний суд у постанові від 25.05.2022 року № 675/2136/19.
Суд вважає доведеним завдання потерпілим моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, зміні звичного способу життя, відчуття негативних емоцій та почуттів внаслідок втрати близької людини. Сума, в яку потерпілі оцінюють завдану їм моральну шкоду, відповідає вимогам розумності і справедливості, тому позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди підлягають задоволенню в обсязі, заявленому потерпілими.
Враховуючи зазначені норми ЦК України, суд дійшов висновку про задоволення заявлених потерпілими позовних вимог у повному обсязі, стягнувши з обвинуваченого на користь потерпілих майнову шкоду в рівних частинах і моральну на користь ОСОБА_37 у розмірі 350000 грн та на користь ОСОБА_19 у розмірі 150000 грн.
Враховуючи обрану міру покарання та поведінку обвинуваченого під час розгляду справи, думку прокурора, суд приходить до висновку про відсутність підстав обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу.
Судові витрати на проведення експертиз у розмірі 8580,00 грн., відповідно до вимог ст. 124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.
Судом встановлено, що Ухвалою слідчого судді Київського районного суду міста Одеси від 25.10.2018 року відносно ОСОБА_15 був застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою (т.1 а.с. 218).
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 02.08.2022 року скасовано ухвалу слідчого судді Київського районного суду міста Одеси від 25.10.2018 року, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_15 , та застосовано до ОСОБА_15 ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді домашнього арешту строком на два місяці до 23.12.2018 року включно (т.1 а.с. 219-222).
Однак, оскільки після 23.12.2018 застосований відносно ОСОБА_15 запобіжний захід у виді домашнього арешту не продовжувався, суд вважає його таким, що припинив свою дію, а отже на теперішній час будь-які запобіжні заходи відносно обвинуваченого не застосовані.
Питання про речові докази суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Також підлягає скасування арешт накладений в порядку забезпечення цивільного позову.
Керуючись ст.ст. 100, 124, 128, 174, 371-373, 374 КПК України, суд,-
ОСОБА_15 ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у вигляді 5 (п'ять) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
На підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування основного покарання ОСОБА_15 ІНФОРМАЦІЯ_1 з випробуванням на 2 (два) роки.
Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_15 ІНФОРМАЦІЯ_1 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Початок іспитового строку відраховувати з 28.10.2025 року.
Запобіжний захід ОСОБА_15 до набрання вироком чинності не обирати.
Цивільний позов ОСОБА_19 , ОСОБА_18 до ОСОБА_15 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином - задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_15 ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_18 на відшкодування моральної шкоди - 350000 гривень та на відшкодування матеріальної шкоди - 81685 грн., перерахувавши вказану суму грошових коштів на її користь із депозитного рахунку ТУ ДСА в Одеської області, що були внесені 22.03.2024 року, 27.03.2025 року, 01.04.2025 року, в якості відшкодування шкоди потерпілим по справі №496/4694/18.
Стягнути з ОСОБА_15 ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_19 на відшкодування моральної шкоди - 150000 гривень та на відшкодування матеріальної шкоди - 81685 грн., перерахувавши вказану суму грошових коштів на її користь із депозитного рахунку ТУ ДСА в Одеської області, що були внесені 22.03.2024 року, 27.03.2025 року, 01.04.2025 року, в якості відшкодування шкоди потерпілим по справі №496/4694/18.
Речові докази по справі: мотоцикл «Yamahа», реєстраційний номер Ontario AD 30020; автомобіль марки «Renault Master» реєстраційний номер НОМЕР_1 - повернути власникам за належністю; диск DVD-R «Kaktuz» 4.7 GB 8-16x із відеозаписом - залишити в матеріалах кримінального провадження.
Арешти накладені ухвалами слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 25.07.2018 року по справі № 522/11859/18 (провадження № 1-кс/522/12308/18), від 27.07.2018 року по справі № 522/11859/18 (провадження № 1-кс/522/12306/18) та ухвалою суду про призначення справи до судового розгляду від 26.12.2018 року - скасувати.
Стягнути з ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави витрати по справі у сумі 8580 грн. за проведення експертиз.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту проголошення вироку.
Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.
Відповідно до ч. 15 ст. 615 КПК України суд обмежився проголошенням резолютивної частини вироку з врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.
Суддя ОСОБА_1