Справа № 529/692/25
Провадження № 1-кп/529/119/25
28 жовтня 2025 року Диканський районний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Диканька Полтавської області кримінальне провадження № 12025170440000503 стосовно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с. Одарюківка Диканського району Полтавської області, зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1 , з професійно-технічною освітою, неодруженого, працюючого трактористом у ПАФ "Подоляка", військовозобов'язаного, раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні ним злочину, передбаченого ст. 336 КК України,
Формулювання обвинувачення у кримінальному провадженні, визнаного судом доведеним.
24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введено воєнний стан на всій території України, який неодноразово продовжувався та триває донині. Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" в Україні оголошено загальну мобілізацію, у тому числі на території Полтавської області.
Обвинувачений ОСОБА_4 , будучи військовозобов'язаним, в порушення вимог ч. 3 ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", умисно, завідомо знаючи про довідку військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 від 09.06.2025 про придатність його до військової служби у воєнний час під час загальної мобілізації, будучи обізнаним про його призов за мобілізацією та заздалегідь попередженим про строк і необхідність його явки до ІНФОРМАЦІЯ_2 для призову під час мобілізації відповідно до повістки від 09.06.2025, бажаючи ухилитися від призову під час мобілізації, на зазначену дату, без поважних причин не з'явився на 07 год. 00 хв. 11 червня 2025 року до вказаного відділу для призову під час мобілізації та направлення до Військової частини НОМЕР_1 , чим прямо ухилився від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Таким чином, ОСОБА_4 вчинив злочин, передбачений ст. 336 КК України, а саме: ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Підстави доведеності винуватості поза розумним сумнівом.
Позиція сторін кримінального провадження.
Прокурор ОСОБА_3 вказав, що в судовому засіданні було достеменно встановлено, що інкриміноване кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим, тому просить суд визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст. 336 КК України. Посилаючись на те, що обвинувачений не маючи передбачених законодавством підстав на відстрочку від призову чи інших поважних причин, в період воєнного стану, при оголошеній загальній мобілізації, умисно проігнорував конституційний обов'язок по захисту Батьківщини, прокурор просив призначити покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки. Посилаючись на те, що обвинувачений раніше не судимий, його позитивну характеристику, належне виконання ним процесуальних обов'язків під час досудового розслідування та судового провадження, прокурор просив не обирати обвинуваченому запобіжний захід до набрання вироком законної сили.
Обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ст. 336 КК України, визнав. При цьому вказав, що він, будучи військовозобов'язаним, знаючи про довідку військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 від 09.06.2025 про придатність його до військової служби у воєнний час під час загальної мобілізації, будучи обізнаним про його призов за мобілізацією та заздалегідь попередженим про строк і необхідність його явки до ІНФОРМАЦІЯ_3 для призову по мобілізації відповідно до повістки від 09.06.2025, без поважних причин не з'явився на 07 год. 00 хв. 11 червня 2025 року до вказаного відділу для призову під час мобілізації. Обвинувачений ОСОБА_4 вказав, що вважав необ'язковою явкою по вказаній повістці, адже він офіційно працює та йому повинна була невдовзі оформитися бронь від мобілізації. Він щиро розкаюється у вчиненому та просив суворо його не карати. Просив його звільнити від покарання з випробуванням з іспитовим строком.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні вказав, що обвинувачений визнав свою вину в інкримінованому йому злочині, щиро розкаявся у вчиненому, офіційно працює трактористом у ПАФ "Подоляка", позитивно характеризується, а тому є підстави для застосування ст. 75 КК України та звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням з призначеним судом іспитовим строком.
Докази на підтвердження встановлених судом обставин.
Винуватість ОСОБА_4 у скоєнні злочину, передбаченого ст. 336 КК України, у вигляді ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, в особливий період, у повному обсязі підтверджується наступною безпосередньо дослідженою та перевіреною у судовому засіданні судом сукупністю доказів, а саме:
- показаннями обвинуваченого ОСОБА_4 , який в судовому засіданні вказав, що отримавши бойову повістку не з'явився на 07 год. 00 хв. 11 червня 2025 року до вказаного відділу для призову під час мобілізації, хоча йому працівником ТЦК роз'яснювалося, що він в силу віку та спеціальності буде виконувати функції керування транспортними засобами.
- показаннями свідка ОСОБА_6 , який в судовому засіданні вказав, що військово-лікарською комісією обвинуваченого було визнано придатним, а тому йому було виписано бойову повістку на 11 червня 2025 року. Однак, ОСОБА_4 без поважних причин не з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
- показаннями свідка ОСОБА_7 , який в судовому засіданні вказав, що він як лікар оглядав обвинуваченого на ВЛК. При огляді ОСОБА_4 скаржився на болі в спині, однак протягом 10 років він не звертався до лікарні з цього приводу. Крім того, обвинувачений проходив медичний огляд у зв'язку із офіційним працевлаштуванням, відповідно до якого він був визнаний здоровим. Тому, він на ВЛК вказав, що обвинувачений придатний до військової служби під час мобілізації.
- копією повістки на ім'я ОСОБА_4 щодо з'явлення на 11.06.2025 по призову під час мобілізації.
- довідкою ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_3 від 09.06.2025 № 2025-0609-1439-3142-7, відповідно до якої обвинуваченого ОСОБА_4 визнано придатним до військової служби.
- поіменним списком військовозобов'язаних, які призвані ІНФОРМАЦІЯ_4 та СПі відправлені у склад Військової частини НОМЕР_1 , відповідно до якого ОСОБА_4 не прибув до цієї військової частини для проходження військової служби.
- протоколом огляду документів від 16.07.2025, відповідно до якого було оглянуто повістку на ім'я ОСОБА_4 , яка була вручена йому представником ІНФОРМАЦІЯ_3 .
- постановою від 16.07.2025 про визнання речовими доказами, відповідно до якої визнано речовим доказом повістку на ім'я ОСОБА_4 щодо необхідності прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Оцінюючи показання свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , суд вважає ці показання є послідовними і достовірними. У суду відсутні підстави сумніватися в правдивості вказаних показань, оскільки ці показання є чіткими, логічними і узгоджуються з іншими дослідженими судом доказами.
Крім того, суд враховує те, що вказані вище свідки попереджені про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, а тому такі докази, у сукупності з іншими наявними у кримінальному провадженні доказами, суд знаходить належними та допустимими. Суд зауважує, що показання цих осіб, надані ними на досудовому слідстві та в судому засіданні, є послідовними, логічними та такими, що не відрізняються між собою. Крім цього, показання цих осіб не являються єдиними доказами у кримінальному провадженні, вони оцінювалися у сукупності з іншими доказами, зокрема поясненнями самого обвинуваченого ОСОБА_4 , який не заперечував в судовому засіданні, що він дійсно без поважних причин не з'явився за повісткою для призову за мобілізацією.
Повно, всесторонньо, об'єктивно проаналізувавши й оцінивши кожний доказ із точки зору належності, допустимості і достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для ухвалення обвинувального вироку в даному кримінальному провадженні, судом поза розумним сумнівом встановлено, що ОСОБА_4 вчинив злочин, передбачений ст. 336 КК України, у вигляді ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, в особливий період.
Обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особу обвинуваченого та обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Посилання обвинуваченого ОСОБА_4 на щире каяття, як на обставину, що пом'якшує покарання, суд вважає непереконливим за таких підстав.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 15.11.2021 у справі № 199/6365/19, розкаяння передбачає, окрім визнання собою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Щире каяття - це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження. Щире каяття - це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, і це об'єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям усіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню завданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди.
В свою чергу, обвинувачений ОСОБА_4 не надав критичної оцінки своїм протиправним діям, не вжив жодних дій щодо усунення вчиненого, не виявив бажання виправити наслідки вчиненого, наприклад шляхом явки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки з метою добровільної мобілізації до лав Збройних Сил України, лише формально вказавши на визнання своєї винуватості, що не узгоджується з вищевказаними мотивами стосовно визначення щирого каяття.
З урахуванням викладеного, суд вважає обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого за ст. 66 КК України, лише визнання вини та активне сприяння розкриттю злочину.
Згідно з ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, не встановлено.
Мотиви призначення покарання.
За змістом статтей 50, 65 КК України особі, яка скоїла кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен враховувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості кримінального правопорушення.
Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинене кримінальне правопорушення, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим засудженим, так і іншими особами.
Отже, обираючи вид та строк покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином, те, що обвинувачений визнав вину у повному обсязі, активно сприяв розкриттю злочину, відсутність обставин, які обтяжують покарання.
При призначенні покарання суд також враховує висновки, викладені у досудовій доповіді уповноваженого органу з питань пробації, відповідно до яких ризики вчинення повторного кримінального правопорушення та небезпеки для суспільства є середніми, що свідчить про можливість виправлення ОСОБА_4 без ізоляції від суспільства.
Суд зауважує, що висновки, викладені у досудовій доповіді уповноваженого органу з питань пробації, мають рекомендаційний характер та не є визначальними та категоричними для врахування при призначенні покарання. Тому, суд при призначенні покарання ОСОБА_4 враховує у сукупності як висновки досудової доповіді, так і обставини, характер вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, відсутність обставин, які обтяжують покарання.
При цьому, суд бере до уваги відомості про особу обвинуваченого, який неодружений, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, офіційно працює трактористом у ПАФ "Подоляка".
Суд також враховує, що обвинувачений ОСОБА_4 , не маючи підстав передбачених законодавством на відстрочку від призову чи інших поважних причин, в період воєнного стану при оголошеній загальній мобілізації умисно проігнорував свій конституційний обов'язок по захисту Батьківщини.
Враховуючи вказані вище обставини у їх сукупності, характер, обставини та тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, загальні засади призначення покарання - законність, справедливість, обґрунтованість та індивідуалізацію, враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів і що більш суворий вид покарання з числа передбачених за скоєний злочин призначається лише у випадку, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи і попередження вчинення нею нових злочинів, те, що обвинувачений, не маючи підстав передбачених законодавством на відстрочку від призову чи інших поважних причин, в період воєнного стану при оголошеній загальній мобілізації умисно проігнорував свій конституційний обов'язок по захисту Батьківщини, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 покарання за ст. 336 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На думку суду, така форма відбування ОСОБА_4 покарання в умовах ізоляції від суспільства, без застосування положень ст. 75 КК України, є співмірною вчиненому ним злочину, а також є справедливим і виваженим заходом примусу, що забезпечить виправлення обвинуваченого та буде ефективним в аспекті превенції вчинення ним чи іншими особами аналогічних злочинів, тоді як звільнення від відбування покарання з випробуванням не сприятиме виправленню обвинуваченого, а також призведе до збільшення свідомого та відвертого ігнорування особами, які підлягають мобілізації, обов'язку несення військової служби, що може стати наслідком неможливості боротьби з подальшим вчиненням кримінальних правопорушень у сфері забезпечення призову та мобілізації.
Приймаючи рішення про відсутність підстав для звільнення ОСОБА_4 від покарання з випробуванням, суд наголошує, що у зв'язку зі збройною агресією Російської Федерації проти України захист незалежності та територіальної цілісності держави набув особливого значення для кожного громадянина та має забезпечуватися всіма можливими засобами. Наслідки ухилення осіб від військової служби в цих умовах через призначене їм покарання мають досягати такої мети, яка зможе запобігти вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. В іншому випадку звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням сформує негативну думку інших військовослужбовців щодо своєї діяльності, матиме вплив на їх бойовий дух та мотивацію, а також жодним чином не сприятиме дотриманню мети та принципів призначення покарання.
На думку суду, призначене ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі без подальшого застосування положень ст. 75 КК України за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення й попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, відповідає вимогам статей 50, 65 КК України і справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.
Даних про те, що за станом здоров'я обвинувачений ОСОБА_4 не може відбувати покарання пов'язане з реальним позбавленням волі, матеріали кримінального провадження не містять.
Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
Під час досудового розслідування запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 не обирався. Підстав для обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд не вбачає.
Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 50, 65, 66, 67, 336 КК України, ст. ст. 369-371, 374, 376, 392, 393, 395 КПК України, суд
Визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст. 336 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили - не обирати.
Строк відбування покарання ОСОБА_4 обчислювати з моменту фактичного його затримання в порядку виконання вироку після набрання вироком законної сили.
Згідно з ч. 6 ст. 376 КПК України копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та обвинуваченому, інші учасники судового провадження копію вироку суду мають право отримати після подачі відповідної заяви про це до суду.
Вирок суду може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляції через Диканський районний суд Полтавської області.
Вирок суду набирає законної сили через тридцять днів з дня його проголошення, якщо на нього не буде подана апеляційна скарга учасниками судового провадження. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Головуючий ОСОБА_1