Справа № 640/14843/22
28 жовтня 2025 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі судді-доповідача Оксененка О.М., суддів Ганечко О.М. та Кузьменка В.В., перевіривши матеріали апеляційної скарги Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 25 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ар Енд Бі Тім» до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії, -
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 25 червня 2025 року позов задоволено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням Головним управлінням ДПС у м. Києві подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2025 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 25 червня 2025 року залишено без руху, та надано строк для усунення недоліків протягом 10 днів з дня отримання копії зазначеної ухвали.
Копію зазначеної ухвали суду апеляційної інстанції отримано 10 жовтня 2025 року, що підтверджується довідкою про доставку документів в електронній формі в Електронний кабінет скаржника.
21 жовтня 2025 року скаржником на адресу суду апеляційної інстанції надіслано клопотання про відстрочення сплати судового збору, обгрунтоване не можливістю на даний час сплатити судовий збір.
Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Згідно з положеннями статті 8 Закону України «Про судовий збір» (в редакції чинній з 15 грудня 2017 року) враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: військовослужбовці; батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Відповідно до частини другої цієї ж статті суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині 1 цієї статті.
Отже, умовою звільнення від сплати судового збору або відстрочення його сплати є такий майновий стан сторони, який не дозволяє його сплатити.
Пунктом 1 частини другої статті 129 Конституції України, визначено, що однією із основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
У зв'язку з цим, обставини пов'язані з небажанням сторони сплатити судовий збір, у тому числі, обставини щодо фінансування суб'єкта владних повноважень з Державного бюджету України та відсутністю коштів, призначених для цієї мети, не можуть вважатися достатніми для звільнення від такої сплати.
Згідно з пунктом 11 Рекомендацій щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R (81)7, що прийняті Комітетом Міністрів Ради Європи, прийняття до судочинства не повинно обумовлюватися сплатою стороною державі будь-якої грошової суми, розміри якої нерозумні стосовно до даної справи; у тій мірі, в якій судові витрати є явною перешкодою для доступу до правосуддя, їх слід, по можливості, скоротити або анулювати.
Водночас, практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), за якою вимога сплатити судовий збір не порушує право заявників на доступ до правосуддя, оскільки судовий збір є певним законним обмежувальним заходом, який є формою регулювання доступу до суду, а також попередження подання необґрунтованих та безпідставних позовів та перенавантаження судів. Таке обмеження не може розглядатись як таке, що саме по собі суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована згідно із Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР та набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, який гарантує кожному право на розгляд його справи судом.
Тобто, саме на заявника покладається обов'язок щодо доведення фактів відповідно до його прохання про звільнення (відстрочення) від сплати судового збору; обов'язок сплатити судові збори, встановлений відповідно до закону, має законну мету, а тому, за загальним правилом, не визнається судом непропорційним чи накладеним свавільно; застосовані згідно із законом процесуальні обмеження у формі обов'язку сплатити судовий збір, за загальним правилом, не зменшують для заявника можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права.
Тому, з урахуванням недоведеності апелянтом та не надання належних і відповідних доказів фінансової неспроможності сплатити судовий збір, суд прийшов до висновку про неможливість задоволення поданого клопотання скаржника стосовно відстрочення від сплати судового збору, через його необґрунтованість.
Крім того, скаржником подано клопотання про продовження строку для сплати судового збору, обгрунтоване не можливістю на даний час сплатити судовий збір.
Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Пунктом 1 частини другої статті 129 Конституції України, визначено, що однією із основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
У зв'язку з цим, обставини пов'язані з небажанням сторони сплатити судовий збір, у тому числі, обставини щодо фінансування суб'єкта владних повноважень з Державного бюджету України та відсутністю коштів, призначених для цієї мети, не можуть вважатися достатніми для звільнення від такої сплати.
Згідно з пунктом 11 Рекомендацій щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R (81)7, що прийняті Комітетом Міністрів Ради Європи, прийняття до судочинства не повинно обумовлюватися сплатою стороною державі будь-якої грошової суми, розміри якої нерозумні стосовно до даної справи; у тій мірі, в якій судові витрати є явною перешкодою для доступу до правосуддя, їх слід, по можливості, скоротити або анулювати.
Водночас, практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), за якою вимога сплатити судовий збір не порушує право заявників на доступ до правосуддя, оскільки судовий збір є певним законним обмежувальним заходом, який є формою регулювання доступу до суду, а також попередження подання необґрунтованих та безпідставних позовів та перенавантаження судів. Таке обмеження не може розглядатись як таке, що саме по собі суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована згідно із Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР та набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, який гарантує кожному право на розгляд його справи судом.
Тобто, саме на заявника покладається обов'язок щодо доведення фактів відповідно до його прохання про звільнення (відстрочення) від сплати судового збору; обов'язок сплатити судові збори, встановлений відповідно до закону, має законну мету, а тому, за загальним правилом, не визнається судом непропорційним чи накладеним свавільно; застосовані згідно із законом процесуальні обмеження у формі обов'язку сплатити судовий збір, за загальним правилом, не зменшують для заявника можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права.
При цьому, жодних доказів обставин, які вплинули на обов'язок своєчасної сплати судового збору за подання апеляційної скарги скаржник суду апеляційної інстанції не надав.
Згідно з частиною другою статті 169 КАС України передбачений строк для усунення недоліків не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
Відповідно до частини другої статті 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Отже, закон встановлює граничний десятиденний строк, протягом якого можуть бути усунуті недоліки апеляційної скарги. Тобто, суд має право на власний розсуд визначати цей строк виключно в межах десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Суд апеляційної інстанції позбавлений можливості продовжити строк, оскільки це свідчитиме про порушення граничного строку, встановленого законом.
Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Підстави для продовження скаржнику строку усунення недоліків апеляційної скарги відсутні.
Дослідивши обставини справи та клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що скаржником не було виконано вимоги ухвали судді Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2025 року та недоліки апеляційної скарги не усунено в повному обсязі.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційного оскарження визнані судом неповажними.
На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 299, 321, 329, КАС України, колегія суддів, -
В задоволенні клопотань Головного управління ДПС у місті Києві про відстрочення від сплати судового збору та про продовження строку на усунення недоліків - відмовити.
У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 25 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ар Енд Бі Тім» до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені статтею 329 КАС України.
Суддя-доповідач О.М. Оксененко
Судді О.М. Ганечко
В.В. Кузьменко