П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
28 жовтня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/32695/24
Перша інстанція: суддя Аракелян М.М.,
повний текст судового рішення
складено 18.04.2025, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Федусика А.Г.,
суддів: Семенюка Г.В. та Шляхтицького О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - ГУПФ в Одеській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - ГУПФ в Харківській області) та просив:
- визнати протиправною бездіяльність ГУПФ в Харківській області, щодо відмови у призначенні пенсії за віком позивача та не зарахування до страхового стажу згідно записами в трудовій книжці колгоспника НОМЕР_1 періодів: проходження військової строкової служби з 24.06.1983 р. по 28.03.1985р., роботи в колгоспі з 28.05.1985 р. по 22.04.1996 р.;
- скасувати рішення ГУПФ в Харківській області №ПС 212750010160 від 27.09.2024р. про відмову у призначенні пенсії за віком;
- зобов'язати ГУПФ в Одеській області зарахувати до страхового стажу позивача згідно записами в трудовій книжці колгоспника НОМЕР_1 періодів: проходження військової строкової служби з 24.06.1983 р. по 28.03.1985 р., роботи в колгоспі з 23.05.1985 р. по 22.04.1996 р. та призначити пенсію за віком з моменту виникнення права, тобто з 12.08.2024 р.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення ГУПФ в Харківській області №ПС 212750010160 від 27.09.2024 року.
Зобов'язано ГУПФ в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.09.2024 року про призначення пенсії за віком із зарахуванням до страхового стажу періодів проходження військової строкової служби з 24.06.1983 року по 28.03.1985 року, роботи в колгоспі з 23.05.1985 року по 22.04.1996 року, та прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням висновків суду.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідачі подали апеляційну скаргу, в яких зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апелянти просили його скасувати та ухвалити нове про відмову в позові повністю.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для їх задоволення, з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач 20.09.2024 року звернувся до ГУПФ в Одеській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Для призначення пенсії до заяви від 20.09.2024 року позивач надав: довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру НОМЕР_2 ; паспорт громадянина України № НОМЕР_3 ; диплом (свідоцтво, атестат) про навчання № НОМЕР_4 ; трудову книжку або документ про стаж №№ НОМЕР_5 , НОМЕР_6 ; військовий квиток.
Цю заяву за принципом екстериторіальності розглянуто ГУПФ у Харківській області.
За наслідками розгляду заяви позивача та доданих до неї документів ГУПФ у Харківській області прийняте рішення №ПС 212750010160 від 27.09.2024 року про відмову в призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого п.1 статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У рішенні зазначено наступне: відмова в призначенні дострокової пенсії ОСОБА_1 .. Податковий номер - НОМЕР_2 . Дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вік заявника 58 років 02 місяці 21 днів. Дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України 20.09.2024. Пенсійний вік - 60 років. Вік заявника - 60 років. Необхідний страховий стаж відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» 31 рік. Відповідно до п.2 статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2027 року по 3 грудня 2027 року - від 24 до 34 років. Відповідно до п.3 ст.26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу: починаючи з І січня 2028 року від 15 до 25 років. Страховий стаж особи становить 21 рік 04 місяці 16 днів. До загального страхового стажу не зараховано, згідно записами в трудовій книжці: період роботи в колгоспі з 28.05.1985 по 22.04.1996, оскільки записи про зазначений період внесені з порушенням інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України №58 від 27.07.1993 року від (із змінами) та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України №110 від 17.08.1993, та відсутня довідка про встановлення мінімум трудової участі та фактично відпрацьованих трудоднів; - період проходження військової строкової служби з 24.06.1983 по 28.03.1985, оскільки відсутня дата видачі військового квитка. Враховуючи зазначене, вирішено відмовити в призначені пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу передбаченого п.1 статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Право на отримання пенсійної виплати 12.08.2029 або з дати набуття необхідного страхового стажу.
Вважаючи такі дії та рішення відповідачів протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.
Суд також зазначив, що не зазначення дати видачі військового квитка не може бути правомірною підставою для відмови у реалізації права особи на пенсійне забезпечення.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції і вважає їх такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, з огляду на таке.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до преамбули Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №1058-ІV), цей Закон визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій. Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Абзацом 4 частини третьої статті 4 Закону №1058-IV передбачено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, серед іншого: пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат.
Згідно з частиною першою статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Частиною першою статті 9 Закону №1058-IV визначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно з частинами першою, другою статті 44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів (частина п'ята статті 45 Закону №1058-IV).
Статтею 26 Закону №1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
З матеріалів справи вбачається, що згідно паспорта громадянина України ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , отже 60-ти років позивач досяг ІНФОРМАЦІЯ_2 , для призначення пенсії за віком повинен мати 31 рік страхового стажу.
Згідно з частинами першою, другою, четвертою статті 24 Закону №1058-ІV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності зазначеним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених Закону №1058-IV.
Таким законом є Закон України “Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ).
Так, згідно зі статтею 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Статтею 62 Закону №1788-XII встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
На виконання зазначеної норми Закону, Постановою КМУ №637 від 12.08.1993 затверджено "Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки чи відповідних записів в ній" (далі - Порядок №637).
Пунктом 1 Порядку №637 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 зазначеного Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.
Також згідно із статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
З аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка. А необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №588/647/17.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно копії трудової книжки колгоспника ОСОБА_1 , серії НОМЕР_1 від 28.05.1985, в межах спірних періодів наявні такі записи:
- з 24.06.1983 по 28.03.1985 служба в рядах СА на основі військового білету НОМЕР_7 ;
- з 28.05.1985 - 21.01.1991 прийнятий в члени колгоспу в якості електромонтера;
- з 21.01.1991 - 17.02.1992 переведений електромонтером 5 розряду;
- з 17.02.1992 - 08.12.1995 переведений електриком бр. № 2;
- з 08.12.1995 - 22.04.1996 звільнений з членів колгоспу за власним бажанням.
При цьому, записи в трудовій книжці не містять перекреслень, виправлень чи дописок, які б змінювали їх суть чи перекручували їх зміст, та виконані акуратно, чорнилом, завірені підписом уповноваженої особи та печатками підприємства.
Стосовно не зарахування відповідачем періоду роботи в колгоспі з 28.05.1985 року по 22.04.1996 року у зв'язку з відсутністю довідки про кількість вироблених трудоднів, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 №310, та чинних на час розгляду справи (далі - Основні Положення).
Відповідно до пунктів 1, 2 Основних Положень, трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.
До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних Положень).
Згідно з пунктом 6 Основних Положень, всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.
Також необхідно вказати на встановлений зразок трудової книжки колгоспника, відповідно до якого трудова книжка колгоспника містить окремі розділи: ІІІ "членство в колгоспі", де зазначаються відомості про прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі та причини такого припинення, відомості про документ, на підставі якого внесений запис; ІV "відомості про роботу" - відомості про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, із зазначенням причин та відомості про документ, на підставі якого внесений запис; V "трудова участь у громадському господарстві" - встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис.
Відповідно до пункту 8 Основних Положень, трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки.
Отже, трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого зразка, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема про прийом роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімуму трудової участі).
Відповідно до частини першої статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Зі змісту записів трудової книжки колгоспника позивача вбачається інформація про трудову участь позивача у громадському господарстві у спірний період, зокрема:
- за 1986 рік: 304 відроблених трудоднів при встановленому мінімумі трудоднів 280;
- за 1987 рік: 318 відроблених трудоднів при встановленому мінімумі трудоднів 280;
- за 1988 рік: 315 відроблених трудоднів при встановленому мінімумі трудоднів 280;
- за 1987 рік: 318 відроблених трудоднів при встановленому мінімумі трудоднів 280;
- за 1989 рік: 324 відроблених трудоднів при встановленому мінімумі трудоднів 280;
- за 1990 рік: 256 відроблених трудоднів при встановленому мінімумі трудоднів 280;
- за 1991 рік: 299 відроблених трудоднів при встановленому мінімумі трудоднів 280;
- за 1992рік: 296 відроблених трудоднів при встановленому мінімумі трудоднів 280;
- за 1993 рік: 330 відроблених трудоднів при встановленому мінімумі трудоднів 280;
- за 1994 рік: 332 відроблених трудоднів при встановленому мінімумі трудоднів 280;
- за 1995 рік: 262 відроблених трудоднів при встановленому мінімумі трудоднів 280.
Разом з тим, пенсійним органом не зараховано до страхового стажу позивача період його трудової діяльності в колгоспі з 28.05.1985 року по 22.04.1996 року, оскільки відсутня довідка про відпрацьовані трудодні в колгоспі.
Як вірно зауважив суд 1-ї інстанції, за період 28.05.1985 року по 31.12.1985 року та за 1996 рік дійсно відсутні відомості про відпрацьовані трудодні, а за 1995 рік кількість відпрацьованих трудоднів менша встановленого мінімуму.
Водночас, як вже зазначалось вище, період роботи позивача в колгоспі з 23.05.1985 року по 22.04.1996 року підтверджується записами трудової книжки.
Колегія суддів наголошує, що першочергово мають враховуватися записи, що містяться в трудовій книжці. За відсутності ж необхідних записів у трудовій книжці певні відомості можуть підтверджуватися, в тому числі, відповідними довідками.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.02.2020 року по справі №686/3264/16-а.
Записи за спірний період зроблено у хронологічній послідовності, відсутні ознаки підчисток та підробок, у відповідній графі наведені підстави для внесення відповідних записів.
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що дані трудової книжки позивача (в цій частині спірних періодів) містять неправдиві або недостовірні відомості, а тому посилання відповідача на відсутність довідки про кількість вироблених трудоднів за вказаний період не могло бути підставою для відмови у призначенні пенсії.
Так, на момент заповнення та внесення перших записів у трудову книжку позивача була чинна Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена постановою Госкомтруда СРСР від 20.06.1974 № 162 (далі - Інструкція № 162), а з 29.07.1993 була чинна Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 № 58 (далі - Інструкція №58).
Разом із цим, відповідачем не зазначено конкретні порушення, які були ним виявлені.
Поряд із тим, відповідно до пункту 4 Постанови КМУ від 27.04.1993 №301 "Про трудові книжки працівників", відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Зміст викладених норм свідчить про те, що законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку.
Всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб.
Тобто, законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.
Таким чином, позивач, як особа на яку не покладено обов'язку щодо організації ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок, не може нести відповідальність за неправильність, неточність або неповноту внесених до її трудової книжки відомостей, а тому, невірне заповнення трудової книжки не може бути підставою для прийняття органом Пенсійного фонду України рішення про відмову у призначенні пенсії та не зарахування страхового стражу, результатом чого стало обмеження належного соціального захисту громадянина.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі №677/277/17.
Суд додатково зазначає, що на працівника не слід покладати ризик негативних наслідків (позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку) за формальні недоліки, які містить трудова книжка, позаяк такі недоліки не сталися з вини позивача.
Крім того, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства, відтак вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії за віком.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі №687/975/17.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду 1-ї інстанції стосовно необґрунтованості доводів відповідача щодо порушень при внесенні записів в трудову книжку.
Стосовно відмови у зарахуванні періоду проходження військової служби відповідно до записів трудової книжки, оскільки відсутня дата видачі військового квитка колегія суддів зазначає, що згідно трудової книжки позивача, в період з 24.06.1983 по 28.03.1985 рік він проходив військову службу. Вказаний запис внесено на підставі запису військового квитка № НОМЕР_8 .
Так, згідно із підпунктом “а» пункту 2.17 Інструкції №162 до трудових книжок за місцем роботи вносяться окремим рядком з посиланням на дату, номер та найменування відповідних документів запис про час служби у складі Збройних Сил СРСР, в органах Комітету державної безпеки СРСР та Міністерства внутрішніх справ СРСР, у всіх видах охорони, де на тих, хто проходить службу, не поширюється законодавство про працю та державне соціальне страхування, із зазначенням дати призову (зарахування) та дати звільнення зі служби.
Водночас, не зазначення дати видачі військового квитка не може бути правомірною підставою для відмови у реалізації права особи на пенсійне забезпечення.
Як вірно зазначив суд 1-ї інстанції, вказаний недолік - відсутня дата видачі військового квитка не є обставиною, яка ставить під сумнів факт проходження позивачем військової служби у відповідний період.
Отже, апеляційний суд погоджується з висновком суду 1-ї інстанції, що пенсійний орган безпідставно не зарахував до страхового стажу позивача період проходження ним військової служби з 24.06.1983 року по 28.03.1985 року.
Також, апеляційний суд погоджується з висновком суду 1-ї інстанції, що належним та ефективним способом захисту права позивача є зобов'язання пенсійного органу повторно розглянути заяву позивача, з урахуванням висновків суду.
Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо спірних правовідносин.
Доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині рішення, ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2025 року без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Суддя-доповідач А.Г. Федусик
Судді Г.В. Семенюк О.І. Шляхтицький