Справа № 569/12344/25
1-кс/569/8121/25
28 жовтня 2025 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області в особі слідчого судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , з участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференцзв'язку клопотання старшого слідчого слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Рівненській області молодшого лейтенанта юстиції ОСОБА_6 , яке погоджене прокурором відділу Рівненської обласної прокуратури ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 14, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 258 КК України, -
Слідчий, у рамках кримінального провадження № 22025180000000076 від 08.04.2025 за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 258 КК України, підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 14 ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 258 КК України, підозрою ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 258 КК України та за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 14 ч. 2 ст. 113 КК України, звернувся до суду із вказаним клопотанням, про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 .
Своє клопотання обґрунтовує тим, що Громадянин України ОСОБА_4 , у точно невстановлені досудовим слідством дату та час, але не пізніше 08.07.2025, з використанням власного мобільного телефону та наявних на ньому акаунтів у месенджері «Telegram» за № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , встановив контакт з невстановленою на даний час особою, яка у месенджері «Telegram» використовує акаунти з нік-неймами: « ОСОБА_9 » - ОСОБА_10 , ОСОБА_11 » - ОСОБА_12 , з метою вчинення протиправних дій на території України за грошову винагороду у розмірі 500 доларів США, у тому числі, здійснення перевірки справності вибухового пристрою, його доставку до обумовленого місця, налаштування та активації.
Реалізовуючи вищевказаний злочинний умисел, виконуючи вказівки невстановленої на даний час особи, яка у месенджері «Telegram» використовує акаунти з нік-неймами: « ОСОБА_9 » - ОСОБА_10 , «ОКО» - ОСОБА_12 , ОСОБА_4 07.07.2025 відшукав в м. Рівне по вул. Будівельників, точне місце досудовим слідством не встановлене, пакунок із саморобним вибуховим пристроєм (далі - СВП), замаскований під зарядний пристрій «Powerbank» та боєприпас у виді гранати Ф-1 із запалом до неї.
Того ж дня, ОСОБА_4 , на виконання вказівок зазначеної невстановленої особи, придбав в м. Рівне поблизу ТРЦ «Чайка» термінал мобільного зв'язку марки «Motorola» та сім картку з номером оператора телекомунікації ТОВ «лайфселл» - НОМЕР_3 .
Після цього, ОСОБА_4 , за вказівкою вищевказаної невстановленої особи, 07.07.2025 винайняв житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , куди доставив зазначений вище СВП, телефон та боєприпас у виді гранати Ф-1 із запалом до неї.
У подальшому, того ж дня, ОСОБА_4 , за вказівкою невстановленої на даний час досудовим розслідуванням особи, здійснив відкриття СВП та особисто переконався, що він являє собою саморобний вибуховий пристрій, замаскований під «Powerbank», який складався з окремих елементів, з'єднаних між собою дротами.
ОСОБА_4 з метою перевірки справності вказаного СВП, слідуючи наданим інструкціям, під час відеоконференції із вказаною вище невстановленою особою, здійснив перевірку можливості активації вказаного СВП, шляхом уточнення наявного номеру в під'єднаному у терміналі мобільного зв'язку марки «SIGMA» з номером НОМЕР_4 та елементом живлення. Після перевірки справності СВП, ОСОБА_4 , виконуючи вказівки, отримані від не встановленої на даний час особи, спакував зазначені елементи СВП назад у корпус «Powerbank».
На далі, ОСОБА_4 , усвідомлюючи, що СВП перебуває у справному стані та активований, за вказівкою невстановленої особи на даний час особи, розташував його у ніші, що знаходиться у стіні ліворуч від вхідних дверей до кімнати, а термінал мобільного зв'язку «Motorola» у свою чергу розташував на книжковій шафі у кімнаті таким чином, щоб камера телефону була спрямована на СВП та вхідні двері до кімнати.
08.07.2025 ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України та цього ж дня останньому повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 14, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 258 КК України.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні даного кримінального правопорушення підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами, в їх сукупності, а саме: повідомленням про злочин № 67/5/3/2-847, протоколами обшуків від 08.07.2025, протоколом огляду речей від 08.07.2025, протоколом проведення слідчого експерименту від 08.07.2025, іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Покликаючись на наведене, слідчий доводить, що на даний час у кримінальному провадженні, наявні ті самі ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які існували й на час застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та застосування інших більш м'яких запобіжних заходів до підозрюваного не зможуть забезпечити виконання ним процесуальних обов'язків, а також запобігти вказаним ризикам.
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, просив його задоволити з підстав викладених у ньому, а також обґрунтували обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування, у зв'язку з чим просили продовжити строк тримання під вартою відносно ОСОБА_4 .
Підозрюваний та його захисник просили в судовому засіданні застосувати щодо ОСОБА_4 домашній арешт.
Заслухавши учасників судового розгляду, всебічно дослідивши матеріали клопотання, суд приходить до такого висновку.
Судом встановлено, що СВ Управління Служби безпеки України в Рівненській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження внесеного до ЄРДР за № 22025180000000076 від 08.04.2025 за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 258 КК України, підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 14 ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 258 КК України, підозрою ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 258 КК України та за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 14 ч. 2 ст. 113 КК України.
За вищевикладених обставин, 08.07.2025 ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України та цього ж дня останньому повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 14, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 258 КК України.
09.07.2025 до підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави, тобто до 05.09.2025, а 01.09.2025 строк тримання під вартою було продовжено до 30.10.2025.
Поряд з цим, 01.09.2025 слідчим суддею Рівненського міського суду Рівненської області постановлено ухвалу про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні №22025180000000076 від 08.04.2025 до 6 (шести) місяців, тобто по 07.01.2026.
Розумність підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантій від безпідставного арешту й затримання, закріпленої у статті 5 параграфу 1 (с) Конвенції." Відповідно до практики Європейського суду "розумна підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 параграфу 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо вчинила злочин".
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш мяких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 КПК України, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або зявились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Так, вище вказані докази вказують на обґрунтованість та розумність підозри ОСОБА_13 у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368-3, ч. 1 ст. 114-1 КК України.
Враховуючи, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, слід взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 , п. 32, Series A, №182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 ).
У п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.2007 року Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також, не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Як передбачено ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законним та обґрунтованим визнається арешт особи, коли він є необхідним для запобігання вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, а також для забезпечення виконання будь-якого обовязку, встановленого законом.
В своїх рішеннях ЄСПЛ за скаргою № 40107/02 від «10» лютого 2011 року по справі «Харченко проти України», п. 80; за скаргою № 20808/02 від 04.03.2010 р. у справі«Шалімов проти України», суд визнає порушенням Конвенції продовження/обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за умови, якщо національні суди «…не розглянули жодних альтернативних триманню під вартою запобіжних заходів…».
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Як встановлено в ході розгляду клопотання, заявлені стороною обвинувачення ризики на даний час не зменшились та є актуальними, оскільки на даний час у зазначеному провадженні не встановлено всіх фактичних обставин та інших осіб, причетних до вчинення особливо тяжкого кримінального правопорушення, яке характеризується латентністю його організації та подальшої реалізації, із залученням до вказаної протиправної діяльності інших на даний час невстановлених органом досудового розслідування осіб, у зв'язку з чим необхідний тривалий період часу для отримання доказів, які можуть бути використані під час судового розгляду та притягнення до кримінальної відповідальності інших осіб, які причетні до його вчинення, а перебування підозрюваного на волі призведе до неможливості повного та об'єктивного досудового розслідування з вищенаведених причин.
Зокрема, у зв'язку з наявністю обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 14, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 258 КК України, з яких санкція за вчинення особливо тяжкого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна або без такої, є підстави вважати, що підозрюваний може переховуватись від органу досудового розслідування. Враховуючи, що значна частина державного кордону України, у зв'язку з агресією російської федерації, не контролюється Державною прикордонною службою України, підозрюваний, перебуваючи на свободі, може вжити заходів щодо переховування від правоохоронних органів, включаючи переміщення на територію російської федерації, з метою уникнення кримінальної відповідальності. Також слід зазначити, що на даний час органом досудового розслідування не встановлено особу, яка надавала допомогу ОСОБА_4 у вчиненні злочинів. Існує ймовірність, що ця особа може вжити заходів щодо надання допомоги підозрюваній у втечі та забезпеченні його переміщення на тимчасово окуповану територію України.
Наявність ризику вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється підтверджується тим, що ОСОБА_4 добровільно погодився на співпрацю з невстановленою на даний час у ході досудового розслідування особою та виконував їх злочинні вказівки. У зв'язку з цим існують достатні підстави вважати, що за відсутності застосування до нього найсуворішого запобіжного заходу, він, маючи доступ до засобів електронного зв'язку, може продовжити здійснювати дії, спрямовані на шкоду громадській безпеці. Це, своєю чергою, може призвести до продовження ним вчинення цього та/або інших кримінальних правопорушень.
Крім того, ОСОБА_4 частково знайомий з матеріалами кримінального провадження та йому відомо про уже наявних свідків, останній може незаконно впливати на них.
Таким чином, з урахуванням військового стану в державі, застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , відповідає тяжкості підозри і відповідає суспільному інтересу.
Даних, які б вказували на неможливість застосування до підозрюваного вказаного запобіжного заходу, не встановлено.
Слідчий суддя приходить до переконання, що заявлені слідчим ризики не зменшились та на даний час продовжують існувати, а тому із урахуванням наведеного, є необхідним продовжити відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Враховуючи особливу складність кримінального провадження, значну кількість слідчих та процесуальних дій, результати виконання яких необхідні для забезпечення повного і неупередженого розслідування, зокрема дотримання вимог ст. 2 КПК України, строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні 01.09.2025 ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду, продовжено до 07.01.2026 включно.
Відповідно до ч. 3 ст. 197 КПК України, строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо обрання запобіжного заходу до військовослужбовців, які вчинили військові злочини під час дії воєнного стану» внесено зміни до ст. 177 КПК України, яким під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442, 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї ст. 176 КПК України, тобто тримання під вартою.
Відповідно до ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Таким чином, з метою запобігання ризикам передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, враховуючи неможливість закінчення досудового слідства, а також відсутність підстав для скасування чи зміни застосованого щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на більш м'який, клопотання слід задоволити.
Керуючись ст. ст. 131-132, 176, 177, 181, 183, 194, 196, 199, 205 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання задоволити.
Продовжити відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львів Львівської області, останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, строком на 60 днів, тобто до 26.12.2025.
Утримувати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в Державній установі "Рівненський слідчий ізолятор" - м. Рівне, вул. Дворецька, 116.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Копію ухвали направити на виконання уповноваженій особі ДУ "Рівненський слідчий ізолятор", вручити учасникам судового розгляду.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя -