23 жовтня 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретарів ОСОБА_4 , ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12025153040000100 від 03.05.2025р. за апеляційною скаргою заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_6 , на вирок Інгульського районного суду м. Миколаєва від 23 травня 2025 року, стосовно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м. Миколаєва, громадянка України, зареєстрована та фактично проживаюча за адресою: АДРЕСА_1 , із середньою освітою, дітей на утриманні не має, на момент вчинення кримінального правопорушення (проступку) офіційно не працевлаштована, раніше судима
- обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.357 КК України.
Учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_8
обвинувачена ОСОБА_7
захисник ОСОБА_9
встановив:
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду в частині призначення покарання ОСОБА_7 - скасувати з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме не застосування закону, який підлягав застосуванню.
Ухвалити в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 357 КК України призначити покарання у виді 2 років пробаційного нагляду із покладенням на підставі ч. 2 ст. 59-1 КК України обов'язків: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації. В іншій частині вирок залишити без змін.
Короткий зміст вироку.
Вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 357 КК України, та призначено їй покарання у виді пробаційного нагляду строком 2 (два) роки. Вирішено питання щодо речових доказів.
Узагальнені доводи апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі прокурор не оспорюючи фактичних обставин кримінального провадження, доведеності вини обвинуваченої та правильності кваліфікації її дій, вважає, що вирок суду стосовно ОСОБА_7 підлягає скасуванню в частині призначення покарання, у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування судом закону, який підлягав застосуванню.
Вказує, що суд при призначенні покарання ОСОБА_7 у виді 2 років пробаційного нагляду, не дотримався вимог ч.2 ст.59-1 КК України та не поклав і не обговорив у вироку доцільність покладення обов'язків, визначених ч. 2 ст. 59-1 КК України. Через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, вважає, що вирок стосовно ОСОБА_7 підлягає скасуванню з ухваленням нового вироку.
Обставини встановлені судом першої інстанції.
Судом першої інстанції встановлено та визнано доведеним, що 03.05.2025 приблизно о 10:45 год (більш точного часу не встановлено) ОСОБА_7 , перебуваючи біля кав'ярні «Кофе брейк» по пр. Богоявленському 43, в м. Миколаєві, викрала сумочку, в якій знаходилась банківська картка «ПриватБанк» для виплат № НОМЕР_1 , власником якої є ОСОБА_10 , яка в силу вимог ст.1 Закону України «Про інформацію» №2657-ХІІ від 02 жовтня 1992 року, п.1.27, п.1.31 ст.1, п.15.2 ст.15 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів Україні» №2346-111 від 05 квітня 2001 року, ч.4 ст.51 Закону України «Про банки та банківську діяльність» №2121-111 від 7 грудня 2000 року та примітки до ст.358 Кримінального кодексу України, є офіційним документом, відповідає визначенню поняття «офіційний документ», оскільки містить зафіксовану на матеріальному носієві інформацію, яка підтверджує та посвідчує певні факти, які здатні спричинити наслідки правового характеру та видана повноважною особою юридичної особи, а саме, - імітована АТ КБ «ПРИВАТБАНК», з дотриманням визначеної законом форми і містить передбачені законом реквізити. В подальшому, ОСОБА_7 залишила собі вказану банківську картку, маючи на меті подальше використання її у власних корисливих цілях, а саме - для заволодіння грошовими коштами, привласнивши тим самим вказану банківську картку, намагалась розрахуватись за товар 03.05.2025 о 11:04 год в гастрономі «Південний», який розташований за адресою: м. Миколаїв, вул. Південна буд. 35-Б, але на банківській картці не вистачило коштів, позбавивши таким чином потерпілу можливості використовувати зазначену карту за призначенням та в подальшому не вчинивши жодних дій щодо повернення її власнику, правоохоронним органам чи АТ КБ «ПРИВАТБАНК», місце вчинення кримінального правопорушення покинула.
Дії обвинуваченої ОСОБА_7 судом кваліфіковані за ч. 1 ст. 357 КК України, як привласнення офіційних документів, з корисливих мотивів.
Обставини встановлені судом апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримку вимог апеляційної скарги, думку обвинуваченої та її захисника, які не заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах, суд апеляційної інстанції дійшов наступного.
Відповідно до статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення , ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення , ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі дотримався зазначених вимог закону.
Як вбачається з вироку суду, ОСОБА_7 визнано винною у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.357 КК України та призначено їй покарання у виді пробаційного нагляду строком на 2 роки.
Разом з тим, відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст.59-1 КК України покарання у виді пробаційного нагляду полягає в обмеженні прав і свобод засудженого, визначених законом і встановлених вироком суду, із застосуванням наглядових та соціально-виховних заходів без ізоляції від суспільства.
Суд покладає на засудженого до пробаційного нагляду такі обов'язки: 1)періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2)повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; 3)не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Суд може покласти на засудженого до пробаційного нагляду обов'язки:
1)використовувати електронний засіб контролю і нагляду та проживати за вказаною у рішенні суду адресою; 2)дотримуватися встановлених судом вимог щодо вчинення певних дій, обмеження спілкування, пересування та проведення дозвілля; 3)працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано посаду (роботу); 4)виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою; 5)пройти курс лікування від наркотичної, алкогольної залежності, розладів психіки та поведінки внаслідок вживання психоактивних речовин або захворювання, що становить небезпеку для здоров'я інших осіб.
Таким чином, законом про кримінальну відповідальність імперативно передбачено, що при визначенні покарання у виді пробаційного нагляду суд зобов'язаний покласти на засудженого обов'язки, передбачені ч.2 ст.59-1 КК України
Цих вимог закону судом першої інстанції, при призначенні покарання обвинуваченій, не дотримано, тим самим, суд допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а сааме не застосував закон, який підлягає застосуванню.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає за необхідне покласти на обвинувачену ОСОБА_7 обов'язки, передбачені ч.2 ст.59-1 КК України, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
За таких обставин, апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а вирок суду - скасуванню в частині призначення покарання з підстав, передбачених ст.ст.413, 420 КПК України з ухваленням нового вироку
Керуючись статтями 376, 404, 405, 407, 409, 413, 414, 418, 420, 424, 426, 532 КПК України,
Апеляційну скаргу заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_6 ,- задовольнити.
Вирок Інгульського районного суду м. Миколаєва від 23 травня 2025 року, стосовно ОСОБА_7 , - скасувати в частині призначення покарання.
Ухвалити в цій частині новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 , покарання за ч.1 ст. 357 КК України у виді двох років пробаційного нагляду.
Відповідно до ч. 2 ст. 59-1 КК України, покласти на ОСОБА_7 наступні обов'язки:
-періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;
-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
В іншій частині вирок суду залишити без змін.
Вирок суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржений в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.
Головуючий
Судді