Про продовження строку тримання під вартою
Справа № 495/969/24
Номер провадження 1-кп/495/207/2025
28 жовтня 2025 рокум. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючого одноособово - судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора Білгород-Дністровської окружної прокуратури ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 )
захисника обвинуваченого ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Білгород-Дністровський обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12023162240001148, внесеному 22.09.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за обвинуваченням громадянина Республіки Молдова ОСОБА_7 , за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 305, ч. 3 ст. 307 КК України,-
У провадженні Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 ), обвинуваченого у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч.3 ст. 305, ч.3 ст. 307 КК України.
28 жовтня 2025 року до суду надійшло клопотання прокурора Білгород-Дністровської окружної прокуратури ОСОБА_8 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 ).
В обґрунтування вищеописаного клопотання прокурор Білгород-Дністровської окружної прокуратури зазначає, що громадянин Республіки Молдови ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 ) обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, - незаконне придбання, зберігання, перевезення з метою збуту особливо небезпечних психотропних речовин, якщо предметом таких дій були психотропні речовини в особливо великих розмірах, а також у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 305 КК України, - закінчений замах на контрабанду особливо небезпечних психотропних речовин, тобто їх переміщення через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, якщо предметом контрабанди були психотропні речовини в особливо великих розмірах.
За вчинення вказаних злочинів КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна.
Ці обставини вказують на необхідність вжиття заходів, направлених на забезпечення подальшого виконання обвинуваченим процесуальних обов?язків та необхідності застосування до нього з цією метою запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки вбачається ряд ризиків, які дають підстави вважати, що обвинувачений, перебуваючи на волі зможе:
1.Переховуватися від суду. Цей ризик обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 є громадянином Республіки Молдова, в Україні не мав постійного місця мешкання та не має міцних соціальних зв'язків, роботи, легального джерела доходу.
2.Незаконно впливати на свідків, оскільки судовий розгляд по суті ще не розпочався та свідки у провадженні в суді для безпосереднього сприйняття судом не допитувались.
3.Продовжити кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується, або вчинити інше кримінальне правопорушення. Даний ризик обумовлений тим, що ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 ) прибув в Україну з метою придбання особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено - PVP, в особливо великих розмірах, з метою її незаконного переміщення через митний кордон України з приховуванням від митного контролю до Республіки Молдови і незаконного збуту на території Республіки Молдови. Крім того, відповідно до наявної у органів прокуратури та слідства інформації від Відділу міжнародного поліцейського співробітництва ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 ) розшукується компетентними органами Республіки Молдова за вчинення аналогічного злочину (копія листа надається).
Вказані ризики неодноразово перевірялись судом, у тому числі апеляційної інстанції, та були визнані істотними.
Наразі вони не зменшилися та не відпали. Строк дії попередньої ухвали суду завершується у зв?язку з чим виникла необхідність у продовженні запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_7 ще на 60 діб, у зв'язку із чим вважає, що наявні підстави для продовження строку тримання під вартою.
У судовому засіданні прокурор Білгород-Дністровської окружної прокуратури клопотання підтримала в повному обсязі та просила його задовольнити.
Обвинувачений ОСОБА_4 залишив питання без коментарів.
Захисник обвинуваченого залишив вирішення клопотання на розсуд суду.
Заслухавши думку учасників судового провадження, вивчивши обвинувальний акт, суд дійшов наступного висновку.
Вирішуючи питання про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує вимоги ст. 29 Конституції України, ст. 9 Загальної Декларації прав людини, ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст.12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.
Виходячи з положень розділу ІІ КПК України, зокрема ст. 131, 176 вказаного Кодексу, запобіжні заходи, у тому числі тримання під вартою, є одними з видів заходів забезпечення кримінального провадження.
Згідно ч. 1 ст. 333 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннями розділу ІІ цього Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Відповідно до ч. 4 ст. 199 КПК України, розгляд клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою здійснюється згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Частиною п'ятою ст. 199 КПК України передбачено, що слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Таким чином, підставою для продовження тримання особи під вартою є, зокрема, встановлення, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Згідно ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Згідно з ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Згідно практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості переважають над принципом поваги до особистої свободи.
У рішенні від 26.01.1993 у справі «W. проти Швейцарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що тривале тримання під вартою може виявитись виправданим лише за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Тому під час вирішення питання про продовження ОСОБА_9 строку тримання під вартою, суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених п.п. 1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Так, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 305, ч. 3 ст. 307 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України класифікуються як особливо тяжкі злочини.
Отже, очікування можливого суворого вироку має значення при констатації наявності ризику переховування від суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», у якому зазначено, що суворість передбаченого покаранняє суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування обвинуваченого від суду. У рішенні Європейського суду з прав людини «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти.
Ризик втечі також є високим та не змінився з моменту обрання відповідного запобіжного заходу, з огляду на те, що ОСОБА_4 є громадянином Республіки Молдова, в Україні не має постійного місця проживання, міцних соціальних зв'язків, роботи та легального джерела доходу. За даними поліцейського співробітництва ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 розшукується компетентними органами Республіки Молдова за вчинення аналогічного злочину.
Суд також приймає до уваги аргументи прокурора щодо наявності ризику незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному правопорушенні, оскільки свідки у даному провадженні в суді не допитувались, у ході ознайомлення з матеріалами кримінального провадження обвинуваченому стали відомі протоколи допиту свідків, з яких він дізнався зміст їх показань та особисті дані.
Водночас, ч. 4 ст. 95 КПК встановлено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу.
За таких обставин ризик впливу на свідків продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується ОСОБА_4 обумовлюється тим, що обвинувачений прибув в Україну з метою придбання особливо небезпечної психотропної речовини - PVP, обіг якої заборонено в особливо великих розмірах, з метою її незаконного переміщення через митний кордон України і незаконного збуту на території Республіки Молдова.
Таким чином, судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що необхідність у раніше обраному обвинуваченому запобіжному заході у виді тримання під вартою наразі відпала.
На підставі викладеного та враховуючи наявність обвинувачення, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, враховуючи його вік та стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків, відсутність у обвинуваченого постійного місця проживання на території України, а також те, що на даний час по кримінальному провадженню не допитані обвинувачений та свідки, суд дійшов висновку про те, що обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, що унеможливлює запобігання ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 194, 331, 369-372, 392-395 КПК України, суд -
Задовольнити клопотання прокурора Білгород-Дністровської окружної прокуратури ОСОБА_10 щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 ).
Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Ізмаїльській слідчій ізолятор» на строк, що не перевищує 60 діб, який діє по 26 грудня 2025 року включно.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Ухвала складена та проголошена 28 жовтня 2025 року.
Суддя