Справа № 524/1526/18
провадження № 6/527/50/25
27 жовтня 2025 року м. Глобине
Глобинський районний суд Полтавської області у складі:
головуючого - судді Левицької Т.В.,
з участю секретаря судового засідання - Папенко Л.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Глобине заяву ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , про відстрочення та розстрочення виконання судового рішення,
07.11.2025 року представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Бідюк Я.В. звернулася до суду з заявою про відстрочення та розстрочення виконання рішення Глобинського районного суду Полтавської області у справі № 524/1526/18 від 12 березня 2025 року.
Заяву мотивувала тим, що 12.03.2025 року судом ухвалено рішення про відшкодування збитків в порядку регресу з відповідача ОСОБА_1 по справі № 524/1526/18 на користь позивача приватного акціонерного товариства «Українська пожежно - страхова компанія» в розмірі 27431,88 грн та 976,32 грн судового збору. Рішення знаходиться на виконанні приватного виконавця Скрипника В.Л. Станом на 06.10.2025 року актуальна сума заборгованості - 28351,79 грн. На даний час у боржника ОСОБА_1 склалися обставини, які ускладнюють виконання рішення суду, пов'язані з нестабільним отримуванням доходів. З 28.02 по 29.10.2024 року він проходив військову службу; 04.11.2024 року визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку; з вересня по грудень 2024 року отримував щомісячні виплати від в/ч НОМЕР_1 та АТ КБ «Приватбанк». Проте, вже в грудні 2024 року розмір грошового забезпечення був суттєво зменшений. З січня 2025 року боржник не має жодного джерела доходу, через наслідки поранення не має можливості повноцінно працювати та отримувати достатній дохід. На утриманні боржника перебуває неповнолітня дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Посилаючись на викладене, заявник просив суд: - відстрочити виконання рішення Глобинського районного суду Полтавської області у справі № 524/1526/18 від 12 березня 2025 року з дати набрання ухвалою законної сили про відстрочення та розстрочення виконання судового рішення на 6 місяців; - розстрочити виконання рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 12 березня 2025 року у справі № 524/1526/18 з дня закінчення строку відстрочення судового рішення з щомісячним платежем по 2362,65 грн на один рік.
В судове засідання учасники не з'явилися, були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання. Від представника заявника надійшла заява про розгляд справи без їх участі.
Суд, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши обставини, встановив наступне.
Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 12.03.2025 року по цивільній справі № 524/1526/18 за позовом приватного акціонерного товариства «Українська пожежно - страхова компанія» до ОСОБА_1 про відшкодування збитків в порядку регресу стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_2 на користь ПАТ «Українська пожежно - страхова компанія», код ЄДРПОУ 20602681, страхове відшкодування в порядку регресу в сумі 27431,88 грн та судові витрати в сумі 976,32 грн. Дата набрання законної сили 14.04.2025 року (а.с.5-8).
29.05.2025 року на виконання вказаного рішення суду видано виконавчий лист у справі № 524/1526/18 (а.с.10).
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В.Л. відкрито виконавче провадження (ВП № 78553477) про примусове виконання виконавчого листа № 524/1526/18, виданого 29.05.2025 року (а.с.9 на звороті).
Згідно листа приватного виконавця № 45984 від 06.10.2025 року, загальна сума заборгованості за виконавчим провадженням № 78553477 становить 28351,79 грн, перераховано стягувачу 2633,85 грн (а.с.9). Тобто, заборгованість по рішенню суду становить 25774,35 грн (28408,2-2633,85).
Ст. 129-1 Конституції України презюмовано, що судові рішення є обов'язковими до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відносини, що склалися між сторонами суд відносить до правовідносин щодо процесуальних питань, пов'язаних з виконанням судових рішень у цивільних справах і вважає за необхідне керуватися розділом VI ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ч. 1 ст. 435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
За вимогами частини третьої цієї ж статті підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Згідно з частинами четвертою та п'ятою цієї статті, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Закон пов'язує можливість відстрочки та розстрочки виконання рішення лише з об'єктивними, тобто такими, що не залежать від волі боржника, обставинами, які носять винятковий характер і утруднюють виконання рішення суду у строк чи у встановлений судом спосіб.
Таким чином, розстрочка та відстрочення виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об'єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.
У той же час, згідно з ч. 5 ст. 435 ЦПК України розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Вказана норма процесуального закону не ставить у залежність початок перебігу річного строку для розстрочення виконання судового рішення з моментом постановлення ухвали про розстрочку виконання рішення, а чітко встановлює, що такий строк не може перевищувати одного року саме з дня ухвалення рішення, виконання якого заявник просить розстрочити.
У відповідності до пункту 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» №14 від 26.12.2003, при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання, суду потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
Розстрочення - це виконання рішення частинами, встановленими судом, з певним інтервалом у часі. Відстрочення виконання рішення спрямоване на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення. Водночас розстрочення або відстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням. Саме розстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа заборгованості за відповідним договором є незмінною.Таким чином, розстрочення або відстрочення виконання судового рішення не змінює цивільне зобов'язання. Натомість таке розстрочення або відстрочення унеможливлює примусове виконання судового рішення до спливу строків, визначених судом.
Така правова позиція сформована Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04.06.2019 у справі №916/190/18.
Тобто, за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення, його виконання може бути або розстрочено на певних умовах, або відстрочено.
При вирішенні питання про розстрочку або відстрочку виконання рішення повинні бути враховані інтереси стягувача та оцінені повідомлені боржником обставини, на які він вказує, як на підставу розстрочки або відстрочки виконання рішення та які повинні бути суттєвими, в залежності від чого встановлюється можливість задоволення такої заяви. Розстрочка або відстрочка виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників. Закон пов'язує можливість відстрочки та розстрочки виконання рішення суду лише з об'єктивними, тобто такими, що не залежать від волі боржника, обставинами, які носять винятковий характер і утруднюють виконання рішення суду у строк чи у встановлений судом спосіб.
Зазначена норма кореспондується із приписами ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження», згідно якої за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.
Системне тлумачення положень ст.435 ЦПК України та ст.33 Закону України «Про виконавче провадження» дає підстави дійти до висновку, що у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою або про відстрочку, або про розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Наведене дає підстави для висновку про те, що при розгляді заяв щодо розстрочення чи відстрочення виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об'єктивної необхідності надання саме таких строків виконання рішення в цілому, які як і наявність виключних обставин для відтермінування має довести боржник.
При цьому, розстрочення виконання рішення суду не повинно сприяти ухиленню від його виконання та впливати на фінансовий стан позивача та не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для відповідача (боржника).
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини на державу покладено позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі «Чижов проти України», заява № 6962/02).
Також, Європейський суд з прав людини у своїй практиці звертає увагу, що несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка чи розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру», а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.
Водночас, за практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції («Корнілов та інші проти України», заява № 36575/02, ухвала від 07.10.2003 р.). І навіть строк у два роки та сім місяців не був визнаний надмірним і не вважався таким, що суперечить вимозі стосовно його розумної тривалості, передбаченої у статті 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 у справі «Крапивницький та інші проти України», заява № 60858/00).
Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від суми та характеру, що визначено судом. Отже, питання щодо надання розстрочки (відстрочки) виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.
Як на підставу для розстрочення виконання рішення суду ОСОБА_1 зазначає про відсутність у нього доходів у 2025 році, перебування на утриманні неповнолітньої дитини, захворювання.
Суд враховує, що відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 01.10.2025 року , відсутня інформація про доходи ОСОБА_1 за період січень 2025 - серпень 2025 року (а.с.13).
ОСОБА_1 має на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.42).
Також, судом враховується, що з ОСОБА_1 у рамках виконавчого провадження № 78553477 стягнуто грошові кошти в сумі 3668,74 грн ( з них 2633,85 грн пераховано на рахунок стягувача) (а.с.9).
За таких обставин, судом встановлено, що матеріальний стан ОСОБА_1 свідчить про те, що виконання судового рішення може бути ускладненим, тому суд дійшов висновку про наявність підстав для його розстрочення в межах строку, встановленого ч. 5 ст. 435 ЦПК України, тому заява підлягає частковому задоволенню.
Водночас, враховуючи принцип співмірності і пропорційності, права та законні інтереси стягувача та враховуючи той факт, що розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення цього рішення, суд дійшов висновку, про розстрочення виконання рішення суду наступним чином: ОСОБА_1 починаючи з листопада 2025 року по березень 2026 року до останнього числа відповідного місяця здійснює погашення заборгованості, сплачуючи по 5154,87 грн щомісяця, у березні 2025 року кошти в сумі 5154,87 грн мають бути сплачені до 11 березня 2026 року.
Керуючись ст. 260, 261, 353, 435 ЦПК України, суд,-
Заяву ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , про відстрочення та розстрочення виконання судового рішення - задовольнити частково.
Розстрочити виконання рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 12.03.2025 року по цивільній справі № 524/1526/18 за позовом приватного акціонерного товариства «Українська пожежно - страхова компанія» до ОСОБА_1 про відшкодування збитків в порядку регресу на п'ять місяців, з урахуванням часткової сплати в сумі 2633,85 грн, наступним чином: починаючи з листопада 2025 року по березень 2026 року, до останнього числа відповідного місяця, сплачуючи по 5154,87 грн щомісяця, у березні 2026 року кошти в сумі 5154,87 грн мають бути сплачені до 11 березня 2026 року.
У задоволенні решти вимог заяви відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, апеляційна скарга на ухвалу подається до Полтавського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Т. В. Левицька