Справа № 640/28320/21 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції:
Калашник Юлія Вікторівна
Іменем України
21 жовтня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Сорочка Є.О.,
суддів Коротких А.Ю.,
Чаку Є.В.,
за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Представництва «Сіногідро Корпорейшн Лімітед» на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10.04.2025 у справі за адміністративним позовом Представництва «Сіногідро Корпорейшн Лімітед» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 14.06.2021 №464260415.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 10.04.2025 у задоволенні позову відмовлено.
Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є неправомірним.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що відповідачем проведено перевірку позивача, за результатами якої складений акт від 20.05.2021 №39920/ж5/26-15-04-15-18/26612982 «Про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ПРЕДСТАВНИЦТВО «СІНОГІДРО КОРПОРЕЙШН ЛІМІТЕД» (податковий номер - 26612982) за березень 2021 року».
Перевіркою встановлено порушення: п.200.4. ст. 200 Податкового кодексу України та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість від 28.01.2016 №21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 29 січня 2016. за №159/282895), із змінами і доповненнями, що привело до завищення суми від'ємного значення, яка: зараховується у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість (р. 20.1) в сумі 1 грн., та до завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3 декларації) (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду) (р. 21) на 46 250 238 гривень.
Позивач надав заперечення на акт перевірки, які листом відповідача від 16.06.2021 №15050/І/26-15-04-15-16 залишені без розгляду, у зв'язку із тим, що заперечення до акту перевірки надані із порушенням термінів.
За наслідками проведеної перевірки відповідачем 14.06.2021 прийняте податкове повідомлення-рішення №464260415, відповідно до якого за порушення пункту 200.4 статті 200 та пунктів 201.1, 201.10, 201.14, 201.15 статті 201 Податкового кодексу України позивачу зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість на 46 250 238 грн.
Позивач оскаржив податкове повідомлення-рішення від 14.06.2021 №464260415 до ДПС України, та рішенням від 01.09.2021 скарга позивача залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 14.06.2021 №464260415 без змін.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що на момент подання податкової декларації за березень 2021 року податкове повідомлення-рішення від 11.03.2021 ще не було узгоджене, а тому позивачем передчасно у рядку 16.3 декларації з ПДВ за березень 2021 року відображено суму від'ємного значення.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.
Звертаючись до суду із позовом, позивач наголошував на тому, що відповідач неправомірно відмовив у розгляді заперечень на акт перевірки, що є підставою для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Надаючи оцінку вказаним доводам, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Відповідно до пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України (далі - ПК) у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).
Як вірно встановив суд першої інстанції, акт перевірки отриманий позивачем 22.05.2021, а заперечення на акт надіслані 03.06.2021, тобто у межах встановлених податковим законодавством строків. З цих підстав, відповідач, дійсно, безпідставно порушив право позивача розгляд цих заперечень та їх врахування при ухваленні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
У свою чергу, порушення процедури прийняття рішення суб'єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування лише у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.
Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов'язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).
Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.
Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб'єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.
Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultra vires action - invalid act). Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.
Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.
Суд наголошує, що, у відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.
Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків і, на противагу йому, принцип формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення .
Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 22.05.2020 у справі № 825/2328/16 та від 23.04.2020 у справі № 813/1790/18.
Відтак, у даному випадку неправомірна відмова у розгляді заперечень може бути підставою для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення лише у випадку, якщо викладені у таких запереченнях доводи могли вплинути на винесення оскаржуваного рішення. Тобто у даному випадку належить надати оцінку аргументам позивача щодо неправомірності висновків спірної перевірки.
Відповідно до пунктів 200.1, 200.2, 200.4, 200.7, 200.10, 200.14 статті 200 ПК сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
У строк, передбачений абзацом першим пункту 76.3 статті 76 цього Кодексу, контролюючий орган проводить камеральну перевірку даних податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання).
Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу.
Якщо за результатами камеральної або документальної перевірки, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.
Як встановив суд першої інстанції та чого не заперечили учасники справи, позивачу відмовлено у бюджетному відшкодуванні з ПДВ за листопад 2020 року податковим повідомленням-рішенням від 11.03.2021 №00189420704.
Приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, відповідач вказував про те, що позивач передчасно у декларації з ПДВ за березень 2021 року відобразив суми від'ємного значення як наслідок прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення.
Відтак, предметом даного спору фактично є питання правильності відображення позивачем у податковому обліку за березень 2021 року наслідків вказаної відмови у бюджетному відшкодуванні.
Згідно пункту 46.1 статті 46 ПК податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов'язання, у тому числі податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку, а також суми нарахованого єдиного внеску.
Форма податкової декларації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (пункт 46.5 статті 46 ПК).
Відповідно до підпункту 5 пункту 4 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21 (далі - Порядок № 21) у рядку 16 відображається від'ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду . У рядку 16.3 вказується сума збільшення/зменшення від'ємного значення, узгоджена за результатами перевірки контролюючого органу, у звітному (податковому) періоді, на який припадає день узгодження податкового повідомлення-рішення, враховуючи процедури адміністративного оскарження відповідно до статті 56 розділу II Кодексу .
Відтак, у рядку 16.3, значення якого можуть бути зараховані до від'ємного значення податкового кредиту наступного звітного періоду, враховуються узгоджені суми збільшення/зменшення від'ємного значення за результатами перевірки контролюючого органу. При цьому, відповідні суми включаються до рядка 16.3 у звітному (податковому) періоді, на який припадає день узгодження податкового повідомлення-рішення.
Таким чином, у даному спорі належить встановити чи було узгодженим податкове повідомлення-рішення від 11.03.2021 №00189420704 у березні 2021 року як підстави для відображення позивачем спірних сум від'ємного значення у декларації з ПДВ за березень 2021 року.
Відповідно до пункту 58.3 статті 58 ПК податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Згідно пункту 42.2 статті 42 ПК документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
За змістом статті 56.1 статті 56 ПК рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Відповідно до пункту 56.17 статті 56 ПК день закінчення процедури адміністративного скарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків
Згідно підпункту 56.17.1 пункту 56.17 статті 56 ПК процедура адміністративного оскарження закінчується днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у строк, передбачений абзацом першим пункту 56.3 цієї статті.
Пункт 56.3 статті 56 ПК визначає строк протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.
Відтак, суми, які визначені у податковому повідомленні-рішенні, що не було оскаржене платником податків, вважаються узгодженими на 11 день із дня отримання платником податків податкового повідомлення-рішення.
Відтак, ключовим у справі, що розглядається, є момент отримання податкового повідомлення-рішення від 11.03.2021 №00189420704, який для цілей відображення спірних сум позивачем у декларації за березень 2021 року, має настати не пізніше 20.03.2021.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (частина перша статті 72 КАС).
Так, позиція позивача ґрунтується на тому, що «найбільш ранньою можливою датою його (податкового повідомлення-рішення від 11.03.2021 №00189420704) було 26.03.2021 р., тобто березень 2021 р.».
Проте, суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що положення Порядку № 21 підставою для заповнення рядка 16.3 декларації з ПДВ визначають день (період) узгодження податкового повідомлення-рішення, а не теоретичну найбільш ранню дату цього.
У свою чергу у ході судового розгляду позивач не називає день, коли ним було отримане податкове повідомлення-рішення від 11.03.2021 №00189420704, у тому числі і не надає доказів його отримання саме у березні 2021 року. У ході відкритих судових засідань у суді апеляційної інстанції представник позивача також не зміг повідомити суду дату отримання цього рішення. У свою чергу, факт його отримання у березні 2021 року відповідач очевидно заперечує.
Зважаючи на викладене, колегія суддів підтримує висновки суду першої інстанції про те, що у ході судового розгляду не було надано доказів, які б підтверджувати правомірність відображення позивачем спірних сум від'ємного значення у декларації позивача з ПДВ за березень 2021 року. З огляду на це, висновки контролюючого органу про наявність підстав для зменшення позивачу сум від'ємного значення згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є правомірними.
Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись статтями 34, 243, 311, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд
Апеляційну скаргу Представництва «Сіногідро Корпорейшн Лімітед» залишити без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10.04.2025 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач Є.О. Сорочко
Суддя А.Ю. Коротких
Суддя Є.В. Чаку
Повний текст постанови складений 24.10.2025.