Справа № 569/20764/25
28 жовтня 2025 року м. Рівне
Рiвненський мiський суд Рівненської області в складі головуючого судді Першко О.О. розглянувши у письмовому провадженні в мiстi Рiвному спpаву за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 (далі - позивач), діючи через свого представника адвоката Казбулатову О.М., звернувся до суду із адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про адміністративне правопорушення № 4/1737 від 17 липня 2025 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, і закрити провадженні у справі.
В обґрунтування позову посилається на те, що 04 липня 2025 року працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 було складено протокол про адміністративне № 4/2308 від 04 липня 2025 року щодо порушення ним абзацу 1 п. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме через відсутність військово-облікових документів, чим вчинено правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Правопорушення вчинено під час дії особливого періоду.
Однак, ним не було порушено абзацу 1 п. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки виготовити військово-обліковий документ він не міг. Так, з першої декади 2019 року він перебував у ДП «Рівненський слідчий ізолятор», а пізніше відбував покарання у Державній установі «Полицька виправна колонія» (№76).
12 квітня 2022 року вироком Рівненського міського суду Рівненської області його визнано винним у вчинені злочину, передбаченого ч. 1, 3 ст. 305, ч. 2, 3 ст. 311 КК України та призначено покарання: за ч. 1 ст. 305 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років; за ч. 3 ст. 305 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі строком на 7 років з конфіскацією майна; за ч. 2 ст. 311 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 роки; за ч. 3 ст. 311 КК України у виді позбавлення волі строком на 6 років. На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суровим призначено кінцеве покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років з конфіскацією майна.
Ухвалою Володимирецького районного суду Рівненської області від 26 липня 2024 року в справі № 556/1358/24 засудженому ОСОБА_1 замінено невідбуту частину покарання у вигляді позбавлення волі більш м'яким на пробаційний нагляд строком на 1 рік 10 місяців 08 днів. На підставі ст. 59-1 КК України судом встановлено засудженому ОСОБА_1 такі обов'язки: 1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи, навчання; 3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; 4) виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою. Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_1 у виді пробаційного нагляду, рахувати з дня постановки на облік органом з питань пробації.
На момент подачі позовної заяви він відбуває покарання за вчинений злочин, але у більш м'який спосіб.
Після винесення вироку він не перебував на військовому обліку, бо вчинив особливо тяжкий злочин, і такі особи виключалися з військового обліку відповідно до чинного законодавства України, яке діяло на момент винесення вироку.
Відповідно до додатку «РЕЗЕРВ+», який сформований 23 травня 2025 року, він на військовому обліку не перебував, але після оновлення додатку «РЕЗЕРВ+» 03 липня 2025 року та вручення протоколу про притягнення його до адміністративної відповідальності, як такого, що порушує військовий облік, він рахується військовозобов'язаним і підлягає мобілізації, зі слів працівника місцевого ТЦК та СП, що не відповідає дійсності.
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 06 жовтня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами.
20 жовтня 2025 року від представника відповідача Долінського Т.Й. надійшов відзив, в якому він просить відмовити в задоволенні позову.
У відзиві вказує, що позивач перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 , діючого військово-облікового документу військовозобов'язаного не має, правом на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, у відповідності до норм статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не користується.
Так, позивач був взятий на облік військовозобов'язаних автоматично у відповідності до змін внесених до Постанови Кабінету Міністрів України від 16 серпня 2024 року № 932 (зі змінами ПКМУ №556 від 11 квітня 2025 року), в порядку визначеному пунктом 17-1 даної постанови.
З моменту взяття на військовий облік, позивачу надано статус військовозобов'язаного.
При цьому, на момент відбування покарання в місцях позбавлення волі, позивача було знято з військового обліку. Після звільнення з місць позбавлення волі у зв'язку з закінченням терміну відбування покарання у вигляді позбавлення волі позивач мав обов'язок особисто прибути до ТЦК та СП для виключення з військового обліку. Однак у встановлений законодавством строк позивач до ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою виключення з військового обліку не прибув та своїм правом на виключення не скористався.
Автоматичного виключення з військового обліку осіб звільнених з місць позбавлення волі, яких було засуджено до позбавлення волі за тяжкий чи особливо тяжкий злочин, Законом не передбачено.
Позивач порушив вимоги абзацу 1 пункту 6 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме не мав при собі військово-облікових документів. Правопорушення вчинене під час дії особливого періоду.
Вважає, що постанова винесена у відповідності до вимог чинного законодавства.
Дослідивши матеріали справи, подані докази, суд дійшов такого висновку.
Судом встановлено, що вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 12 квітня 2022 року у справі № 569/14611/19, який набрав законної сили 25 липня 2022 року, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 3 ст. 305, ч. 2, 3 ст. 311 КК України та призначено покарання: за ч. 1 ст. 305 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років; за ч. 3 ст. 305 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі строком на 7 років з конфіскацією майна; за ч. 2 ст. 311 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 роки; за ч. 3 ст. 311 КК України у виді позбавлення волі строком на 6 років. На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суровим призначено кінцеве покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років з конфіскацією майна.
Ухвалою Володимирецького районного суду Рівненської області від 26 липня 2024 року у справі № 556/1358/24, яка набрала законної сили 07 серпня 2024 року, засудженому ОСОБА_1 замінено невідбуту частину покарання у вигляді позбавлення волі більш м'яким - на пробаційний нагляд строком на 1 рік 10 місяців 08 днів. На підставі ст. 59-1 КК України судом встановлено засудженому ОСОБА_1 такі обов'язки: 1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи, навчання; 3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; 4) виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою. Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_1 у виді пробаційного нагляду, рахувати з дня постановки на облік органом з питань пробації.
Як слідує з довідки Рівненського районного відділу № 1 філії Державної установи «Центр пробації» у Рівненській області № 1282340/14/1-24 від 11 вересня 2024 року ОСОБА_1 з 27 серпня 2024 року перебуває на обліку як засуджений 12 квітня 2022 року Рівненським міським судом Рівненської області за ч. 1 ст. 305, ч. 3 ст. 305, ч. 2 ст. 311, ч. 3 ст. 311, ст. 70 КК України до позбавлення волі строком на 7 років, 26 липня 2024 року ухвалою Володимирецького районного суду Рівненської області замінено невідбуту частину покарання у виді позбавлення волі на покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 рік 10 місяців 08 днів.
Відповідні відомості відображені у витязі з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості».
Згідно наданого позивачем витягу Резерв+, який сформовано 23 травня 2025 року, ОСОБА_1 не перебуває на обліку. Разом з тим, як слідує з витягу Резерв+, який оновлено 03 липня 2025 року, ОСОБА_1 перебуває на обліку.
20 червня 2025 року ОСОБА_1 виписано повістку на прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 04 липня 2025 року для проходження медичного огляду.
04 липня 2025 року офіцер мобілізаційного відділення молодший лейтенант ОСОБА_2 склав протокол № 4/2308 про адміністративне правопорушення.
17 липня 2025 року начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 розглянув матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 та виніс постанову № 4/1737 від 17 липня 2025 року, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн. 00 коп.
У постанові вказано, що ОСОБА_1 , який перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 , порушив абзац 1 пункту 6 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме не мав при собі військово-облікових документів. Правопорушення вчинене під час дії особливого періоду.
Відповідно до п. 21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов'язані зобов'язані з'являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.
Також підпунктом 2 пункту 1 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487 передбачено, що призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні, зокрема, прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» взяттю на військовий облік призовників (крім Служби безпеки України, розвідувальних органів України) віком до 25 років підлягають громадяни: які відповідно до статті 14 цього Закону взяті на військовий облік; які є призовниками, що прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання; які набули громадянство України; які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань, якщо раніше не перебували на військовому обліку; які припинили альтернативну (невійськову) службу достроково і відповідно до Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу» підлягають взяттю на військовий облік призовників; які відраховані із закладів фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти та не пройшли базову загальновійськову підготовку; жінки, які виявили бажання проходити базову військову службу, безпосередньо перед направленням на базову військову службу.
Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» взяттю на військовий облік військовозобов'язаних підлягають громадяни: які звільнені з військової служби в запас та не зараховані до військового оперативного резерву; призовники, які пройшли базову загальновійськову підготовку з додержанням умов, передбачених статтею 10-1 цього Закону; які припинили альтернативну (невійськову) службу в разі закінчення строку її проходження або достроково відповідно до Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу» та підлягають взяттю на військовий облік військовозобов'язаних; військовозобов'язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання; які набули громадянство України і згідно з цим Законом підлягають взяттю на облік військовозобов'язаних; зняті з військового обліку Збройних Сил України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України відповідно за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України; які відповідно до статті 18 цього Закону звільнені від направлення для проходження базової військової служби; які досягли 25-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників; які звільнені із служби у військовому резерві та не досягли граничного віку перебування в запасі; які старші 25 років і раніше не перебували на військовому обліку; які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань; призовники, які отримали спеціальні звання рядового, сержантського, офіцерського (начальницького) складу; жінки з дотриманням умов, передбачених частиною одинадцятою статті 1 цього Закону; які отримали військові звання офіцерського складу після проходження військової підготовки за програмою підготовки офіцерів запасу.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» взяттю на військовий облік резервістів підлягають громадяни, які зараховані до військового оперативного резерву; які уклали контракт про проходження служби у військовому резерві Збройних Сил України та інших військових формувань; резервісти, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України на нове місце проживання.
Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов'язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.
Згідно ч. 4 ст. 39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані засуджені особи, які звільнені від відбування покарання з випробуванням, крім тих, які засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, засуджені за вчинення умисного вбивства двох або більше осіб, або вчиненого з особливою жорстокістю, або поєднаного із зґвалтуванням або сексуальним насильством, або особливо тяжких корупційних кримінальних правопорушень чи засуджені за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених статтями 152-156-1, 258-258-6, частиною четвертою статті 286- 1, статтею 348 Кримінального кодексу України, а також засуджені службові особи, які згідно з підпунктом 1 пункту 3 примітки до статті 368 Кримінального кодексу України займали особливо відповідальне становище.
Відповідно до ст. 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до пункту 12 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого Постановою КМУ №154 від 23 лютого 2022 року, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки має право розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначені статтею 235 Кодексу України, і накладати адміністративні стягнення.
Як встановлено судом, вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 12 квітня 2022 року у справі № 569/14611/19 ОСОБА_1 було засуджено до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину і його було знято з військового обліку, що визнається сторонами.
Ухвалою Володимирецького районного суду Рівненської області справі № 556/1358/24 засудженому ОСОБА_1 замінено невідбуту частину покарання у вигляді позбавлення волі більш м'яким - на пробаційний нагляд строком на 1 рік 10 місяців 08 днів, в зв'язку з чим позивач перебуває на обліку в Рівненському районному відділі № 1 філії Державної установи «Центр пробації» у Рівненській області.
04 липня 2025 року позивача було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 працівниками поліції, а 17 липня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 винесено постанову за справою про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП за те, що ОСОБА_1 , який перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 порушив абзац 1 пункту 6 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме не мав при собі військово-облікових документів.
Слід зазначити, що в переліку громадян України, які відповідно до ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» підлягають взяттю на військовий облік призовників, військовозобов'язаних, резервістів відсутні громадяни, яких виключено з військового обліку. А з положень ст. 39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» випливає, що не підлягають призову особи виключені з військового обліку та особи засуджені за тяжкий злочин, які відбували реальний термін покарання у вигляді позбавлення волі.
Оскільки позивач був виключений з військового обліку згідно норм чинного законодавства, то і обов'язку мати при собі військово-обліковий документ у нього не виникало, а відтак ОСОБА_1 не порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період і відповідно, не вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено в установленому порядку факт скоєння позивачем правопорушення, про яке зазначено в оскаржуваній постанові, що свідчить про необґрунтованість постанови № 4/1737 про накладення штрафу відповідно до ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 17 липня 2025 року через відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
В даному випадку належним захистом порушеного права позивача є скасування оскаржуваної постанови із закриттям справи про адміністративне правопорушення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до пункту 8 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (зі змінами, відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, № 27, ст.385, введено в дію Постановою ВР № 2233-XII від 25.03.92, ВВР, 1992, № 27, ст.386) Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки затверджується Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 7 Положення територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, м. Києва та Севастополя є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства.
Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, м. Києва та Севастополя.
Отже, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_4 .
З огляду на викладене, беручи до уваги положення КАС України, суд доходить висновку про наявність достатніх правових підстав для стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_4 судових витрат у сумі 605 грн 60 коп.
Керуючись ст. 9, 19, 72-77, 241-246, 255, 286, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення задовольнити.
Постанову № 4/1737 про накладення штрафу відповідно до ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 17 липня 2025 року, винесену відносно ОСОБА_1 , скасувати, а справу про адміністративне правопорушення - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_7 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 .
Повне судове рішення складено 28 жовтня 2025 року.
Суддя О.О. Першко