П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
27 жовтня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/36038/24
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,
суддів Коваля М.П. та Осіпова Ю.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 3 вересня 2025 року (суддя Пекний А.С., м. Одеса, повний текст рішення складений 03.09.2025) визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, виданого на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.03.2025 по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
25.04.2025 набрало законної сили рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.03.2025, яким зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.10.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 13 частини першої ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та прийняти рішення у відповідності до вимог п. 60 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період №560 від 16.05.2024.
12.05.2025 судом видано виконавчий лист.
06.08.2025 до суду від ІНФОРМАЦІЯ_3 надійшла заява, подана у порядку статті 374 КАС України про визнання виконавчого листа по справі №420/36038/24 таким, що не підлягає виконанню.
Заява мотивована тим, що відповідачем рішення суду виконано добровільно, ще до видачі виконавчого листа.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 3 вересня 2025 року заяву відповідача задоволено.
Вирішуючи спірне питання суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення суду у цій справі добровільно виконано відповідачем 03.04.2025, що, згідно із частиною 2 статті 374 КАС України, є підставою для визнання виконавчого документа, виданого 25.04.2025 Одеським окружним адміністративним судом виконавчого листа №420/36038/24 таким, що не підлягає виконанню повністю.
Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою позивач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 03.09.2025 та відмовити у задоволенні заяви ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
На думку апелянта, рішення суду у справі №420/36038/24 виконано не в повному обсязі, зокрема відповідачем не надано належних та достатніх доказів на підтвердження повідомлення заявника про прийняте комісією рішення не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення, як це вимагає п. 60 Порядку.
Також апелянт звернув увагу, що, відповідно до п. 60 Порядку відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період надається на строк дії відповідних законних підстав, але не більш як на строк проведення мобілізації, встановлений Указом Президента України. Отож, оскільки згідно з Указом Президента України від 23.07.2024 №469/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» дію воєнного стану в Україні було продовжено з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року строком на 90 діб - до 10 листопада 2024 року, і заява позивача була подана та отримана відповідачем у період дії воєнного стану (з 12.08.2024 року по 10.11.2024 року відповідно до вищезазначеного Указу Президента), за результатами її розгляду відповідач повинен був прийняти рішення про надання відстрочки саме на період до 10.11.2024 року. Натомість у довідці від 03.04.2025 року №ВОІБ/6148 зазначено строк відстрочки до 09.05.2025 року, що не відповідає вимогам законодавства.
Крім того, п. 60 Порядку прямо передбачає, що рішення комісії оформляється протоколом, проте в матеріалах справи відсутній вказаний протокол.
В обґрунтування порушення судом норм процесуального права апелянт посилається на відсутність належних та достатніх доказів надіслання позивачу копії заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню з додатками. Зокрема, відповідачем на підтвердження надсилання заяви позивачу надано лише копію фіскального чеку AT "Укрпошта" від 31.07.2025. Але, на думку апелянта, належним доказом направлення копії заяви учаснику справи є оригінали розрахункового документу (оригінал поштової квитанції чи Фінансового чека) та опису вкладення у цінний лист з поіменним переліком документів, видані відправникові поштового відправлення. Тому апелянт вважає, що суд першої інстанції у відповідності до ч. 2 ст. 167 КАС України повинен був повернути заяву про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню заявнику без розгляду.
Відповідач своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористався, що, відповідно до частини четвертої статті 304 КАС України, не перешкоджає апеляційному перегляду справи.
Судом першої інстанції спірне питання було розглянуто в порядку письмового провадження.
Апеляційним судом справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів у разі, в тому числі, відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до Конституції України основними засадами судочинства є обов'язковість судового рішення (стаття 129), суд ухвалює рішення іменем України, а судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 129-1 Основного Закону).
Зазначені норми Конституції України знайшли своє відображення в процесуальному законодавстві України.
Так, статтею 14 КАС України встановлено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Статтею 372 КАС України визначено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах.
Згідно із частинами першою, другою цієї статті у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб'єктів владних повноважень можуть бути покладені обов'язки щодо забезпечення виконання рішення. Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
При цьому рішення суду можуть виконуватися у добровільному або примусовому порядку. Особа може виконати рішення суду добровільно: з моменту набрання рішенням суду законної сили; до моменту надходження виконавчого листа до державного або приватного виконавця та відкриття виконавчого провадження.
За правилами частини першої статті 373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
У відповідності до приписів частин першої, другої статті 374 КАС України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.
Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Як випливає зі змісту узагальнення судової практики Верховного Суду, наведені в статті 374 КАС України підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові і процесуально-правові.
Отож, за процесуальним законом існує можливість визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню, зокрема, за заявою боржника з підстав добровільного виконання.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25.03.2025 зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.10.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 13 частини першої ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та прийняти рішення у відповідності до вимог п. 60 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період №560 від 16.05.2024.
Так, пунктом 60 згаданого Порядку встановлено:
"Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Орган державної влади, інший державний орган здійснює розгляд відповідного запиту протягом п'яти робочих днів з дати його отримання.
Підтвердження достовірності та/або перевірка відомостей, зазначених у заяві, здійснюються шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами (банками) даних.
Комісія зобов'язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
У разі коли комісія надіслала відповідні запити до органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, строк розгляду заяви та документів, що підтверджують право військовозобов'язаного на відстрочку, не перевищує 15 календарних днів. У разі неотримання від органу державної влади, іншого державного органу відповіді на запит комісія не пізніше ніж на п'ятнадцятий день з дати реєстрації заяви приймає рішення на підставі поданих заявником документів. Про відсутність відповіді від органу державної влади, іншого державного органу на запит зазначається в протоколі.
Про прийняте комісією рішення заявникові повідомляється у спосіб, зазначений військовозобов'язаним у заяві про надання відстрочки, засобами телефонного, електронного або поштового зв'язку не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному видається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою згідно з додатком 6.
Про відмову у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляється письмово із зазначенням причини відмови за формою згідно з додатком 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період надається на строк дії відповідних законних підстав, але не більш як на строк проведення мобілізації, встановлений Указом Президента України. У разі продовження строку проведення мобілізації відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язаному продовжується, але не більш як до настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави на відстрочку."
У даній справі позивачем не заперечується, що на виконання судового рішення відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_2 видав на його ім'я довідку про надання відстрочки за формою згідно з додатком 6 до Порядку №560.
Таким чином колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції про виконання відповідачем судового рішення у даній справі.
Відхиляючи, як неаргументовані посилання апелянта на відсутність рішення комісії про надання або відмову у наданні відстрочки, оформленого протоколом, та не повідомлення його комісією про згадане рішення, колегія суддів виходить з наступного.
З згідно приписів п. 57 та п. 60 Порядку №560, питання надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) покладається на комісії, які утворюються у такому складі:
голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);
члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Таким чином ототожнення та перекладання позивачем повноважень Комісії, передбачені п. 60 Порядку на ІНФОРМАЦІЯ_2 є помилковими.
Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач повинен був прийняти рішення про надання відстрочки позивачу до 10.11.2024, а не до 09.05.2025 також є хибними з наступного міркування.
Абзацом десятим пункту 60 Порядку №560 передбачено, що відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період надається на строк дії відповідних законних підстав, але не більш як на строк проведення мобілізації, встановлений Указом Президента України.
На час розгляду заяви позивача на виконання судового рішення від 25.03.2025 діяв Указ Президента України від 14 січня 2025 року №26/2025, затверджений Законом № 4220-IX від 15.01.2025, яким строк дії воєнного стану в Україні бу продовжений з 05 години 30 хвилин 8 лютого 2025 року строком на 90 діб, тобто до 09.05.2025.
Таким чином у довідці відповідача від 03.04.2025 року №ВОІБ/6148, виданої на виконання рішення суду по даній справі, вірно зазначено строк відстрочки до 09.05.2025 року, що відповідає вимогам діючого законодавства.
Щодо доводів апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального прав, то насамперед колегія суддів зазначає, що позивач не стверджує, що відповідач не надіслав на його адресу копію заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню з додатками. Адже доводи позивача гуртуються виключно на тому, що копія фіскального чеку AT "Укрпошта" не є належним доказом відправлення заяви стороні по справі, оскільки не містить опису вкладеного, а тому апелянт вважає, що суд першої інстанції у відповідності до ч. 2 ст. 167 КАС України повинен був повернути таку заяву заявнику.
Так, процесуальним законом (ч. 1 ст. 167 КАС України) передбачені загальні вимоги до форми та змісту письмових заяв.
Абзацом десятим частини першої статті 167 КАС України також встановлено, що до заяви, яка подається на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази її надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).
Якщо заяву подано без додержання вимог частини першої статті 167 КАС України і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду (ч.2 ст.167 КАС України).
Зі змісту норм, які регулюють порядок подачі заяви про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, і порядок розгляду такої заяви, можна виснувати, що така заява підлягає поверненню у випадках, коли недоліки заяви не дають можливості її розглянути або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою.
У цій справі таких недоліків суд першої інстанції не встановив, таких недоліків не бачить і суд апеляційної інстанції.
Колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції було достатньо інформації, яка дозволяла прийняти оскаржуване судове рішення.
До того ж, суд першої інстанції під час розгляду поданої заяви відповідача дотримався всіх процесуальних вимог, зокрема: повідомив позивача про час та місце розгляду справи, направив йому копію ухвали про прийняття до розгляду заяви ІНФОРМАЦІЯ_2 та надав строк на дання заперечень до неї.
Таким чином суд надав можливість позивачу скористатися своїми процесуальними правами. Проте позивач у судове засідання не з'явився, заперечень та пояснень по суті заяви не надав.
Таким чином колегія суддів не вбачає в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції процесуального порушення, що є підставою для скасування оскарженої ухвали.
Наявність порушень судом норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування судового рішення апелянтом не доведено.
Інші доводи апеляційної скарги також не дають приводу для висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Підсумовуючи все викладене колегія суддів констатує, що зазначені в апеляційній скарзі позивача/стягувача доводи є безпідставними, а висновки суду першої інстанції про задоволення заяви ІНФОРМАЦІЯ_2 є обґрунтованими та такими, що відповідають обставинам справи та нормам матеріального та процесуального права, з огляду на що підстави для скасування ухвали суду першої інстанції відсутні.
Згідно з пунктом першим частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відтак, апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 292, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 3 вересня 2025 року про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко
Суддя М.П.Коваль
Суддя Ю.В.Осіпов