23.10.25
22-ц/812/1558/25
Єдиний унікальний номер судової справи 490/10490/19
Номер провадження 22-ц/812/1557/25
22-ц/812/1558/25
22-ц/812/1599/25
Доповідач апеляційного суду Серебрякова Т.В.
Ухвала
Іменем України
23 жовтня 2025 року місто Миколаїв
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:
головуючого Серебрякової Т.В.,
суддів: Коломієць В.В., Самчишиної Н.В.,
з секретарем судового засідання Повертайленко Ю.В.,
за участі: представника позивача - адвоката Михайлова Г.В.,
відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні Миколаївського апеляційного суду клопотання ОСОБА_2 , яке подано його представником - адвокатом Розніним Володимиром Андрійовичем, про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи та комплексної оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , державного реєстратора Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_3 про визнання незаконним, протиправним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, права власності,
У грудні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , державного реєстратора Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради про визнання незаконним, протиправним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, права власності.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 06 серпня 2014 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір позики, за умовами якого ОСОБА_1 надав в борг ОСОБА_2 кошти в розмірі 822 016 грн., строком до 06 лютого 2016 року включно.
В забезпечення виконання зобов'язань за договором позики, 06 серпня 2014 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір, який посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Воєводіною Н.М., відповідно до умов якого позивач передав в іпотеку відповідачу адміністративно-побутовий та торгівельний комплекс, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку, площею 0.2518 га за цією ж адресою.
Рішенням державного реєстратора Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради Іноземцевої Ю.А. від 22 вересня 2017 року №22802231, №22801382 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності зареєстроване на ім'я ОСОБА_1 на вказані майновий комплекс та земельну ділянку на підставі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, зазначеного в іпотечному договорі.
Позивач вважає, що дії ОСОБА_1 та рішення державного реєстратора є незаконними та підлягають скасуванню, оскільки ОСОБА_1 протиправним шляхом набуто речове право на належне позивачу майно, а державним реєстратором, як суб'єктом державної реєстрації, без правових на те підстав з порушенням норм матеріального та процесуального права прийнято незаконне рішення про реєстрацію права власності на вказане нерухоме майно за ОСОБА_1 .
На думку позивача, розділ 5 іпотечного договору не є застереженням, а лише передбачає можливі способи звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом укладення окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя, який не було укладено.
Крім того, позивач стверджує про порушення Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, оскільки відсутні необхідні документи для вчинення реєстраційної дії щодо права власності на ім'я ОСОБА_1 .
Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_2 остаточно просив:
визнати незаконним, протиправним та скасувати з моменту прийняття з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна рішення державного реєстратора Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради Іноземцевої Ю.А. №37548392 від 12 жовтня 2017 року 15:04:41 про державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності за ОСОБА_1 на адміністративно-побутовий та торгівельний комплекс за адресою: АДРЕСА_1 , який складається зі складу літ.3-1 загальною площею 70.3 кв.м; адміністративної будівлі літ.Я-1 загальною площею 12.5 кв.м; адміністративно-виробничо-побутової будівлі літ.Я1-1 загальною площею 67.4 кв.м; вбиральні літ. Б-1, камінь споруди №1,2,І.;
визнати незаконним, протиправним та скасувати з моменту прийняття з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкту нерухомого майна рішення державного реєстратора Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради Іноземцевої Ю.А. від 12 жовтня 2017 року №37547054 про державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на земельну ділянку під номером 1-Ж, площею 0.2518 га, що знаходиться в АДРЕСА_1 , цільове призначення: для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, обслуговування адміністративно-побутового та торгівельного комплексу, кадастровий номер 4810137200:16:003:0016;
визнати незаконним, протиправним і скасувати з моменту внесення запису з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис державного реєстратора Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради Іноземцевої Ю.А. від 22 вересня 2017 року 16:55:50 номер запису про право власності: 22801382 за ОСОБА_1 земельної ділянки кадастровий номер: 4810137200:16:003:0016 по АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 ;
визнати незаконним, протиправним та скасувати з моменту внесення запису з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна запису державного реєстратора Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради Іноземцевої Ю.А. від 22 вересня 2017 року 17:02:47 номер запису про право власності: 22802231 за ОСОБА_1 об'єкту нерухомого майна - адміністративно - побутовий та торгівельний комплекс: за адресою: АДРЕСА_1 , який складається зі складу літ.3-1 загальною площею 70.3 кв.м, адміністративної будівлі літ.Я-1 загальною площею 49.2 кв.м, сторожки літ.А-1 загальною площею 12.5 кв.м; адміністративно-виробничо-побутової будівлі літ.Я1-І загальною площею 67.4 кв.м; вбиральні літ.Б-1, камінь, споруди № 1,2,І.
визнати за ОСОБА_2 право власності на об'єкт нерухомого майна: земельну ділянку, реєстраційний номер: 25175848101, кадастровий номер: 4810137200:16:003:0016 за адресою: АДРЕСА_1 ;
визнати за ОСОБА_2 право власності на об'єкт нерухомого майна: адміністративно-побутовий та торгівельний комплекс; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 10547248101 за адресою: АДРЕСА_1 , та постановлено в подальшому розглядати справу з урахуванням зміненого предмету позову.
Відповідач ОСОБА_1 надав до суду відзив, в якому просив у задоволенні позову відмовити. Зазначав, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, завідомо безпідставними та є зловживанням процесуальними правами. Просив у мотивувальній частині рішення встановити та зазначити факт невиконання позивачем зобов'язань за договором позики від 06 серпня 2014 року та факт зловживання позивачем процесуальними правами. Також просив стягнути з відповідача понесені ним судові витрати.
Пояснював, що дійсно 06 серпня 2014 року позивач уклав з відповідачем договір позики, за яким позивачу було надано позику у розмірі 822 016 грн., що за курсом НБУ на день укладення цього договору еквівалентно 66 560 доларів США, з обумовленим в основному договорі строком повернення боргу до 06 лютого 2016 року включно. Виконання взятих позивачем на себе зобов'язань з повернення коштів були забезпечені нотаріально посвідченим іпотечним договором від 06 серпня 2014 року, згідно з яким, в якості забезпечення виконання своїх зобов'язань за договором позики, позивач надав в іпотеку: адміністративно-побутовий та торгівельний комплекс, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку площею 0.2518 га, з кадастровим номером 4810137200:16:003:0016., що знаходиться за тією ж адресою, із цільовим призначенням для обслуговування адміністративно-побутового та торгівельного комплексу.
Свій обов'язок по договору позики щодо надання позивачу грошових коштів відповідач виконав, в той час як позивач, отримавши суму позики, свої зобов'язання за договором позики не виконав.
Зважаючи на зазначені порушення позивачем умов договору позики, на підставі п.п.3.3, 4.1. цього договору позики та ст.1050 ЦК України, набув право вимоги до позивача, щодо дострокового повернення всієї суми позики та сплати штрафних санкцій за порушення виконання зобов'язань. Відповідачем неодноразово направлялися позивачу вимоги про усунення порушення забезпеченого іпотекою зобов'язання.
Щодо аргументів ОСОБА_2 про відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача за рахунок предмету іпотеки шляхом реєстрації права власності та відсутності іпотечного застереження, зазначав, що Розділ 5 іпотечного договору №451 і є застереженням відповідно до якого можливо здійснення звернення стягнення у позасудовий спосіб визначений іпотекодержателем.
Стосовно аргументів позивача про неможливість застосовування декількох способів звернення стягнення на предмет іпотеки, як-то судового та позасудового, вказував на те, що обрання певного способу правового захисту, у тому числі й досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Установлення законом або договором досудового способу врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не вважається обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист. Отже позикодавець має право задовольнити свої вимоги будь-яким способом передбаченим договором та Законом України «Про іпотеку».
З приводу аргументів позивача про порушення порядку та Закону України «Про іпотеку» при реєстрації права власності, зазначав, що чинним законодавством передбачений порядок задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки, як шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса (у примусовому порядку), так і позасудове (добровільне) врегулювання згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, зокрема й шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки.
Вважав, що позивач безпідставно, необґрунтовано у стверджувальній формі, тим самим вводячи суд в оману, заявляє, що у матеріалах реєстраційної справи відсутні документи, які на його погляд необхідно було подати за для реєстрації за іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки. При цьому, жодним законом чи нормативно правовим документом не передбачено направлення вимоги листом з описом, до того ж, вимоги від 03 грудня 2014 року направлені листами №73003325684410 та №73003325684428, які були отримані позивачем, були направлені з описом вкладення. Ще одна вимога була направлена за допомогою Поштової кур'єрської служби InterCityPost.com 23 грудня 2016 року №380-1230993 де опис вкладенння передбачає сама форма відправлення, ця вимога була отримана представником позивача за нотаріальною довіреністю.
Вказував, що позивачу було відомо про наявність заборгованості, оскільки він не сплачував борг, а вимога про порушення зобов'язання забезпеченого іпотекою містилася у якості додатка до позову про звернення стягнення у справі №490/2988/15-ц, участь у судових засіданнях якої приймали безпосередньо ОСОБА_2 та його представник.
Зазначав, що державному реєстратору було надано розрахунок суми заборгованості ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 та звіт про оцінку майна як адміністративно-побутового комплексу, так і земельної ділянки, що спростовує відповідні аргументи позивача.
Вказував на те, що позивач зловживає правом та процесуальними правами, недобросовісно діє, заявляє безпідставні, необґрунтовані позовні вимоги, перебуваючи у змові зі своїми родичами, які у минулому були власниками майна, яке передано в іпотеку, починаючи з 2015 року від них загалом стосовно прав на спірне майно було подано 37 позовів.
Протокольною ухвалою від 15 вересня 2020 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору залучено ОСОБА_3 .
Рішенням Центрального районного суду міста Миколаєва від 23 червня 2025 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу в сумі 142 246 грн. 50 коп., шляхом перерахування цієї суми з депозитного рахунку Територіального управління ДСА України в Миколаївській області (внесені ОСОБА_2 на підставі ухвали Центрального районного суду міста Миколаєва від 20 вересня 2021 року у справі №490/10490/19, квитанція до платіжної інструкції №41927938 від 02 серпня 2023 року на суму 31 004 грн. 50 коп. та на підставі ухвали Центрального районного суду місто Миколаєва від 04 лютого 2025 року у справі №490/10490/19, квитанція до платіжної інструкції на переказ готівки №53 від 03 березня 2025 року на суму 111 242 грн.) на користь ОСОБА_1 .
Додатковим рішенням Центрального районного суду міста Миколаєва від 03 липня 2025 року задоволено заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати - витрати на професійну правничу допомогу за період з 24 квітня 2024 року по 24 червня 2025 року у розмірі 48 448 грн.
В апеляційній скарзі на рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 23 червня 2025 року ОСОБА_2 , діючи через свого представника - адвоката Розніна В.А., посилаючись на порушення районним судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати та постановити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Крім того, в апеляційній скарзі міститься клопотання, в якому позивач просить призначити у справі судову почеркознавчу експертизу підпису на картках рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення №7300325684410 від 03 грудня 2014 року, №7300325684428 від 03 грудня 2014 року, поставивши експерту питання: чи належить підпис на цих картках ОСОБА_2 або належить іншій особі?
Також, в апеляційній скарзі міститься клопотання, в якому позивач просить призначити у справі комплексну оціночно-будівельну експертизу адміністративно-побутового та торгівельного комплексу за адресою: АДРЕСА_1 , та оціночно-земельну експертизу земельної ділянки з кадастровим номером 4810137200:16:003:0016 станом на момент їх набуття ОСОБА_1 22 вересня 2017 року, поставивши експертам питання:
яка дійсна оціночна (ринкова) вартість адміністративно-побутового та торгівельного комплексу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 22 вересня 2017 року;
яка дійсна оціночна (ринкова) вартість земельної ділянки з кадастровим номером 4810137200:16:003:0016, станом на 22 вересня 2017 року.
В апеляційній скарзі на рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 23 червня 2025 року ОСОБА_1 , посилаючись на порушення районним судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення змінити, шляхом доповнення рішення суду першої інстанції додатковими мотивами якими обґрунтовується відмова у задоволенні позову, а саме на які відповідач посилається у своїй апеляційній скарзі.
В апеляційній скарзі на додаткове рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 03 липня 2025 року ОСОБА_2 , діючи через свого представника - адвоката Розніна В.А., посилаючись на порушення районним судом норм матеріального та процесуального права, просив додаткове рішення скасувати та постановити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про стягнення витрат на правову допомогу, або зменшити розмір таких судових витрат.
У судовому засіданні представник позивача Михайлов Г.Б. підтримав клопотання про призначення судових експертиз. Також доповнив клопотання про призначення почеркознавчої експерти ще одним питанням та просив поставити на вирішення експерта питання: чи належить підпис ОСОБА_2 на інших картках рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення або належить іншій особі?
Окрім того, враховуючи наведене, представник позивача також просив про витребування у відповідача оригіналів досліджуваних документів.
Розглянувши клопотання представника позивача, заслухавши думку інших учасників процесу, дослідивши матеріали справи в межах заявленого клопотання, колегія суддів приходить до наступного.
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду (ст.1 Закону України «Про судову експертизу»).
Підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою, якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб.
Відповідно до ст.102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.
За правилами ст.103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:
1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;
2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.
У разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу.
Судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять саме до предмету доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Висновок експерта як доказ підлягає судової оцінки поряд з іншими доказами, які є у справі.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 30 травня 1997 року «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах», висновок експерта є доказом в цивільному процесі. Він не має наперед встановленої сили та переваги над іншими джерелами доказів, підлягає перевірці й оцінці за внутрішнім переконанням суду, яке має ґрунтуватися на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи у сукупності.
В силу вимог ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.2 ст.77 ЦПК України).
Частинами 1-4 статті 83 ЦПК України визначений наступний порядок подання доказів.
Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
Вимоги до апеляційної скарги викладені у ст.356 ЦПК України, згідно із пунктами 5,7 ч.2 якої передбачено, що в апеляційній скарзі мають бути зазначені, зокрема: в чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення або ухвали (неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи, та (або) неправильність установлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження чи оцінки, неподання доказів з поважних причин та (або) неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин тощо); клопотання особи, яка подала скаргу.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов'язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що застосуванню норм матеріального права передує встановлення обставин у справі та підтвердження їх відповідними доказами. Суд апеляційної інстанції має право досліджувати нові докази, якщо неподання таких доказів до суду першої інстанції зумовлене поважними причинами (поважність причин повинен довести заявник, який подає такі докази). Вказане положення закріплене законодавцем з метою забезпечення змагальності процесу в суді першої інстанції, де сторони повинні надати всі наявні в них докази, і недопущення зловживання стороною своїми правами.
Учасники справи зобов'язані подавати всі наявні в них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Норми ЦПК України надають детальну регламентацію строків подання доказів, що об'єктивно мінімізує можливі випадки зловживання правами у сфері доказування.
Верховний Суд звертав увагу, що зазначена законодавча регламентація відповідає процедурі повного розкриття доказів (discovery). По суті зазначені норми спрямовані на зміщення акценту зі стадії розгляду справи по суті на стадію підготовчого провадження, під час якого і має відбуватися збір процесуального матеріалу і так званий обмін змагальними паперами, що забезпечує розгляд справи в розумні строки. Це свідчить про посилення ролі підготовчого провадження у структурі загального позовного провадження цивільного судочинства в Україні саме в суді першої інстанції.
Зазначене підтверджується численною, сталою і незмінною практикою Верховного Суду, яка наведена, зокрема, в постанові Верховного Суду від 24 липня 2024 року у справі №646/857/18 (провадження № 61-5330св24).
Виходячи з принципу змагальності цивільного процесу сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції в суді першої інстанції, а не чекати, коли їм буде відмовлено у захисті, та потім вишукувати нові докази і долучати їх до апеляційної скарги чи здобувати на стадії апеляційного розгляду.
Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає доцільності призначення у справі судових експертиз, т а відповідно витребування документів, про які зазначав представник позивача, оскільки з матеріалів справи не вбачається правових підстав для призначення таких експертиз задля відповіді на ті питання про які зазначає сторона у своїй заяві.
Так, основні доводи клопотання про призначення почеркознавчої експертизи у справі ґрунтуються на тому, що позивач не отримував картки рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення №7300325684410 від 03 грудня 2014 року, №7300325684428 від 03 грудня 2014 року, та відповідно і не підписував їх, що фактично відноситься до стадії оцінки судом доказів.
Більш того, згідно з Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України 08 жовтня 1998 року №53/5, почеркознавча експертиза є одним із видів криміналістичної експертизи. Об'єктом почеркознавчої експертизи є почерковий матеріал, в якому відображені ознаки почерку певної особи у тому обсязі, в якому їх можна виявити для вирішення поставлених завдань. Для проведення досліджень орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), повинен(на) надати експерту вільні, умовно-вільні та експериментальні зразки почерку (цифрових записів, підпису) особи, яка підлягає ідентифікації.
Між тим, звертаючись до суду з цим клопотання представник позивача не надав ні вільних, ні умовно-вільних зразків підпису позивача.
Також, колегія суддів зауважує, шо позивач не звертався з клопотанням про призначення у справі комплексної оціночно-будівельної експертизи та оціночно-земельної експертизи до суду першої інстанції, а заявлене клопотання в суді апеляційної інстанції не містить переконливих доводів для її призначення, а відповідно до положень ст.105 ЦПК України обов'язкових підстав для призначення експертизи немає.
До того ж, при вирішенні вказаного питання слід враховувати, що розумність строків розгляду справи згідно зі ст.2 ЦПК України належить до основних засад (принципів) цивільного судочинства і є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, та про що неодноразово вказував у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини.
Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи. Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмету позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).
Керуючись ст.ст.103-104,113,368 ЦПК України, колегія суддів
У задоволенні клопотання ОСОБА_2 , яке подано його представником - адвокатом Розніним Володимиром Андрійовичем, про призначення судової почеркознавчої експертизи та комплексної оціночно-будівельної експертизи та оціночно-земельної експертизи у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , державного реєстратора Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_3 , про визнання незаконним, протиправним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, права власності - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з дня прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий Т.В. Серебрякова
Судді: В.В. Коломієць
Н.В. Самчишина
Повний текст судового рішення
складено 28 жовтня 2025 року