Березівський районний суд Одеської області
23.10.2025
Справа № 494/1876/25
Провадження № 2/494/941/25
23.10.2025 року м. Березівка
Березівський районний суд Одеської області у складі:
судді - Римаря І.А.,
за участю: секретаря судового засідання -Антонишиної І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Березівка Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №494/1876/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
20.08.2025 року до Березівського районного суду Одеської області звернулась ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Згідно протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 20.08.2025 року визначено суддю Березівського районного суду Одеської області Римар І.А.
Ухвалою суду від 26.08.2025 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено до розгляду на 25.09.2025 року.
У своїй заяві позивач посилається на те, що з відповідачем вони зареєстрували шлюб 20.10.2022 року. Шлюб зареєстровано Чорноморським відділом реєстрації актів цивільного стану в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис №520. Від шлюбу мають неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Сімейне життя між сторонами не склалося через різні погляди, подружні відносини погіршилися, що призвело до фактичного припинення шлюбних відносин. Подальшого сенсу підтримувати сімейні відносини немає та примирення між сторонами не можливе. Питання про спільне майно відсутнє, син за домовленістю сторін проживає разом з позивачем. У зв'язку з вищевказаним, ОСОБА_1 просить суд задовольнити заяву та розірвати шлюб між нею та відповідачем, неповнолітнього сина просить залишити проживати з нею.
Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який продовжено до 05.11.2025 року.
Позивач у судові засідання 25.09.2025 року та 23.10.2025 року не з'явилась, водночас, у прохальній частині позовної заяви просила розгляд справи провести за її відсутності (а.с.2).
Відповідач у судові засідання 25.09.2025 року та 23.10.2025 року також не з'явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, а саме на його адресу направлялася ухвала про відкриття провадження у справі з зазначенням дати судового засідання та судова повістка, однак конверт повернувся з відповідною відміткою (а.с.19), також відповідач повідомлявся про судове засідання у телефонному режимі, про що свідчить телефонограма (а.с.18). Відзив або заперечення на позов до суду ОСОБА_2 не надав, про причини неявки суд не повідомив, будь-яких клопотань не заявляв, а тому на підставі ст.128-130 Цивільно-процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), особа вважається такою, що належним чином повідомлена про час, день та місце розгляду справи.
Відповідно до частини 1 статті 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним
чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
В порядку ч.2 ст. 247 ЦПК України розгляд справи здійснюється судом без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.
Суд вважає зазначити, що обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку про розгляд справи за наявними в матеріалах справи доказами.
Дослідивши матеріали справи, врахувавши думку позивача та відсутність відповідача, оцінивши і проаналізувавши докази, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі статтею 24 Сімейного кодексу України від 10.01.2002 року зі змінами та доповненнями (далі - СК України), шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Таке положення національного законодавства України відповідає статті 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Судом встановлено, що 20.10.2022 року між сторонами зареєстровано шлюб Чорноморським відділом реєстрації актів цивільного стану в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис №520 (а.с.5). Від шлюбу мають неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.6).
Суд вважає за необхідне зазначити, що шлюб - це сімейний добровільний та рівноправний союз жінки та чоловіка, їх спільність, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану та спрямований на створення сім'ї. Добровільність шлюбу - одна з основних його засад.
Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії реєстрації шлюбу. Добровільність шлюбу, тобто наявність вільної згоди, - це його довічна риса. Саме добровільністю шлюбу зумовлена можливість його розірвання.
За статтею 51 Конституції України від 28.06.1996 року шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.
Як вбачається з заяви позивача, зазначеної вільної згоди між сторонами по справі не має. Причиною припинення шлюбно-сімейних відносин є те, що між сторонами відсутні спільні погляди на сім'ю та спільне життя. Родина фактично розпалася і її відновлення неможливо при обставинах зазначених позивачем, їх шлюбний союз розпався, на примирення позивач не погоджуються.
Одночасно, суд вважає, що подальше спільне життя чоловіка й жінки та збереження шлюбу суперечить інтересам сторін, тому що сторони подружні відносини припинили й спільного господарства не ведуть, даний факт має істотне значення.
Чинне законодавство України забороняє примушування до шлюбу. Примушування - значить добиватися певної поведінки від особи за допомогою фізичного або психічного насильства.
Закріплені у законодавстві права дружини та чоловіка на повагу до своєї індивідуальності є засобом захисту психологічно слабшого у шлюбі від психічного диктату чи навіть агресії дружини, чоловіка або іншої особи. Воно схиляє до толерантності, терпимості у шлюбі,
спрямовує кожного з них на спокійне, інтелігентне залагодження колізії індивідуальних рис характеру, життєвих звичок.
Однією з причин припинення шлюбу є його розірвання.
Відповідно до ст. 5 Протоколу №7 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенцію ратифіковано Законом №475/97-ВР (475/97-ВР) від 17.07.1997 року) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.
У пункті 84 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Валліанатос та інші проти Греції» від 07.11.2013 року (Заяви №№29381/09 та 32684/09) передбачено: «Суд наголошує на принципах, встановлених у його практиці. Мета захисту родини у її традиційному сенсі є доволі абстрактною і для її реалізації може використовуватися широкий спектр конкретних заходів… Також, з огляду на те, що Конвенція є «живим» документом, який слід тлумачити у світлі умов сьогодення…, держава при виборі засобів, покликаних забезпечувати захист сім'ї та повагу до сімейного життя, як цього вимагає стаття 8, обов'язково має брати до уваги зміни, що відбуваються у суспільстві і у ставленні до соціальних питань, цивільного стану і міжособистісних стосунків, включаючи той факт, що не існує лише одного шляху чи лише одного вибору, коли йдеться про те, як вести сімейне або приватне життя».
Окрім цього, пунктом 126 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Фернандес Мартінес проти Іспанії» (заява 56030/07) від 12 червня 2014 року встановлено: «Що стосується права на приватне та сімейне життя, Суд наголошує на важливості для осіб мати можливість вільно приймати рішення з приводу того, як вести своє приватне та сімейне життя. У зв'язку з цим повторно наголошується, що відповідно до статті 8 також надається охорона прав на самореалізацію як у формі особистого розвитку…, так і з точки зору права на встановлення та розвиток відносин з іншими людьми та навколишнім світом, при цьому поняття особистої автономії є важливим принципом, що береться за основу при тлумаченні гарантій, які викладені в такому положенні».
Відповідно до статей 110, 112 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам дитини, що має істотне значення.
Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.
Приймаючи до уваги відсутність згоди позивача на примирення, суд вважає причини, що спонукають позивача наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б інтересам сторін, що має істотне значення, внаслідок чого позов підлягає задоволенню.
Спір про поділ майна - відсутній. Питання щодо розподілу судових витрат у заяві позивачем не заявлено.
Згідно частини 2 статті 114 СК України, у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішення суду про розірвання шлюбу.
Водночас у прохальній частині позовної заяви ОСОБА_1 просить неповнолітнього сина ОСОБА_3 залишити проживати з нею.
Відповідно до ч.1ст. 141СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Відповідно до статті 160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Сімейним кодексом України не передбачено залишення проживання дитини з одним із подружжя при розірванні шлюбу. Про таку можливість зазначив Верховний Суд у Постанові від 15.01.2020 у справі №200/952/18, вказавши, що «за загальним правилом за відсутністю спору
щодо того з ким із батьків будуть проживати неповнолітні діти, суд може вирішити питання про залишення проживання дитини з матір'ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу».
Тобто, ключовим у даному випадку є відсутність спору про те, з ким із батьків будуть проживати неповнолітні діти після розірвання шлюбу. Крім того, вирішити питання про залишення проживання дитини з матір'ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу суд може, але не повинен, оскільки Сімейним кодексом України такий обов'язок не встановлений.
Нормами ст.19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Однак, у позові позивач не визначила третьою особою орган опіки та піклування, також не надано письмовий висновок про доцільність проживання дитини разом з матір'ю.
Зважаючи на те, що суд може вирішити питання про залишення проживання дитини з матір'ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу лише за відсутності спору щодо того з ким із батьків буде проживати неповнолітня дитина, однак долученими до позовної заяви доказами не підтверджено відсутність спору між сторонами щодо місця проживання дитини після розірвання шлюбу, не надано висновок органу опіки та піклування про доцільність проживання сина з позивачем, тому суд відмовляє у задоволенні вимоги щодо залишення малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживати з матір'ю.
Керуючись ст.ст. 76-78, 83, 133, 137, 258-259, 263-265, 268, 352, 354ЦПК України, ст.ст. 3, 15, 24, 112, 113 Сімейного кодексу України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити частково.
Розірвати шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований 20.10.2022 року Чорноморським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис №520, про що видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 .
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ).
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
У зв'язку з відключенням світла 23.10-24.10.2025 року та надмірним навантаженням, повний текст рішення виготовлений та підписаний 28.10.2025 року.
Суддя І.А. Римар