22 жовтня 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12024153050000167, за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на вирок Корабельного районного суду м. Миколаєва від 2 червня 2025 року відносно
ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , у м. Миколаєві, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
Учасники судового провадження:
прокурор - ОСОБА_7
захисник - ОСОБА_6 .
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Вироком Корабельного районного суду м. Миколаєва від 2 червня 2025 року ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
Міра запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 не обиралася.
Ухвалено відмовити в задоволенні позовних вимог потерпілого ОСОБА_8 в частині стягнення матеріальних витрат, задовольнити частково позовні вимоги потерпілого ОСОБА_8 стягнути із ОСОБА_5 , на користь потерпілого ОСОБА_8 20 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Вирішено питання стосовно речових доказів у кримінальному провадженні.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Захисник ОСОБА_6 просить вирок суду першої інстанції змінити в частині вирішення цивільного позову.
Позовні вимоги потерпілого ОСОБА_8 щодо відшкодування моральної шкоди задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_5 5 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди. В іншій частині вирок залишити без змін.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Захисник ОСОБА_6 , не оспорюючи фактичних обставин інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення та кваліфікації його дій, розміру та виду покарання, а також висновків суду щодо відсутності підстав для задоволення вимог потерпілого про відшкодування матеріальної шкоди, вважає, що вирок суду в частині вирішення цивільного позову підлягає зміні, оскільки судом допущено істотні порушення кримінального процесуального закону, які перешкодили ухвалити законне рішення, висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, у зв'язку з чим не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження
Вказує на те, що суд вірно врахував вказані потерпілим обставини на обґрунтування розміру моральної шкоди, разом з тим вірно вважав їх лише припущенням потерпілого можливих наслідків і не прийняв їх до уваги, оскільки вони явно перебільшують вплив дії ОСОБА_5 з нанесення удару на повне руйнування укладу життя потерпілого на декілька тижнів, проте явно викликали емоційний дискомфорт. Погоджується з висновками суду з приводу того, що можлива втрати слуху ОСОБА_8 не знаходиться у причинному зв'язку з нанесенням обвинуваченим 23.10.2024 тілесних ушкоджень потерпілому, тому необхідність подальшої тривалої реабілітації, саме через дії обвинуваченого, як одна з підстав обґрунтування морального відшкодування, є недоведеною. Вважає, що висновок суду про розмір відшкодування є суперечливим та не відповідає наведеним вище обставинам, які встановлені у судовому засіданні.
На думку сторони захисту та враховуючи факт завдання позивачу саме легких тілесних ушкоджень, характер та обсяг душевних страждань позивача, поведінку обвинуваченого, який повністю визнав вину у вчиненому та тривалість завданої позивачу моральної шкоди, сума у розмір 5 000 грн. є достатньою для відшкодування позивачеві моральної шкоди та є більш, ніж достатнім, для розумного задоволення потреб потерпілої особи та не приводить до її безпідставного збагачення.
Обставини, встановлені судом першої інстанції.
23.10.2024р. приблизно о 10.00 год., ОСОБА_5 , знаходячись на відкритій ділянці місцевості біля буд. 4 по вул. Таврійській в м. Миколаєві, на ґрунті раніше виниклих неприязних відносин та, раптово виниклого словесного конфлікту з потерпілим ОСОБА_8 , маючи намір на спричинення тілесних ушкоджень останньому, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки своїх дій, умисно наніс один удар правою рукою в область лівої сторони голови потерпілого, спричинивши останньому тим самим тілесні ушкодження у виді забоїв м'яких тканин обличчя та синця скронево-виличної ділянки зліва. По ступеню тяжкості дані тілесні ушкодження відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень кожне.
Дії обвинуваченого ОСОБА_5 судом кваліфіковані за ч.1 ст.125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження.
Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому суд першої інстанції врахував, що вчинене кримінальне правопорушення, є проступком, особу винного, який раніше не судимий, одружений, має на утриманні неповнолітнього сина, на обліку лікаря нарколога не перебуває, за даними характеристики за місцем мешкання - наркотичні речовини не вживає, спиртними напоями не зловживає, відсутність обставин, що пом'якшують покарання, повне визнання обвинуваченим своєї вини, стан його здоров'я, та з урахуванням санкції ч.1 ст. 125 КК України, суд вважав необхідним призначити обвинуваченому покарання у виді штрафу в максимальних межах санкції даної статті. Крім того, суд вважав достатнім стягнення на користь потерпілого морального відшкодування у розмірі 20 000 грн. Визначаючи такий розмір морального відшкодування суд також врахував, що таке відшкодування має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника на підтримку апеляційної скарги, думку прокурора, який вважав вирок законним та обґрунтованим, вивчивши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд доходить наступного.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оцінені судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Висновок суду, щодо доведеності вини ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено за обставин, наведених у вироку, підтверджений зібраними у справі доказами, яким суд першої інстанції дав правильну юридичну оцінку і обґрунтовано дійшов до висновку про його винність у вчинені вказаного кримінального правопорушення.
Всі обставини справи були детально розглянуті та досліджені судом першої інстанції, що підтверджується наведеними та належно оціненими у вироку доказами про вчинення кримінального правопорушення обвинуваченим.
Кваліфікація судом першої інстанції дій обвинуваченого ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 125 КК України є правильною і апелянтом не оспорюється. А тому, відповідно до вимог ст. 404 КПК України, вирок в цій частині апеляційним судом не переглядається.
Стосовно апеляційних вимог захисника обвинуваченого, щодо зменшення розміру стягнення в рахунок відшкодування моральної шкоди апеляційний суд доходить наступного.
За змістом ч. 5 ст. 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Відповідно до ст. ст. 23, 1167 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд повинен виходити з вимог ст. ст. 23, 1167 ЦК України, та роз'яснень, що викладені в п. 9 постанови Пленуму Верховного суду №4 від 31.03.1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»
Вироком суду цивільний позов ОСОБА_8 задоволено частково, стягнуто на користь потерпілого 20 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Частково задовольняючи позовні вимоги потерпілого ОСОБА_8 в розмірі 20000 грн., суд першої інстанції виходив із вимог розумності та справедливості, враховуючи встановлені обставини вчинення кримінального правопорушення обвинуваченим, характер та обсяг перенесених потерпілим ОСОБА_8 душевних страждань, їх тривалість, а також те, що внаслідок протиправних дій обвинуваченого потерпілий переніс фізичний біль від завданого обвинуваченим удару рукою із спричиненням тілесного ушкодження, яке відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, переніс моральні страждання від таких протиправних дій ОСОБА_5 , набув змін у звичайному укладі життя у певний період часу, пов'язаний з травмою в області обличчя, а також пов'язані зі зверненням до правоохоронних органів та за медичною допомогою.
Апеляційний суд вважає, що розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з обвинуваченого на користь потерпілого в розмірі 20 000 грн, визначена вироком суду з урахуванням вимог ст. ст. 23, 1167 ЦК України, вірно.
Апеляційний суд не находить підстав для зменшення суми відшкодування моральної шкоди на користь потерпілого, як того просить захисник обвинуваченого.
З огляду на викладене вище, безумовних підстав, передбачених ст. 409 КПК України, для скасування та зміни ухваленого по справі судового рішення в частині цивільного позову, як про це ставиться питання в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419, 424, 426, 532 КПК України, апеляційний суд -
апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Вирок Корабельного районного суду м. Миколаєва від 2 червня 2025 року відносно ОСОБА_5 , - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3