28.10.25
22-ц/812/1961/25
Провадження № 22-ц/812/1961 /25 Головуючий суду першої інстанції Медведєва Н.А.
Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.
28 жовтня 2025 року м. Миколаїв Справа № 484/4997/25
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого - Царюк Л.М.,
суддів - Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М.,
при секретарі судового засідання - Шурмі Є.М.,
без участі учасників справи,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 10 вересня 2025 року, постановлену під головуванням судді Медведєвої Н.А., в залі судового засідання в м. Первомайськ, за позовом ОСОБА_1 до Первомайської міської ради Миколаївської області про визнання незаконним позбавлення його права користування гаражем; визнання незаконним видачу акта введення гаража в експлуатацію та свідоцтва на право власності на гараж; визнання акта введення гаража в експлуатацію незаконним, підробленим та таким, що до гаражу № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) в АГК «Южний» не має ніякого відношення,
В вересні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Первомайської міської ради Миколаївської області про визнання незаконним позбавлення його права користування гаражем; визнання незаконним видачу акта введення гаража в експлуатацію та свідоцтва на право власності на гараж; визнання акта введення гаража в експлуатацію незаконним, підробленим та таким, що до гаражу № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) в АГК «Южний» не має ніякого відношення.
В обґрунтування позову позивач зазначав, що 14 травня 1975 року він отримав дозвіл Первомайського комунгоспу № 167 на будівництво гаража № НОМЕР_2 (після перереєстрації - № НОМЕР_1 ) на земельній ділянці в АДРЕСА_1 . Гараж був збудований в 1977 року.
Рішенням Первомайського міського народного суду Миколаївської області від 11 грудня 1979 року під час розподілу майна подружжя він отримав право на користування гаражем.
З 1989 року між ОСОБА_1 та чоловіком його колишньої дружини ОСОБА_2 виникали непорозуміння, щодо користування спірним гаражем. У 2011 році під час розгляду у суді справи № 2-1526/2011 ОСОБА_1 дізнався про наявність акта здачі гаража в експлуатацію від 15 серпня 1996 року та рішення Первомайського міськвиконкому від 14 серпня 1996 року № 213, згідно якого ОСОБА_2 видане свідоцтво на право володіння гаражем № НОМЕР_1 в автогаражному кооперативі АГК «Южний» (далі - АГК «Южний»). При цьому у вказаних документах відсутній номер гаражу.
Спірний гараж був переданий у власність ОСОБА_2 на підставі рішення Первомайського міськвиконкому від 19 листопада 1991 року № 390 «Про включення ОСОБА_2 в члени АГК «Южний», довідки від 05 серпня 1996 року № 35, виданої головою АГК «Южний», акту ведення гаража в експлуатацію від 15 вересня 1996 року, затвердженого рішенням Первомайського міськвиконкому від 14 серпня 1996 року № 213, в яких відсутній номер гаражу.
На думку позивача, вказане свідчить про те, що зазначені документи не мають жодного відношення до гаражу № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) по АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 вважає, що довідка від 05 серпня 1996 року № 35 та акт ведення гаража в експлуатацію від 15 вересня 1996 року є незаконними та сфальсифікованими, отже на підставі вказаних документів відповідач не мав право видавати ОСОБА_2 свідоцтво на право власності на гараж.
Спірний гараж був побудований позивачем у 1977 році та є його власністю, отже, на його думку виконком Первомайської міської ради Миколаївської області позбавив його права власності на гараж № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) по АДРЕСА_1 .
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати те, що:
- Первомайська міська рада Миколаївської області незаконно позбавила його права користуватись законно збудованим гаражем № НОМЕР_3 ) в АГК «Южний» по АДРЕСА_1 ;
- Первомайська міська раді Миколаївської області незаконно видала ОСОБА_2 підроблений акт ведення гаражу в експлуатацію від 15 серпня 1996 року, а також свідоцтво на право власності гаражу № НОМЕР_1 (115), хоча ОСОБА_2 гараж не будував і не вносив до кооперативу свій пайовий внесок;
- акт введення гаражу в експлуатацію від 15 серпня 1996 року незаконним, підробленим та таким, що до гаражу № НОМЕР_3 ) в АГК «Южний» не має ніякого відношення.
Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 10 вересня 2025 року відмовлено у відкритті провадження у справі з підстав, визначених пунктом 2 частини 1 статті 186 ЦПК України.
Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив ухвалу скасувати та вимоги його позову задовольнити.
Зазначав, що в оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції звернув увагу на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 12 червня 2023 року у справі № 484/421/23. Миколаївського апеляційного суду від 19 вересня 2023 року про визнання незаконним позбавлення права користування, визнання акту введення гаражу в експлуатацію підробленим та визнання свідоцтва про право власності на гараж незаконним, але суд не звернув уваги на ухвалу Верховного Суду від 17 листопада 2023 року (провадження № 61-14419СК23), де суд зазначив, що «Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню із скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення».
В ухвалі Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 10 вересня 2025 року суд зазначає, що рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 13 грудня 2017 року набрало законної сили. Проте, суд чомусь не посилається на: ухвалу Верховного Суду по справі № 484/421/23, яка набрала законної сили 17 листопада 2023 року; рішення Первомайського міського народного суду від 11 грудня 1979 року, яке набрало законної сили 22 грудня 1979 року; рішення апеляційного суду Миколаївської області від 11 липня 2013 року провадження № 11-сс/784/175/13; постанову Первомайського міськрайоного суду від 21 серпня 2013 року, ухвалу слідчого судді Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 03 грудня 2015 року у справі № 484/4278/15-к; ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 липня 2019 року по справі № 484/2689/19, рішення П'ятого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року у справі № 484/3607/19; постанову від 22 червня 2022 року Миколаївського апеляційного суду у справі провадження № 22-ц/812/470/22; постанову Миколаївського апеляційного суду від 08 червня 2025 року у справі № 484/3607/19.
На день розгляду справи відзиву на апеляційну скаргу від відповідача не надходило.
Учасники справи в судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини своєї неявки суду не повідомили. З урахуванням приписів частини 2 статті 372 ЦПК України, апеляційний суд розглянув справу без участі учасників справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 13 грудня 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Миколаївської області від 29 січня 2018 року (справа № 484/2939/16-ц), ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позову до ОСОБА_2 , Первомайської міської ради Миколаївської області, треті особи: ОСОБА_3 , Автогаражний кооператив «Южний», ОСОБА_4 про визнання незаконним рішення Первомайської міської ради Миколаївської області № 213 від 14 серпня 1996 року «Про затвердження актів прийому в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів» в частині затвердження акту прийому в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту жителю м. Первомайська ОСОБА_2 на гараж в АГК «Южний», в частині зобов'язання міського комітету житлово-комунального господарства видати свідоцтво на право власності на гараж в АГК «Южний» ОСОБА_2 та скасування свідоцтва про право власності на гараж № НОМЕР_1 в АГК «Южний» по вул. Коротченка у м. Первомайську Миколаївської області, виданого ОСОБА_2 03 грудня 1996 року.
Вказаними рішеннями встановлено, що ОСОБА_1 не набув прав забудовника на гараж, або власника новоствореного об'єкту чи його користувача, як член кооперативу, то оскаржуване рішення органу місцевого самоврядування його законних прав та інтересів не порушує. Доказів набуття права власності на гараж не встановлено.
Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 01 листопада 2022 року, залишеним без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 11 січня 2023 року (справа № 484/5198/21), ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позову до Первомайської міської ради Миколаївської області про визнання акту введення в експлуатацію гаража підробленим і незаконним, визнання свідоцтва про право власності на гараж незаконним та визнання за позивачем права власності на гараж.
Зазначеними рішеннями встановлено, що ОСОБА_1 належними та допустимими доказами не довів, яким чином було порушено його права оскаржуваними актами, оскільки він не набував прав забудовника або власника спірного гаражу чи його користувача, як член кооперативу.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 19 вересня 2023 року (справа № 484/421/23) рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 12 червня 2023 року, ухвалене за позовом ОСОБА_1 до Первомайської міської ради Миколаївської області про визнання незаконним позбавлення права користування, визнання акту введення гаража в експлуатацію підробленим та визнання свідоцтва про право власності на гараж незаконним скасовано та ухвалено нове судове рішення.
Провадження у справі за позовними вимогами ОСОБА_1 до Первомайської міської ради Миколаївської області про визнання акту введення гаражу в експлуатацію від 15 серпня 1996 року, виданого на ім'я ОСОБА_2 , незаконним, підробленим і що він до гаражу № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) немає ніякого відношення та визнання виданого Первомайською міською радою на ім'я ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 свідоцтва про право власності на гараж № НОМЕР_1 в автогаражному кооперативі «Южний» незаконним закрито на підставі пункту 2 частини 1 статті 186 ЦПК України.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Первомайської міської ради Миколаївської області про визнання позбавлення його Первомайським міськвиконкомом Миколаївської області права користування законно збудованого гаражу № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) по АДРЕСА_1 незаконним відмовлено.
В лютому 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Первомайської міської ради Миколаївської області (справа № 484/1084/25), де просив підтвердити те, що:
- відповідно до п.б статті 41 Земельного кодексу України, дозволу № 167 від 14 травня 1975 року Первомайського міськвиконкому, Закону України «Про власність» від 07 лютого 1991 року № 697-ХІІ, статті 331 ЦК України, статті 41 Конституції України та рішення Первомайського міського народного суду від 11 грудня 1979 року справа № 2-1147, ніхто не мав позбавити його права користування і відбирати законно збудований гараж № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) в АГК «Южний» по АДРЕСА_1 ;
- ніякого досудового розслідування про закриття кримінального провадження від 18 серпня 2015 року №12015150110002611 слідчий Григорук О.В. не проводив;
- акт введення гаража в експлуатацію від 15 серпня 1996 року є незаконним, підробленим і, що він до гаражу № НОМЕР_1 в АГК «Южний» немає ніякого відношення.
Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 27 лютого 2025 року (справа № 484/1084/25) у відкритті провадження вказаній справі відмовлено на підставі пункту 2 частини 1 статті 186 ЦПК України.
Миколаївський апеляційний суд постановою від 08 квітня 2025 року скасував ухвалу Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 27 лютого 2025 року в частині вирішення позовних вимог про підтвердження того, що: відповідно до п. «б» статті 41 Земельного кодексу України, дозволу № 167 від 14 травня 1975 року Первомайського міськвиконкому, Закону України «Про власність» від 07 лютого 1991 року № 697-ХІІ, статті 331 ЦК України, статті 41 Конституції України та рішення Первомайського міського народного суду від 11 грудня 1979 року справа № 2-1147, ніхто не мав позбавити його права користування і відбирати законно збудований гараж № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) в АГК «Южний» по вул. Коротченко, 15 в м. Первомайськ, Миколаївської області та що ніякого досудового розслідування про закриття кримінального провадження від 18 серпня 2015 року № 12015150110002611 слідчий Григорук О.В. не проводив, а справу в цій частині направив до суду першої інстанції для продовження розгляду. В іншій частині ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
14 травня 2025 року у справі № 484/1084/25, ОСОБА_1 подав позов в новій редакції, де зазначив, що 14 травня 1975 року він отримав дозвіл Первомайськкомунгоспу № 167 на будівництво гаражу № НОМЕР_2 (після перереєстрації номер гаражу став 120) на земельній ділянці в АДРЕСА_1 та план-схему. Гараж був збудований у 1977 році.
На той час гаражних кооперативів не існувало, акти введення гаражів в експлуатацію не складалися, приватизація гаражів не була передбачена законом.
Рішенням Первомайського міського народного суду Миколаївської області від 11 грудня 1979 року у справі № 2-1147 йому та його дружині визначено порядок користування збудованим гаражем, а саме, за ним визнано право користування гаражем, а за його дружиною ОСОБА_5 - право користування підвалом під гаражем.
ОСОБА_5 в 1987 році вийшла заміж за ОСОБА_2 , який в подальшому почав створювати перешкоди в користуванні гаражем.
У 2011 році позивач дізнався, що чоловік його колишньої дружини ОСОБА_2 по підробленому акту введення вищезазначеного гаражу в експлуатацію від 15 серпня 1996 року, який затверджено рішенням Первомайської міської ради № 213 від 14 серпня 1996 року, зареєстрував право власності на гараж за собою.
ОСОБА_1 вказував, що ОСОБА_2 спірний гараж не будував та пайові внески не здійснював, а тому складений 15 серпня 1996 року акт є незаконним.
Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив визнати те, що:
- Первомайська міська рада Миколаївської області незаконно позбавила його права користування законно збудованим гаражем № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) в АГК «Южний» по АДРЕСА_1 ;
- Первомайська міська рада Миколаївської області незаконно видала ОСОБА_2 підроблений акт введення гаража в експлуатацію від 15 серпня 1996 року, а також свідоцтво на право власності на гараж;
- акт введення гаража в експлуатацію від 15 серпня 1996 року незаконний, підроблений і що він до гаражу № НОМЕР_3 ) в АГК «Южний» не має ніякого відношення.
Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 27 червня 2025 року у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено (справа № 484/1084/25). Рішення суду мотивовано тим, що усі аргументи, зазначені позивачем в обґрунтування позовних вимог, вже були предметом судового розгляду, були перевірені судом і отримали відповідну оцінку під час розгляду справи № 484/2939/16-ц. Зокрема судом було встановлено, що відсутні будь-які докази того, що ОСОБА_1 збудував спірний гараж в АГК «Южний» або іншим чином придбав його у власність, а тому відсутні докази порушення прав позивача з боку відповідача.
Постановою від 13 серпня 2025 року Миколаївського апеляційного суду рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 27 червня 2025 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до Первомайської міської ради Миколаївської області про визнання незаконною видачу ОСОБА_2 підробленого акту введення гаража в експлуатацію від 15 серпня 1996 року, а також свідоцтва на право власності на гараж та визнання акту введення гаража в експлуатацію від 15 серпня 1996 року незаконним, підробленим і що він до гаражу № НОМЕР_3 ) в АГК «Южний» не має ніякого відношення скасував та ухвалив нове судове рішення про закриття провадження за цими позовними вимогами відповідно до вимог статті 255 ЦПК України через те, що у справі набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, оскільки ці вимоги вже були предметом розгляду у цивільних справах № 484/2939/16-ц, № 484/5198/21, № 484/421/23.
Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Діяльність суду при здійсненні судочинства в цивільних справах відбувається у чіткій послідовності, визначеній нормами ЦПК України.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили, за тими самими вимогами.
Необхідність застосування пункту 2 частини першої статті 186 ЦПК України зумовлена неприпустимістю розгляду судами тотожних спорів, в яких одночасно тотожні сторони, предмет і підстави позову, та властивістю судового рішення, що набрало законної сили. За змістом наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 761/7978/15-ц).
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Разом із тим не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні у ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15).
Визначаючи підстави позову як елемент його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону, позивач просить про захист свого права.
Повторне звернення з тими самими вимогами з тих самих підстав фактично свідчить про намагання домогтися нового слухання справи та нового її вирішення, що не відповідає принципу юридичної визначеності та суперечить положенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно із рішенням Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 «Case of Sovtransavto Holding v. Ukraine», а також рішенням Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 «CASE OF BRUMГRESCU v. ROMANIA» встановлено, що існує усталена судом практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Зі змісту постанови Миколаївського апеляційного суду встановлено, що апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання незаконним позбавлення його Первомайською міською радою Миколаївської області права користування законно побудованим гаражем № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) в АГК «Южний» по АДРЕСА_1 , але з іншої підстави, ніж зазначена судом, а саме через обрання позивачем неефективного способу захисту. Вказаний позивачем спосіб не може призвести до захисту або відновлення його порушеного права (у разі його наявності), зокрема повернення у його користування спірного гаражу.
Проте, колегія суддів вважає неправильним висновок суду про відсутність підстав для задоволення позову щодо інших позовних вимог, а саме визнання незаконною видачу Первомайською міською радою Миколаївської області ОСОБА_2 підробленого акту введення гаража в експлуатацію від 15 серпня 1996 року, а також свідоцтва на право власності на гараж та визнання акту введення гаража в експлуатацію від 15 серпня 1996 року незаконним, підробленим і що він до гаражу № НОМЕР_3 ) в АГК «Южний» не має ніякого відношення, оскільки ці вимоги вже були предметом розгляду у цивільних справах № 484/2939/16-ц, № 484/5198/21, № 484/421/23.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі, що переглядається, суд першої інстанції виходив з того, що усі обставини та доводи, зазначені позивачем в обґрунтування своїх вимог, були перевірені судом і отримали відповідну оцінку під час розгляду справ № 484/2939/16-ц, № 484/5198/21, № 484/421/23 та № 484/1084/25. Під час розгляду яких встановлено, що відсутні будь-які докази того, що ОСОБА_1 збудував спірний гараж в АГК «Южний» або іншим способом придбав його у власність, а тому відсутні докази порушення прав позивача з боку відповідача - Первомайської міської ради Миколаївської області.
Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 посилалася на те, що 14 травня 1975 року він отримав дозвіл Первомайського комунгоспу № 167 на будівництво гаража № НОМЕР_2 (після перереєстрації - № НОМЕР_1 ) на земельній ділянці в АДРЕСА_1 . Гараж був збудований в 1977 році. Рішенням Первомайського міського народного суду Миколаївської області від 11 грудня 1979 року під час розподілу майна подружжя він отримав право на користування гаражем. З 1989 року між ним та чоловіком його колишньої дружини ОСОБА_2 виникали непорозуміння, щодо користування спірним гаражем. У 2011році під час розгляду у суді справи № 2-1526/2011 він дізнався про наявність акта здачі гаража в експлуатацію від 15 серпня 1996 року та рішення Первомайського міськвиконкому № 213 від 14 серпня 1996 року, згідно якого ОСОБА_2 видане свідоцтво на право володіння гаражем № НОМЕР_1 в автогаражному кооперативі АГК «Южний» (далі - АГК «Южний»). При цьому у вказаних документах відсутній номер гаражу.
Спірний гараж був переданий у власність ОСОБА_2 на підставі рішення Первомайського міськвиконкому № 390 від 19 листопада 1991 року «Про включення ОСОБА_2 в члени АГК «Южний», довідки №35 від 05 серпня 1996 року, виданої головою АГК «Южний», акту ведення гаража в експлуатацію від 15 вересня 1996 року, затвердженого рішенням Первомайського міськвиконкому № 213 від 14 серпня 1996 року, в яких відсутній номер гаражу. Вказане, на думку позивача, свідчить про те, що зазначені документи не мають жодного відношення до гаражу № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) по АДРЕСА_1 .
Вважає, що довідка № 35 від 05 серпня 1996 року та акт ведення гаража в експлуатацію від 15 вересня 1996 року є незаконними та сфальсифікованими, отже на підставі вказаних документів відповідач не мав право видавати ОСОБА_2 свідоцтво на право власності на гараж.
Спірний гараж був побудований ним у 1977 року та є його власністю, отже, на його думку виконком Первомайської міської ради Миколаївської області позбавив його права власності на гараж № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) по АДРЕСА_1 .
Предметом позову у справі, що переглядається, є вимоги про визнання права власності на гараж № НОМЕР_3 ) по АДРЕСА_1 . Такий же предмет та підстави позову зазначались у цивільній справі № 484/1084/25.
Позивачем у справі № 484/1084/25 є ОСОБА_1 , відповідачем - Первомайська міська рада Миколаївської області, тобто суб'єктний склад у зазначеній справі та у справі, що переглядається, співпадає.
За таких обставин, установивши, що у справі № 484/1084/25 та у справі № 484/4997/25, яка є предметом апеляційного перегляду, одночасно збігаються сторони, підстава та предмет спору, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у відкритті провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 186 ЦПК України.
Чинне процесуальне законодавство України не допускає подання позивачем нового позову про той самий предмет і з тих самих підстав, з яких вже є ухвалене судове рішення, що фактично полягатиме у переоцінці обставин, встановлених рішенням суду, яке набрало законної сили.
У контексті наведеного доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції обґрунтовував свою ухвалу неправдивими даними є неприйнятними, оскільки суд в оскаржуваній ухвалі посилався на існуючі судові рішення за участю тих самих сторін, ухвалені про той самий предмет та з тих самих підстав.
Аргументи скарги про те, що суд безпідставно не врахував ухвалу Верховного Суду від 17 листопада 2023 року (провадження № 61-14419СК23), де зазначено, що «Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню із скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення» є неприйнятними з огляду на те, що суд касаційної інстанції зазначив, що скаржник може повторно звернутися саме до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою з зазначенням у ній передбачених ЦПК України підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Твердження в апеляційній скарзі про те, що суд першої інстанції повинен був врахувати ухвалу Верховного Суду по справі № 484/421/23, яка набрала законної сили 17 листопада 2023 року; рішення Первомайського міського народного суду від 11 грудня 1979 року, яке набрало законної сили 22 грудня 1979 року; рішення апеляційного суду Миколаївської області від 11 липня 2013 року провадження № 11-сс/784/175/13; постанову Первомайського міськрайоного суду від 21 серпня 2013 року, ухвалу слідчого судді Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 03 грудня 2015 року у справі № 484/4278/15-к; ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 липня 2019 року по справі № 484/2689/19, рішення П'ятого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року у справі № 484/3607/19; постанову від 22 червня 2022 року Миколаївського апеляційного суду у справі провадження № 22-ц/812/470/22; постанову Миколаївського апеляційного суду від 08 червня 2025 року у справі № 484/3607/19 апеляційним судом відхиляються з огляду на те, що суд першої інстанції послався на судові рішення, що стосуються вирішення питання про відкриття провадження у справі № 484/4997/25.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена без додержання норм процесуального права.
Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо відсутні підстави для його скасування.
Оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону й підстави для його скасування відсутні.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 10 вересня 2025 року залишити без змін.
Керуючись статтями 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 10 вересня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Л.М. Царюк
Судді: Т.М. Базовкіна
Ж.М. Яворська
Повне судове рішення складено 28 жовтня 2025 року.