23 жовтня 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 42024152410000073 від 30.05.2024р. за апеляційними скаргами прокурора Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_5 , на ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 серпня 2025 року та на ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 16 вересня 2025р., стосовно
ОСОБА_6 ,? ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Кропивницького, українки, громадянки України, з вищою освітою, розлученої, не працюючої, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої
- обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 1 ст. 332, ч. 1 ст. 369-2 КК України,
Учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_5
обвинувачена ОСОБА_6
захисник ОСОБА_7
встановив:
Короткий зміст вимог апеляційних скарг.
В апеляційній скарзі на ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 серпня 2025 року прокурор просить ухвалу суду скасувати. Призначити новий розгляд обвинувального акта №42024152410000073 від 30.05.2024р. щодо ОСОБА_6 в суді першої інстанції.
В апеляційній скарзі на ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 16 вересня 2025р., прокурор просить ухвалу суду скасувати у зв'язку з істотним порушенням кримінального процесуального закону.
Короткий зміст заперечень на апеляційну скаргу прокурора на ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 серпня 2025 року.
В запереченнях на апеляційну скаргу прокурора захисник обвинуваченої просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу суду - без змін.
Короткий зміст ухвал суду.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 серпня 2025 року, відмовлено у затвердженні угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні № 42024152410000073 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 1 ст. 332, ч. 1 ст. 369-2 КК України. Кримінальне провадження № 42024152410000073 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 1 ст. 332, ч. 1 ст. 369-2 КК України - повернуто прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому розділом ІІІ КПК України.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 16 вересня 2025р., постановлено апеляційну скаргу прокурора на ухвалу Центрального районного суду міста Миколаєва від 18 серпня 2025 року у кримінальному провадженні № 42024152410000073 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 1 ст. 332, ч. 1 ст. 369-2 КК України, передати до Миколаївського апеляційного суду.
Узагальнені доводи апеляційних скарг.
В апеляційній скарзі на ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 серпня 2025 року прокурор зауважує, що судом не враховано, що угода про визнання винуватості укладена при закінченні досудового розслідування 30.05.2025р., відтак всі необхідні слідчі процесуальні дії органом досудового розслідування були проведені, досудове розслідування у даному кримінальному провадженні завершено 30.05.2025р. складанням обвинувального акта від 30.05.2025р. і реєстру матеріалів досудового розслідування, тому необхідності повернення матеріалів кримінального провадження для продовження досудового розслідування в даному випадку не має. Звертає увагу, що судом в порушення ч.1 ст.343 КПК України, повідомлення про здійснення повного фіксування судового розгляду, а також про умови фіксування судового засідання, не виконано.
Зауважує, що приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції вийшов за межі судового розгляду та в порушення ст.337 КПК України під час його проведення проаналізував обставини кримінального провадження, вдався до оцінки доказів та зробив необґрунтований висновок щодо кваліфікації дій обвинуваченої, зазначивши, що є відсутніми підстави для кваліфікації дій ОСОБА_6 за ст.332 КК України, а також те, що зазначені в обвинувальному акті епізоди за ст.114-1 КК України про зміст консультацій є вочевидь неприйнятним та грубим порушенням адвокатської таємниці, з огляду на надані тільки обвинуваченою у суді коротких показів щодо своїх дій та без дослідження інших матеріалів справи.
Вважає, що судом безпідставно зроблено висновок, що укладання угоди не мало під собою вільного волевиявлення обвинуваченої, оскільки в самій угоді від 30.05.2025р. про визнання винуватості зазначено, що ще 08.05.2025р. прокурору надійшла заява від захисника підозрюваної ОСОБА_6 , який діє в її інтересах, про ініціювання угоди про визнання винуватості. Вказує, що судом також не враховані неодноразові клопотання підозрюваної про затвердження вироком угоди про визнання вини та призначення покарання, узгодженого сторонами угоди.
В апеляційній скарзі на ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 16 вересня 2025р., вважає, що оскаржувана ухвала не передбачена законом, вона є рішенням, ухваленим поза межами компетенції суду. Вказує, що суд першої інстанції, постановивши повернути прокурору обвинувальний акт, реєстр матеріалів досудового розслідування та розписку обвинуваченої і її захисника, фактично вилучив зазначені документи з матеріалів кримінального провадження, залишивши у себе лише їх копії. Зауважує, що такий підхід порушує принцип цілісності матеріалів кримінального провадження, адже саме оригінали процесуальних документів мають зберігатися у судовому провадженні як його невід'ємна частина.
Звертає увагу, що суд не врахував, що відповідно до ст. 397 КПК України він зобов'язаний у триденний строк після закінчення строку апеляційного оскарження надіслати отримані апеляційні скарги разом із матеріалами кримінального провадження до суду апеляційної інстанції. Виконання цього обов'язку передбачає передачу повного і цілісного комплексу матеріалів, який включає саме оригінали обвинувального акта, реєстру матеріалів досудового розслідування та інших процесуальних документів, складених під час досудового розслідування.
Пояснює, що 11.09.2025 прокуратурою отримано з суду оригінал повернутого обвинувального акта з відповідними додатками, 24.09.2025 прокурором безпосередньо в суді першої інстанції отримано оригінал оскаржуваної ухвали, оскільки раніше її примірники (копії) не отримувались/судом не надсилались, і прокурор під час її проголошення у суді участі не приймав, ухвала, винесена без належного повідомлення сторін, на думку прокурора, є постановленою з процедурними порушеннями, що істотно впливають на права учасників провадження, і створюють підстави для її скасування апеляційним судом та вжиття заходів щодо відновлення порушених прав (зокрема-забезпечення належного повідомлення сторін, поновлення можливості реалізації процесуальних прав і, за потреби, забезпечення подальшої передачі до апеляційного суду повного комплекту матеріалів із оригіналами документів).
Узагальнені доводи заперечення.
В запереченнях на апеляційну скаргу прокурора на ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 серпня 2025 року, захисник вказує, що оскаржувана ухвала, якою провадження повернуто на стадію досудового слідства, не є остаточним рішенням у справі і не може бути предметом апеляційного перегляду, а тому вважає, що апеляційна скарга прокурора у цьому випадку підлягає залишенню без розгляду або закриттю апеляційного провадження, як подана на рішення, яке не оскаржується.
Обставини встановлені судом першої інстанції.
04 червня 2025 року в провадження Центрального районного суду м. Миколаєва надійшов, складений 30 травня 2025 року старшим слідчим в особливо важливих справах слідчого відділу Управління Служби Безпеки України в Миколаївській області ОСОБА_8 , та у той же день затверджений прокурором Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_5 обвинувальний акт, у якому ОСОБА_6 висунуто обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 114-1, ч. 1 ст. 332, ч. 1 ст. 369-2 КК України. До обвинувального акта додана, укладена 30 травня 2025 року між прокурором та ОСОБА_6 , угода про визнання винуватості. Під час підготовчого судового засідання сторони просили про затвердження угоди та ухвалення на її підставі вироку про визнання ОСОБА_6 винуватою у вчиненні вказаних в обвинувальному акті злочинів та призначення узгодженого між сторонами покарання.
Відмовляючи у затвердженні угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні № 42024152410000073 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 1 ст. 332, ч. 1 ст. 369-2 КК України та повертаючи кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому розділом ІІІ КПК України, суд першої інстанції дійшов до висновку, що укладання угоди не мало під собою вільного волевиявлення обвинуваченої, отже - не було добровільним, а тому відсутні передбачені законом підстави для подальшого розгляду цього кримінального провадження судом. Крім того зазначив, що висунуте ОСОБА_6 обвинувачення не підтверджено належними доказами.
22 серпня 2025 року засобами електронної пошти прокурором, який брав участь у судовому розгляді - ОСОБА_5 - була подана апеляційна скарга на вище зазначене рішення. Апеляційна скарга зареєстрована у суді та в обліково-статистичній картці на кримінальне провадження.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 16 вересня 2025р., постановлено апеляційну скаргу прокурора на ухвалу Центрального районного суду міста Миколаєва від 18 серпня 2025 року у кримінальному провадженні № 42024152410000073 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 1 ст. 332, ч. 1 ст. 369-2 КК України, передати до Миколаївського апеляційного суду. При цьому, суддя зазначив в ухвалі, що апеляційна скарга прокурора є неприйнятною, не підлягала реєстрації в канцелярії суду, оскільки суддя вважав, що ухвала Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 серпня 2025 року не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Обставини встановлені судом апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг в їх межах, суд апеляційної інстанції дійшов наступного.
Щодо прийнятності апеляційної скарги прокурора на ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 серпня 2025 року, апеляційний суд зазначає наступне. Так, згідно з положенням ч. 1 ст. 392 КПК України, в апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, що ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, зокрема: вироки, крім випадків, передбачених ст. 394 цього Кодексу; ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру; інші ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом, до яких не віднесено ухвали про відмову у затвердженні угоди.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів судового провадження, судом було прийнято рішення про відмову у затвердженні угоди про визнання винуватості, яка була укладена між прокурором та обвинуваченою, та постановлено кримінальне провадження повернути прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому розділом ІІІ КПК України.
Відповідно до положень ч. 4 ст.314 КПК України, ухвала про повернення обвинувального акта прокурору може бути оскаржена в апеляційному порядку, за такого ухвала Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 серпня 2025 року підлягає апеляційному оскарженню.
Що стосується ухвали Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 серпня 2025 року, якою відмовлено у затвердженні угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні № 42024152410000073 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 1 ст. 332, ч. 1 ст. 369-2 КК України. Кримінальне провадження № 42024152410000073 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 1 ст. 332, ч. 1 ст. 369-2 КК України - повернуто прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому розділом ІІІ КПК України, апеляційний суд зазначає наступне.
Згідно з п.1 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу.
Також, слід зазначити, що згідно зі ст. 19 КПК України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 10 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України № 13 від 11.12.2015 року «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод», чітко визначено, що відповідно до ст. 472 КПК в угоді про визнання винуватості серед інших обставин зазначається про беззастережне визнання підозрюваним/обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення та умови часткового звільнення підозрюваного, обвинуваченого від цивільної відповідальності у вигляді відшкодування державі збитків внаслідок вчинення ним кримінального правопорушення (обов'язкові складові змісту угоди), а також обов'язки підозрюваного чи обвинуваченого щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою, якщо такі домовленості мали місце (необов'язкова чи субсидіарна складова змісту угоди).
При цьому, під беззастережним визнанням винуватості підозрюваним/обвинуваченим слід розуміти безумовне (повне) визнання ним своєї винуватості у вчиненні інкримінованого органом досудового розслідування кримінального правопорушення.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, 04 червня 2025 року в провадження Центрального районного суду м. Миколаєва надійшов складений 30 травня 2025 року старшим слідчим в особливо важливих справах слідчого відділу Управління Служби Безпеки України в Миколаївській області ОСОБА_8 та у той же день затверджений прокурором Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_5 обвинувальний акт, згідно якого ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 114-1, ч. 1 ст. 332, ч. 1 ст. 369-2 КК України. Разом з обвинувальним актом до суду надійшла, укладена 30 травня 2025 року між прокурором та обвинуваченою ОСОБА_6 угода про визнання винуватості. Під час підготовчого судового засідання сторони просили про затвердження угоди та ухвалення на її підставі вироку про визнання ОСОБА_6 винуватою у вчиненні зазначених в обвинувальному акті злочинів та призначення узгодженого між сторонами покарання.
Відмовляючи у затвердженні даної угоди про визнання винуватості та повертаючи кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому розділом ІІІ КПК України, суд першої інстанції дійшов до висновку, що укладання угоди не мало під собою вільного волевиявлення обвинуваченої, отже - не було добровільним, а тому відсутні передбачені законом підстави для подальшого розгляду цього кримінального провадження судом. Крім того зазначив, що висунуте ОСОБА_6 обвинувачення не підтверджено належними доказами.
Проте, таке рішення суду щодо повернення прокурору обвинувального акта суперечить вимогам кримінального процесуального закону.
Так, пунктом 13 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України № 13 від 11.12.2015 року «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод», передбачено, що якщо угоди (незалежно від її виду) досягнуто під час досудового розслідування, після виконання процесуальних дій, передбачених статей 290, 291 КПК, складений слідчим та затверджений прокурором обвинувальний акт разом із підписаною сторонами угодою невідкладно надсилається до суду. Відкласти направлення цих документів до суду вправі відповідно до ч. 1 ст. 474 КПК лише прокурор за наявності визначених процесуальним законом підстав, зокрема у зв'язку із необхідністю: 1) отримання висновку експерта; 2) завершення проведення інших слідчих дій, необхідних для збирання і фіксації доказів, які можуть бути втрачені зі спливом часу, або які неможливо буде провести пізніше без істотної шкоди для їх результату у разі відмови суду в затвердженні угоди.
Відповідно до пункту 15 даної постанови, після отримання обвинувального акта, угоди про примирення чи про визнання винуватості головуючий суддя не пізніше п'яти днів після дати передання (надходження) до його провадження відповідного матеріалу має постановити ухвалу про призначення підготовчого судового засідання, визначити дату, час та місце його проведення. Одночасно із прийняттям цього рішення суд, що здійснюватиме судове провадження, для реалізації покладених на нього обов'язків щодо з'ясування добровільності укладення угоди та перевірки її на відповідність вимогам КПК та/або кримінального закону (частини 6, 7 ст. 474 КПК), зважаючи на те, що під час підготовчого судового засідання може бути прийнято рішення, яке по своїй суті є завершальним для судового провадження у суді першої інстанції (ухвалити вирок), вправі витребувати документи, подані сторонами під час досудового розслідування, а також інші матеріали досудового розслідування.
Суд шляхом вивчення витребуваних документів, проведення опитування сторін, інших учасників судового провадження зобов'язаний переконатися, що укладення угоди є добровільним, тобто згідно з ч. 6 ст. 474 КПК не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені угодою. Якщо суд матиме обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або ж сторони в дійсності не примирилися, він відповідно до п. 4 ч. 7 ст. 474 КПК зобов'язаний відмовити в затвердженні угоди.
Відповідно до ч. 7 ст. 474 КПК України суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо умови угоди суперечать вимогам цього кодексу та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення; умови угоди не відповідають інтересам суспільства, умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб; існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися; очевидна неможливість виконати обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов'язань; відсутні фактичні підстави для визнання винуватості.
У такому разі досудове розслідування або судове провадження продовжуються у загальному порядку.
Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №13 від 11.12.2015 року визначено, що за наслідками розгляду угоди в судовому засіданні (під час підготовчого судового провадження або під час судового розгляду) суд, перевіривши відповідність угоди вимогам кримінального процесуального закону і закону про кримінальну відповідальність, врахувавши доводи сторін кримінального провадження та інших учасників судового провадження, має прийняти одне із таких рішень: затвердити угоду про визнання винуватості чи про примирення, або відмовити у затвердженні угоди в разі встановлення підстав, передбачених ч. 7 ст. 474 КПК України, та: повернути кримінальне провадження прокурору, якщо угоди досягнуто під час досудового розслідування, для його продовження у порядку, передбаченому розділом ІІІ КПК України; або продовжити судовий розгляд у загальному порядку, якщо угоду було укладено під час його здійснення; або призначити судовий розгляд для проведення судового провадження в загальному порядку, якщо до суду надійшов обвинувальний акт, а угоду було укладено під час підготовчого провадження, а також у випадку подання прокурором відповідного клопотання, пов'язаного з відсутністю необхідності продовження досудового розслідування внаслідок його фактичного закінчення. При цьому, зокрема в останньому випадку, слід неухильно дотримуватися вимог закону щодо відкриття сторонами кримінального провадження одне одній додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду.
При ухвалені рішення про відмову в затвердженні угоди про визнання винуватості та повернення кримінального провадження прокурору для продовження досудового розслідування суд вказаних норм закону не дотримався, а саме не врахував, що досудове розслідування у вказаному провадженні завершено складанням обвинувального акта. При цьому, судом першої інстанції не встановлено будь-якої невідповідності обвинувального акта вимогам закону.
Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, що відображено в реєстрі матеріалів досудового розслідування і що підтвердили в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, сторони кримінального провадження, 30.05.2025 року слідчим було повідомлено про закінчення досудового розслідування, були відкриті сторонам матеріали кримінального провадження, складено обвинувальний акт, копія якого вручена обвинуваченій та її захиснику. Про що свідчить наявна в матеріалах кримінального провадження розписка.
Таким чином, судом не враховано, що угода про визнання винуватості у цьому кримінальному проваджені укладена після закінчення досудового розслідування 30.05.2025р., відтак всі необхідні слідчі процесуальні дії органом досудового розслідування були проведені, досудове розслідування у даному кримінальному провадженні завершено 30.05.2025р. складанням обвинувального акта від 30.05.2025р. і реєстру матеріалів досудового розслідування, тому необхідності повернення матеріалів кримінального провадження для продовження досудового розслідування в даному випадку не має.
Всупереч вимогам ст. 474 КПК України та незважаючи на те, що обвинувальний акт відносно ОСОБА_6 надійшов до суду разом з угодою про визнання винуватості між останньою та прокурором, суд першої інстанції, перевіривши відповідність угоди вимогам кримінального процесуального закону, дійшов висновку про наявність підстав для відмови в її затвердженні, при цьому не з'ясував думку прокурора щодо можливості призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта, а також питання щодо його повернення, якщо останній не відповідає вимогам КПК України, як того вимагає кримінальний процесуальний закон України, повернувши матеріали кримінального провадження із угодою про визнання винуватості, чим позбавив сторону обвинувачення права висловити свої доводи з приводу того чи були зібрані під час судового розслідування докази достатні для складання обвинувального акту та чи було завершено досудове розслідування, і вже в залежності від цього приймати відповідні рішення, передбачені ч. 3 ст. 314 КПК України.
Крім того, приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції вийшов за межі судового розгляду та в порушення ст.337 КПК України під час його проведення проаналізував обставини кримінального провадження, вдався до оцінки доказів та зробив передчасний висновок щодо кваліфікації дій обвинуваченої, зазначивши, що є відсутніми підстави для кваліфікації дій ОСОБА_6 за ст.332 КК України, а також те, що зазначені в обвинувальному акті епізоди за ст.114-1 КК України про зміст консультацій є вочевидь неприйнятним та грубим порушенням адвокатської таємниці, з огляду на надані тільки обвинуваченою у суді коротких показів щодо своїх дій та без дослідження інших матеріалів справи.
Також, судом безпідставно зроблено висновок, що укладання угоди не мало під собою вільного волевиявлення обвинуваченої, оскільки в самій угоді від 30.05.2025р. про визнання винуватості зазначено, що ще 08.05.2025р. прокурору надійшла заява від захисника підозрюваної ОСОБА_6 , який діє в її інтересах, про ініціювання угоди про визнання винуватості. Вказує, що судом також не враховані неодноразові клопотання підозрюваної про затвердження вироком угоди про визнання вини та призначення покарання, узгодженого сторонами угоди.
Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі "Руїз Торія проти Іспанії").
Враховуючи, що досудове розслідування у цьому кримінальному провадженню закінчено, проведено усі необхідні процесуальні дії, зібрані всі докази, які сторона обвинувачення вважала необхідними для підтвердження винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих їй злочинів, суд першої інстанції, відмовляючи в затвердженні угоди, відповідно до ч.7 ст.474 КПК України, повинен був продовжити судове провадження в загальному порядку, тобто призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, про що обґрунтовано зазначає прокурор в своїй апеляційній скарзі, а не повертати матеріали кримінального провадження прокурору для продовження досудового розслідування, оскільки є незрозумілим, яка необхідність для суду в такому поверненні обвинувального акта.
За таких обставин, колегія суддів вважає ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 серпня 2025 року, такою, що постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення (ч.1 ст.412 КПК України), що відповідно до п.3 ч. 1 ст. 409 КПК України, є підставою для скасування судового рішення та призначення нового розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції, у зв'язку з чим апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню.
Що стосується ухвали Центрального районного суду м. Миколаєва від 16 вересня 2025 року, якою постановлено апеляційну скаргу прокурора на ухвалу Центрального районного суду міста Миколаєва від 18 серпня 2025 року у кримінальному провадженні № 42024152410000073 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 1 ст. 332, ч. 1 ст. 369-2 КК України, передати до Миколаївського апеляційного суду, апеляційний суд зазначає наступне.
Статтею 397 КПК України чітко визначено дії суду першої інстанції після одержання апеляційних скарг. Так, суд першої інстанції через три дні після закінчення строку апеляційного оскарження судового рішення надсилає отримані апеляційні скарги разом із матеріалами кримінального провадження до суду апеляційної інстанції. Апеляційні скарги, що надійшли після направлення матеріалів кримінального провадження до суду апеляційної інстанції, не пізніше наступного дня після їх надходження направляються до суду апеляційної інстанції.
Разом з тим, постановляючи ухвалу про направлення апеляційної скарги прокурора до апеляційного суду, суд прийняв рішення яке не передбачене КПК України та прийняте поза межами компетенції суду. Крім того в своїй ухвалі, суд перейняв на себе повноваження апеляційного суду та висловився щодо прийнятності чи не прийнятності апеляційної скарги, фактично надаючи вказівки щодо подальшого руху апеляційної скарги.
Апеляційний суд вважає за необхідне застосувати загальні засади кримінального провадження, а саме положення ч.1 ст. 9 КПК України, з яких вбачається, що під час кримінального провадження суд зобов'язаний неухильно додержуватися законності та з врахуванням вимог ч.1 ст. 7 КПК України, колегія суддів вважає, що ухвала Центрального районного суду м. Миколаєва від 16 вересня 2025р., якою постановлено апеляційну скаргу прокурора на ухвалу Центрального районного суду міста Миколаєва від 18 серпня 2025 року у кримінальному провадженні № 42024152410000073 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 1 ст. 332, ч. 1 ст. 369-2 КК України, передати до Миколаївського апеляційного суду підлягає скасуванню у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а провадження в цій частині закриттю.
Керуючись ст.ст. 376, 405, 407, 409, 415, 419, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив :
апеляційну скаргу прокурора Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_5 , на ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 серпня 2025 року - задовольнити частково.
апеляційну скаргу прокурора Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_5 , на ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 16 вересня 2025р. - задовольнити.
Ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 16 вересня 2025р., якою постановлено апеляційну скаргу прокурора на ухвалу Центрального районного суду міста Миколаєва від 18 серпня 2025 року у кримінальному провадженні № 42024152410000073 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 1 ст. 332, ч. 1 ст. 369-2 КК України, передати до Миколаївського апеляційного суду - скасувати у зв'язку з істотним порушенням кримінального процесуального закону. Провадження в цій частині закрити.
Ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 серпня 2025 року скасувати в частині направлення матеріалів кримінального провадження прокурору. Призначити новий розгляд обвинувального акта №42024152410000073 від 30.05.2024р. щодо ОСОБА_6 в суді першої інстанції.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:
Судді: