28.10.25
22-ц/812/1969/25
Справа №484/2889/25
Провадження № 22-ц/812/1969/24
Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М.
Іменем України
28 жовтня 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого - Яворської Ж.М.,
суддів: Базовкіної Т.М., Царюк Л.М.,
із секретарем судового засідання - Шурмою Є.М.,
за участі представника відповідача - Ряснянської І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в режимі відеоконференції
апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь Агро Інвест»
на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 29 серпня 2025 року, ухвалене у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Паньковим Д.А., дата складання повного рішення не зазначена, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь Агро Інвест» про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення орендної плати
26 травня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь Агро Інвест» (далі -ТОВ «Південь Агро Інвест») про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення орендної плати.
Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 є власником земельних ділянок з кадастровими номерами 4825486300:06:000:0623, 4825486300:01:000:0116, 4825486300:06:000:0194, 4825486300:01:000:0863, що знаходяться в межах Синюхино-Брідської сільської ради Первомайського району Миколаївської області з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
17 червня 2008 року між ОСОБА_2 та Приватним сільськогосподарським підприємством ім. Т.Г. Шевченка (далі - ПСП ім. Т.Г. Шевченка) було укладено договір оренди землі № 040802200313.
Згодом між ОСОБА_2 та ПСП ім. Т.Г. Шевченка і новим орендарем ТОВ «Південь Агро Інвест» 18 вересня 2018 року було підписано додаткову угоду до договору оренди землі.
Відповідно до пункту 4.1 умов договору оренди землі орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 12,37 % від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, що складає: ділянка 1 - 9622.81 грн, ділянка 2 - 1292,11 грн., ділянка 3 - 238,02 грн., ділянка 4-34 грн., що разом становить 11186,94 грн. Пунктом 4.5 передбачено, що орендна плата вноситься орендарем не пізніше 01 вересня поточного року. Орендар перераховує грошові кошти орендної плати на банківський розрахунковий рахунок орендодавця. Згідно з пунктом 4.7 додаткової угоди у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,1 % від несплаченої суми за кожний день прострочення. У пункті 9.4 Договору передбачено, що орендар земельної ділянки зобов'язаний вчасно сплачувати всі належні за договором оренди платежі.
Сплата орендної плати здійснювалась у безготівковій формі шляхом зарахування орендної плати на картковий рахунок доньки позивача на підставі довіреності AT «Приватбанк» із грубим порушенням строків сплати орендної плати у відповідності до умов Договору оренди землі.
Відповідно до виписки банку, орендна плата за 2022 рік була виплачена - 14 квітня 2023року, прострочення суми боргу становить понад 181 день, пеня за 181 день становить 2025,39 грн; орендна плата за 2023 рік була виплачена - 15 грудня 2023 року, прострочення суми боргу становить понад 105днів, пеня за 105 днів становить 174,95 грн; орендна плата за 2024 рік була виплачена 06 вересня 2024 року, прострочення суми боргу становить понад 5днів, пеня за 5 днів становить 55,95 грн.
Відповідно до п. 4.4 договору оренди землі обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексації на рік виплати/нарахування, проте всупереч вимогам договору та законодавства ТОВ «Південь Агро Інвест» порушує їх. При виплаті/нарахуванні орендної плати ТОВ «Південь Агро Інвест» не враховувало індексацію.
Сплата орендної плати здійснювалась у безготівковій формі шляхом зарахування орендної плати на картковий рахунок позивачки в AT «Ощадбанк» із грубим порушенням строків сплати орендної плати у відповідності до умов Договору оренди землі.
Відповідно до пункту 4.4 додаткової угоди обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексації на рік виплати нарахування. Проте при виплаті/нарахуванні орендної плати ТОВ «Південь Агро Інвест» не враховувало індексацію.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла. Спадкоємцем після її смерті згідно зі свідоцтвом про право на спадщину є позивач ОСОБА_1 .
На момент звернення до суду у відповідача виникла заборгованість перед позивачем що складається з пені - 3 256,29 грн, індексації- 4 885,03 грн. Загальний розмір заборгованості становить 8 141,32 грн.
Порушення строків виплати орендної плати, які поряд з розміром орендної плати є істотною умовою договору оренди землі (частина І статті 15 Закону), є частковим невиконанням обов'язку зі сплати орендної плати, тобто таким порушенням умов оренди земельної ділянки, яке у разі систематичності (неодноразовості) дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору, незважаючи на те, що виплачена заборгованість у подальшому.
Посилаючись на викладене, позивач просив суд розірвати договір оренди землі № 040802200313 від 17 червня 2008 року, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Південь Агро Інвест» (ПСП iм. Т.Г. Шевченка), кадастрові номери земельних ділянок 4825486300:06:000:0623, 4825486300:01:000:0116, 4825486300:06:000:0194, 4825486300:01:000:0863, зареєстрований у Державному реєстрі іншого речового права за номерами 21221801, 21221454, 21221151, 21220816 від 26 червня 2017 року.
Стягнути з ТОВ «Південь Агро Інвест» на користь позивача пеню у розмірі 3 256,29 грн, індексацію в розмірі 4 885,03 грн, що загалом становить 8 141,32 грн.
Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 29 серпня 2025 року позов задоволено частково.
Розірвано договір оренди землі, який було укладено між ОСОБА_2 та ПСП ім. Т.Г. Шевченка, та який було зареєстровано у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі по Синююхино-Брідській сільській раді 17.06.2008 за № 040802200313, кадастрові номери земельних ділянок 4825486300:06:000:0623, 4825486300:01:000:0116, 4825486300:06:000:0194, 4825486300:01:000:0863, зареєстрований у Державному реєстрі іншого речового права за номерами 21221801, 21221454, 21221151, 21220816 від 26.06.2017 року.
Стягнуто з ТОВ «Південь Агро Інвест» на користь ОСОБА_1 пеню за несвоєчасний розрахунок по орендній платі в сумі 2674,22 грн. та судовий збір в розмірі 2422,40 грн., а всього 5096 грн. 62 коп.
В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що сторони узгодили, що орендна плата вноситься щорічно не пізніше 01 вересня поточного року.
Отже, ТОВ «Південь Агро Інвест» зобов'язане щорічно до 1 вересня провести розрахунок по орендній платі, однак орендна плата позивачу за 2022-2024 роки у встановлені строки та розмірі нарахована та виплачена не була, що підтверджується випискою по особовому рахунку позивача
Зазначені обставини свідчать про порушення строків виплати орендної плати за 2022-2024 роки та її розміру, що є істотним порушенням умов договору через невиконання відповідачем обов'язку щодо виплати орендної плати в строк передбачений договором, а отже і підставою для розірвання договору оренди, незважаючи на те, що заборгованість була виплачена в подальшому.
Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості по орендній платі з індексацією та пені за порушення строків виплати орендної плати, то суд першої інстанції зазначив, що заявляючи вимогу про стягнення з ТОВ «Південь Агро Інвест» індексації орендної палати позивач не врахував обов'язку відповідача як податкового агента сплачувати податки та збори за позивача по орендній платі, та неправильно визначив значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель за спірний період.
Доказів несплати відповідачем за позивача відповідних податків та зборів позивачем не надано.
Враховуючи те, що відповідач виплатив позивачу орендну плату за 2022-2024 роки у повному обсязі, хоча і з порушенням строку виплати, суд першої інстанції відмовив у стягненні індексації орендної плати за спірний період.
Зважаючи на те, що відповідач із порушенням строку сплатив орендодавцю орендну плату за 2022 - 2024 роки, суд вважав, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня, оскільки ним вчасно не було виконано зобов'язання за договором оренди.
Не погодившись з рішення суду ТОВ «Південь Агро Інвест» подало апеляційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просило рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд неправильно застосував норми матеріального права щодо випадку та непереборної сили. Позивачем вимагалося від суду застосування наслідків порушення зобов'язання (стаття 610 та стаття 611 ЦК України), зокрема розірвання договору.
Законодавство передбачає як необхідну умову для розірвання договору оренди землі - систематичне невиконання умов договору, в тому числі і несплату орендної плати. Аналіз правових норм дає підстави для висновку, що положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди. Разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання, але ж повторне порушення вже може свідчити про систематичність.
Для встановлення можливості розірвання спірного договору необхідно визначити чи були допущені відповідачем саме істотні порушення умов такого договору, чи наявна шкода і її розмір внаслідок дій (бездіяльності), а також співвіднести очікуваний результат від укладеного договору та фактичні обставини внаслідок неналежного його виконання.
Так, потрібно встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.
В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції констатує, що орендна плата за 2022 рік була зарахована 14 квітня 2023 року, орендна плата за 2023 рік була зарахована 15грудня 2023 року, орендна плата за 2024 рік була зарахована 06 вересня 2024 року.
Таким чином матеріалами справи підтверджується, що орендна плата позивачу виплачена у повному обсязі і була виплачена за кожен рік користування земельними ділянками, кожного року, окрім 2022, що свідчить про відсутність систематичності несплати, у розумінні статті 141 ЗК України.
Такі обставини не можуть бути підставою для розірвання оспорюваного договору оренди земельної ділянки.
Що стосується прострочення сплати орендної плати за 2022 рік, то зазначають, що відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан.
Відповідно до пунктів «а», «b», «с», «d» та «д» статті 3 Резолюції 3314 (XXIX) Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй «Визначення агресії» від 14.12.1974 застосування російською федерацією збройної сили проти України становить злочин збройної агресії та грубо порушує Меморандум про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994 та Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і російською федерацією від 31.05.1997.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Південь Агро Інвест» зареєстровано та здійснює свою діяльність на території Миколаївської області. З початку вторгнення військ РФ частина території Миколаївської області навіть була окупована. В умовах дії непереборної сили, майже всі працівники підприємства покинули територію області. Відновлення діяльності відбулося лише на початку 2023 року. Вказане обумовлює затримку виплати орендної плати за 2022 рік.
Відповідно до п. 13.2 Договору Сторона, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності , якщо вона доведе, що порушення сталося не з її вини.
Крім того вказують, що у розумінні ст. 651 Цивільного кодексу України, позивачем не надано жодного належного доказу на підтвердження того, що незначний період прострочення виконання грошового зобов'язання - виплати орендної плати ТОВ «Південь Агро Інвест» призвів для позивача реальні збитки, упущену вигоду, не надано доказів які б підтверджували істотну різницю між тим, на що позивач має право розраховувати укладаючи договір, і тим, що в дійсності позивач зміг отримати.
Порушення істотної умови договору не тотожне поняттю істотному порушенню договору.
В контексті частини 2 статті 651 ЦК України, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
У позовній заяві ОСОБА_1 не зазначає чого саме він був позбавлений у значній мірі, коли з незначною затримкою отримав належні йому кошти у вигляді орендної плати.
У відзиві на позовну заяву позивач просив залишити рішення суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності та відсутності його представника. За вказаних обставин їх неявка у судове засідання не перешкоджає розгляду справи без їх участі відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України.
У судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримала, просила про її задоволення.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, представника відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до положень статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Таким вимогам закону оскаржуване рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, що ОСОБА_2 на підставі Державних актів про право власності за землю серія ЯЕ №904740, №904741, № 904738, №904739, виданих 25 грудня 2007 року належали земельні ділянки з кадастровими номерами 4825486300:01:000:0863 площею 0.0063 га, 4825486300:06:000:0194 площею 0,0696 га, 4825486300:01:000:0116 площею 0.3800 га та 4825486300:06:000:0623 площею 2.8301 га, відповідно, передані для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані в межах Синюхино-Брідської сільської ради Первомайського району Миколаївської області ( а.с.15-18).
17 червня 2008 року між ОСОБА_2 та Приватним сільськогосоподарським підприємством ім. Т.Г. Шевченка (далі - ПСП ім. Т.Г. Шевченка) було укладено договір оренди землі № 040802200313, за умовами якого орендодавець передала в оренду земельну ділянку площею 2.99 га, строком на п'ять років ( а.с.42-44).
Державну реєстрацію іншого речового права проведено на вказані земельні ділянки 26 червня 2017 року за номерами 21221801, 21221454, 21221151, 2122081 ( а.с. 11-14).
Згодом між ОСОБА_2 та ПСП ім. Т.Г. Шевченка і новим орендарем ТОВ «Південь Агро Інвест» 18 вересня 2018 року було підписано додаткову угоду до договору оренди землі( далі - Додаткова угода від 18 вересня 2018 року)( а.с.24-27).
Пунктом 4.1 Додаткової угоди від 18 вересня 2018 року до договору оренди землі передбачено, що орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється у грошовій формі у розмірі 12,37 % нормативної грошової оцінки земельних ділянок.
Сторони узгодили, що орендна плата вноситься щорічно не пізніше 1 вересня поточного року (пункт 4.5 Додаткової угоди від 18 вересня 2018 року).
Договір укладено строком до 31 грудня 2026 року (пункт 3.1 Додаткового договору від 18 вересня 2018 року ).
Пунктом 4.7 Додаткового договору від 18 вересня 2018 року передбачено, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим Договором, справляється пеня у розмірі 0.1% від несплаченої суми за кожен день прострочення.
Дія Договору припиняється шляхом його розірвання, зокрема, за рішення суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, з інших підстав, визначених законом (пункт 12.3 Додаткової угоди від 18 вересня 2018 року).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла.
Відповідно до Свідоцтв про право на спадщину за законом, які зареєстровані у реєстрі за №1-681,1-679,1-680,1-1-682, видані 23 жовтня 2021 року, ОСОБА_1 набув права власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 4825486300:06:000:0623, 4825486300:01:000:0116, 4825486300:06:000:0194, 4825486300:01:000:0863, що знаходяться в межах Синюхино-Брідської сільської ради Первомайського району Миколаївської області з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Таким чином, ТОВ «Південь Агро Інвест» зобов'язане щорічно, до 01 вересня провести розрахунок по орендній платі, однак орендна плата позивачеві за 2022-2024 роки у встановлені строки виплачена не була, що підтверджується випискою по особовому рахунку позивача.
Відповідно до частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення в частині задоволення позову про розірвання договору оренди землі, на думку колегії суддів, зазначеним вимогам закону не відповідає, про що треба зазначити наступне.
Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону України «Про оренду землі»).
Згідно з частиною 1 статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди, зокрема, є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, а приписи статей 24, 25 цього Закону визначають права та обов'язки орендодавця та орендаря, зокрема право орендодавця вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди і своєчасного внесення орендної плати, а також право орендаря самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі.
Підстави припинення договору оренди землі - це законодавчо закріплені обставини, які передбачають припинення договірних відносин.
Відповідно до спеціальної норми частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.
Згідно з пунктом «д» частини 1 статті 141 ЗК України підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Отже, для того щоб констатувати наявність підстав для припинення права користування земельною ділянкою згідно з пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України, суд має встановити такі обставини, як «систематичність» та «несплату», зокрема, орендної плати.
Під систематичністю під час вирішення приватноправових спорів розуміються два та більше випадки несплати орендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами договору. Натомість разове порушення такої умови договору не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання. Судова практика у розумінні поняття «систематичність» у подібних правовідносинах є усталеною (постанови Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17, від 01 квітня 2020 року у справі № 277/1186/18-ц, від 29 липня 2020 року у справі № 277/526/18, від 20 серпня 2020 року у справі № 616/292/17, від 08 травня 2024 року у справі № 629/2698/23).
Суд першої інстанції, розглядаючи спір сторін, дійшов висновку, що відповідач виплатив позивачеві орендну плату за 2022-2024 рік у повному обсязі, а тому підстави для стягнення орендної плати та її індексації за спірний період відсутні.
Задовольняючи вимоги про розірвання договору оренди землі, суд першої інстанції виходив з того, що орендна плата за 2022-2024 роки виплачена відповідачем з порушенням строку виплати, визначеного сторонами у пункті 4.5 Додаткової угоди від 18 вересня 2018 року, за яким орендна плата виплачується щорічно, не пізніше 01 вересня поточного року. Отже, орендна плата за 2022 рік виплачується до 01 вересня 2022 року, за 2023 рік до 01 вересня 2023 року а за 2024 рік до 01 вересня 2024 року.
У рішенні, що переглядається суд першої інстанції констатує, що орендна плата за 2022 рік була зарахована 14 квітня 2023 року, тобто прострочка склала 181 день, орендна плата за 2023 рік була зарахована 15 грудня 2023 року тобто прострочка склала 105 днів, орендна плата за 2024 рік була зарахована 06 вересня 2024 року, тобто прострочка склала 5 днів.
Умовами договору передбачена виплата орендної плати щорічно, тобто кожного року, прострочка виплати: за 2022 рік за 181 день, за 2023 рік 105 днів, за 2024 рік 5 днів
Отже, невиплата орендної плати обліковується не роками, а днями.
Відповідно до частини 2 статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала під час укладення договору.
Отже, закон визначає поняття такої істотності через оціночну категорію - «значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала під час укладення договору». Тобто критерієм істотного порушення договору закон визначив розмір завданих цим порушенням втрат, який не дозволяє потерпілій стороні отримати те, на що вона очікувала, укладаючи договір. Йдеться не лише про грошовий вираз зазначених втрат, зокрема й збитків, але й про випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Співвідношення завданих порушенням договору втрат із тим, що могла очікувати від його виконання ця сторона, має вирішальне значення для оцінки істотності такого порушення.
Аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2021 року у справі № 910/2861/18 та від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17, у яких зазначено, що для застосування частини другої статті 651 ЦК України суд має встановити не лише факт порушення договору, але й завдання цим порушенням шкоди (яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди), її розмір, а також те, чи дійсно істотною є різниця між тим, на що мала право розраховувати потерпіла сторона, укладаючи договір, і тим, що насправді вона змогла отримати.
З урахуванням встановлених судом обставин справи, зокрема, й виплати орендної плати у більшому розмірі, ніж передбачено договором оренди землі, та наведених норм права, колегія суддів апеляційного суду вважає, що затримка у виплаті орендної плати за 2022-2024 роки на кілька місяців (шість та три місяці відповідно) не є істотним порушенням умов договору оренди землі, та є неістотним, тобто незначним, порушенням умов договору, яке б було достатнім для правомірного застосування такого крайнього заходу, як розірвання договору оренди землі в судовому порядку.
При цьому колегія суддів також зауважує, що правова природа відносин оренди землі, яка зазвичай передбачає тривале використання такого об'єкта цивільних прав і сталість таких відносин, відповідає інтересам цивільного обігу загалом. Більш того, використання земельної ділянки завжди пов'язане з неодмінними витратами орендаря на її утримання відповідно до цільового призначення цієї ділянки.
Крім того, додатковий договір від 18 вересня 2018 року передбачає відповідальність за порушення його умов у вигляді штрафних санкцій.
Так, пунктом 4.7 Додаткового договору від 18 вересня 2018 року передбачено, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим Договором, справляється пеня у розмірі 0.1% від несплаченої суми за кожен день прострочення.
Отже, за прострочку орендаря виплати орендної плати за 2022-2024 роки передбачена сплата пені, що дає змогу компенсувати понесені збитки іншій стороні, якщо такі були завдані.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача пені на підставі пункту 4.7 Додаткового договору від 18 вересня 2018 року за визначений судом час та у тому розмірі, якому обрахував суд.
ТОВ «Південь Агро Інвест» не заперечує ні час, за який нараховувалася пеня, ні розмір такої пені, що підлягає стягненню з останнього на користь позивача.
Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач повинен бути звільнений від цивільної відповідальності у вигляді пені за прострочку у виплаті орендної плати за 2022-2024 роки у зв'язку з форс-мажорними обставинами викликаними збройною агресією РФ проти України підтвердженими Торгово-промислової палати, апеляційний суд відхиляє з огляду на таке.
За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина 1 статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина 1 статті 80 ЦПК України).
За змістом частин 1-3 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (частина 3, 4 статті 83 ЦПК України).
Учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї (частина 1 статті 84 ЦПК України).
За загальним правилом згідно норм чинного законодавства особа, яка порушила виконання зобов'язання, передбачене умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, звільняється від відповідальності за таке порушення, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (частина 1 статті 617 ЦК України).
Визначення поняття обставин непереборної сили (форс-мажору) наведено в статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні». Так, форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами. Такими обставинами можуть бути, зокрема, загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, тощо.
Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.
Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам.
Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести, а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.
Отже, військові дії, які наразі відбуваються на території нашої країни є загальновизнаною обставиною непереборної сили, що, зокрема, засвідчила Торговельно-промислова палата України (далі - ТПП України) у своєму загальному офіційному листі від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1, розміщеному на її офіційному веб-сайті.
ТПП України цим листом засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили). Проте вказаний лист ТПП України адресований “Всім, кого це стосується», тобто необмеженому колу суб'єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв'язку у конкретному зобов'язанні.
При цьому, з юридичної точки зору, а також з позиції судової практики варто зазначити, що загальний офіційний лист ТПП України не є достатнім доказом, що підтверджує (засвідчує) беззаперечне звільнення сторони від відповідальності за порушення виконання зобов'язання, адже цій стороні ще потрібно довести, що таке порушення сталося внаслідок дій воєнного характеру, що безпосередньо впливають на можливість виконання такою стороною відповідного обов'язку, визначеного договором, у нашій справі договором оренди землі.
Верховний Суд у постанові від 07 червня 2023 року у справі N 906/540/22 зазначив, що лист ТПП від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб'єктів. Кожен суб'єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов'язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин. Саме суд на підставі наявних у матеріалах доказів повинен встановити, чи дійсно такі обставини на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об'єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов'язку.
Посилаючись на форс-мажорні обставини, як на підставу для звільнення від відповідальності, відповідач не довів, як саме проявився форс-мажор у конкретному зобов'язанні. Зокрема, з цього приводу в постанові Верховного Суду від 25 січня 2022 року у справі № 904/3886/21 зазначено: «… Форс-мажорні обставини не мають преюдиціального (заздалегідь встановленого) характеру. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом …».
Наявність форс-мажорних обставин може підтверджуватися будь-якими доказами, яких, на думку сторони, буде достатньо для встановлення відповідної обставини.
Між тим, відповідачем не надано до суду будь-яких письмових доказів на підтвердження таких форс-мажорних обставин, а твердження відповідача про те, що такі обставини є загальновідомими та не потребують доведення не відповідають наведеним нормам цивільно-процесуального права та наведеній судовій практиці щодо їх застосування. Одного лише посилання на наявність форс-мажору недостатньо.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що висновок суду про стягнення пені у визначених судом розмірах є обґрунтованим та ґрунтується на встановлених обставинах справи, наданих доказах відповідно до наведених нормах права і умовах договору оренди землі.
Скаржник в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції в цілому, проте оскаржуваним рішення відмовлено позивачу в задоволенні вимог щодо стягнення індексації, однак апеляційна скарга не містить доводів незгоди з рішенням суду в цій частині.
Отже, ураховуючи те, що при вирішенні позовних вимог в частині дострокового розірвання договору оренди землі, судом не враховано в повній мірі фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, та норми матеріального права, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскаржуване судове рішення в цій частині не відповідає вимогам щодо законності й обґрунтованості.
Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, оскаржене рішення суду першої інстанції в частині розірвання договору оренди землі, слід скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог.
Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
При зверненні до суду першої інстанції ОСОБА_1 сплатив судовий збір за дві позовні вимоги (одну майнового та одну немайнового характеру) в загальному розмірі 2 422.40 грн (1 211.20 грн + 1 211.20 грн).
ТОВ «Південь Агро Інвест» оскаржуючи рішення суду першої інстанції в повному обсязі при зверненні до суду з апеляційною скаргою через підсистему «Електронний суд» сплатив судовий збір у розмірі 3 633.60 грн (2 422.40 грн х 150% = 3 633.60 грн).
За результатами перегляду апеляційним судом оскаржене рішення суду першої інстанції в частині дострокового розірвання договору оренди землі, скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог, рішення суду в іншій частині залишено без змін.
За такого з ТОВ «Південь Агро Інвест» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за частину задоволених позовних вимог у розмірі 1 211.20 грн, а з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Південь Агро Інвест» підлягає стягненню судовий збір за часткове задоволення вимог апеляційної скарги в розмірі 1 453.44 грн (1 211.20 грн х 150% х 0.8 грн = 1 453.44 грн).
Застосувавши правила взаємозаліку обов'язку сторін зі сплати судового збору одне одному, остаточно з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Південь Агро Інвест» підлягає стягненню витрати зі сплати судового збору у розмірі 242 грн 24 коп. (1 453.44 грн - 1 211.20 грн = 242.24 грн).
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь Агро Інвест» задовольнити частково.
Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 29 серпня 2025 року в частині задоволених позовних вимог про розірвання договору оренди землі та розподілу судових витрат скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.
В задоволенні позовних вимог про розірвання договору оренди землі № 040802200313 від 17 червня 2008 року, укладеного між ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_1 , та ТОВ «Південь Агро Інвест» (Приватне сільськогосподарське підприємство iм. Т.Г.Шевченка), кадастрові номери земельних ділянок 4825486300:06:000:0623, 4825486300:01:000:0116, 4825486300:06:000:0194, 4825486300:01:000:0863, зареєстрований у Державному реєстрі іншого речового права за номерами 21221801,21221454,21221151,21220816 від 26 червня 2017 року відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь Агро Інвест» 242 грн 24 коп. судового збору.
В іншій частині оскаржене рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.
Головуючий Ж.М. Яворська
Судді Т.М. Базовкіна
Л.М. Царюк
Повний текст постанови складено 28 жовтня 2025 року.