Справа № 573/1571/25
Номер провадження 2/573/639/25
28 жовтня 2025 року м. Білопілля
Білопільський районний суд Сумської області у складі:
головуючого судді - Замченко А.О.,
з участю секретаря - Півньової О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білопілля в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
31.07.2025 ТОВ «Споживчий центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому вказує, що 19.03.2023 між товариством і відповідачкою укладено кредитний договір №19.03.2023-100002121, на підставі якого остання отримала кредит у сумі 7000 грн строком на 42 дні, зі сплатою процентів за користування кредитними коштами в розмірі, визначеному договором. Відповідачка належним чином взяті на себе зобов'язання не виконала, у зв'язку з чим у неї утворилася заборгованість у розмірі 14840 грн, з яких: 7000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 7840 грн - заборгованість за відсотками.
Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства вказану суму.
Ухвалою судді Білопільського районного суду Сумської області від 04.08.2025 було відкрито провадження в справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Заочним рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 01.09.2025 позов ТОВ «Споживчий центр» задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача 14840 грн заборгованості за кредитним договором №19.03.2023-100002121 від 19.03.2023, 2422 грн 40 коп. судових витрат (а. с. 27-28).
09.09.2025 судом за клопотанням представника позивача ухвалено додаткове рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» витрат на правничу допомогу (а. с. 43-44).
15.09.2025 до суду надійшла заява відповідачки ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення (а. с. 48-49).
Ухвалою Білопільського районного суду Сумської області від 29.09.2025 заочне рішення та додаткове рішення були скасовані, а справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
15.10.2025 до суду надійшов відзив ОСОБА_1 на позовну заяву, в якому вона вказує, що у зв'язку з тим, що з 24.02.2022 в Україні діє воєнний стан, вона на підставі п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України звільняється від сплати будь-яких інших платежів за кредитним договором, ніж тіло кредиту. Також вона була військовослужбовицею та є учасником бойових дій, а тому на підставі ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» її звільнено від сплати процентів за кредитом, а тіло кредиту вона вже сплатила. Також зазначає, що відповідно до ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування» сума, яку позичальник зобов'язаний повернути за споживчим кредитом, не може перевищувати подвійну суму отриманого кредиту. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просить відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ «Споживчий центр» (а. с. 69-70).
До відзиву ОСОБА_1 додала платіжну інструкцію про перерахування позивачу 7000 грн (а. с. 74).
21.10.2025 до суду надійшла відповідь представника ТОВ «Споживчий центр» - Павленка Д.О. на відзив ОСОБА_1 , в якій він вказує, що кредитний договір було укладено 19.03.2023, відповідачка призвана на військову службу 05.01.2024, а тому права на відповідну пільгу, як особа, яка була призвана на військову службу після закінчення строку кредитного договору, ОСОБА_1 не має (а. с. 78).
21.10.2025 до суду надійшла заява представника позивача про зменшення позовних вимог мотивована тим, що 12.10.2025 відповідачка сплатила 7000 грн, які були зараховані на погашення процентів, а тому просив стягнути з останньої на користь товариства 7840 грн заборгованості за кредитним договором (а. с. 81).
У судове засідання представник позивача ТОВ «Споживчий центр» не з'явився, подав клопотання про розгляд справи без участі представника товариства, позовні вимоги підтримує в повному обсязі (а. с. 66, 81).
Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання також не з'явилася, хоча про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином (а. с. 62). Про причини неявки не повідомила.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, 19.03.2023 між ОСОБА_1 і ТОВ «Споживчий центр» у режимі онлайн шляхом акцепту пропозиції на укладення договору на сайті sgroshi.com.ua було укладено кредитний договір №19.03.2023-100002121 (кредитної лінії), відповідно до умов якого відповідачка отримала кредит у сумі 7000 грн на 42 дні по 29.04.2023, зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку неповернутого кредиту за один день користування кредитом, які необхідно сплачувати кожні 14 днів (у кінці первинного періоду - 14 днів, та двох чергових періодів - 14 днів кожен, протягом строку, на який надано кредит) за ставками: 1) економ ставкою 2%, яка застосовується в первинний період, а також може застосовуватися в економ-період, який розпочинається в день, наступний за днем сплати позичальником повністю всіх процентів, нарахованих на дату платежу, та закінчується через 14 днів; 2) стандартною ставкою - 3%, яка застосовується протягом всього строку кредитування, окрім первинного періоду та періоду економ (а. с. 12 - 16).
У договорі сторони визначили, що кредит надається на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб перерахування позичальнику коштів у рахунок кредиту: банківський рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5168-75XX-XXXX-9399.
Неустойка: 140 грн за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання. Розмір процентів відповідно до ст. 625 ЦК України становить 730% річних.
У паспорті споживчого кредиту, заяві, додатку до заяви позичальника, таблиці обчислення загальної вартості кредиту, пропозиції про укладення кредитного договору (оферті) №19.03.2023-100002121 від 19.03.2023 позичальником вказана ОСОБА_1 і зазначено, що вказані документи підписані нею електронним підписом одноразовим ідентифікатором (а. с. 12-13).
19.03.2023 ТОВ «Споживчий центр» через систему LiqPay перерахувало на банківську картку № НОМЕР_1 7000 грн за договором №19.03.2023-100002121 (а. с. 17).
ОСОБА_1 , скориставшись кредитними коштами, не виконала належним чином умови договору, у зв'язку з чим у неї утворилася заборгованість по кредиту в розмірі 14840 грн, з яких: 7000 грн - основний борг, 14840 грн - заборгованість за відсотками (а. с. 7). Проценти за кредитом нараховані за період з 19.03.2023 по 29.04.2023, тобто у межах строку кредитування.
Згідно з копією платіжної інструкції від 12.10.2025 від імені ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» було перераховано 7000 грн на оплату кредиту №19.03.2023-100002121 (а. с. 74).
У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Згідно з ч. 1-2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
У ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч. 4 ст. 631 ЦК України).
У відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 заперечувала проти вимог позивача посилаючись на п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування», а також на те, що нею сплачено 7000 грн тіла кредиту.
Відповідно до копії військового квитка ОСОБА_1 25.01.2024 вона була прийнята на військову службу за контрактом, а 31.08.2024 звільнена з військової служби (а. с. 71).
01.05.2025 ОСОБА_1 на підставі п. 19 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» видано посвідчення ветерана війни, учасника бойових дій (а. с. 73).
Згідно з п. 19 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасниками бойових дій визнаються військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані, добровольці Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, особи рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, особи начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, особи, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.
Як вбачається з ч. 9 ст. 1, ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці - це особи, які проходять військову службу.
Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Таким чином звільнення від сплати процентів та штрафних санкцій, передбачене ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», зокрема, пов'язане з періодом проходження військової служби.
Як було зазначено вище ОСОБА_1 перебувала на військовій службі з 25.01.2024 до 31.08.2024, є учасником бойових дій.
Кредитний договір відповідачка уклала 19.03.2023, проценти за користування кредитними коштами нараховані за період з 19.03.2023 по 29.04.2023, штрафні санкції не нараховувалися.
Тобто, на час укладення кредитного договору та нарахування процентів ОСОБА_1 не була військовослужбовцем, а тому позивач правомірно просить стягнути з неї проценти за користування кредитом.
Також суд відхиляє посилання відповідачки на п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України щодо заборони нарахування інших платежів крім тіла кредиту та ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування» щодо перевищення законодавчо встановленого можливого розміру заборгованості.
Згідно з п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування» споживач, який порушив своє зобов'язання щодо повернення кредиту та процентів за ним, має відшкодувати кредитодавцю завдані цим збитки відповідно до закону з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
У договорах про споживчий кредит пеня за невиконання зобов'язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу.
Сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов'язань на підставі договору про споживчий кредит, не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.
Сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов'язань на підставі договору про споживчий кредит, загальний розмір кредиту за яким не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, не може перевищувати розміру подвійної суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.
За порушення виконання споживачем зобов'язань за договором про споживчий кредит, загальний розмір кредиту за яким не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, процентна ставка за кредитом, порядок її обчислення, порядок сплати процентів не можуть бути змінені у бік погіршення для споживача.
Застосування штрафу та пені за одне й те саме порушення споживачем зобов'язання за договором про споживчий кредит заборонено.
Вказані норми законодавства стосуються платежів, передбачених за порушення зобов'язань за договором - невиконання в строк, неповне виконання. У той же час проценти, нараховані ОСОБА_1 за кредитом, є погодженою стороною платою за використання кредитних коштів ТОВ «Споживчий цент», вони нараховані в межах строку кредитування, та не є платою за порушення ОСОБА_1 свого зобов'язання повернути кредит у строк, визначений у договорі.
Оскільки позивачем ставиться питання про стягнення з відповідачки процентів за користування кредитними коштами, що нараховані ще до її призову на військову службу під час мобілізації, тому позов ТОВ «Споживчий центр» необхідно задовольнити та стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства 7840 грн заборгованості по кредитному договору, яка складається з: 7000 грн - заборгованості по кредиту, 840 грн - заборгованості по відсотках.
Що стосується вимоги про стягнення 6000 грн витрат на правничу допомогу, то суд дійшов наступного висновку.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Відповідно до ч, 1, 4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 8 статі 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (§80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (§34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (§95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.04.2020 у справі №199/3939/18-ц.
З огляду на викладене, визначаючи розмір витрат на правничу допомогу, суд бере до уваги норми ч. 4 ст. 137 ЦПК України, характер спірних правовідносин, складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), час, витрачений адвокатом на виконання робіт, значення справи для сторін, з урахуванням вимог розумності та справедливості, вважає, що з відповідачки на користь позивача слід стягнути 2000 грн понесених ним витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції.
З огляду на викладене, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача слід стягнути 4422 грн 40 коп. понесених і документально підтверджених судових витрат, які складаються з судового збору (2422 грн 40 коп.) та витрат, пов'язаних з розглядом справи (2000 грн) (а. с. 1, 37).
На підставі викладеного, керуючись ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код ЄДРПУО 37356833) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 7840 (сім тисяч вісімсот сорок) грн заборгованості за кредитним договором №19.03.2023-100002121 від 19.03.2023, 4422 (чотири тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. судових витрат.
Рішення може бути оскаржене протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сумського апеляційного суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ЦПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя -