Справа № 573/1800/25
Номер провадження 2/573/553/25
28 жовтня 2025 року м. Білопілля
Білопільський районний суд Сумської області в складі:
головуючої судді: Черкашиної М.С.
з участю секретаря: Терещенко О.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження заочно цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія ДЕБТ КОЛЛЕКШН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Стислий виклад позиції позивача.
ТОВ ФК «ДЕБТ КОЛЛЕКШН» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що 26.04.2020 року між ТОВ «ГОУФІНГОУ» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 3380708790/267819 (далі - Кредитний договір або Договір) про надання коштів на умовах споживчого кредиту який був укладений в електронному вигляді та підписаний за допомогою електронного підпису який був відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) та надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Підписуючи договір Відповідач підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно їх дотримуватися. Товариство надає Клієнту фінансовий кредит в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором на наступних умовах: Сума виданого кредиту: 3500.00 гривень, дата надання кредиту: 26.04.2020 року, строк кредиту: 14 днів, валюта кредиту: UAH, відсоткова ставка 1,85% (процентів) на добу.
31.05.2021 між ТОВ «ГОУФІНГОУ» (далі - Первісний кредитор) та ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» укладено договір факторингу №1-31/05/21 відповідно до умов якого первісний кредитор відступив до ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників в тому числі право вимоги за кредитним договором 3380708790/267819 від 26.04.2020 укладеним з ОСОБА_3 (далі - Відповідач).
03.06.2021 ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП», як новий кредитор, відповідно до умов договору відступлення права вимоги № 1-03/06/2021, відступив право вимоги за кредитним договором 3380708790/267819 від 26.04.2020 до ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» (далі - Позивач) у зв'язку з чим останній набув права грошової вимоги до Відповідача.
Станом на 26.05.2025 загальний розмір заборгованості за Кредитним договором становить 12470.00 грн., яка складається з: - простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 3500.00 грн.; -простроченої заборгованості за процентами в розмірі 8 970 грн.
Взяті на себе зобов'язання за вказаним договором належним чином відповідач не виконує, у зв'язку з чим виникла заборгованість в загальному розмірі 12 470,00 грн., яку позивач просить стягнути на його користь разом з понесеними судовими витратами.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою від 05 вересня 2025 відкрито провадження у справі за вказаним вище позовом та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву у 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження (а. с. 28).
Заяви, клопотання.
Представником позивача ТОВ «ДЕБТ КОЛЛЕКШН» одночасно з позовом зазначено про розгляд справи у відсутність представника та ухвалення заочного рішення (а. с. 5).
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, будучи сповіщеним про розгляд справи за місцем реєстрації (а. с. 32). В установлений ч. 7 ст. 178 ЦПК України строк до суду не надано відзиву на позовну заяву, а тому суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 8 ст.178 ЦПК України.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, оскільки при підготовці справи до розгляду дотримано вимоги ЦПК України щодо належного повідомлення сторін про розгляд справи.
Беручи до уваги ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Ради Європи від 04.11.1950, що набрала чинності для України 11.09.1997, яка передбачає право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, суд вважає за доцільне здійснити судовий розгляд за його відсутності.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Приймаючи до уваги наведені положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, предмет спору, його значення для сторін, за письмової згоди позивача, враховуючи, що відповідач був належним чином повідомленим про місце, дату і час судового засідання, суд ухвалює рішення без участі сторін та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, на підставі наявних матеріалів справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України та ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Фактичні обставини, встановлені судом.
З матеріалів справи вбачається, що 26.04.2020 між ТОВ «ГОУФІНГОУ» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 3380708790/267819 (далі - Кредитний договір або Договір) про надання коштів на умовах споживчого кредиту який був укладений в електронному вигляді та підписаний за допомогою електронного підпису який був відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) та надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Підписуючи договір Відповідач підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно їх дотримуватися.
Згідно умов кредитного договору, Товариство надає Клієнту фінансовий кредит в гривні (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором на наступних умовах:
-Сума виданого кредиту: 3500.00 гривень
-Дата надання кредиту: 26.04.2020 року
-Строк кредиту :14 днів
-Валюта кредиту: UAH
-Відсоткова ставка 1,85% (процентів) на добу.
Згідно з Кредитним договором Товариством 26.04.2020 року на картковий рахунок Відповідача було перераховано кредитні кошти в сумі 3500.00 грн. за реквізитами платіжної картки № 5355 - 57xx - xxxx - 2006, що в свою чергу являється доказом видачі кредитних коштів.
31.05.2021 між ТОВ «ГОУФІНГОУ» (далі - Первісний кредитор) та ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» укладено договір факторингу №1-31/05/21 відповідно до умов якого первісний кредитор відступив до ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників в тому числі право вимоги за кредитним договором 3380708790/267819 від 26.04.2020 укладеним з ОСОБА_3 .
03.06.2021 ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП», як новий кредитор, відповідно до умов договору відступлення права вимоги № 1-03/06/2021, відступив право вимоги за кредитним договором № 3380708790/267819 від 26.04.2020 до ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» (далі - Позивач) у зв'язку з чим останній набув права грошової вимоги до Відповідача.
Отже, ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН», набувши статусу нового кредитора, отримало право пред'явлення вимоги до відповідача щодо погашення наявної в нього заборгованості.
Станом на 26.05.2025 загальний розмір заборгованості за Кредитним договором становить 12470.00 грн., яка складається з: - простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 3500.00 грн.; -простроченої заборгованості за процентами в розмірі 8 970 грн.
Дані спірні правовідносини виникли з кредитного договору 3380708790/267819 від 26.04.2020, та позивач доводить, що має місце неналежне виконання зобов'язань позичальником.
Норми права, які застосовує суд, мотиви їх застосування.
Вирішуючи спір, суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини позики, які регулюються нормами ЦК України.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п.2 ч. 1 ст. 11 ЦК України).
Згідно зі ст. 526, ч. 1 ст. 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У статті 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).
У відповідності до ч.1 ст.13 ЗУ «Про споживче кредитування», договір був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених ЗУ «Про електронну комерцію».
Згідност.12 ЗУ «Про електронну комерцію», електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання,- в тому числі електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
За статтею 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Згідно з частиною 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина 1 статті 1078 ЦК України).
Відповідно до статті 1082 ЦК України, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
У разі порушення зобов'язання відповідно до статті 611 ЦК України, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Висновки суду.
Аналізуючи вище наведені норми матеріального права та надані позивачем докази, суд дійшов до висновку, що між сторонами у справі було укладено кредитний договір у встановленій законом формі з визначенням усіх істотних умов та правил такого договору.
Цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі, укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року в справі № 234/7160/20, від 01 листопада 2021 року в справі № 234/8084/20.
На виконання зазначених вимог, Кредитодавець виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного Кредитного договору. Натомість, відповідач заборгованість за вказаним договором не повернув.
Враховуючи наведене, Позивачем належним чином доведено факт отримання кредитних коштів Відповідачем, зокрема, попереднє підписання кредитного договору та ознайомлення з його умовами, в результаті чого боржник взяв на себе зобов'язання повернення кредиту, які він не виконав в повному обсязі, тобто не здійснював часткові та своєчасні погашення.
В ході передачі прав вимоги за факторинговими договорами, право вимоги за кредитним договором №3380708790/267819 від 26.04.2020 перейшло до Позивача, що свідчить про факт отримання права грошової вимоги до Відповідача.
Отже, розрахунки заборгованості, надані попередніми кредиторами в сукупності з платіжними дорученнями та документами, що надані банком про підтвердження перерахування коштів є беззаперечними доказами факту заборгованості.
Оскільки відповідачем не спростовано факту отримання ним кредиту в розмірі 3500 грн., вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Позивачем, окрім суми стягнення за основним боргом, заявлена до стягнення сума заборгованості за процентами.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Частиною 1 ст. 1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 по справі № 444/9519/12 викладено такий правовий висновок: «Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання».
Відповідно до ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За умовами індивідуальної частини договору про надання кредиту № 3380708790/267819 від 26.04.2020 встановлено строк його дії - 14 днів.
Отже, відповідно до вищенаведених законодавчих приписів та правового висновку Великої Палати Верховного Суду розмір процентів за кредитним договором буде дорівнювати 906,50 грн. (14х (3500,00 х 1,85/100)= 906,50).
Відтак суд зазначає, що за умовами індивідуальної частини договору про надання фінансового кредиту за № 3380708790/267819 від 26.04.2020 позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за процентами підлягають часткову задоволенню в розмірі 906,50 грн.
В решті заявлених вимогах слід відмовити, оскільки в цій частині проценти за користування кредитом нараховані позивачем понад строк кредитування, визначений договором.
При цьому позивачем не доведено, що відповідач ініціював продовження строку користування кредитом, ініціював зміну дати погашення кредиту, не доведено що було продовжено строк кредиту понад строк, вказаний в Договорі, не доведено виконання позичальником умов можливої пролонгації.
Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Такий висновок міститься у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 14-10цс18).
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне застосувати вказаний правовий висновок Верховного Суду і до правовідносин, що склались по даній справі.
Судові витрати.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч.1, п.1ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
По даній справі позивачем сплачено судовий збір у сумі 2422,40 грн. (а. с. 18) та понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10500 грн. (а. с. 34), розмір яких підтверджується Договором про надання правової допомоги №11/07/2025, Рахунком №20.10.2025-33 від 20.10.2025 на оплату правничої допомоги на суму 10500 грн. (а. с. 35).
При розподілі судових витрат суд враховує пропорційність задоволених вимог. Позов заявлено на суму 12 470,00 грн., а задоволено на 4 406, 50 грн., тобто на 35,33 % .
За таких обставин з ОСОБА_2 на користь позивача слід стягнути 855, 83 грн. судового збору (2422,40 х 35,33 % /100%).
Крім того, представник позивача просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 500,00 грн., які складаються:
-Зустріч та консультація щодо перспективи судового врегулювання кредитної заборгованості, яка виникла між ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» та ОСОБА_4 в рамках кредитного договору № 3380708790/267819 від 26.04.2020 (1 година - 2000,00 грн. відповідно до п. 3.1 договору про надання правової допомоги від 11.07.2025);
- Складення та подання до суду позовної заяви (підготовка доказів/додатків до позовної заяви), моніторинг аналіз судової практики (2.5 годин -5000,00 грн. відповідно до п. 3.1 договору про надання правової допомоги від 11.07.2025);
-Інші клопотання, заяви до суду, складення процесуальних документів, моніторинг «Єдиного державного реєстру судових рішень» щодо процесуального статусу судової справи (1.5 година- 3000,00 грн. відповідно до п. 3.1 договору про надання правової допомоги від 11.07.2025);
-Канцелярські витрати на виготовлення копій документів, відправка поштової кореспонденції (500,00 грн.).
Зазначений попередній розрахунок суми судових витрат включає в себе витрати понесені із зверненням Позивача за наданням правничої допомоги згідно Договору про надання правової допомоги від 11.07.2025 та підтверджується вказаним Договором, довіреністю, рахунком №20.10.2025-33 від 20.10.2025 та платіжною інструкцією переказу коштів на суму 10 500,00 грн.
Як вбачається при поданні позовної заяви до суду представником позивача в прохальній частині було зазначено про стягнення з відповідача 10500 грн. витрат на правову допомогу.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду у справі № 922/2604/20 витрати на надання професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного Суду, зокрема, у справах № 923/560/17, № 329/766/18.
Відповідно до правового висновку, який наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21 не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Оскільки вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). Крім того, у рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Однак, відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані представником позивача документи та доводи на обґрунтування суми заявлених витрат, пов'язаних із розглядом справи, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору (справи), відсутність представництва в суді під час розгляду справи, суд дійшов висновку про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 500 грн. не є цілком співмірним із складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Відтак, з врахуванням складності справи, обсягу виконаних адвокатом робіт, часу витраченого адвокатом на виконання таких робіт, враховуючи принципи розумності та справедливості, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу розмірі 5000,00 грн.
Таким чином з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати на професійну правничу допомогу пропорційно до розміру задоволених вимог 35,33 %, а саме на 1 766, 50 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 512, 514, 516, 526, 599, 610, 611, 625, 1054, 1077 ЦК України, ст. ст. 10, 81, 247, 265, 273, 274, 280-284 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю ФК «ДЕБТ КОЛЛЕКШН» (місце знаходження: м. Київ, вул. Саперне Поле, буд. 12, ЄДРПОУ: 44243120) до ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , рнокпп: НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ФК «ДЕБТ КОЛЛЕКШН» заборгованість за кредитним договором № 3380708790/267819 від 26.04.2020 у розмірі 4 406 (чотири тисячі шість) гривень 50 копійок та судові витрати, пов'язані з розглядом справи: 855 грн. 83 коп. судового збору та 1 766, 50 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Сумського апеляційного суду.
Заочне рішення може бути переглянуте Білопільським районним судом за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Суддя (