Справа № 320/20321/24
22 жовтня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Бужак Н.П.
Суддів: Беспалова О.О., Кобаля М.І.
За участю секретаря: Мірошниченко С.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МХТК" на рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 березня 2025 року, суддя Жукова Є.О., у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МХТК" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
Товариство з обмеженою відповідальністю "МХТК" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві № 00059300702 від 30.01.2024, за основним податковим зобов'язанням 1 847 848,00 грн, за штрафними санкціями 461 962,00 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві № 00059320702 від 30.01.2024, штраф 44 533,50 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві № 00059310702 від 30.01.2024, за основним зобов'язанням 1 833 273,00 грн, штрафні санкції 458 318,00 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві № 00059330802 від 30.01.2024 на суму 154,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними, оскільки вони винесені на підставі акта податкової перевірки, проведеної із порушенням вимог Податкового кодексу України, висновки акта не узгоджуються з існуючою судовою практикою щодо розгляду зазначених спірних правовідносин, а тому такі рішення підлягають скасуванню як незаконні.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 03 березня 2025 року в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «МХТК» відмовлено повністю.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши осіб, що з'явились в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказу ГУ ДПС у м. Києві №5318-п від 30.10.2023 проведена планова документальна ТОВ «МХТК» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2017 по 30.09.2023, валютного - за період з 01.04.2017 по 30.09.2023, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2011 по 30.09.2023 та іншого законодавства за відповідний період, про що складено акт перевірки від 22.12.2023 №85156 /26-15-07-02-01-03/34 405192.
Згідно висновків акта перевірки встановлено наступні порушення:
1. пункту 44.1, пункту 44.2, пункту 44.6 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ, зі змінами та доповненнями, пункту 5, пункту 7, пункту 21 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Доходи», пункту 5 Положення (стандарт) 41 бухгалтерського обліку II «Зобов'язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 року № 20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 лютого 2000 року за № 85/4306, пункту 5, пункту 7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», що затверджені наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1 847 848 грн , в тому числі: за 2018 рік на суму 407841 грн; за 2022 рік на суму 231 грн; за три квартали 2023 року на суму 1 439 776 грн.
2. пункту 44.1, пункту 44.2, пункту 44.6 статті 44, пункту 188.1 статті 188, пункту 192.1 статті 192, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, підпункту 2 пункту 3 Розділу V «Порядок заповнення податкової декларації» Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 29.01.2016 за № 159/28289 що призвело до: заниження податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету всього на суму 1 833 273 грн, в тому числі по періодам: травень 2017 на суму 10830 грн; липень 2017 на суму 5623 грн; вересень 2017 на суму 4327 грн; жовтень 2017 на суму 18646 грн; січень 2018 на суму 5812 грн; березень 2018 на суму 8796 грн; квітень 2018 на суму 10066 грн; травень 2018 на суму 157 грн; червень 2018 на суму 14980 грн, вересень 2018 на суму 4762 грн; листопад 2018 на суму 509 грн; січень 2019 на суму 22080 грн; травень 2019 на суму 12164 грн; липень 2019 на суму 33605 грн; січень 2020 на суму 17866 грн; березень 2020 на суму 175841 грн; квітень 2020 на суму 500 грн; липень 2020 на суму 61388 грн; вересень 2020 на суму 15249 грн, липень 2021 на суму 9322 грн; листопад 2021 на суму 8542 грн; листопад 2022 па суму 4089 грн; березень 2023 на суму 54835 грн; травень 2023 на суму 312 грн; вересень 2023 на суму 1332972 грн; завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 Декларації) всього на суму 154 грн, в тому числі: вересень 2023 на суму 154 грн.
3.пункту 201.1, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ, із змінами та доповненнями, в зв'язку із не реєстрацією в Єдиному реєстрі податкових накладних податкових накладних на загальну суму ПДВ 500 271 грн, в т.ч. по періодам: квітень 2017 на суму 8 879 грн; травень 2017 на суму 1 951 грн; червень 2017 на суму 4 026 грн; липень 2017 на суму 1 597 грн; вересень 2017 на суму 4 590 грн; жовтень 2017 на суму 18383 грн; січень 2018 на суму 5 812 грн; березень 2018 на суму 8 796 грн; квітень 2018 на суму 10 066 грн; травень 2018 на суму 157 грн; червень 2018 на суму 14 980 грн; вересень 2018 на суму 4 762 грн; листопад 2018 на суму 509 грн; грудень 2018 на суму 20 456 грн; січень 2019 на суму 1 624 грн; березень 2019 на суму 8 146 грн; квітень 2019 на суму 1 538 грн; травень 2019 на суму 2 480 грн; червень 2019 на суму 17 691 грн; липень 2019 на суму 15 914 грн; січень 2020 на суму 17 836 грн; лютий 2020 на суму 17 320 грн; березень 2020 на суму 15 8521 грн; квітень 2020 на суму 500 грн; травень 2020 на суму 29 147 грн; червень 2020 на суму 5 797 грн; липень 2020 на суму 25 444 грн; серпень 2020 на суму 1 494 грн; вересень 2020 на суму 13 755 грн; січень 2021 на суму 2 074 грн; червень 2021 на суму 9 966 грн; липень 2021 на суму 1 011 грн; вересень 2021 на суму 2 495 грн; листопад 2021 но суму 2 318 грн; листопад 2022 на суму 4 089 грн; грудень 2022 на суму 54 835 грн; травень 2023 на суму 312 грн, у зв'язку з чим застосовано штраф у сумі 44 533,50 грн.
З урахуванням висновків акта перевірки№ 85156/26-15-07-02-01-03/34405192 від 22.12.2023 прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:
- №00059300702 від 30.01.2024, за основнім податковім зобов'язанням 1 847848,00 грн, за штрафними санкціями 461 962,00 грн податок на прибуток;
- №00059320702 від 30.01.2024, штраф 44 533,50 грн (відсутність складання та реєстрації податкових накладних);
- №00059310702 від 30.01.2024, за основним податковим зобов'язанням з податку на додану вартість 1 833 2 73,00грн, штрафні санкції 458 318,00 грн;
- №00059330802 від 30.01.2024, за основним зобов'язанням завищено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування на 154,00 грн.
Рішенням ДПС України від 09.04.2024 № 10118/6/99-00-06-01-01-06 було залишено без змін податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 30.01.2024 № 00059320702, 00059300702, 00059310702, а скаргу без задоволення.
Не погоджуючись з прийнятими відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями від 30.06.2024 №00059300702, №00059320702, №00059310702, №00059330802, вважаючи їх протиправними та такими, що прийняті з порушенням норм податкового законодавства, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, визначено нормами Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України, у редакції, чинній на час спірних правовідносин).
Згідно з підпунктом 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється у випадку, якщо розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.
У відповідності др пункту 78.4 статті 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.
ПК України не встановлює конкретного строку задля реалізації контролюючим органом права на проведення документальної позапланової перевірки на підставі підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 ПК України після виникнення відповідної підстави, а лише у пункті 102.1 статті 102 ПК України визначає, що контролюючий орган може провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.
Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації або уточнюючої декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань, в межах поданих уточнень, за такою податковою декларацією протягом 1095 днів (2555 дня - у разі проведення перевірки відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу) з дня подання уточнюючого розрахунку (декларації).
У разі виявлення за результатами перевірки порушень інших вимог податкового законодавства, безпосередньо не пов'язаних з декларуванням податкових зобов'язань платником податків, а також порушень вимог іншого, крім податкового, законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму штрафних санкцій (фінансових санкцій, штрафів) платника податків не пізніше 1095 дня з дня вчинення відповідного правопорушення.
З місцевих податків та/або зборів, за якими передбачено подання річної податкової декларації, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право за результатами перевірки самостійно визначити суму грошових зобов'язань, у разі виявлення ним за результатами перевірки заниження суми визначеного платником податків податкового зобов'язання з цих податків, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати цих податків, визначених відповідними розділами цього Кодексу.
Пунктом 102.2 статті 102 ПК України передбачено, що грошове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті, якщо: податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов'язання, не було подано; посадову особу платника податків (фізичну особу - платника податків) засуджено за ухилення від сплати зазначеного грошового зобов'язання або у кримінальному провадженні винесено рішення про його закриття з нереабілітуючих підстав, яке набрало законної сили.
У період виникнення спірних правовідносин застосування статті 102 ПК України мало свої особливості, а саме: пункт 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України встановив зупинення перебігу усіх строків давності, встановлених статтею 102 ПК України, на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).
Дію пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України зупинено на період дії воєнного, надзвичайного стану згідно з пунктом 2 розділу II Закону № 2120-IX від 15 березня 2022 року, який набрав чинності 17 березня 2022 року. Цим же Законом в ПК України були внесені певні зміни, зокрема, статтю 102 доповнено пунктом 102.9 такого змісту: «На період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи».
Водночас 07 березня 2022 року набрав чинності Закон України № 2118-IX від 03 березня 2022 року, яким підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України доповнено пунктом 69, зокрема, підпункт 69.9 якого встановив, що для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Положення ПК України щодо зупинення усіх строків були чинними до 27 травня 2022 року (дата набрання чинності Законом України № 2260-IX від 12 травня 2022 року). З цього дня у податковому законодавстві з'явились винятки, на які зупинення строків не поширювалося, зокрема, щодо строків проведення фактичних та документальних позапланових перевірок.
Також колегія суддів звертає увагу, що Закон України № 2118-IX від 03 березня 2022 року шляхом доповнення підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України пунктом 69, зокрема, підпунктом 69.2 встановив мораторій на проведення будь-яких видів перевірок. Такий «суцільний» мораторій діяв до 17 березня 2022 року, водночас мораторій на проведення документальних позапланових перевірок, що проводяться на підставі підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 ПК України остаточно був скасований з 27 травня 2022 року.
Окрім того, положеннями підпункту 69.2 і установлено, що тимчасово, на період з 1 серпня 2023 року до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, документальні позапланові перевірки проводяться виключно на звернення платника податків та/або з підстав, визначених підпунктами 78.1.1 (у частині документальних позапланових перевірок платників податків, за якими отримано інформацію, що свідчить про порушення податкового законодавства з питань оподаткування доходів, отриманих нерезидентами, із джерелом їх походження з України та/або з питань оподаткування нерезидентів, які здійснюють свою діяльність через відокремлені підрозділи, у тому числі постійні представництва, платників податків, які здійснюють діяльність у сфері виробництва та/або реалізації підакцизної продукції, організації та проведення азартних ігор в Україні (гральний бізнес), платників податків, які надають фінансові, платіжні послуги), 78.1.2 (у частині контролю за трансфертним ціноутворенням), 78.1.5, 78.1.7, 78.1.8, 78.1.9, 78.1.12, 78.1.14 - 78.1.16, 78.1.21 та 78.1.22 пункту 78.1 статті 78 Кодексу, та/або документальні позапланові перевірки платників податків, за якими отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями.
Підпунктом 69.35 установлено, що тимчасово, на період з 1 серпня 2023 року до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02. 2022 № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, до плану-графіка проведення документальних планових перевірок можуть бути включені виключно: платники податків, які здійснюють діяльність у сфері виробництва та/або реалізації підакцизної продукції; платники податків, які здійснюють діяльність у сфері організації та проведення азартних ігор в Україні (гральний бізнес); платники податків, які надають фінансові, платіжні послуги.
Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, з 18.03.2020 для контролюючого органу та платників податків залишається зупинений відлік строку давності щодо строку документальних планових та позапланових перевірок, які не передбачені підпунктами 69.2-1 та 69.35 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу.
Таким чином, податковим органом проведено перевірку в межах строків встановлених ПК України.
Щодо посилання скаржника на те, що предметом перевірки податковим органом вже були взаємовідносини з контрагентами, а тому відповідач не мав права повторно проводити перевірку, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки судом не було встановлено, що податковий орган здійснював перевірку позивача саме у спірний період та саме з приводу даних господарських операцій з ПП «МТІ» та ПП «Амброзія», у т.ч. і правильність декларування кредиторської заборгованості, правильність формування ПДВ.
Як убачається із матеріалів справи, на підставі наказу ГУ ДПС у м. Києві №5318-п від 30.10.2023 проведена планова документальна ТОВ «МХТК» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2017 по 30.09.2023, валютного - за період з 01.04.2017 по 30.09.2023, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2011 по 30.09.2023 та іншого законодавства за відповідний період, про що складено акт перевірки від 22.12.2023 №85156 /26-15-07-02-01-03/34 405192.
В ході проведення перевірки, на підставі наданого регістра бухгалтерського обліку по рахунку 631 «Розрахунки і вітчизняними постачальниками» встановлено, що станом на 01.04.2017 та на 10.09.2023 в ТОВ «МХТК» обліковується кредиторська заборгованість перед постачальниками:
- ПП «МТІ» (код ЄДРПОУ 36798441) на суму 4 129 320 грн;
- ПП «АМБРОЗІЯ» (код ЄДРПОУ 32850778) на суму 3 869 436 грн.
Суми ПДВ по операціям із постачання товарів/послуг при взаємовідносинах із ПП «МТІ» (код ЄДРПОУ 36798441) та ПП «АМБРОЗІЯ» (код ЄДРПОУ 32850778), включені ТОВ «МХТК» до складу податкового кредиту декларацій з ПДВ попередніх періодів.
Так, під час проведення перевірки та станом на дату реєстрації акта перевірки ТОВ «МХТК» не надано первинні документи та договори, на підставі яких виникла вказана в регістрах бухгалтерського обліку по рахунку 631 «розрахунки з вітчизняними постачальниками» заборгованість по ПП «МТІ» (код ЄДРПОУ 36798441) на суму 4 129 320 грн та ПП «АМБРОЗІЯ» (код ЄДРПОУ 32850778) на суму 3 869 436 грн.
Разом з тим, з метою отримання до перевірки первинних документів та договорів відповідно по яким обліковується вказана заборгованість по регістру бухгалтерського обліку, посадовим особам ТОВ «МХТК» вручено запити від 27.11.2023 № 1/26-15-07-02-01.
Проте, 15.12.2023 (останній день перевірки) податковим органом складено акт про ненадання до перевірки запитуваних документів.
Окрім того, на запит від 27.11.2023 № 1/26-15-07-02-01 ТОВ «МХТК» листом надано пояснення, в яких зазначено, що заборгованість виникла в ході ведення господарської діяльності підприємства з ПП «Амброзія» (код 32850778) та ПП «МТІ» (код 36798441). Також у листі зазначено наступне:
«Дана заборгованість тягнеться ще з періоду, який не потрапив в перевіряємий період і зі сторони ДПС виникло питання за період, який не підлягає перевірці згідно наказу №5318-0 від 30.10.2023. ТОВ «МХТК» планує погасити заборгованість перед ПП «Амброзія» (код 32850778) в сумі 3 869 436 грн та перед ПП «МТІ» (код 36798441) в сумі 4 129 320 грн, і планує закрити своє зобов'язання перед контрагентами. Зв'язок з цими підприємствами був і велася домовленість про збільшення строків давності кредиторської заборгованості в усній формі. На даний час зв'язок з керівництвом цих підприємств перерваний, так як з 24.02.2022 відбулося країною агресором повномасштабне вторгнення на територію України та оголошено по всій території військовий стан, фізичні особи чоловічої статі з 18-60 років можуть бути призвані до служби в українську армію та захисту своєї батьківщини. Після закінчення війни та бойових дій на території України, маємо надію, що зв'язок з цими людьми відновиться і кредиторська заборгованість буде погашена.
Щодо надання документального підтвердження кредиторської заборгованості, то згідно з наказом 35318-0 від 30.10.2023 Головного управління ДПС в м. Києві Про проведення документальної планової виїзної перевірки, перевіряємий період становить з 01.04.2017 по 30 09 2023. Так як кредиторська заборгованість перед ПП «Амброзія»(код 32850778) в сумі 3 869 436 грн та ПП «МТІ» (код 36798441) в сумі 4 129 320 грн виникла ще до 01.04.2017 і не попадає по даті її виникнення в перевіряємий період згідно з договорами і первинними документами, які створені і оприбутковані до 01.04.2017, саме тому ми вважаємо, що законодавчо визначених підстав для надання документів податковий орган не навів...».
ПП «АМБРОЗІЯ» (код ЄДРПОУ 32850778) перебуває на обліку ГУ ДПС у м. Києві, свідоцтво ПДВ №100240609 анульовано - 03.09.2014.
Відповідно до відомостей отриманих з ЄДР стан платника - 7, до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей.
Також, відповідно до наявної податкової інформації перевіркою встановлено « 27.06.2014. було здійснено виїзд на юридичну адресу підприємства з метою вручення наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки від 27.06.2014 №1967 підприємству ПП«Амброзія», щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ «Главм'ясторг» (ЄДРПОУ 36087924) та ПП «Горизонт-КПС»(ЄДРПОУ 33488257) за листопад 2013 року.
Згідно свідоцтва про державну реєстрацію від 10.03.2004 №10701060007013296, виданого Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією, ПП «Амброзія» (п.н.З2850778), зареєстроване за адресою: 01103, м. Київ, Печерський район, проїзд Військовий, буд. 1/8.
Підприємство не знаходиться за юридичною адресою, у зв'язку з чим, складено акт про відсутність місцезнаходження за юридичною адресою та неможливість вручення наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки від 27.06.2014 №1349/26-55-22-10.
До слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ у Печерському р-ні ГУ Міндоходів у м. Києві направлено запит на встановлення місцезнаходження від 26.06.2014 №1139/9/26-55-22-10...».
У зв'язку з вищевикладенним, перевіркою встановлено відсутність визнання доходу по протермінованій кредиторській заборгованості по постачальникам ПП «МТІ» (код ЄДРПОУ 36798441) на суму 4 129 320 грн та ПП «АМБРОЗІЯ» (код ЄДРПОУ 32850778) на суму 3 869 436 грн.
Отже, як свідчать матеріали справи, ТОВ «МХТК» не відкоригувало суму податкового кредиту ПДВ з вартості товарів/послуг, отриманих від ПП «МТІ» та ПП «АМБРОЗІЯ», внаслідок чого завищено податковий кредит декларацій з ПДВ на загальну суму 1 333 126 грн за вересень 2023 року, що є порушенням пункту192.1 статті 192, пункту 198.1 статті 198, пункту 200.1 пункту 200.2 статті 200 ПК України.
Підпунктом 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Кодексу передбачено, що безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних).
Згідно з вимогами пункту 44.1 статті 44 Кодексу передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
У відповідності до пункту 44.2 статті 44 ПК України встановлено що для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Пунктом 44.6 статті 44 ПК України передбачено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу, платник податків не надає посадовим і; особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого попадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій І звітності, вважаються, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Відповідно до вимог підпункту. 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Кодексу встановлено, що об'єктом Оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування прибутку або збитку, визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Відповідно до статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності [підприємства. бухгалтерський облік є обов'язковім видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична ти інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Згідно з статтею 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» одним із принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності є повне висвітлений - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вилинути на рішення, що приймаються на її основі.
Пунктом 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року №290, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за № 860/4153 встановлено що дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком І зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу' може буз и достовірно визначена.
Так, пунктом 21 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року №290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за № 860/4153, передбачено, що дохід відображається в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню.
Якщо безоплатно отриманий актив забезпечує надходження економічних вигід протягом кількох звітних періодів, то доходи визнаються на систематичній основі (наприклад, у сумі нарахованої амортизації) протягом тих звітних періодів, коли надходять відповідні економічні вигоди.
Також, п.5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку II «Зобов'язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 року № 20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 лютого 2000 року за № 85/4306 визначено, що зобов'язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визначене зобов'язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.
Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, в порушення вимог податкового законодавства, ТОВ «МХТК» занижено задекларований ряд. 01 «Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку» та ряд.02 «Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (+, -)» податкової декларації з податку на прибуток підприємства, на загальну суму 7 998 756,00 грн.
Щодо правовідносин позивача в період з 01.01.2018 по 06.03.2018 з «МОL НUNGARIAN OIL AND PUBLIC LIMITED COMPANY» (Угорщина), колегія суддів зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що правовідносини між ТОВ «МХТК» та «МОL НUNGARIAN OIL AND PUBLIC LIMITED COMPANY» (Угорщина) відповідають підпункту 140.5.4 пункту 140.5 статті140 ПК України: нерезидент зареєстрований в Угорщині, яка, відповідно до підпункту 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 ПК України (зі змінами та доповненнями), входить до затвердженого переліку держав (територій), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2017 № 1045 (зі змінами та доповненнями).
В 2018 році до Переліку № 1045 внесені зміни постановами Кабінету Міністрів України: від 31 січня 2018 року № 108 «Про внесення змін у додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2017 № 1045», згідно з якою з Переліку №1045 виключено Угорщину з 07.03.2018.
Таким чином, для визнання у 2018 році господарських операцій платника податків з нерезидентом контрольованими застосовується Перелік №1045 зі змінами та доповненнями, за умови дотримання вартісного критерію, встановленого підпунктом 39.2.1.7 підпунктом 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 ПК України. При цьому обсяг таких операцій розраховується за період перебування держави (території) у переліку.
Так, підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Податкові різниці, шо виникають при здійсненні фінансових операцій, на які збільшується фінансовий результат податкового (звітного) періоду визначено пунктом 140.5 статті 140 ПУ України.
Підпунктом 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 ПК України передбачено збільшення фінансового результату податкового (звітного) періоду на суму 30 відсотків вартості товарів, у тому числі необоротних активів (крім активів з права користування за договорами оренди), робіт та послуг, придбаних у: нерезидентів зареєстрованих у державах (на територіях), включених до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 цього Кодексу; нерезидентів, організаційно-правова форма яких включена до переліку затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту «г» підпункту 39.2.1.1 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 цього Кодексу, які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок), у тому числі податок з доходів, отриманих за межами держави реєстрації таких нерезидентів, та/або не є податковими резидентами держави, в якій вони зареєстровані як юридичні особи.
Вимоги цього підпункту не застосовуються платником податку, якщо операція не є контрольованою та сума таких витрат підтверджується платником податку за цінами, визначеними за принципом «витягнутої руки» відповідно до процедури, встановленої статтею 39 цього Кодексу, але без подання звіту.
Матеріали справи свідчать, що в ході проведення перевірки ТОВ «МХТК» з метою перевірки дотримання вимог підпункту 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 Податкового Кодексу України, вручено директору ОСОБА_1 запит від 15.12.2023 №б/н щодо надання підтвердження придбання товарів (робіт, послуг) за цінами, визначеними за принципом «витягнутої руки» по взаємовідносинам з переліченими контрагентами-нерезидентами, проте під час проведення перевірки ТОВ «МХТК» не надано відповідь щодо підтвердження придбання товарів (робіт, послуг) за цінами, визначеними за принципом «витягнутої руки» по взаємовідносинах з «МОL НUNGARIAN OIL AND PUBLIC LIMITED COMPANY» (Угорщина).
Таким чином, ТОВ «МХТК» не дотримано вимоги підпункту 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 ПК України, та не збільшено фінансовий результат податкового (звітного) періоду на суму 30 відсотків вартості товарів, придбаних у перелічених контрагентів-нерезидентів на загальну суму 2 247 135 грн, у тому числі: за 2018 рік з контрагентом «МОL НUNGARIAN OIL AND PUBLIC LIMITED COMPANY» (Угорщина) (р.3.1.6.1 додатку РІ Податкової декларації з податку на прибуток підприємств) на суму 2 247 135 грн.
Також податковим органом під час проведення перевірки встановлено порушення щодо формування Додатку РІ відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 Кодексу, а саме заниження показників в Додатку РІ на суму 2 247 135 грн, в т.ч. по роках: 2018 рік - 2 247 135 грн (р. 3.1.6.1), що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 404 484 грн.
Відповідальними за фінансово-господарську діяльність за період, в якому виявлено порушення, був директор ТОВ «МХТК» ОСОБА_1 (РНОКПІІ НОМЕР_1 ).
Пунктом 109.1 статті 109 ПК України визначено, що податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього) контролюючих органів га/або їх посадових (службових) осіб, інших суб'єктів у| випадках, прямо передбачених ним Кодексом. Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Так, з метою доведення чи спростування умислу у діях платника податку в момент вчинення податкового правопорушення до ТОВ «МХТК» надано запит № 6/26-15-07-02-01 від 15.12.2023, однак позивачем відповіді надано не було.
Разом з тим, як вірно зауважено судом першої інстанції, керівник підприємства безпосередньо здійснював контроль за веденням бухгалтерського обліку від початку здійснення операції, створення документу до стадії його відображення в бухгалтерських регістрах та податковій звітності підприємства, декларуванням показників в податковій звітності в повному обсязі відповідно до вимог чинного законодавства.
Враховуючи, що всі записи в регістрах бухгалтерського обліку здійснювалися за участю керівника, зроблено висновок, що керівник ТОВ «МХТК», мав уявлення про зміст складеної фінансової звітності та декларацій, оформлення господарських операцій належними первинними документами, про декларуванням показників в податковій звітності.
Таким чином, керівником ТОВ «МХТК» не вжито достатніх заходів щодо дотримання норм Кодексу в частині оформлення господарських операцій належними первинними документами, відображення операцій в регістрах бухгалтерського обліку, щодо дотримання норм Кодексу та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в частині оформлення, складання декларацій з податку на додану вартість, які б відповідали даним бухгалтерського обліку та нормам чинного законодавства.
При цьому, невиконання або неналежне виконання норм Кодексу, є свідченням того, що дані дії (бездіяльність) ним вчинені умисно.
Разом з тим, як свідчать матеріали справи, в ході проведення перевірки позивача на підставі наданих до перевірки видаткових накладних, митних декларацій, ТТН, митних декларацій, актів, облікової політики підприємства, а також на підставі регістрів бухгалтерського обліку ТОВ «МХТК» по рахункам: 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками», 70 «Доходи від реалізації», 902 «Собівартість реалізованих товарів», перевіркою встановлено реалізацію ТОВ «МХТК» товарів на користь покупців по ціні нижче їх придбання (первісної вартості запасу, що списано до складу собівартості).
Перелік накладних (згідно бухгалтерського обліку), перелік покупців, сума реалізації товарів, сума придбання товарів (первісна вартість запасів), яка списуються, сума реалізації товарів нижче ціни придбання, сума заниження ПДВ наведено у відповідній таблиці акта перевірки (25-27 стор. акта перевірки).
Проведеною перевіркою встановлено реалізацію підприємством товару на користь покупців но ціні нижче первісної вартості запасу, який було списано до складу собівартості, чим порушено вимоги податкового законодавства.
Так, відповідно до статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV, із змінами і доповненнями, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства, бухгалтерський облік е обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Статтею 2 Закону № 996-ХІV зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх маркетингових осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.
Згідно з статтею 4 Закону № 996-ХІV, із змінами і доповненнями, одним із принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності є повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі.
Пунктом 10 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 №27/4248 передбачено, що собівартість реалізованих товарів визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 "Запаси".
Пунктом 9 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси" затверджено наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 № 246 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 № 751/4044 визначено, що первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат: суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю), за вирахуванням непрямих податків; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству/установі; транспортно-заготівельні витрати; інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях. До таких витрат, зокрема, належать прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства/установи на доопрацювання і підвищення якісно технічних характеристик запасів.
У відповідності до пункту 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій і постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості і з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.
При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бузи нижче ціни придбання таких товарів/послу». база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціпи).
Підпунктом 2 пункту 3 Розділу V «Порядок заповнення податкової декларації» Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 29.01.2016 за №159/28289, передбачено, що у рядку 1.1 (ряд. 1.2) декларації вказуються дані операцій на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою (7%), крім ввезення товарів на митну територію України.
До рядка 1.1 (ряд. 1.2) декларації включаються оподатковувані за основною ставкою (7%) обсяги постачання товарів/послуг, здійснені на митній території України, з урахуванням їх місця постачання відповідно до статті 186 розділу V Кодексу.
Враховуючи вищевикладене, ТОВ «МХТК» було занижено податкові зобов'язання декларації з ПДВ по вищенаведеним операціям.
Разом з тим, пункт 192.1 статті 192 ПК України визначено, що якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Згідно вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг на оплату товарів/послуг, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата списання електронних грошей платника податків як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець постачальника; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Датою збільшення податкового кредиту лізингоодержувача (орендаря) для операцій з фінансового лізингу (фінансової оренди) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу (фінансової оренди) таким лізингоодержувачем (орендарем).
Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).
Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
При цьому, нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Окрім того, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Щодо поданих до суду додаткових пояснень стосовно продажу позивачем продукції нище собівартості, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Так, позивач в наданих додаткових поясненнях (а.с. 9, том 6) зазначає, що податковий орган в розрахунок продажу нижче собіварності взяв суму з графи 4 - первісна вартість, при цьому не враховуючи вартості доставки товару від кордону України до місяця розвантаження покупця згідно з акту в графі 7 не входить в собівартість реалізованої продукції.
Водночас в ході апеляційного розгляду, представник позивача не змогла чітко надати пояснення, що входить в собівартість товару з огляду на доводи податкового органу.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до абз. 2 п.188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижчою ціни придбання таких товарів/послуг, база постачання операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижчою звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижчою балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції.
Відповідно до п.9 НП (с)БО, Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Мінфіну України №246 від 20.10.1999, первісною вартістю запасів, що придбані за плату є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат: суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю) за відряхуванням непрямих податків; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству/установі; транспортно-заготівельні витрати; інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням іх до стану, в якому вони придатні до використання у запланованих цілях.
Отже, всі вищезазначені витрати формують ціну придбаного товару і такі витрати мають бути відображені в картці рахунку 90, який був взятий контролюючим органом в 90 картці.
Як встановлено судом, діяльність позивача стосується реалізації хімічних речовин контрагентам-покупцям. Фактично позивач придбавав товар і одночасно його реалізував без перевезення на відповідні склади.
Таким чином витрати щодо перевезення товарів по митній території України відображено позивачем на 93 рахунку «Витрати та збут» і не входять до 90 рахунку, який був використаний під час перевірки контролюючим органом для визначення суми заниження податкових зобов'язань з ПДВ.
Отже, податковий орган правомірно використав 90 рахунок для визначення суми заниження податкових зобов'язань з ПДВ при здійсненні позивачем продажу товарів нижче ціни придбання.
Щодо відсутності у позивача реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, а тому такі суми не є включеними до складу податкового кредиту.
Як встановолено судом, позивачем включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по операціях з ПП «МТІ» та ПП «Амброзія», що відображено у додатках 5 до податкової декларації з ПДВ.
Зокрема, позивачем включено до складу податкового кредиту суми ПДВ по операціях з ПП «МТІ», що відображено у додатках 5 наступних декларацій:
- додаток 5 №9005149139 від 08.02.2013 до декларації з ПДВ за січень 2013 року, рядок №3 розділу ІІ, загальна сума податкового кредиту 379 230грн;
- додаток 5 №9043691776 від 19.07.2013 до декларації з ПДВ за червень 2013 року, рядок №3 розділу ІІ, загальна сума податкового кредиту 113 583,75грн;
- додаток 5 №9080575340 від 20.12.2012 до декларації з ПДВ за листопад 2012 року, рядок №3 розділу ІІ, загальна сума податкового кредиту323 730 грн;
Загальна сума податкового кредиту, сформованого по операціях з ПП «МТІ» складає 816 543,73 грн.
Разом з тим, у позивача на 631 рахунку обліковується кредиторська заборгованість; 129 320 грн разом з ПДВ, сума ПДВ становить 688 220 грн.
Зазначена заборгованість виникла у період з листопада 2012 року по червень 2013 року і, як зазначив представник відповідача, на час проведення перевірки розрахунки з контрагентами проведено не було, тобто заборгованість не є погашленою.
Оскільки строк позовної давності минув, то позивач мав здійснити відображення відповідних змін у структурі заборгованості перед ПП «МТІ» та в податковому кредиті, так як вони безпосередньо впливають на податкові зобов'язання позивача.
Окрім того, по операціях з ПП «Амброзія» позивач також включив до складу податкового кредиту суми ПДВ , що відображено у додатках 5 декларацій:
- додаток 5 №9075047697 від 20.11.2013 до декларації з ПДВ за жовтень 2013 року, рядок №2 розділу ІІ, сума податкового кредиту 300 080 грн;
- додаток 5 №9082116471 від 19.11.2013 до декларації з ПДВ за листопад 2013 року, рядок №2 розділу ІІ, сума податкового кредиту 145200 грн;
- додаток 5 №9087746618 від 17.01.2014 до декларації з ПДВ за грудень 2013 року, рядок №2 розділу ІІ, сума податкового кредиту 87 120 грн;
- додаток 5 №9009517535 від 24.02.2014 до декларації з ПДВ за січень 2014року, рядок №2 розділу ІІ, сума податкового кредиту 205800 грн.
Загальна сума податкового кредиту сформованого по операціях з ПП «Амброзія» становить 738 200 грн.
Водночас, на рахунку 631 обліковується кредиторська заборгованість 3 869 436 грн разом з ПДВ, сума ПДВ становить 644 906 грн.
Заборгованість виникла у період з листопада 2012 року по червень 2023 року та станом на момент перевірки розрахунки з контрагентом не проведено, а заборгованість не погашена.
Як зазначив відповідач, податковий кредит у розмірі 1 333 126 грн фактично відображено безпідставно, оскільки товар/послуги/роботи щодо яких включено позивачем до складу податкового кредиту є безповоротною фінансовою допомогою, яка не є підставою для формування податкового кредититу.
Таким чином, на момент, коли строк стягнення кредиторської заборгованості минув позивач мав відобразити зміни в структурі його зобов'язань, а отже, оскільки це не зробив, подальше відображення та використання податкового кредиту, сформованого по операціях з такими контрагентами, є безпідставними.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "МХТК".
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, так як суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 березня 2025 року.
При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 195, 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МХТК" залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 березня 2025 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк, визначений ст. 329 КАС України.
Суддя-доповідач: Бужак Н.П.
Судді: Беспалов О.О.
Кобаль М.І.
Повний текст виготовлено: 28 жовтня 2025 року.