Справа № 495/9938/19
Номер провадження 1-кп/495/151/2025
28 жовтня 2025 рокум. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білгород-Дністровський обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України,
Органами досудового розслідування ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що 10.06.2019 16 годині 30 хвилин, знаходячись в магазині «Простір», розташованому ТЦ «Рута», по вулиці Московська, 16, міста Білгород-Дністровський, Одеської області, будучи особою яка раніше вчиняла майнові злочини, реалізовуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, повторно, протиправно, з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи і бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, користуючись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, таємно викрав майно, що належить ТОВ «Стіль-Д», а саме:
1. Парфумерна вода для жінок «Via Vatage» Bellain Paris, об'ємом 100 мл., вартістю 350 гривень;
2. Парфумерна вода для жінок «Via Vatage», об'ємом 100 мл., вартістю 350 гривень;
3. Парфумерна вода для жінок «J'astly», об'ємам 75 мл., вартістю 201 гривня 33 копійки за 1 шт., кількістю 2 шт. на суму - 402 гривні 66 копійок.
Усього сукупною вартістю 1104 гривні 66 копійок.
Заволодівши викраденим, та пройшовши касу, ОСОБА_4 , пішов з магазину, вважаючи виконаними всі дії направлені на таємне викрадення чужого майна. Але розпорядитися викраденим не зміг, від незалежних від нього причин, оскільки був затриманий після виходу з магазину та при ньому виявлене викрадене ним в магазину майно.
Органом досудового розслідування дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, як закінчений замах на таємне викрадення чужого майна, вчинена повторно.
Від прокурора Білгород-Дністровської окружної прокуратури ОСОБА_3 до суду надійшло клопотання, яким прокурор просив провадження у кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_4 закрити у зав'язку з втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Від захисника ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 надійшло клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності в порядку п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України через втрату чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник - адвокат ОСОБА_5 підтримали вказане клопотання про закриття кримінального провадження у зв'язку з втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 не заперечував проти закриття кримінального провадження.
Заслухавши клопотання та думку учасників судового провадження, суд дійшов до наступних висновків.
Положеннями ч. 1 ст. 3 КК України встановлено, що законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. При цьому зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (ч. 6 ст. 3 КК України).
Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Зазначені норми Основного Закону України також знайшли своє відображення і в ч. 1 ст. 5 КК України, згідно з якою закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
09 серпня 2024 року набув чинності Закон України від 18 липня 2024 року № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» (далі Закон № 3886-IX), яким було внесено зміни до ст. 51 КУпАП (Дрібне викрадення чужого майна).
Положеннями ч. 1 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) передбачено відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Частиною другою статті 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) встановлено, що відповідальність за вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 51 КУпАП настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З огляду на зазначене аналіз указаних норм закону свідчить про те, що кримінальна відповідальність настає у випадку, якщо розмір такого майна перевищує розмір, установлений ст. 51 КУпАП, а саме 2 (два) неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.
Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 22.08.2024 у справі № 567/507/23 (провадження №51-7110 км 23) щодо набуття чинності змін до законодавства України в частині визначення розміру вартості викраденого майна, за яке передбачено адміністративну відповідальність, що, як наслідок, впливає на розмір матеріальної шкоди, у разі заподіяння якої настає кримінальна відповідальність.
Крім того, згідно правової позиції Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, розглянувши справу № 278/1566/21 зробила висновок щодо декриміналізації викрадення чужого майна шляхом крадіжки. Так, Закон України від 18 липня 2024 року № 3886/ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», у якому внесені зміни до ст. 51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст. 5 КК України для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальними правопорушеннями, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 51 КУпАП. Зміни, внесені Законом № 3886ІХ, мають зворотню дію в часі. В ході з'ясування, чи перевищує вартість викраденого майна розмір, визначений ст. 51 КУпАП, має братися до уваги розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, установлений на час вчинення правопорушення, з урахуванням положень п. 5 підрозділ 1 розділ ХХ та підпункту 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділ ІV Податкового кодексу України. Питання, що виникають у кримінальних провадженнях у зв'язку з набуттям чинності Законом № 3886-ІХ вирішується судами за правилами, передбаченими для випадків, коли втратив чинності закон, яким установлювалася кримінальна протиправність діяння.
Згідно з ч. 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн., крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року.
Як вбачається з формулювання обвинувачення, інкриміноване обвинуваченому ОСОБА_4 кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України, вчинене 10.06.2019 та вартість майнової шкоди на момент вчинення правопорушення становить 1 104,66 грн.
Згідно з ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» з 1 січня 2019 року прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлений у розмірі 1853 гривні.
Отже, сума соціальної пільги, встановлена законом на 01 січня 2019 року, становить 926,50 грн. (18 53 грн. : 50 % = 926,50 грн.).
З огляду на зміст положень Податкового кодексу України та Закону № 3886-IX, на момент вчинення обвинуваченим ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України, розмір вартості викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за статтею 185 КК України, становила 1853,00 грн. (926,50 х 2 = 1853), а сукупна вартість викраденого обвинуваченим майна, була меншою за вказаний розмір, а саме: 1104,66 грн..
Пунктом 4-1 частини першої статті 284 КПК України визначено, що кримінальне провадження закривається в разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого не застосовувався.
Що стосується судових витрат у кримінальному провадженні, суд зазначає, що згідно ст. 118 КПК України процесуальні витрати складаються із: 1) витрат на правову допомогу; 2) витрат, пов'язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження; 3) витрат, пов'язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів; 4) витрат, пов'язаних із зберіганням і пересиланням речей і документів.
При цьому, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати, а на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. Суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою (ч. 1 ст. 124, ч. 1 ст. 126, п. 13 ч. 1 ст. 368, ч. 4 ст. 374 КПК України).
Разом з тим, кримінальним процесуальним законом прямо не передбачено стягнення процесуальних витрат з особи, кримінальне провадження щодо якої закривається на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку із втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння. При цьому, закриття кримінального провадження з даної підстави є безумовним, оскільки приводом для нього є саме втрата чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Враховуючи викладене, а також положення ч. 2 ст. 122, ст. 124 КПК України, суд дійшов висновку, що процесуальні витрати на залучення експерта слід компенсувати за рахунок коштів Державного бюджету України.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 11.06.2019 на парфумерну воду Via Vatage Bella in Paris 100 мл. - 1 шт., парфумерну воду Via Vatage Signorina 100 мл. - 1 шт., парфумерну воду Аромат J'astly 70 мл. - 2 шт. - слід скасувати, оскільки в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.
Питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Враховуючи викладене та керуючись статтями п. 4-1 ч. 1 ст. 284, 392 КПК України, суд
Закрити кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019160240001260 від 11.06.2019 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку з втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку з втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Копію ухвали направити до Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області для вирішення питання про притягнення ОСОБА_4 до адміністративній відповідальності.
Процесуальні витрати на залучення експерта в розмірі 1570,00 грн. компенсувати за рахунок коштів Державного бюджету України.
Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 11.06.2019 (справа № 495/4888/19 номер провадження 1-кс/495/2911/2019).
Речові докази, що знаходяться на відповідальному зберіганні у представника потерпілого ОСОБА_6 , повернути власнику ТОВ «Стиль-Д».
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області протягом семи днів з дня її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Повний текст ухвали складено та проголошено 28.10.2025 о 16:50 годині.
Суддя ОСОБА_7