27.10.25
22-ц/812/1718/25
Єдиний унікальний номер судової справи:490/7637/24
Провадження № 22-ц/812/1718/25 Доповідач апеляційного суду Самчишина Н.В.
Постанова
Іменем України
27 жовтня 2025 року м. Миколаїв справа № 490/7637/24
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого Самчишиної Н.В.,
суддів: Коломієць В.В., Серебрякової Т.В.,
із секретарем судового засідання - Біляєвою В.М.,
за участю: відповідачки ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 10 липня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Гаврасієнка В.В. в приміщенні того ж суду у м.Миколаєві, повний текст судового рішення складено 21 липня 2025 року, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат, -
встановив:
У серпні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (далі - ТОВ «Кей-Колект» або Товариство) звернулося до Центрального районного суду м.Миколаєва суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєві від 03 вересня 2024 року позов передано за підсудністю на розгляд до Заводського районного суду м. Миколаєва.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 08 листопада 2007 року між ОСОБА_1 та АКІБ «Укрсиббанк» було укладено Договір про надання споживчого кредиту №11247913000, за умовами якого ОСОБА_1 отримала кредитні кошті в сумі 60000 доларів США в обмін на зобов'язання позичальника вчасно повернути кредитні кошти у повному обсязі та сплатити плату за кредит у порядку та на умовах, зазначених у договорі.
Того ж дня, з метою забезпечення виконання умов кредитного договору між АКІБ «Укрсиббанк» та ОСОБА_2 укладено договір поруки, відповідно до якого останній зобов'язався відповідати перед кредитором по зобов'язанням боржника, які виникають з умов вказаного вище кредитного договору.
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєві від 03 вересня 2012 року стягнуто із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсиббанк» заборгованість по кредиту по основному та простроченому кредиту в сумі 453426,83 грн, заборгованість за простроченими відсотками за користування кредитом в сумі 117104,93 грн та пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та проценти 899,58 грн.
13 лютого 2012 року між ПАТ «Укрсиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» укладено Договір факторингу № 2, відповідно до умов якого ТОВ «Кей-Колект» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до осіб, які були боржниками ПАТ «Укрсиббанк», включно і за Договором про надання споживчого кредиту №11247913000 та договором поруки.
Посилаючись на те що, відповідачі не виконали рішення суду, позивач просив стягнути з відповідачів на підставі положень статті 625 ЦК України у зв'язку із простроченням сплати заборгованості за вищевказаним договором за період з 02 квітня 2017 року по 23 лютого 2022 року (включно) 3% річних в сумі 84023,89 грнта 277100,52 грнінфляційний втрат.
Заперечуючи проти позову, представник ОСОБА_1 - адвокат Качан Р.Ю., посилався на недоведеність та необґрунтованість розміру заборгованості.
Вказував, що посилання позивача про невиконання відповідачами рішення суду не відповідає дійсності, оскільки за період часу з 15 січня 2013 року по 16 січня 2015 року ОСОБА_1 були виплачені стягувачу в рахунок погашення заборгованості 20 399,53 грн та перераховано в погашення заборгованості ще 43892,72 грн в рамках виконавчого провадження № 61926133. Враховуючи, що сума заборгованості заявлена позивачем не доведена та не відповідає дійсності, строки пред'явлення вимог сплинули, вимоги кредитора ТОВ «Кей-Колект» про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за період з 02 квітня 2017 року по 23 лютого 2022 року (включно), які виникли на підставі рішення суду, не можуть бути захищені в судовому порядку.
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 10 липня 2025 року відмовлено у задоволенні позову.
Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не надано доказів, які б свідчили про наявність у відповідачів заборгованості перед позивачем за невиконання вимог кредитного договору та доказів на підтвердження того, що відповідачами не виконується рішення суду від 03 вересня 2012 року про стягнення кредитної заборгованості. Позивачем не доведено факт невиконання відповідачами рішення суду від 03 вересня 2012 року станом на день пред'явлення до суду даного позову. Крім цього, відсутні підтвердження стосовно того, чи вчинялися стягувачем будь-які дії щодо пред'явлення виконавчого листа до виконання. Відсутні дані, що боржники мали у передбаченому законом порядку можливість виконати судове рішення у добровільному порядку і не виконали його у такий спосіб. Позивач не надав доказів, що такий тривалий термін порушення грошового зобов'язання було допущене саме з вини боржника. Разом з тим, з наданих відповідачами письмових доказів, вбачається, що відповідачами частково сплачена сума заборгованості за договором кредиту, проте при зверненні до суду ці обставини позивачем не враховані.
Матеріалами справи не встановлено, що відповідачі у справі мають не виконане грошове зобов'язання перед позивачем ТОВ «Кей-Колект», як і відсутні докази повідомлення їх про відступлення права грошової вимоги.
В апеляційній скарзі ТОВ «Кей-Колект», посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позов.
Вказувало, що враховуючи, що рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 03 вересня 2012 року станом на момент подачі позову не виконано (понад 10 років), то це свідчить про відсутність активних дій відповідачів, направлених на належне виконання грошового зобов'язання, що суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності та наділяє кредитора правом на нарахування 3 % річних за весь час прострочення зобов'язання до моменту його фактичного виконання в порядку статті 625 ЦК України.
Зазначало, що на підтвердження позовних вимог позивачем долучено до позову розрахунок суми 3 % річних та суми інфляційних витрат в період з 02 квітня 2017 року по 23 лютого 2022 року, а безпосередньо в позовній заяві наведено обґрунтування доданого розрахунку. Разом з тим, на виконання статей 12, 13 ЦПК України відповідачами не спростовано наданий розрахунок заборгованості та не надано власний.
Суд першої інстанції, у разі суперечностей розрахунку мав би навести в рішенні власний розрахунок заборгованості у визначений позивачем період або вжити заходів щодо зобов'язання позивача подати більш повний та детальний розрахунок або зобов'язати відповідачів здійснити і подати суду контррозрахунок.
Вважало, що суд першої інстанції здійснив розгляд справи поверхнево та упереджено, не спрямував розгляд на забезпечення повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи, допустив однобічність та неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, допущено порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і відповідно до ст. 374 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду.
Правом подачі відзив на апеляційну скаргу відповідачі не скористалися.
Заслухавши доповідь судді, пояснення відповідачки, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи із таких підстав.
Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із вимогами ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Вказаним положенням закону рішення суду не відповідає.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом 08 листопада 2007 року між ОСОБА_1 та АКІБ «Укрсиббанк» було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11247913000, за умовами якого ОСОБА_1 отримала кредитні кошті в сумі 60000,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 12,90 % річних.
На виконання зобов'язань ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором, 08 листопада 2007 року між ОСОБА_2 та АКІБ «Укрсиббанк» було укладено договір поруки, відповідно до умов якого ОСОБА_2 зобов'язався відповідати перед АКІБ «Укрсиббанк» в тому ж обсязі, що і ОСОБА_1 за повернення основної суми заборгованості та процентів за користування кредитними коштами за кредитним договором.
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 03 вересня 2012 року по справі № 2-6207/11 стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсиббанк» заборгованість по кредиту по основному та простроченому кредиту в сумі 453426, 83 грн, заборгованість за простроченими відсотками за користування кредитом в сумі 117104,93 грн та пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та проценти 899,58 грн.
13 лютого 2012 року між ПАТ «Укрсиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» укладено договір факторингу № 2 відповідно до умов якого ТОВ «Кей-Колект» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до осіб, які були боржниками ПАТ «Укрсиббанк», включно і за договором про надання споживчого кредиту № 11247913000 та договором поруки від 08 листопада 2007 року.
Відповідно до наданого ТОВ «Кей-Колект» розрахунку за період з 02 квітня 2017 року до 23 лютого 2022 року ним нараховано на суму боргу 571 431,34 грн на підставі ст.625 ЦК України 3 % річних у сумі 84 023,89 грн та інфляційні втрати у сумі 277 100,52 грн.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Відповідно до частини першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною другою статті 509 ЦК України визначено, що зобов'язання виникають із підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.
Відповідно до статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
Згідно із статтею 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Згідно з вимогами статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
З огляду на вищенаведені норми права,грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав, зокрема, і факту наявності боргу, встановленого рішенням суду.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах №703/2718/16-ц, №646/14523/15-ц,від 01 липня 2020 року у справі №535/757/17, від 15 листопада 2023 року у справі №711/4585/22.
Отже, у розумінні наведених положень закону позивач, як кредитор, вправі вимагати стягнення в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №373/2054/16-ц вказано, що у частині другій статті 625 ЦК України прямо зазначено, що 3 % річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення. Тому при обрахунку 3% річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ «Кей-Колект», суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є недоведеними належними та допустимими доказами.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду, оскільки він не відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.
Досліджені докази свідчать, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають невиконане грошове зобов'язання перед ТОВ «Кей-Колект», яке визначено судовим рішенням від 03 вересня 2012 року.
За такого у позивача, який у належний спосіб набув право вимоги до відповідачів за кредитним договором та договором поруки, про що свідчить договір факторингу та додаток до нього, виникло право на стягнення з відповідачів у солідарному порядку сум, передбачених статей 625 ЦК України.
Невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, а тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Позивач визначив цей строк з 02 квітня 2017 року до 23 лютого 2022 року.
У справі, що переглядається, відсутні підстави вважати зобов'язання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за кредитним договором № 11247913000 від 08 листопада 2007 року натуральним зобов'язанням, оскільки рішенням Центрального суду міста Миколаєва від 03 вересня 2012 року у справі № 2-6207/11 стягнено у солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «Кей - Колект» заборгованість по кредиту по основному та простроченому кредиту в сумі 453426,83 грн, заборгованість за простроченими відсотками за користування кредитом в сумі 117104,93 грн та пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та проценти 899,58 грн, тобто вимога правонаступника кредитора ТОВ «Кей-Колект» про стягнення заборгованості за кредитом вже захищена у судовому (примусовому) порядку.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18) зазначено, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання; наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов'язання та підстав виникнення відповідного боргу.
З урахуванням змісту пунктів 12, 18, 19 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України про застосування позовної давності під час дії карантину та воєнного стану, а також звільнення від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, у період дії в Україні воєнного стану вказаний позивачем строк порушення грошового зобов'язання є обґрунтованим.
Проте, колегія суддів не погоджується з наданим позивачем розрахунком сум за порушення грошового зобов'язання.
Згідно повідомлення АТ «Укрсиббанк» на ім'я ОСОБА_1 від 29 лютого 2012 року №12-22/7002 про відступлення прав вимоги за кредитним договором та повідомлення від 04 березня 2015 року за № 15-1/10078 банківські реквізити для сплати заборгованості за кредитним договором залишалися незмінними.
Відповідно до наданих ОСОБА_1 квитанцій на банківські реквізити для сплати заборгованості за кредитним договором нею було сплачено у рахунок погашення заборгованості за період з 15 січня 2013 року по 16 січня 2015 року 2050 доларів США, що еквівалентно 20 399,53 грн (а.с.122-136).
Відповідно до звіту про здійсненні відрахування та виплати КП ММР «Миколаївелектротранс» №61/4901/06 від 06 січня 2025 року із заробітної плати відповідачки ОСОБА_1 за період з грудня 2023 року по грудень 2024 року перераховано в погашення заборгованості 43892,72 грн в рамках виконавчого провадження № 61926133.
Матеріали справи не містять доказів на спростування цих обставин.
На думку колегії суддів, сплачені ОСОБА_1 20 399,53 грн заборгованості за кредитним договором, яка визначена рішенням суду від 03 вересня 2021 року, повинна бути зменшена на вказану суму. А тому розмір заборгованості становить 551 031,81 грн.
При цьому перераховані в погашення заборгованості 43892,72 грн в рамках виконавчого провадження № 61926133, на думку колегії суддів, не підлягають відрахуванню із суми вказаного боргу, оскільки вони здійснені за період з 2023 року по 2024 рік, тобто поза межами спірного періоду, за який позивач просив стягнути інфляційні втрати та три проценти річних.
Отже, сума трьох процентів річних за використаною формулою (сума боргу * 3% / 100% * на кількість прострочених днів / на кількість днів у році) розрахована так: за період з 02 квітня 2017 року по 31 грудня 2017 року 274 дня, тому проценти становитимуть 12 409,54 грн (551 031,81 * 3 %/100%/274/365); за період з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року 365 днів, тому проценти становитимуть 16530,95 грн (551 031,81 *3%/100%*365/365); за період з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року 365 днів, тому проценти становитимуть 16530,95 грн ( 551 031,81 *3%/100%*365/365), за період з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року 366 днів, тому проценти становитимуть 16530,95 грн (551 031,81 *3%/100%*366/366), за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2022 року 365 днів, тому проценти становитимуть 16530,95 грн (551 031,81 *3%/100%*365/365), за період з 01 січня 2022 року по 23 лютого 2022 року 54 дні - проценти складають 2445,68 грн (551 031,81*3%/100%*54/365). Разом 80979,02 грн.
Інфляційні втрати розраховуються за формулою: сума боргу * на сукупний індекс інфляції / 100% - суму боргу.
За обліковий період сукупний індекс інфляції становить 148,492%. Отже, інфляційні нарахування складають 267 208,30 грн (551 031,81 *148,492%/100% - 551 031,81).
За такого колегія суддів вважає, що позивач має право на відшкодування йому відповідачами за період з 02 квітня 2017 року до 23 лютого 2022 року 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у сумі 80979,02грн та інфляційних втрат у сумі 267 208,30 грн.
Суд першої інстанції на вказане уваги не звернув, у зв'язку з чим припустився помилки при ухваленні судового рішення.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункт 2 частини першої статті 374 ЦПК України).
Відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин та відповідно до наведеного правового обґрунтування, з передбачених п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підстав слід рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове, яким позов ТОВ «Кей-Колект» задовольнити частково, стягнувши солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «Кей-Колект» за порушення грошового зобов'язання суму трьох процентів річних у розмірі 80979,02 грн та інфляційних втрат в розмірі 267 208,30 грн.
Згідно із підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, крім іншого, з нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку із розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення та розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги ТОВ «Кей-Колект» підлягають задоволенню частково, на 96%, тому сплачений судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 4160,16 грн (4333,50*96%) підлягає стягненню з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «Кей-Колект» в рівних частках по 2080,08 грн з кожного.
Апеляційну скаргу ТОВ «Кей-Колект» також задоволено частково, на 96%, тому судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 4992,19 грн (5220,20*96%) підлягає стягненню з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «Кей-Колект» в рівних частках по 2496,10 грн з кожного.
Керуючись ст. 374, 376, 381-384ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» задовольнити частково.
Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 10 липня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення суми 3% річних та інфляційних втрат - задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (код ЄДРПОУ 37825968) за порушення грошового зобов'язання суму трьох процентів річних у розмір 80 979 (вісімдесят тисяч дев'ятсот сімдесят дев'ять) гривень 02 копійки та 267 208 (двісті шістдесят сім тисяч двісті вісім) грн 30 копійок інфляційних втрат.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (код ЄДРПОУ 37825968) судовий збір за подання позовної заяви у розмірі по 2080 грн 08 коп з кожногота за подання апеляційної скарги по 2496,10 грн з кожного.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосереднього до Верхового Суду у випадках та з підстав, передбачених статтею 389 ЦПК України.
Головуючий Н.В. Самчишина
Судді: В.В. Коломієць
Т.В. Серебрякова
Повна постанова складена 28 жовтня 2025 року.