Справа № 640/10566/21 Суддя (судді) першої інстанції: Стецик Назар Васильович
28 жовтня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Оксененка О.М.,
суддів: Ганечко О.М.,
Кузьменка В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27 травня 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, у якому просив:
- визнати протиправними дій щодо відмови в перерахунку пенсії за віком без застосування доплати до старого розміру пенсії;
- зобов'язати відповідача перерахувати та виплачувати пенсію за віком позивачу у розмірі, визначеному при призначенні пенсії 11.07.2017 з урахуванням перерахунку на підставі частин другої та четвертої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 03.10.2017.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що пенсійним фондом неправомірно здійснено перерахунок його пенсії, з урахуванням стажу додаткового стажу, набутого за період роботи після призначення йому пенсії.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 27 травня 2025 року у задоволенні позовних вимог - відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги - задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що жодним нормативно правовим актом не передбачена норма щодо доплати до старого основного розміру пенсії (01.10.2017 року), та ні суд першої інстанції, ні відповідач не зміг обгрунтувати її застосування до пенсії позивача.
На думку апелянта, оскільки при індексації пенсії позивача не збільшувалась пенсія позивача, а зменшувалась доплата, вказане свідчить про протиправність дій пенсійного фонду та наявність підстав для задоволення позовних вимог.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідачем звернуто увагу на те, що пенсію позивача обчислено на підставі документів, наявних у пенсійній справі у відповідності до вимог чинного законодавства.
При цьому, звертає увагу, що під час перевірки матеріалів пенсійної справи позивача виявлено, що при розрахунку пенсії останнього з 01.10.2017 невірно застосовано величину оцінки одного року страхового стажу (1,35% замість 1%) та з 01.03.2019 показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески (3764,40 грн замість з 01.03.2019 - 4404,35 грн, з 01.05.2020 - 4888,83 грн).
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.07.2025 відкрито провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в порядку письмового провадження з 23 вересня 2025 року.
У силу вимог частини першої статті 309 КАС України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження, а апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції - протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
Частиною другою наведеної статті передбачено, що у виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п'ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу.
Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України.
Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є пенсіонером та перебуває на обліку в Головному управлінню Пенсійного фонду України в м. Києві, отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 11.07.2017.
03 грудня 2020 року позивач звернувся до ГУ ПФУ в м. Києві із заявою у якій вказав, що при призначенні його пенсії був застосований показник середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014, 2015, 2016 роки (3764,40 грн) та на підставі ряду нормативних правових актів з 01.05.2020 показник його пенсії становив 4888,83 грн із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%. Однак, розмір його пенсії залишився незмінним (3754,70 грн). У зв'язку із викладеним позивач просив: надати йому інформацію на підставі чого його пенсія не збільшувалася у зв'язку з перерахунком як працюючому пенсіонеру кожні 2 роки; чому не проводилася індексація його пенсії; з яких правових підстав був зменшений коефіцієнт стажу з 1,35% на 1%.
Листом ГУ ПФУ у м. Києві №329-31373/Г-02/8-2600/21 від 06.01.2021 повідомило позивача про те, що під час перевірки матеріалів його пенсійної справи було виявлено, що помилкового при розрахунку пенсії з 01.10.2017 невірно застосовано величину оцінки одного року страхового стажу (1,35% замість 1%) та з 01.03.2019 показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески (3764,40 грн замість з 01.03.2019 - 4404,35 грн, з 01.05.2020 - 4888,83 грн), тому розмір пенсії виплати позивача було приведено у відповідність до законодавства, що призвело до зменшення розміру пенсії.
Окрім того, проінформовано, що згідно заяви від 02.08.2019 позивачу проведено перерахунок пенсії з 01.08.2019 з врахуванням страхового стажу та заробітної плати за період роботи з 12.07.2017 по 31.07.2019, та розмір пенсії з 01.05.2020 складає 3614,07 грн.
Вважаючи протиправними дії відповідача у непроведенні перерахунку пенсії у належному розмірі, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки оскаржувані позивачем дії ГУ ПФУ в м. Києві відповідають критеріям правомірності, наведеним у частині другій статті 2 КАС України, тому відсутні підстави для визнання таких дій протиправними.
Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Положеннями статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) встановлено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Статтею 2 Закону № 1788-XII визначені види пенсій: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
При цьому, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаються Законом №1058-IV від 09.07.2003 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).
Згідно із пунктом 1 частини першої та частиною четвертою статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України №1058-ІV (в редакції, чинній на момент призначення позивачу пенсії за віком) за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
У силу вимог частини першої статті 25 Закону №1058-ІV (в редакції, чинній на момент призначення позивачу пенсії за віком), коефіцієнт страхового стажу, що застосовується для обчислення розміру пенсії, визначається із заокругленням до п'яти знаків після коми за формулою: Кс = (См*Вс)/100%*12; Кс - коефіцієнт страхового стажу; См - сума місяців страхового стажу; Вс - визначена відповідно до цього Закону величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках). За період участі тільки в солідарній системі величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1,35 %, а за період участі в солідарній і накопичувальній системах пенсійного страхування - 1,08 %.
Частиною першою статті 27 Закону України №1058-ІV визначено, що розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп х Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.
Надалі, 11.10.2017 набув чинності Закон України №2148-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (далі також - Закон №2148-VІІІ), яким до частини першої статі 25 Закону №1058-ІV внесені зміни та визначено, що за період участі в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1%.
Крім того, пункт 4 «Прикінцевих положень» Закону №1058-ІV доповнено, зокрема, пунктом 4-3.
Так, відповідно до пункту 4-3 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.
При здійсненні перерахунку пенсій відповідно до абзацу першого цього пункту використовується розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений на 1 грудня 2017 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», збільшений на 79 гривень.
Таким чином, Законом №2148-VІІІ з 01.10.2017 визначено новий порядок та умови перерахунку саме раніше призначених пенсій, зокрема із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.
Подібний за змістом висновок міститься у постановах Верховного Суду від 05.02.2020 у справі №822/3781/17, від 08.05.2023 у справі №1.380.2019.005034 та від 25.09.2023 у справі №200/10870/20-а.
Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 пенсію призначено 11.07.2017, тобто відповідно до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до набрання чинності Законом №2148-VIII.
Відповідно до розрахунку пенсії, первісний розмір пенсії позивача з 11.07.2017 становив 3300,20 грн. (а.с.8).
При призначенні пенсії відповідачем застосовано величину оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35%.
Надалі, з урахуванням п. 4-3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія позивача підлягала перерахунку з 01.10.2017 із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.
Листом Головного управління ПФУ у м. Києві №329-31373/Г-02/8-2600/21 від 06.01.2021 повідомлено, що під час перевірки матеріалів пенсійної справи позивача виявлено факт невірного застосування з 01.10.2017 величини оцінки одного року страхового стажу (1,35% замість 1%).
У свою чергу, розмір пенсії виплати позивача було приведено у відповідність до законодавства та загальний розмір пенсії після перерахунків залишився без змін.
Як свідчать дані перерахунку пенсії ОСОБА_1 від 06.01.2021 з 01.10.2017 розмір основної пенсії позивача становить 2444,59 грн.
Розрахунок проведено за формулою 0,3550х1,82929х3764,4=2444,59 грн.
При цьому, до виплати позивачу встановлено 3300,20 грн та зазначено про доплату до старого основного розміру пенсії (01.10.2027) в розмірі 855,61 грн.
З 01.03.2019 розмір основної пенсії позивача становить 2860,17 грн (а.с.28).
У той же час, до виплати позивачу зазначено 3300,20 грн та зазначено про доплату до старого основного розміру пенсії (01.10.2027) в розмірі 440,13 грн.
Однак, колегія суддів звертає увагу на положення пункту 2 Розділу ІІ Прикінцевих положень Закону №2148-VIII відповідно до яких у разі, якщо внаслідок перерахунку, проведеного відповідно до цього Закону розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Таким чином, відповідачем зазначено про доплату відповідних сум (855,61 грн з 01.10.2017 та 440,13 грн з 01.03.2019), щоб розмір пенсії позивача відповідав первісно призначеному її розміру (3300,20 грн), що свідчить про правомірність таких дій відповідача.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача виплачувати йому основний розмір пенсії з урахуванням перерахунку на підставі частин другої та четвертої ст. 42 Закону №1058-IV, слід звернути увагу на наступне.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення».
Відповідно до статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно приписів статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема пенсії.
Обов'язковий характер індексації визначається статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», у якій зазначається, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (частина друга статті 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»).
Економічною підставою для проведення індексації грошових доходів населення згідно зі статтею 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», є факт, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотки.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 9 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»).
Так, частиною п'ятою статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення пенсійного законодавства» визначено, що індексація пенсій проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.
З метою забезпечення ефективної реалізації права громадян на перерахунок їх пенсії Кабінет Міністрів України 20 лютого 2019 року видав постанову № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», якою, серед іншого, затвердив Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок № 124).
Згідно з пунктом 5 Порядку № 124 у 2019 році перерахунок пенсій у зв'язку зі збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 1 жовтня 2017 року на коефіцієнт, визначений згідно з абзацом першим пункту 4 цього Порядку.
Кожен наступний перерахунок у зв'язку зі збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Пунктом 4 Порядку № 124 визначено, що коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, визначається за такою формулою:
(ЗСЦ+ЗСЗ )х 50%
К = ---------------------------- + 1%,
100%
де ЗСЦ - показник зростання споживчих цін за попередній рік (у відсотках);
ЗСЗ - показник зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (у відсотках), що визначається за такою формулою:
ЗСЗ = Псзп (1): Псзп(2) х 100% - 100%,
де Псзп (1) - показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення;
Псзп (2) - показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за три календарні роки, що передують року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду України для фінансування виплати пенсій у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування коефіцієнт щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, може бути збільшено, але він не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за три календарних роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
Розмір коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, визначається щороку Кабінетом Міністрів України у межах бюджету Пенсійного фонду України. При цьому в разі відсутності даних про заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії, для визначення розміру коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, враховується наявна заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії, з наступним перерахунком зазначеного коефіцієнта для підвищення пенсії відповідно до цього Порядку.
Перерахунок пенсій відповідно до цього Порядку проводиться щороку з 1 березня.
Таким чином, запровадивши удосконалений механізм щорічної індексації пенсій, зокрема особам, пенсія яким призначена за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», для сталості пенсійного забезпечення громадян та видатків на його фінансування держава взяла на себе зобов'язання забезпечити підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін шляхом підвищення пенсій із застосуванням нового уніфікованого механізму через збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, і який враховувався для обчислення пенсії, який не є сталим, та підвищення рівня матеріального забезпечення найбільш вразливих верств населення з числа пенсіонерів.
Під час проведення індексації повинен застосовуватися показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії під час її призначення.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 13.01.2025 у справі №160/28752/23, від 27.01.2025 у справі №620/7211/24, від 27.01.2025 у справі №200/422/24, від 28.01.2025 у справі №400/4663/24, від 11.02.2025 у справі №160/6064/24, від 18.02.2025 у справі №160/15379/24, від 26.02.2025 у справі №160/6686/24, від 27.02.2025 у справі №400/2358/24.
Як свідчать матеріали справи, при обчисленні пенсії позивача ГУ ПФУ у м. Києві застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2014-2016 роки на рівні 3676,40 грн.
При цьому, з огляду на врахування положення постанови Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124 збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні у 2019 році для позивача становить 4404,35 грн (3764,40х1,17).
Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 №251 «Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році» збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) для обрахунку пенсії позивача у 2020 році повинно становить 4888,83 грн (4404,35х1,11).
Як наслідок, ГУ ПФУ в м. Києві у листі №329-31373/Г-02/8-2600/21 від 06.01.2021 проінформувало, що з 01.03.2019 щодо позивача невірно застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески (3764,40 грн замість з 01.03.2019 - 4404,35 грн, з 01.05.2020 - 4888,82 грн).
Відповідно, відповідачем самостійно здійснено перерахунок пенсії позивача із застосуванням проіндексованого показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні.
У свою чергу, позивач наголошує на тому, що після призначення пенсії він продовжує працювати, і вказана обставина не була врахована відповідачем.
Так, механізм проведення перерахунку пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», щороку з 01 квітня без додаткового звернення осіб, які після призначення (попереднього перерахунку) пенсії продовжували працювати визначає Порядок проведення перерахунку пенсії без додаткового звернення особи відповідно до частини четвертої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України від 18 травня 2018 року № 10-1 (далі - Порядок № 10-1).
Підпунктом 1 пункту 3 Порядку № 10-1 встановлено, що перерахунок пенсії проводиться пенсіонеру, який після призначення (перерахунку) пенсії продовжував працювати та має не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої (якого) призначено (попередньо перераховано) пенсію або із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону, за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії;
Перерахунок проводиться з урахуванням страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) та із заробітної плати (доходу), з якої (якого) призначено (попередньо перераховано) пенсію.
Відповідно до пункту 4 Порядку № 10-1 перерахунок проводиться тим особам, які станом на 01 березня року, в якому здійснюється перерахунок, набули право на проведення перерахунку, передбачене пунктом 3 цього Порядку, на найбільш вигідних умовах.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що законодавством встановлено можливість перерахунку пенсії застрахованій особі, яка продовжувала працювати, з урахуванням додатково набутого нею страхового стажу.
Такий перерахунок, на вибір пенсіонера, може здійснюватись або лише з урахуванням додатково набутого страхового стажу за умови перерахунку пенсії із заробітної плати (доходу), з якої ця пенсія була обчислена, або із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії. При цьому, показник заробітної плати для перерахунку пенсії визначається за двома можливими методами за вибором пенсіонера.
Так, за першим методом розрахунок пенсії здійснюється із тієї заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія.
При застосуванні другого методу, змінюються лише ті показники розрахунку заробітної плати, на які здійснюється посилання в цій нормі (за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону).
Заробітна плата для обчислення пенсії в обох випадках розраховується за формулою, наведеною в частині другій статті 40 Закону №1058-IV: Зп = Зс х (Ск: К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзп); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
З огляду на викладене, під час здійснення такого перерахунку у формулі визначення заробітної плати для обчислення пенсії можуть змінюватися лише показники суми коефіцієнтів заробітної плати за кожний місяць (Ск) та страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи (К).
При цьому, Верховний Суд у постановах від 01 листопада 2018 року у справі №804/9874/14, від 13 червня 2019 року у справі №265/84/16-а, від 29 липня 2020 року у справі №264/7044/16-а, від 18 листопада 2020 року у справі №522/1916/17, від 21 жовтня 2021 року у справі №2-а-2430/11 зазначив, що перерахунок пенсії на підставі частини четвертої статті 42 Закону №1058-IV здійснюється із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, та розраховується за формулою, наведеною в частині другій статті 40 цього Закону.
При такому перерахунку зазначений показник середньої заробітної плати залишається незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії.
Вказані норми спростовують посилання позивача на необхідність застосування відповідачем інших показників при перерахунку пенсії, ніж показник середньої заробітної плати, яким він був на час призначення пенсії.
До того ж, колегія суддів враховує, що 02.08.2019 ОСОБА_1 звернувся до пенсійного фонду із заявою про перерахунок пенсії на підставі частини четвертої статті 42 Закону №1058-IV.
Згідно поданої позивачем заяви від 02.08.2019 ГУ ПФУ у м. Києві проведено перерахунок пенсії позивача з 01.08.2019 з врахуванням його страхового стажу та заробітної плати за період з 12.07.2017 по 31.07.2019.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необгрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Отже при ухваленні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27 травня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 частини п'ятої ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Оксененко
Судді О.М. Ганечко
В.В. Кузьменко