Номер провадження: 22-ц/813/252/25
Справа № 500/3342/16-ц
Головуючий у першій інстанції Жигулін С. М.
Доповідач Вадовська Л. М.
27.10.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого (судді-доповідача) - Вадовської Л.М.,
суддів - Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М.,
за участю секретаря - Венжик Л.С.,
переглянувши справу №500/3342/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб Ізмаїльської міської ради, Виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради, Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном, знесення самочинного будівництва за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Ізмаїльського міського суду Одеської області від 09 лютого 2022 року у складі судді Жигуліна С.М., -
Позивач ОСОБА_1 , звернувшись 16 червня 2016 року до суду з вищеназваним позовом, вказала, що з 2000 року є власником житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 201 кв.м. Відповідач ОСОБА_2 з 2009 року є власником 29/60 часток житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідач ОСОБА_2 зніс господарські будівлі та на їх місці почав зводити нові, вийшовши за межі знесених будівель. Будівлі, що будуються, розташовані впритул до бетонного паркану, що розмежовує земельні ділянки. Позивач зазначила, що як суміжний землекористувач не надавала згоди на будівництво будівель впритул до огорожі. Крім того, проектно-дозвільні документи на будівництво у ОСОБА_2 відсутні.
Вважаючи будівництво самочинним, позивач ОСОБА_1 просила:
зобов'язати відповідача не чинити їй перешкод у користуванні житловим будинком, господарськими будівлями і спорудами та земельною ділянкою, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ;
усунути перешкоди з боку відповідача у користуванні майном шляхом надання їй вільного доступу до майна, а саме надвірної споруди бетонного паркану з боку земельної ділянки по АДРЕСА_2 ; шляхом зобов'язання відповідача знести самочинно зведені нежитлові будівлі за адресою: АДРЕСА_2 ;
стягнути судові витрати (т.1 а.с.2-3).
Ухвалою судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 13 липня 2016 року відкрито провадження у справі (т.1 а.с.39).
Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав, зазначивши, що є єдиним власником домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , а не його частки. Позивач не довела наявність з його боку перешкод у користуванні належним позивачу майном та земельною ділянкою. Доводи про вільний доступ до паркану безпідставні, так як сарай літ. «В» (рік побудови 1925) за адресою: АДРЕСА_2 був побудований впритул до паркану позивача і позивач ніколи не мала доступу до цієї частини паркану. За таких обставин, права позивача на користування парканом не порушував. Щодо вимоги про знесення нежитлових будівель, то знесення за положеннями частини 7 статті 376 ЦК України допускається при неможливості перебудови. Наявність передбачених нормами діючого законодавства умов для знесення його будівель позивачем не доведено (т.1 а.с.56-57).
Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 04 травня 2017 року призначено судову будівельно-технічну експертизу (т.1 а.с.97).
22 вересня 2017 року ПП «Відкриття» надано Висновок судової будівельно-технічної експертизи №32 від 20 вересня 2017 року (т.1 а.с.139-154).
03 квітня 2018 року позивач ОСОБА_1 уточнила вимоги та просила:
зобов'язати відповідача не чинити ОСОБА_1 перешкоди у користуванні житловим будинком, господарськими будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом надання їй вільного доступу до паркану на межі земельних ділянок по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3 з боку ділянки по АДРЕСА_3 ; та шляхом знесення незакінченого будівництвом самовільно зведеного об'єкта, розташованого на земельній ділянці по АДРЕСА_3 (т.1 а.с.180-181).
Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 22 квітня 2019 року призначено додаткову судову будівельно-технічну експертизу (т.1 а.с.204).
10 липня 2019 року ПП «Відкриття» надано Висновок додаткової судової будівельно-технічної експертизи №80 від 10 липня 2019 року (т.1 а.с.209-217).
Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 09 лютого 2022 року позов задоволено частково; зобов'язано ОСОБА_2 не перешкоджати ОСОБА_1 у користуванні житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом знесення незакінченого будівництва на місці демонтованої літньої кухні літ. «Б» з навісом літ. «б» і сараю літ. «В» з навісом літ. «в» на земельній ділянці АДРЕСА_3 ; у задоволенні позовних вимог в частині надання вільного доступу до цегляного паркану, розташованого на межі суміжних земельних ділянок з боку ділянки по АДРЕСА_3 відмовлено; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 11551,00 грн. (т.2 а.с.50-52).
Висновок суду мотивовано тим, що з урахуванням терміну розгляду справи відповідачем не здійснено дій, які надають можливість у порядку, визначеному п.6.1.41 ДБН Б.2.2-12:2018 «Планування, забудова територій» відносно домоволодіння по АДРЕСА_1 щодо відстані від найбільш виступаючої конструкції стіни будинку до межі із суміжною земельною ділянкою не менш ніж 1 м, забезпечення виконання необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть попаданню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок, та вимог п.15.2.2 ДБН Б.2.2-12:2018 «Планування, забудов територій» щодо протипожежної відстані між житловими будинками не менше ніж 8 м. Експертні висновки не спростовані, збільшені розміри будівель у порівнянні з тими, що були знесені, не надають можливості повернути до первісного стану, з урахуванням чого визначені обставини у своїй сукупності є підставою для задоволення вимог щодо зносу незакінченого будівництвом самочинно збудованого об'єкта на земельній ділянці АДРЕСА_3 . Вимоги про надання вільного доступу до паркану є необґрунтованими, позивач має безперешкодний доступ до паркану з боку ділянки по АДРЕСА_4 . Земельна ділянка по АДРЕСА_3 позивачеві не належить, земельний сервітут щодо вказаних вимог між сторонами не укладений.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 29 червня 2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 на рішення суду.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині вимог, що задоволені, та в частині судових витрат і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні цих вимог (т.2 а.с.56-60).
За змістом вимог апеляційної скарги незаконність і необґрунтованість рішення з підстав неправильного застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права полягає у наступному. Докази порушеного права відсутні. Положеннями норм ДБН передбачено, що відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступаючої конструкції стіни треба приймати не менше 1,0 м для догляду за будівлями і здійснення поточного ремонту. Тобто, вказана відстань до межі сусідньої ділянки встановлена з метою надання власнику будівлі (в даному випадку відповідачу ОСОБА_2 ) права доглядати за своїми будівлями і здійснювати їх поточний ремонт, а відсутність вказаної відстані лише обмежує права відповідача щодо здійснення поточного ремонту цієї будівлі, і жодним чином не порушує прав суміжного землекористувача (в даному випадку позивача ОСОБА_1 ). У дослідницькій частині експертного висновку вказано, що вже існувала стіна сараю літ. «В», яка була лише зміцнена відповідачем у бік своєї земельної ділянки. Таким чином, жодних порушень прав позивача відносно стану, який існував раніше, відповідач не допустив. Освітлення земельної ділянки ОСОБА_1 залежить від щільності існуючої забудови, що склалася, наявності зелених насаджень на вільній від забудови земельній ділянці позивача, а також наявності суцільних огорож, якими іноді є будівлі суміжних користувачів. Отже, освітленість земельної ділянки позивача не залежить від дій відповідача. На місці зруйнованих сараїв не здійснюється будівництво саме житлового будинку, тому немає жодних підстав стверджувати про порушення відповідачем протипожежної відстані. Будівництво здійснюється на місці вже існуючих раніше будівель зі збереженням тієї ж самої відстані, яка існувала раніше від будинку ОСОБА_1 . Проведеними у справі експертизами не встановлено негативного впливу будівництва відповідача на майно позивача. Суд не визначив, які саме права позивача, як власника суміжного домоволодіння, порушені відповідачем. Крім того, позивачем порушено вибір способу захисту права. Висновком Додаткової судової будівельно-технічної експертизи №80 від 10 липня 2019 року встановлена можливість виконати роботи по приведенню об'єкта до попереднього стану, суд незаконно застосував крайній захід впливу до забудовника, а саме знесення. Суд задовольнив позовні вимоги частково, проте у порушення правил пропорційності розподілу поклав судові витрати в повному обсязі на відповідача.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 заперечення щодо змісту і вимог апеляційної скарги обґрунтовує наступним. Відповідач самочинним будівництвом порушив право власника житлового будинку на володіння, користування та розпорядження майном. Незакінчений будівництвом об'єкт у великих розмірах, який не відповідає будівельним нормам ДБН та нормам протипожежної відстані, створює загрозу руйнування власності позивача, а саме надвірної споруди - стіни, яка є межею між суміжними земельними ділянками, та створює загрозу пожежної небезпеки для житлового будинку позивача. Межа у вигляді стіни між суміжними земельними ділянками збудована задовго до придбання відповідачем житлового будинку. Нову будівлю відповідач будує впритул до стіни (забору), висота будівлі вже складає 3,47 м. Відстань не менш 1 м необхідна не тільки для відповідача для обслуговування його будівлі, а й для позивача для обслуговування стіни (забору) між суміжними ділянками. Самочинна нова будівля має нові фундаменти, цегляні стіни та колони, залізобетонний пояс висотою 3,47 м. Старі будівлі (сарай та літня кухня) мали пісочний фундамент та саманні (глинобитні) стіни висотою 2,80 м. Самочинна будівля будується на новому фундаменті з новими стінами та колонами під залізобетонним поясом, остаточна висота закінченого будівництва з дахом не відома. Доводи про те, що протипожежні відстані передбачені тільки для житлових будинків не відповідає дійсності, ДБН визначає протипожежні розриви як між будинками, так і між окремо розташованими господарськими будівлями. Спосіб захисту порушеного права обрано правильно. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Судом вмотивовано висновок про задоволення вимог про усунення перешкод шляхом знесення самочинного будівництва тим, що будівництво є самочинним, переобладнання неможливе (т.2 а.с.97-99).
Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч.1 ст.15 ЦК України).
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст.16 ЦК України).
Способи захисту цивільних прав та інтересів передбачені частиною 2 статті 16 ЦК України.
У розумінні даних норм права правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Позивач ОСОБА_1 порушення свого права користування житловим будинком, господарськими будівлями і спорудами та земельною ділянкою, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , обґрунтовує здійсненням відповідачем ОСОБА_2 самочинного будівництва господарських будівель за адресою: АДРЕСА_2 . Спосіб захисту порушеного права позивач ОСОБА_1 визначила як зобов'язання відповідача ОСОБА_2 знести нежитлові будівлі за адресою: АДРЕСА_2 як такі, що самочинно зведені.
Способи захисту права на земельні ділянки визначено статтею 152 ЗК України, відповідно до положень даної норми власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (ч.2) захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (п. «б» ч.3).
Захист права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння, врегульовано частиною 1 статті 391 ЦК України, відповідно до положень даної норми права власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
У розумінні даної норми матеріального права власник майна як позивач не зобов'язаний доводити неправомірність дій відповідача, власник має доказати факт існування перешкод у здійсненні користування та розпорядження майном. Особа, яка створює перешкоди, має довести правомірний характер своєї поведінки.
Самочинне будівництво врегульовано статтею 376 ЦК України, відповідно до положень частини 1 даної норми права житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил.
Відповідно до статті 376 ЦК України право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об'єкта нерухомості мають як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування. У разі порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК України), а також власнику (користувачу) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина 4 статті 376 ЦК України). Позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред'явлено власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, зокрема, власником (користувачем) суміжної земельної ділянки, з підстав, передбачених статтями 391, 396 ЦК України, статтею 103 ЗК України.
Правовий порядок знесення будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна залежить від підстав, за якими його віднесено до об'єкта самочинного будівництва. За змістом частини сьомої статті 376 ЦК України зобов'язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову можливе лише у разі істотного відхилення від проєкту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, та істотного порушення будівельних норм і правил. У цих випадках з позовом про зобов'язання особи до проведення перебудови може звернутися відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування. Таке рішення суд може ухвалити і за позовом про знесення самочинного будівництва, якщо за наслідками розгляду справи дійде висновку, що можливість перебудови і усунення наслідків самочинного будівництва не втрачено і відповідач згоден виконати перебудову. У разі невиконання особою судового рішення про здійснення перебудови суд може постановити рішення про знесення самочинного будівництва.
Юридичними фактами, які складають правову підставу знесення самочинного будівництва, є: істотне відхилення від проєкту та/або істотне порушення будівельних норм і правил, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб; неможливість проведення перебудови або відмова особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, від її проведення.
Під час вирішення питання про те, чи є відхилення від проєкту істотним і таким, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, необхідно з'ясовувати, зокрема, як впливає допущене порушення з урахуванням місцевих правил забудови, громадських і приватних інтересів на планування, забудову, благоустрій вулиці, на зручність утримання суміжних ділянок тощо.
Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі №725/5630/15-ц (провадження №14-341цс18), у постанові Верховного Суду від 17 січня 2022 року у справі №442/4338/17 (провадження №61-1460св21).
Знесення самочинного об'єкта нерухомості відповідно до статті 376 ЦК України є крайнім заходом впливу на забудовника і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи з метою усунення порушень щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності та коли неможлива перебудова об'єкта нерухомості чи особа відмовляється від здійснення такої перебудови.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 21 квітня 2016 року у справі «Іванова і Черкезов проти Болгарії» (Ivanova and Cherkezov v. Bulgaria, скарга №46577/15) роз'яснив, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.
Законність знесення самочинного будівництва має бути оцінена на предмет пропорційності такого втручання.
За матеріалами справи встановлено наступне.
Позивачу ОСОБА_1 на підставі Договору дарування будинку, посвідченого 30 жовтня 2000 року державним нотаріусом Ізмаїльської державної нотаріальної контори, зареєстрованого в реєстрі за №4/10 10673, належить житловий будинок з надвірними спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що знаходиться на земельній ділянці площею 201 кв.м (т.1 а.с.9).
Відповідачу ОСОБА_2 на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно №1085 від 27 жовтня 2009 року, виданого виконавчим комітетом Ізмаїльської міської ради, зареєстрованого в реєстрі прав власності на нерухому майно в реєстровій книзі за №51/153 від 02 листопада 2009 року; Свідоцтва про право власності на нерухоме майно №1084 від 27 жовтня 2009 року, виданого виконавчим комітетом Ізмаїльської міської ради, зареєстрованого в реєстрі прав власності на нерухоме майно в реєстровій книзі за №51/153 від 02 листопада 2009 року; Договору дарування частки житлового будинку, посвідченого 18 липня 2013 року приватним нотаріусом Ізмаїльського міського нотаріального округу Одеської області Єфимовою Т.І., зареєстрованого в реєстрі за №1603; Договору купівлі-продажу частки житлового будинку, посвідченого 19 травня 2015 року приватним нотаріусом Ізмаїльського міського нотаріального округу Одеської області Єфимовою Т.І., зареєстрованого в реєстрі за №1510, належить житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_5 , що знаходиться на земельній ділянці площею 555 кв.м (т.1 а.с.11, 16-19, 58-65, 122-123).
З Висновку №32 судової будівельно-технічної експертизи, складеного 20 вересня 2017 року судовим експертом Гончар Н.В. на виконання ухвали Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 04 травня 2017 року, встановлено наступне.
Територіально належне ОСОБА_2 домоволодіння по АДРЕСА_3 розташоване на перетині вул. Шкільної та вул. Хотинської на території зі сформованою індивідуальною забудовою та мережею інженерних комунікацій, навколишні ділянки забудови представлені житловими будинками малої поверховості з присадибними ділянками. Вхід і в'їзд у двір домоволодіння здійснюється з вул. Шкільної та з АДРЕСА_1 .
Житловий будинок значиться 1925 року побудови, первісно на наданому експерту схематичному плані земельної ділянки домоволодіння перебувало у володінні декількох осіб та складалося з наступних будівель та споруд: житлового будинку літ. «А» з житловою прибудовою літ. «А1», верандою літ. «а», підвалом літ. «а1», входу в підвал літ. «а2», ганку; літньої кухні літ. «Б» з навісом літ. «б»; сараю літ. «В» з навісом літ. «в»; сараю літ. «Г» (на схематичному плані будівля відсутня); вбиральні літ. «Д»; навісу літ. «Е», №1 ворота та хвіртка; №2 огорожа; №3 огорожа.
На час проведення обстеження експертом встановлено, що сарай літ. «Г», вбиральня літ. «Д», навіс літ. «Е» відсутні; конструктивні елементи літньої кухні літ. «Б» з навісом літ. «б» та сараю літ. «В» з навісом літ. «в» демонтовані, крім зовнішніх стін, які є суміжними з сусідніми домоволодіннями. Впритул до збережених стін по периметру збудовані нові фундаменти, цегляні стіни, встановлені цегляні колони та по ним облаштований монолітний залізобетонний пояс, виконана цементна стяжка; висота від цементної стяжки до верхньої точки залізобетонного поясну складає 3,47 м; від прибудови літ. «а» по подвір'ю встановлена огорожа, яка розділяє домоволодіння на дві самостійні частини з окремими входами, один вхід з АДРЕСА_3 , інший з вул. Хотинської.
Незавершена будівництвом будівля, що розташована по АДРЕСА_3 , на момент обстеження складалася з наступних конструктивних елементів - фундаментів, стін, колон, монолітного залізобетонного поясну, цементної стяжки (т.1 а.с.141-154).
На час проведення обстеження експертом встановлено, що належний ОСОБА_1 житловий будинок з надвірними спорудами, розташований в АДРЕСА_6 на земельній ділянці площею 201 кв.м, значиться побудованим у 1915 році, складається житлового будинку літ. «А», сараю літ. «В»; площа забудови земельної ділянки складає 130,3 кв.м, вільна від забудови земельна ділянка складає 79,7 кв.м. Ліва бокова межа та частина задньої межі межує з сусідніми будівлями, які розташовані на межі земельної ділянки (права стіна житлового будинку літ. «А», дві стіни сараю теж розташовані на межах земельної ділянки, що не відповідає нормативним вимогам). Враховуючи щільність існуючої забудови, що склалася, та враховуючи наявність земельних насаджень на вільній від забудови земельній ділянці по АДРЕСА_1 , а також наявність суцільних огорож, якими іноді є будівлі суміжних користувачів, на час обстеження склалось освітлення земельної ділянки, залежне від вищенаведених факторів, яке експертом зафіксовано на фото, що поміщене у висновку.
Згідно Висновку №32 судової будівельно-технічної експертизи, складеного 20 вересня 2017 року судовим експертом Гончар Н.В., незакінчене нове будівництво цегляної надвірної будівлі, яка на момент обстеження складалася з фундаментів, стін, колон, монолітного залізобетонного поясну та цементної стяжки, що розташована по АДРЕСА_3 , не відповідає нормативним вимогам:
п.3.25*ДБН 360-92* «Містобудування. Планування та забудова міських та сільських поселень» - «Для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступаючої конструкції стіни треба приймати не менше 1,0 м»;
таблиці 1 додатку 3.1 (обов'язковому) ДБН 360-92** «Містобудування, Планування та забудова міських та сільських поселень» - протипожежний розрив між незакінченою будівлею по АДРЕСА_3 та житловим будинком по АДРЕСА_1 повинен бути не менше 8 м; існуюча відстань складає 5,4 м;
статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» - будівельні роботи можуть виконуватись після подання в ДАБІ повідомлення про початок будівельних робіт.
Визначити чи не порушує незакінчене нове будівництво цегляної надвірної споруди по АДРЕСА_3 норми освітлення земельної ділянки по АДРЕСА_1 не надається можливим (т.1 а.с.141-154).
У Висновку №80 додаткової судової будівельно-технічної експертизи, складеного 10 липня 2019 року судовим експертом Гончар Н.В. на виконання ухвали Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 22 квітня 2019 року, надано роз'яснення законодавства щодо будівництва об'єктів та зроблено висновок про можливість провести пере облаштування або перебудову незакінченого будівництвом об'єкту по АДРЕСА_3 , який розташований на місці демонтованої літньої кухні літ. «Б» з навісом літ. «б» і сараю літ. «В» з навісом літ. «в» на земельній ділянці по АДРЕСА_3 для усунення порушень будівельних, протипожежних норм і правил, які вказані у Висновку експерта №32 від 20 вересня 2017 року. При цьому, лише роз'яснено законодавчий порядок здійснення таких робіт та, відповідно, не вказано, які саме роботи необхідно зробити (варіанти перебудови не вказано) (т.1 а.с.211-217).
В силу визначеного статтею 81 ЦПК України обов'язку доказування і подання доказів кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази мають бути належними, допустимими, достовірними та достатніми у своїй сукупності для висновку про наявність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Суд першої інстанції, оцінивши зібрані у справі докази, дійшов помилкового висновку про те, що ОСОБА_2 перешкоджає ОСОБА_1 користуватися належним ОСОБА_1 житловим будинком по АДРЕСА_1 , та що право ОСОБА_1 , за захистом якого як порушеного вона звернулась до суду, підлягає захисту саме шляхом зобов'язання ОСОБА_2 знести незакінчене будівництво на місці демонтованої літньої кухні літ «Б» з навісом літ. «б» і сараю літ. «В» з навісом літ. «в» на земельній ділянці АДРЕСА_3 , яка межує за адресою АДРЕСА_4 .
Так, ОСОБА_1 є власником житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого на земельній ділянці площею 201 кв.м по АДРЕСА_1 ; дані про перебування земельної ділянки у приватній власності даної громадянки відсутні.
ОСОБА_2 є власником житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого на земельній ділянці площею 555 кв.м по АДРЕСА_5 ; дані про перебування земельної ділянки у приватній власності даного громадянина відсутні.
У справі не йдеться про зайняття ОСОБА_2 земельної ділянки, що перебуває у користуванні ОСОБА_1 .
Житлові будинки з господарськими будівлями та спорудами за вказаними адресами згідно наявної технічної документації відносяться до 1915-1925 років побудови; житлові та господарчі будівля своїм місцерозташуванням, що існувало з часу їх побудови, не відповідають нині діючим містобудівним вимогам щодо відстаней між будівлями, фактичним використанням існуючих стін будівель як огорожі (будівлі знаходяться на межі ділянок) тощо. Така забудова склалася задовго до набуття сторонами права власності на житлові будинки та є притаманною існуючій старій забудові міста Ізмаїл.
Дійсно ОСОБА_2 зніс частину господарських будівель та споруд на земельній ділянці, що закріплена за належним йому на праві приватної власності житловим будинком, та розпочав на місці знесених літньої кухні літ. «Б» з навісом літ. «б» і сараю літ. «В» з навісом літ. «в» будівництво нової господарської будівлі не дотримавшись при цьому вимог чинного законодавства щодо дозвільної документації. Проте, питання відповідності здійснюваного ОСОБА_2 будівництва господарської будівлі нормативно-правовим актам у галузі будівництва та реагування на порушення є компетенцією відповідних органів державної влади та місцевого самоврядування, які мають контролювати відповідність забудови присадибних, дачних, садових тощо земельних ділянок містобудівним та архітектурним вимогам, а за встановлених порушень реагувати у межах своїх повноважень, зобов'язуючи забудовників усувати порушення.
Позивач у справі ОСОБА_1 є сусідкою відповідача ОСОБА_2 , тобто є особою, яка як суміжний землекористувач та власник житлової будівлі на суміжній земельній ділянці, в порядку захисту права власності на житловий будинок та права користування земельною ділянкою вправі звертатися до суду з підстав статті 376 ЦК України та вимагати знесення незакінченої будівництвом господарської будівлі на суміжній земельній ділянці, що перебуває у користуванні ОСОБА_2 , лише у разі доведення порушення її права як землекористувача суміжної земельної ділянки та власника житлової нерухомості, що на ній знаходиться.
Докази у справі з урахуванням існуючою забудови, розмірів земельних ділянок, зелених насаджень, кам'яних огорож на межі ділянок тощо як ОСОБА_1 так і ОСОБА_2 , відсутності виходу ОСОБА_2 за межі своєї земельної ділянки, збереження ним стін раніше існуючих будівель з боку межі ділянки ОСОБА_1 тощо не достатні для висновку про те, що допущені ОСОБА_2 порушення при будівництві господарської будівлі перешкоджають ОСОБА_1 у користуванні земельною ділянкою та володінні будинком настільки, що незавершене будівництво підлягає саме знесенню.
ОСОБА_1 не позбавлена права користуватися своєю земельною ділянкою, доглядати за будівлями та зеленими насадженнями, що на ній розташовані, використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням. В справі відсутній експертний висновок щодо порушення незакінченим будівництвом норм освітленості земельної ділянки позивача (пункт 3 висновків у Висновку №32 від 20 вересня 2017 року судової будівельно-технічної експертизи).
Сам по собі факт здійснення ОСОБА_2 будівництва господарської будівлі на своїй земельній ділянці з порушенням вимог законодавства не є достатньою підставою для задоволення вимог ОСОБА_1 про знесення такого будівництва, оскільки цьому крайньому заходу передує виконання пункту 1 частини 7 статті 376 ЦК України.
З огляду на викладене, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання ОСОБА_2 не перешкоджати ОСОБА_1 у користуванні житловим будинком АДРЕСА_1 шляхом знесення незакінченого будівництва на місці демонтованої літньої кухні літ. «В» з навісом літ. «б» та сараю літ. «Б» з навісом літ. «в» на земельній ділянці АДРЕСА_3 .
Рішення Ізмаїльського районного суду Одеської області від 09 лютого 2022 року в частині відмови у наданні вільного доступну до паркану не оскаржено, тому в силу визначених статтею 367 ЦПК України меж розгляду справи судом апеляційної інстанції при даному апеляційному перегляді справи законність рішення суду в цій частині позовних вимог не переглядається.
Відмова у позові має наслідком відмову у покладенні судових витрат на відповідача.
Справа в провадженні суду першої інстанції з червня 2016 року, суду апеляційної інстанції з квітня 2022 року, призначалась до розгляду на 13 липня 2023 року, 21 грудня 2023 року, 16 травня 2024 року, 27 червня 2024 року, 14 листопада 2024 року, 28 листопада 2024 року, 06 березня 2025 року, 22 травня 2025 року, 10 червня 2025 року, 09 жовтня 2025 року. Інформація про дату, час та місце розгляду справи доступна на сайті «Судова влада». Учасники справи мали процесуальний час для надання суду обґрунтування власних позицій. Судом апеляційної інстанції вимоги статей 128, 130 ЦПК України щодо судового виклику/повідомлення учасників процесу виконувались, порядок вручення судових повісток дотримувався, учасники справи правом на отримання/неотримання надісланих поштою судових повісток розпоряджалися на власний розсуд; додатково учасники справи повідомлялися документом в електронному вигляді «Судова повістка…», SMS-повідомлення «Судова повістка…». Підстав для подальшого відкладення розгляду справи не встановлено.
Відповідно до положень частин 4, 5 статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення; датою ухвалення рішення за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.
Датою ухвалення призначеного у судове засідання на 09 жовтня 2025 року рішення судом апеляційної інстанції відповідно до положень частини 5 статті 268 ЦПК України є дата складання повного судового рішення.
Керуючись ст.ст.367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ст.ст.376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 09 лютого 2022 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб Ізмаїльської міської ради, Виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради, Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном, знесення самочинного будівництва - скасувати в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання ОСОБА_2 не перешкоджати ОСОБА_1 у користуванні житловим будинком АДРЕСА_1 шляхом знесення незакінченого будівництва на місці демонтованої літньої кухні літ. «В» з навісом літ. «б» та сараю літ. «Б» з навісом літ. «в» на земельній ділянці АДРЕСА_3 .
В задоволенні позовних вимог позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб Ізмаїльської міської ради, Виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради, Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області про зобов'язання ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкод у користуванні житловим будинком з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 шляхом знесення незакінченого будівництвом самовільно зведеного об'єкта, розташованого на земельній ділянці по АДРЕСА_3 - відмовити.
Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 09 лютого 2022 року в частині розподілу судових витрат скасувати.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повну постанову складено 27 жовтня 2025 року.
Головуючий Л.М.Вадовська
Судді С.О.Погорєлова
О.М.Таварткіладзе