Справа № 711/1233/25
Номер провадження 1-кп/711/313/25
22 жовтня 2025 року м.Черкаси
Придніпровський районний суд м.Черкаси в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3
потерпілої ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
обвинуваченої ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Придніпровського районного суду м.Черкаси кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024250310003942 від 03.12.2024, у стосовно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Черкаси, українки, громадянки України, з середньою освітою, офіційно не працевлаштованої, розлученої, яка на утриманні малолітніх, неповнолітніх дітей не має, не є особою з інвалідністю, учасником бойових дій, депутатом, учасником ліквідації наслідків на ЧАЕС не являється, фактично проживаюча та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ст.126-1 КК України,
ОСОБА_6 , будучи неодноразово притягнутою до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства, що підтверджується постановами Придніпровського районного суду м. Черкаси у справі № 711/8765/23 від 12.01.2024, у справі № 711/8691/24 від 12.11.2024, у справі № 711/8960/24 від 22.11.2024, діючи систематично, умисно, в порушення вимог ст. 28 Конституції України, згідно якої кожен має право на повагу до його гідності, вимог Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», продовжила вчиняти відносно своєї матері ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , психологічне насильство.
Так, 18.11.2024, близько 10 години 30 хвилин, ОСОБА_6 , маючи прямий умисел на вчинення систематичного домашнього насильства, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх діянь, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, перебуваючи за місцем спільного проживання за адресою: АДРЕСА_1 почала кричати, гнітюче впливати на психіку та погрожувати фізичною розправою ОСОБА_4 , чим принижувала її честь і гідність.
Як наслідок, відповідно до висновку судово-психологічної експертизи № 694 від 16.12.2024 ситуація, яка досліджується у кримінальному провадженні є істотно психотравмуючою для ОСОБА_4 .
Внаслідок скоєння проти неї протиправних дій, ОСОБА_4 зазнала психологічних (моральних) страждань у вигляді змін в її емоційному стані, в індивідуально-психологічних проявах, які перешкоджають активному спілкуванню, функціонуванню її як особистості та порушують якість повсякденного життя.
Дії ОСОБА_6 , кваліфіковано за ознаками злочину, передбаченого ст. 126-1 КК України - як домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення психологічного насильства щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, що призводить до психологічних страждань, погіршення якості життя потерпілої особи.
В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_6 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 КК України визнала частково. А саме визнає, що між нею та потерпілою, яка є її матір'ю постійно виникають сварки. Проте вказані сварки провокує сама ОСОБА_4 , оскільки вона є дуже власною. По суті справи пояснила, що вона та ОСОБА_4 проживають разом в одній квартирі. Матір дуже вольова, а тому всі рішення, які стосуються побуту, ремонту і т.д., завжди приймає самостійно, без врахування її думки. А в разі коли вона самостійно, щось в квартирі робить, то це потерпіла сприймає агресивно. Тобто, якщо вона поводить себе, як слухняне цуценя і слухається матір, то у них все добре. Як тільки вона піде десь погуляти без її відома, матір починає провокувати її на скандали. Скандали виникають з побутових причин, наприклад, якщо вона ідучи на роботу, забуде вимкнути світло. Або коли вона перед роботою миється, матір може перекрити воду. Звісно, що це її обурює. І це все триває з дитинства. Матір її постійно принижує і ображає. Взагалі ця квартира їм дісталася від бабусі з дідусем, проте вона не може нормально в ній проживати і користуватися. До адміністративної відповідальності, вона раніше була притягнута судом, зокрема за домашнє насильство. Вказані постанови вона не оскаржувала.
В судовому засіданні допитана потерпіла ОСОБА_4 , яка пояснила, що обвинувачена ОСОБА_6 - це її донька з якою вони проживають разом в одній квартирі, яка перебуває у їх спільній частковій власності. Донька іноді сплачує за комунальні послуги, але з великою затримкою. Фінансово підтримки не надає. Донька офіційно не працевлаштована. В побуті практично участі не бере, може іноді помити підлогу та унітаз після своїх гостей. Взагалі, вони ведуть окремо побут. Кожна сама у себе прибирає в кімнаті, окремо харчуються. Чи працевлаштована донька, їй невідомо. Проте ОСОБА_6 каже, що ходить на роботу та іноді вона приносить гроші. Між ними постійно виникають конфлікти, на побутовому ґрунті. До доньки постійно ходять чужі люди, які себе гучно поводять, йдуть пізно, а іноді залишаються до ранку. Внаслідок чого, вона не може спокійно спати. Донька на постійній основі свариться на неї, іноді погрожує, ображає, при цьому застосовує нецензурну лайку. Іноді стукає вночі їй в кімнату. Наприклад, стукала в кімнату о другій ночі, бо їй потрібен був термометр, так як вона нібито захворіла. Все це сильно впливає на неї, та на її стан. Вона хоче просто спокійно жити в своїй квартирі, при цьому нормально користуватися спільним майном, зокрема кухнею, туалетом, коридором. Щоб там не було незнайомих людей, яких приводить ОСОБА_6 , та яких вона навіть не пам'ятає. Домашнє насильство носить систематичний характер. З листопада 2024 року, майже щомісяця вона викликала працівників поліції з приводу домашнього насильства з боку доньки. Крики доньки пригнічують, втомлюють, вона постійно недосипає. Покарання просить призначити на розсуд суду.
В судовому засіданні допитана свідок ОСОБА_7 , яка пояснила, що потерпіла ОСОБА_4 - це її сусідка, з якою вона підтримує відносини, вранці вони п'ють каву. Їх квартири знаходяться в одному будинку, на різних поверхах, проте на одному стояку. Вона проживає на 2-му поверсі, а ОСОБА_4 на 4-му. Обвинувачену ОСОБА_6 вона також знає, це дочка потерпілої, з якою вони спільно проживають в одній квартирі. Їй відомо, що між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 виникають конфлікти, про які вона знає зі слів ОСОБА_10 . Особисто вона сама не була свідком вказаних конфліктних ситуацій. ОСОБА_4 розповідала їй, що її донька ОСОБА_6 ображала її словесно, нецензурною лайкою. При цьому ОСОБА_4 виглядала емоційно пригніченою. Чи працює ОСОБА_6 - їй не відомо. Особисто їй ОСОБА_6 нічого поганого не зробила. На її зауваження, щодо вживання алкогольних напоїв, остання адекватно реагує, перепрошує за свою поведінку. З сусідами у ОСОБА_6 проблем не має. Знає, що конфлікт між ОСОБА_9 та ОСОБА_8 триває давно. Бачила з вікна, що до будинку приїжджала поліція, але до кого саме вони приїжджали, їй не відомо.
У судовому засіданні прокурором було заявлене клопотання про відмову від допиту свідка ОСОБА_11 , зазначеного у реєстрі, яке за ухвалою суду, постановленою у порядку, передбаченому ч.4 ст.371 КПК України, за згодою сторін кримінального провадження, з урахуванням положень ст.ст.22, 26 КПК України, було задоволено.
Крім того, на підтвердження вини ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст.126-1 КК України, стороною обвинувачення надані наступні докази, які були судом досліджені, оголошені та перевірені на предмет їх достовірності в судовому засіданні, а саме:
-протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 18.11.2024, згідно якої ОСОБА_12 повідомила, що 18.11.2024 близько 16.00 донька заявниці ОСОБА_6 вчинила відносно неї домашнє насильство психологічного характеру, що полягало в нецензурній лайці та погрозах у бік заявниці. Донька вчиняє систематичне домашнє насильство (а.с.57);
-висновком з ЄРДР № 12024250310003942 від 03.12.2024 30 ст.126-1 КК України, згідно якого, Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи неодноразово притягнутою до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства, що підтверджується постановами Придніпровського районного суду м.Черкаси № 711/8765/23 від 12.01.2024, у справі № 711/8691/24 від 12.11.2024, у справі № 711/8960/24 від 22.11.2024, діючи систематично, умисно, в порушення вимог ст.28 Конституції України, згідно якої кожен має право на повагу до його гідності, вимог Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», продовжила вчиняти відносно своєї матері ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , психологічне насильство. Так, 18.11.2024, близько 10 години 30 хвилин, ОСОБА_6 , маючи прямий умисел на вчинення систематичного домашнього насильства, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх діянь, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, перебуваючи за місцем спільного проживання за адресою: АДРЕСА_1 почала кричати, гнітюче впливати на психіку та погрожувати фізичною розправою ОСОБА_4 , чим принижувала її честь і гідність. Як наслідок, відповідно до висновку судово-психологічної експертизи № 694 від 16.12.2024, ситуація яка досліджується у кримінальному провадженні є істотно психотравмуючою для ОСОБА_4 . Внаслідок скоєння проти неї протиправних дій, ОСОБА_4 зазнала психологічних (моральних) страждань у вигляді змін в її емоційному стані, в індивідуально-психологічних проявах, які перешкоджають активному спілкуванню, функціонуванню її як особистості та порушують якість повсякденного життя. (а.с.58-59);
-копією посвідчення серії НОМЕР_1 (№ 237702804), згідно якого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є пенсіонером з 12.05.2021 (а.с.60);
-копією паспорта громадянина України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , серії НОМЕР_2 (а.с.60-61);
-висновком експерта за результатами судово-психологічної експертизи № 1505/01-02 від 16.12.2024, згідно якого Ситуація, яка досліджується за кримінальним провадженням є істотно психотравмуючою для ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Внаслідок скоєння проти неї протиправних дій ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зазнала психологічних (моральних) страждань у вигляді змін в емоційному стані, в індивідуально-психологічних проявах, які перешкоджають активному спілкуванню, функціонуванню її як особистості та порушують якість повсякденного життя. (а.с.62-64)
-свідоцтвом про народження серії ІІ-СР ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно якого, батьками останньої є: батько - ОСОБА_13 , матір - ОСОБА_4 (а.с.66)
-висновок судової психіатричної експертизи № 75 від 10.02.2025, згідно якого у ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на період часу, до якого відноситься скоєння інкримінованих їй правопорушення, не відмічалося проявів хронічного психічного захворювання, недоумства, тимчасового розладу психічної діяльності, іншого хворобливого стану психіки, а виявлялися прояви емоційно-нестійкого розладу особистості в стані компенсації (F-60.3 за міжнародною класифікацією хвороб 10 перегляду - МКХ 10), психічні і поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю з синдромом залежності (F-10.24 за МКХ 10) та психічні і поведінкові розлади внаслідок сполученого вживання інших психоактивних речовин з синдромом залежності (F-19.24 за МКХ 10), що при збереженні у неї процесів мислення, пам'яті, інтелекту - не позбавляло її здатності усвідомлювати свої дії і керувати ними. На теперішній час ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , хронічним психічним захворюванням, тимчасовим розладом психічної діяльності, недоумством, іншим хворобливим станом психіки не страждає, а виявляє прояви емоційно-нестійкого розладу особистості в стані компенсації, психічні і поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю з синдромом залежності та психічні і поведінкові розлади внаслідок сполученого вживання інших психоактивних речовин з синдромом залежності, що не позбавляє її здатності усвідомлювати свої дії і керувати ними, правильно сприймати обставини, що мають значення по справі, приймати участь при проведенні слідчих діях і при розгляді справи в суді. За своїм психічним станом на теперішній час ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не потребує застосування примусових заходів медичного характеру. (а.с.72-77)
-постановою Придніпровського районного суду м.Черкаси № 711/8691/24 від 12.11.2024 якою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП;(а.с.78-79);
-постановою Придніпровського районного суду м.Черкаси № 711/8765/23 від 12.01.2024 якою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП;(а.с.80-81);
-постановою Придніпровського районного суду м.Черкаси № 711/8960/24 від 22.11.2024 якою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП;(а.с.82-83);
-постановою СВ РЗСПЖтЗО СВ ЧРУП ГУНП в Черкаській області лейтенанта поліції ОСОБА_14 від 06.02.2025, якою: копію акту № 572 амбулаторної комплексної судової психолого- психіатричної експертизи від 14.09.2012 відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , медичну карту №1283 КНП «Черкаська обласна психіатрична лікарня ЧОР» стаціонарного хворого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , медичну карту №1056 КНП «Черкаська обласна лікарня ЧОР» стаціонарного хворого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , медична карта №1056 КНП «Черкаська обласна психіатрична лікарня ЧОР» стаціонарного хворого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано речовими доказами в кримінальному провадженні № 12024250310003942 від 03.12.2024, та залишено зберігатися при матеріалах кримінального провадження;(а.с.83)
Крім того судом досліджено характеризуючі матеріали обвинуваченої ОСОБА_6 , зокрема:
-паспорт громадянки України № НОМЕР_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ;
-характеристику з місця проживання, згідно якої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до Наказу МВС України № 124 від 25.02.2019, перебуває з 16.11.2023 на профілактичному обліку у секторі протидії домашньому насильству відділу превенції Черкаського районного управління поліції ГУНИ в Черкаській області у зв'язку з вчиненням домашнього насильства. За час перебування на профілактичному обліку з ОСОБА_6 працівниками поліції проводились роз'яснювальні бесіди щодо недопущення повторного вчинення домашнього насильства та ведення асоціального способу життя, однак остання свідомо ігнорує попередження працівників поліції що стало насідком складання адміністративних матеріалів за ст. 173-2 КУпАП 18.11.2023, 18.11.2023, 19.11.2023, 19.10.2024, 21.10.2024, 27.10.2024. Продовжує зловживати алкогольними напоями в результаті чого продовжує вчиняти протиправні дії відносно матері ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме вчиняє вчиняє домашнє насильство психологічного характеру. Проведення профілактичної роботи з ОСОБА_6 та притягнення останньої до адміністративної відповідальності не дає позитивних результатів щодо формування у останньої ненасильницької поведінки. При спілкуванні з ОСОБА_4 , остання повідомляє, що ОСОБА_6 , не має постійної роботи та стабільного заробітку, жодної участі у веденні домашнього побуту не бере, зловживає алкогольними напоями. (а.с. 67);
-вимогу ДІАП НП м.Київ та УІАП ГУНП в Черкаській області згідно яких ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до кримінальної відповідальності не притягувався;
-довідку КНП «ЧОПНД Черкаської обласної ради» № 3025/01-05/1 від 04.12.2024 згідно якої ОСОБА_6 під наглядом лікаря-психіатра перебувала з 2004 по 2017, діагноз: Емоційно нестійкий розлад особистості;
-довідку КНП «ЧОНД Черкаської обласної ради» № 4733 від 04.12.2024 згідно якої ОСОБА_6 під наглядом лікаря-нарколога не перебуває.
Всі вище перелічені докази належні, оскільки вони підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимі, оскільки вони отримані в порядку встановленому КПК України, достовірні, оскільки фактичні дані отримані з цих доказів, не спростовані жодним іншим доказом, наданим сторонами кримінального провадження.
Часткове визнання своєї вину обвинуваченою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, суд розцінює як вибрану обвинуваченою позицію свого захисту від пред'явленого обвинувачення і спробу уникнути передбаченої законом відповідальності за вчинене.
Підстав сумніватися у показах потерпілої та свідка або не довіряти їм суд не вбачає, оскільки вони є такими, що повністю узгоджуються з сукупністю зібраних у кримінальному провадженні доказів.
Судом в межах повноважень, визначених ч. 3 ст. 26 КПК України, були створені всі необхідні умови та вжиті всі можливі заходи для реалізації стороною захисту її процесуальних прав, в тому числі права обстоювати свою правову позицію та надавати докази на її обґрунтування, а також для повного та об'єктивного з'ясування обставин на підставі наданих сторонами доказів.
Вважаючи достатньо забезпеченими, в ході судового розгляду, процесуальними правами сторін на надання ними доказів на підтвердження та спростування висунутого обвинувачення, суд виходить із принципів реалізації права особи на справедливий суд, яке закріплено в ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за яким винуватість особи у вчиненні злочину має бути доведена поза розумним сумнівом.
Правова позиція ЄСПЛ щодо цього відображена, зокрема, у п.43 рішення від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України», де суд зазначив, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм «поза розумним сумнівом».
Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовної презумпції, достатньо вагомих, чітких і взаємоузгоджених.
Отже, оцінюючи надані сторонами кримінального провадження докази, суд приходить до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення при встановлених судом фактичних обставинах поза розумним сумнівом.
Таким чином, на переконання суду, пояснення обвинуваченої не породжують «розумний сумнів», достатній для визнання її невинуватою чи спростування пред'явленого їй обвинувачення, а навпаки, досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності доводять «поза розумним сумнівом» наявність у обвинуваченої прямого умислу, спрямованого на протиправні дії.
Згідно ст. 23 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
У судовому засіданні обвинуваченою не надано суду жодного доказу у частині її заперечень щодо вчинення нею інкримінованого їй органом досудового розслідування кримінального правопорушення.
Будь яких істотних порушень КПК України під час досудового слідства, які б вплинули на кваліфікацію дій обвинуваченої та поставили б під сумнів зібрані по справі докази, судом не встановлено.
Отже, всебічно, повно, неупереджено й безпосередньо з'ясувавши всі обставини, встановлені під час кримінального провадження, перевіривши їх доказами, дослідженими в судовому засіданні, в їхній сукупності й оціненими з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності й взаємозв'язку, суд дійшов висновку про те, що винуватість обвинуваченої ОСОБА_6 у вчинені кримінального правопорушення, а саме - у домашньому насильстві, тобто умисному, систематичному вчиненні фізичного та психологічного насильства, щодо особи, з якою винний перебував у сімейних відносинах, що призводить до фізичних та психологічних страждань, розладів здоров'я, емоційної залежності та погіршення якості життя потерпілої особи, знайшла своє повне підтвердження в судовому засіданні, а її дії суд кваліфікує за ст. 126-1 КК України.
Суд, призначаючи обвинуваченій ОСОБА_6 покарання, ураховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч.1 ст.368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.
Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченій ОСОБА_6 , суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії нетяжких злочинів, особу обвинуваченої, яка має постійне місце проживання, офіційно не працевлаштована, не має на утриманні малолітніх, неповнолітніх дітей чи інших осіб, не є особою з інвалідністю, на обліку у лікарів - нарколога та психіатра не перебуває, вину визнала частково, не розкаялась та не осудила свою поведінку.
Так як, суд враховує, що щире каяття характерне тим, що воно засновано на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через визнання вини і готовність нести кримінальну відповідальність, тобто характеризує суб'єктивне ставлення винної особи до вчинених кримінальних правопорушень, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.
У судовому засіданні обвинувачена вину визнала частково, тому суд не вбачає щирого розкаяння, жалю з приводу вчиненого, критичної оцінки своїх дій та готовність нести відповідальність за вчинене, що також свідчить про те, що особа не розуміє тяжкість наслідків від своїх дій, не бажає виправити ситуацію, що склалася з її вини.
Тому обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченої, згідно ст. 66 КК України, судом не встановлено.
Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченої, згідно ст.67 КК України, суд визнає вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.
На підставі вищевикладеного, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, враховуючи вимоги ст.65 КК України про те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень і що більш суворий вид покарання з числа передбачених за скоєне кримінальне правопорушення призначається лише у випадку, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи і попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, а також враховуючи ступень тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, його наслідків, особи обвинуваченої, обставини, що обтяжує покарання обвинуваченої та відсутність обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченої, думку потерпілої, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_6 покарання у межах санкції статті у виді пробаційного нагляду, що буде достатнім для виправлення обвинуваченої і попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до ч. 1 ст. 59-1 КК покарання у виді пробаційного нагляду полягає в обмеженні прав і свобод засудженого, визначених законом і встановлених вироком суду, із застосуванням наглядових та соціально-виховних заходів без ізоляції від суспільства.
Суд покладає на засудженого до пробаційного нагляду, згідно ч. 2 ст. 59-1 КК, такі обов'язки: 1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; 3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Згідно з ч. 3 ст. 59-1 КК суд може покласти на засудженого обов'язки: 4) виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою, з урахуванням того, що відповідними наказами Міністерства юстиції України затверджено перелік пробаційних програм для суб'єктів пробації, які включають в себе заходи спрямовані на виправлення того чи іншого криміногенного фактору, яке стало причиною вчинення особою кримінального правопорушення.
Пробаційний нагляд призначається на строк від одного до п'яти років (ч. 4 ст. 59-1 КК).
У цій справі, враховуючи фактичні дані про особу обвинуваченої, суд вважає слушним призначити за ст.126-1 КК України на строк 2 роки, котрий полягатиме в обмеженні прав і свобод засудженої, визначених законом і встановлених вироком суду, із застосуванням наглядових та соціально-виховних заходів без ізоляції від суспільства, а саме шляхом покладення на засуджену до пробаційного нагляду, згідно ч. 2, 3 ст. 59-1 КК, таких обов'язків: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації та виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
Окрім того, суд, керуючись вимогами ст. 91-1 КК України в редакції Закону № 2227-VIII від 06.12.2017 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3233-IX від 13.07.2023, яка регламентує, що в інтересах потерпілого від злочину, пов'язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, […], суд може застосувати […], один або декілька обмежувальних заходів, відповідно до якого (яких) на засудженого можуть бути покладені такі обов'язки: 5) направлення для проходження програми для кривдників або пробаційної програми.
Відповідно до п. 10 ч. 1. ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» під програмою для кривдника слід розуміти комплекс заходів, що формується на основі результатів оцінки ризиків та спрямований на зміну насильницької поведінки кривдника, формування у нього нової, неагресивної психологічної моделі поведінки у приватних стосунках, відповідального ставлення до своїх вчинків та їх наслідків, зокрема до виховання дітей, викорінення дискримінаційних уявлень про соціальні ролі жінок і чоловіків.
При цьому законодавство не встановлює законодавчих критеріїв, від яких необхідно відштовхуватись суду при вирішенні питання про наявність або відсутність підстав для направлення кривдника на проходження відповідної програми, однак вбачається, що при вирішенні цього питання слушним є врахування обставин вчинення правопорушення, системного характеру таких дій, ризику вірогідності повторюваності вчинення домашнього насильства, пояснення потерпілої, мети самої програми, котра покликана: (1) закріпити за особою розуміння поняття «домашнє насильство», його наслідки, відповідальності за вчинені дії, причин та факторів виникнення тощо, (2) формування навичок, які особа має набути за результатами проходження корекційної програми, зокрема: вміння контролювати власні прояви гніву та агресії, аналізувати власні дії в ситуації насильства, вирішувати будь-які ситуації без застосування насильства (саме цих навиків потребує обвинувачений, враховуючи модель вчинюваного ним злочину).
Саме комплексний підхід у даному випадку, на думку суду, є найбільш дієвим, оскільки метою притягнення до кримінальної відповідальності є не тільки покарання, а й виправлення особи, розуміння ним своїх негативних наслідків та виправлення останніх.
Отже, у підсумку, дане покарання із застосуванням обмежувальних заходів, у порядку ст. 91-1 КК, на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).
Тобто, як наслідок, формальні моменти не можуть бути вирішальними, головною є можливість у кожній конкретній справі оцінити основну мету застосування певного заходу та характер впливу на особу, які можуть істотно відрізнятися, навіть, за зовнішньої подібності відповідних примусових заходів, бо суд стоїть на тій позиції, що незалежно від того, що вчинили злочинці, визнання їх людської гідності передбачає надання їм можливості ресоціалізувати себе за час відбування покарання з перспективою колись стати відповідальним членом вільного суспільства, що, у цій ситуації, при застосуванні саме такого покарання, є можливим.
Таке покарання із застосуванням обмежувальних заходів, у порядку ст. 91-1 КК, перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, в той час, як покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинений злочин, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових злочинів як самим засудженим, так і іншими особами, зокрема, індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду, з урахуванням того, що оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого (див. постанову ВС від 10 червня 2020 року в справі №161/7253/18), що власне і має місце, в цій ситуації, при застосуванні наведеного судом покарання щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення.
У даному кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_6 , 13.02.2025 ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м.Черкаси, було обрано запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання. Отже запобіжний захід, стосовно ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили, залишити без змін - у вигляді особистого зобов'язання.
Цивільний позов у встановленому законом порядку потерпілою не пред'явлений, що не позбавляє права останньої відповідно до ч.7 ст.128 КПК України звернутися до суду з відповідним позовом у порядку цивільного судочинства.
Питання речових доказів у кримінальному провадженні підлягає вирішенню в порядку ст. 100 КПК України. Процесуальні витрати відсутні.
Керуючись ст.ст.7, 100, 124, 368-371, 373, 376, 392, 395 КПК України, суд,
ОСОБА_6 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ст.126-1 КК України та призначити їй покарання у виді пробаційного нагляду на строк 2 (два) роки.
На підставі ч. 2 ст. 59-1 КК України покласти на ОСОБА_6 такі обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
- виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
На підставі п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України застосувати до ОСОБА_6 обмежувальний захід у виді направлення для проходження програми для кривдників строком на 3 місяці, виконання якої покласти на Черкаський міський центр соціальних служб Черкаської міської ради в місті Черкаси.
Строк покарання у виді пробаційного нагляду ОСОБА_6 , згідно з ч. 1 ст. 49-2 Кримінально-виконавчого кодексу України, обчислювати з дня постановки на облік.
Запобіжний захід ОСОБА_6 у виді особистого зобов'язання, до набрання вироком законної сили - залишити без змін.
Речові докази по кримінальному провадженню: -копію акту №572 амбулаторної комплексної судової психолого-психіатричної експертизи від 14.09.2012 відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зберігається в матеріалах кримінального провадження, залишити в матеріалах провадження протягом всього часу їх зберігання; - медичну карту №1283 КНП «Черкаська обласна психіатрична лікарня ЧОР» стаціонарного хворого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , медичну карту №1056 КНП «Черкаська обласна психіатрична лікарня ЧОР» стаціонарного хворого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , медичну карту амбулаторного хворого №24 на ім'я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повернути за належністю до лікувального закладу.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Черкаського апеляційного суду через Придніпровський районний суд м. Черкаси протягом 30 днів - учасниками процесу з дня його проголошення.
Відповідно до ч.2 ст.394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч.2 ст.395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Згідно ст.376 ч.6 КПК України копія вироку вручається негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.
Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддч ОСОБА_1