справа № 946/9479/24
провадження № 2/492/532/25
Іменем України
28 жовтня 2025 року м. Арциз
Арцизький районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Варгаракі С.М.,
за участю секретаря судового засідання Богдан А.І.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хари Наталії Станіславівни, Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольги Леонідівни про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
встановив:
Описова частина
Стислий виклад позиції позивача
Представник позивача звернувся до суду із зазначеним позовом до відповідача, в якому просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. № 11877 від 10 грудня 2018 року про стягнення з позивача на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» (далі - АТ «ПУМБ») заборгованості в розмірі 43183,26 грн, посилаючись на те, що 10 грудня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. був вчинений виконавчий напис № 11877 про стягнення з позивача на користь відповідача АТ «ПУМБ» зазначеної заборгованості на підставі якого приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Юхименко О.Л. відкрито виконавче провадження. Позивач вважає, що вказаний виконавчий напис вчинений з порушенням норм чинного законодавства, оскільки був вчинений без урахування правил обчислення строків давності, протягом яких заборгованість може вважатися безспірною. Останній платіж за кредитним договором № GP6429636, укладеним 06 червня 2014 року між позивачем ОСОБА_1 та АТ «ПУМБ» було здійснено у серпні 2015 року, трирічний строк позовної давності до вимог кредитора сплив у серпні 2018 року, а оскаржуваний виконавчий напис було вчинено нотаріусом 10 грудня 2018 року, тобто після спливу троку позовної давності, у зв'язку з чим представник позивача звернувся до суду з вказаним позовом.
Процесуальні дії у справі
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючим у справі визначено суддю Варгаракі С.М.
Ухвалою судді Арцизького районного суду Одеської області від 24 лютого 2025 року цивільна справа прийнята до провадження, призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Арцизького районного суду Одеської області від 27 травня 2025 року було закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті.
Сповіщення сторін
Представник позивача у судове засідання не з'явився, але до суду за допомогою системи «Електронний суд» надіслав заяву про розгляд справи за його відсутності, наполягав на задоволенні позову у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, але до суду від нього надійшла заява про визнання позовних вимог, просив задовольнити позовні вимоги в частині визнання оскаржуваного виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, стягнути з відповідача на користь позивача 50 відсотків від суми судового збору, сплаченого позивачем за подання позовної заяви, справу просив розглянути без його участі.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. у судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином, що підтверджується довідкою про причини невручення судової повістки, в якій є позначка «адресат відсутній за вказаною адресою», що в силу пункту 4 частини 8 статті 128 ЦПК України в такому випадку вважається, що судовий виклик вручений третій особі належним чином. Клопотання про розгляд справи за її відсутності, пояснення не подала, про причини неявки в суд не повідомила.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Юхименко О.Л. у судове засідання не з'явилася, клопотання про розгляд справи за її відсутності, пояснення до суду не подала, про причини неявки суд не повідомила.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, судом, відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Мотивувальна частина
Позиція суду
Розглянувши позовну заяву, дослідивши матеріали справи, надані докази, давши їм оцінку в сукупності, суд вважає позовну заяву позивача обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд вважає, що між сторонами склалися правовідносини, пов'язані з вчиненням приватним нотаріусом виконавчого напису для стягнення заборгованості, тому при вирішенні спору між сторонами слід керуватися Цивільним Кодексом України.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
10 грудня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. вчинено виконавчий напис, який був зареєстрований в реєстрі за № 11877 про звернення стягнення з ОСОБА_1 , який є боржником за кредитним договором № GP-6429636 від 06 червня 2014 року, укладеним між АТ «БАНК РЕНЕСАНС КАПІТАЛ», правонаступником усіх прав та обов'язків якого є ПАТ «ПУМБ» заборгованість за кредитним договором у розмірі 42753,26 грн, а також за вчинення виконавчого напису нотаріуса 430 грн. Загальна сума, що підлягає стягненню 43183,26 грн (а.с. 6).
Представник АТ «ПУМБ» звернувся до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Юхименко О.Л. для примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. № 11877, виданого 10 грудня 2018 року (а.с. 6 зворот), в зв'язку із чим приватним виконавцем було відкрито виконавче провадження № 63362094 від 20 жовтня 2020 року (а.с. 5).
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
За змістом частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з частиною 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За правилами частин 1, 3 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до частини 1 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд першої інстанції при вирішенні справи виносить рішення на підставі належних та допустимих доказів, досліджених в судовому засіданні відповідно до глави 5 ЦПК України.
Стаття 81 ЦПК України зобов'язує кожну сторону довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказами згідно зі статтею 76 ЦПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Докази мають відповідати вимогам, зазначеним у статтях 77-80 ЦПК України.
Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з вимогами статей 124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов'язковість рішень суду до виконання.
Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні встановлює Закон України «Про нотаріат».
Правове регулювання процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів визначено у главі 14 Закону України «Про нотаріат» та главі 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок № 296/5 у редакції, чинній на час вчинення виконавчого напису).
Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У статті 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить аналогічні правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 глави 16 розділу ІІ Порядку № 296/5).
Згідно з підпунктом 2.1 глави 16 розділу ІІ Порядку № 296/5 для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі, якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 глави 16 розділу ІІ Порядку № 296/5).
Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 глави 16 розділу ІІ Порядку № 296/5).
Згідно з підпунктами 3.2, 3.5 глави 16 розділу ІІ Порядку № 296/5 безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік № 1172).
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку № 1172. Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку № 296/5.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи у частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Верховний Суд у постановах від 27 серпня 2020 року в справі № 554/6777/17 (провадження № 61-19494св18), від 11 жовтня 2023 року в справі № 344/13138/21 (провадження № 61-5577св23) виснував, що в нотаріальному процесі при стягненні боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса боржник участі не приймає, а тому врахування його інтересів має забезпечуватися шляхом надіслання повідомлення - письмової вимоги про усунення порушення (письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Повідомлення надіслане стягувачем боржнику, є документом, що підтверджує безспірність заборгованості та обов'язково має подаватися при вчиненні виконавчого напису як за іпотечним договором, так і за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором).
Процедура стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса складається із двох етапів:
- перший, підготовчий етап, який включає повідомлення боржника. Цей етап спрямований на забезпечення прав та інтересів боржника, якому має бути відомо, що кредитор розпочинає процедуру стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса;
- другий етап - учинення виконавчого напису, який полягає в подачі нотаріусу документів, що підтверджують безспірність вимог, в тому числі й повідомлення боржника (письмова вимога про усунення порушення чи письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису).
Недотримання одного із етапів процедури стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 23 червня 2020 року у справі № 645/1979/15-ц (провадження № 14-706цс19) вказала, відповідно до підпункту 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку № 296/5 вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінний від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу.
Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що наведена норма спрямована на фактичне повідомлення іпотекодавця, аби надати йому можливість усунути порушення, і цим запобігти зверненню стягнення на його майно. Тому повідомлення іпотекодавця слід вважати здійсненим належним чином за умови, що він одержав або мав одержати повідомлення, але не одержав його з власної вини. Доказом належного здійснення повідомлення може бути, зокрема, повідомлення про вручення поштового відправлення з описом вкладення.
Зазначені висновки є релевантними до обставин цієї справи, оскільки стосуються питання застосування підпункту 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку № 296/5 щодо повідомлення кредитором (позикодавцем) боржника (позичальника) під час стягнення боргу за кредитним договором на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Як встановлено судом, що на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису (10 грудня 2018 року) про стягнення із ОСОБА_1 на користь Пат «ПУМБ» заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 43183,26 грн були відсутні відомості про направлення та отримання ОСОБА_1 за місцем його реєстрації / проживання вимоги про усунення порушень за кредитним договором, що позбавило його права подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або оспорити вимоги кредитодавця, що свідчить про порушення приватним нотаріусом підпункту 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку № 296/5.
Крім того, не було дотримано положення підпункту 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку № 296/5, а саме, що вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушень.
Отже, фактичного повідомлення боржника кредитором про намір вчинити виконавчий напис на кредитному договорі не відбулося.
Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису та порядку повідомлення боржника щодо вимоги про усунення порушення є самостійними і достатніми підставами для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
З огляду на викладене суд дійшов висновку про невиконання приватним нотаріусом вимог підпункту 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку № 296/5 щодо належного повідомлення боржника, що є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Наведене узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19) та від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження № 12-278 гс18), ухвалених у подібних правовідносинах.
У постанові від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17 (провадження № 12-5гс2)Велика Палата Верховного Суду вказала, що зміст частини першої статті 88 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріус вчиняє виконавчі написи за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Велика Палата Верховного Суду підтвердила висновок, викладений у постанові від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження № 12-278гс18), що положення частини першої статті 88 Закону України «Про нотаріат» (у редакції, чинній на час вчинення спірних правовідносин) необхідно застосовувати разом з нормами частини другої статті 88 цього Закону та статті 257 ЦК України, які передбачають трирічний строк від дня виникнення права вимоги, в межах якого вчиняється виконавчий напис.
Вказаний висновок узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, який викладено у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) та підтверджено у постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22).
З наданих суду документів неможливо встановити, чи дійсно на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, приймаючи до уваги той факт, що судом не встановлено факт отримання позивачем повідомлення про наявність такої заборгованості, яка була надана нотаріусу для вчинення нотаріального напису.
Крім цього, із матеріалів справи не вбачається, що при вчиненні напису нотаріус отримував первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості, зазначений у написі, є безспірним.
До того ж, судом не встановлено, чи був відповідний кредитний договір нотаріально посвідченим.
Отже, на думку суду, у даному випадку нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, беручи до уваги, що виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом на кредитному договорі, який нотаріально не посвідчений, матеріали справи не містять належних документів, що підтверджують безспірність заборгованості боржника, виконавчий напис вчинено в порушення статті 88 Закону України «Про нотаріат», відсутні належні та допустимі докази фактичного повідомлення відповідачем позивача, як боржника, для надання йому можливості усунути порушення за кредитним договором, тому суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Щодо розподілу судових витрат
Згідно з частиною 1, частиною 2 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову (частина 1 статті 142 ПК України).
Позивачем понесені судові витрати по оплаті судового збору в сумі 1211,20 грн. за подачу позовної заяви та які у відповідності до статті 142 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в сумі 605,60 грн, у зв'язку з визнанням відповідачем позову (50 відсотків відповідно до вимог статті 142 ЦПК України). Інші 50 відсотків судових витрат в розмірі 605,60 грн слід повернути позивачу з державного бюджету.
На підставі статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат», керуючись статями 2, 4, 5, 7, 12, 13, 48, 76-78, 81, 89, 141, 211, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 273, 353, 354 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.
Визнати виконавчий напис № 11877 від 10 грудня 2018 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною про звернення стягнення з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), який є боржником за кредитним договором № GP-6429636 від 06 червня 2014 року, укладеним між АТ «БАНК РЕНЕСАНС КАПІТАЛ», правонаступником усіх прав та обов'язків якого є ПАТ «ПУМБ» заборгованості у розмірі 43183,26 грн - таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» (місцезнаходження: вул. Андріївська, буд. № 4, м. Київ, поштовий індекс 04070, код ЄДРПОУ: 14282829) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову в сумі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Повернути ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при подачі позову до суду, згідно з квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки № 8 від 15 листопада 2024 року у сумі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому наявного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Арцизького районного суду
Одеської області Варгаракі С.М.