Справа № 404/9430/24
Номер провадження 2/404/2587/24
заочне
28 жовтня 2025 року Фортечний районний суд міста Кропивницького в складі:
головуючого судді - Іванової Н.Ю.
при секретарі - Коцюбі Т. С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому за правилами загального провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Управління з питань захисту прав дітей Кропивницької міської ради, про позбавлення батьківських прав
У жовтні 2024 року позивач, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Управління з питань захисту прав дітей Кропивницької міської ради, про позбавлення батьківських прав по відношенню до дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовувала тим, що вона є матір'ю відповідача. ЇЇ дочка є матір'ю чотирьох дітей, три з яких є неповнолітніми. Так, у 2005 році ОСОБА_6 народила доньку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 народила доньку ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 народила дочку ОСОБА_9 та ІНФОРМАЦІЯ_6 народила сина ОСОБА_10 . Жодного разу ОСОБА_6 заміж не виходила та відомості про батька зазначала з її слів.
Вказано, що з моменту народження першої дитини та в подальшому після народження молодших дітей їх доглядом та вихованням займалась позивач, так відповідач належним чином не здійснювала догляд за ними, періодично та систематично йшла з дому на декілька днів.
Позивач здійснювала догляд за дітьми, водила дітей до лікаря, купувала необхідні ліки, влаштовувала дітей у дитячий садок та школу, відвідувала батьківські збори та постійно вирішувала всі питання, пов'язані із їх вихованням та утриманням, оскільки ОСОБА_6 не займалась жодними проблемами дітей.
Приблизно в кінці 2021 року, коли найменшому сину було 4 роки, відповідач пішла з дому та почала проживати окремо від неї та своїх дітей, до теперішнього часу не поверталась. Місце її проживання та знаходження не відоме. Впродовж цього часу вона не цікавилась їх справами, не телефонувала, не брала жодної участі у вихованні та утриманні, із початку повномасштабного російського вторгнення не хвилювалась про безпеку дітей та не цікавилась їх місцезнаходженням. Тобто, з кінця 2021 року відповідач не виконує своїх батьківських обов'язків.
Всі питання, пов'язані із навчанням, вихованням та утриманням дітей позивач вирішує виключно сама, забезпечує належні умови проживання для внуків, які мають всі необхідні меблі, посуд, іграшки, місця для навчання та відпочинку. Вона створила та підтримує належні санітарно-гігієнічні та побутові умови для дітей постійно дотримується чистоти та порядку.
На даний час позивач працює, оскільки вимушена утримувати 3 неповнолітніх онуків, працює на посаді молодшої сестри КНП «Міська лікарня швидкої допомоги» Кропивницької міської ради. За місцем роботи характеризується позитивно.
Ухвалою судді від 11 листопада 2024 року задоволено клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору.
Ухвалою судді від 11 листопада 2024 року відкрито провадження по справі та справа призначена до підготовчого провадження в порядку загального позовного провадження. Витребувано з Управління з питань захисту прав дітей Кропивницької міської ради висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Ухвалою суду від 15 травня 2025 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті в судовому засіданні. Викликано у судове засідання свідків.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила задовольнити, не заперечувала проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач у судове засідання не з'явилась, причини неявки суду невідомі, належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи. Відзив на позов до суду не надходив.
Представник третьої особи у судовому засіданні не заперечував проти задоволення позову.
За таких обставин суд вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Заслухавши пояснення позивача, третьої особи, допитавши свідків та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню за наступних підстав.
Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 є матір'ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відомості про батьків дітей записані зі слів матері.
Відповідач ОСОБА_2 є дочкою позивача, ОСОБА_1 .
Відповідач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , з 07 жовтня 2005 року по теперішній час.
За довідкою КЗ «Гімназія «Ерудит» Кропивницької міської ради» від 14 червня 2024 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є ученицею 6-В класу, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є ученицею 8-А класу та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 буде учнем 1-Б класу ( з 01 вересня 2024 року) вказаного комунального закладу. Вихованням дітей займається бабуся, ОСОБА_1 . Вона систематично цікавиться успіхами дітей. За період навчання мати учнів не бере участі у вихованні дітей, не відвідує батьківських зборів, не звертається до класних керівників з метою з'ясування успіхів дітей у навчанні та їх поведінки.
Відповідно до характеристики виданої на ім'я ОСОБА_11 КНП «Міська лікарня швидкої медичної допомоги» Кропивницької міської ради», вона працює на посаді молодшої сестри медичної в комунальному закладі з 01 вересня 1994 року і по теперішній час. За період роботи зарекомендувала себе як відповідальний, сумлінний працівник. Дисциплінована, грамотна, здібна. Добросовісно виконує свої обов'язки, легко справляється з труднощами, що виникають при роботі з пацієнтами. Завжди чуйна, чемна, доброзичлива та уважна до хворих, вміє знайти підхід до пацієнтів. Користується повагою серед хворих та колег по роботі. Загальний стаж роботи 30 років.
Відповідно довідки про доходи, ОСОБА_1 має загальну суму доходу за період: лютий 2024 року - липень 2024 року буз урахування аліментів 14 569,45 грн.
Згідно акту обстеження умов проживання від 17 жовтня 2024 року, складеного спеціалістами сектору соціального та правового захисту дітей служби у справах дітей управління з питань захисту прав дітей Кропивницької міської ради, проведено обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Житло розміщене на 9 поверсі 9 поверхового будинку, складається з 1 кімнати. В квартирі наявні сі комунальні зручності, облаштовано місце для відпочинку та навчання. Є меблі, одяг, речі повсякденного користування. Наявні продукти харчування. Для дітей є ліжко з постільною білизною, стіл, одяг, шкільне приладдя та іграшки. Стосунки сім'ї доброзичливі.
Невжиття заходів щодо спілкування з дітьми, турботи про них, розцінюється як свідоме нехтування відповідачем своїми обов'язками, сукупність зібраних у справі доказів свідчить про те, що відповідач не має прагнення спілкуватися з дітьми, сприяти засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не проявляє інтересу до внутрішнього світу, що суперечить положенням ст.18 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року (набрала чинності для України 27 вересня 1991 року), з яких випливає, що батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини, найвищі інтереси є предметом їх основного піклування.
Відповідно до висновку органу опіки та піклування, ОСОБА_2 надала заяву, в якій визнала позовн вимоги, не заперечувала проти позбавлення її батьківських прав. Малолітні ОСОБА_12 та ОСОБА_9 в бесіді з працівниками правління з питань захисту прав дітей повідомили, що мати з ними не проживає, не спілкується, допомоги не надає, тому вони не заперечують проти позбавлення її батьківських прав. Орган опіки і піклування вважає, що є підстави до позбавлення батьківських прав відповідача відносно її дітей.
Таким чином викладені у позовній заяві обставини знайшли своє підтвердження іншими матеріалами справи.
Частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачає, що виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до п. п. 2, 3 ст. 150 Сімейного Кодексу України, батьки зобов'язані піклуватися про стан здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, а також забезпечити здобуття дитиною певної середньої освіти.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).
Згідно із ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
На підставі п. 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного Кодексу України, батьки можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо буде встановлено, що вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Відповідно до ст. 165 СК України правом на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я або навчальний заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Згідно зі ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Відповідно до положень статті 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав: 1) втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов'язків щодо її виховання; 2) перестає бути законним представником дитини; 3) втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім'ям з дітьми; 4) не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником; 5) не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов'язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування); 6) втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною. Особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Суд бере до уваги надані позивачем докази щодо ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов'язків протягом тривалого строку та показання свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 .
Зокрема, свідок ОСОБА_13 , яка є сусідкою, вказувала, що відповідач не цікавиться своїми дітьми, не намагається спілкуватися з ним, її місцезнаходження не відоме.
Також свідок ОСОБА_14 , яка є сусідкою, вказувала, що позивач виховує онуків без участі матері. Де знаходиться мати дітей не знає, вона їх покинула та коштів не надає.
Свідок ОСОБА_15 вказувала, що 2 роки винаймає житло поруч із квартирою, в якій проживає позивач. Остання самотужки виховує онуків, матір яких вона ніколи не бачила. Знає, що відповідач коштів на утримання дітей не надає.
Верховний Суд у постанові від 15.05.2019 (справа №490/10338/15-ц) вказав, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.
За змістом положень частин 7, 8 статті 7 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов'язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов'язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава до позбавлення батьківських прав можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
У п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007р. №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківський прав» зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є, з одного боку, засобом захисту прав дитини, а з другого - заходом впливу на батьків, які неналежним чином виконують свої батьківські обов'язки стосовно дитини. Позбавлення батьківських прав можливе виключно на підставі рішення суду.
При цьому, суд вважає за необхідне пояснити відповідачеві, що згідно ст. 169 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Суд перевіряє, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини. При вирішенні справи про поновлення батьківських прав одного з батьків суд бере до уваги думку другого з батьків, інших осіб, з ким проживає дитина.
Поновлення батьківських прав і повернення дитини батькам допускається тільки в тому випадку, якщо це відповідає інтересам дитини. Якщо поновлення в батьківських правах суперечить інтересам дитини, то суд має право з урахуванням думки дитини відмовити в задоволенні позову батьків про поновлення в батьківських правах.
Виходячи з вищенаведеного, суд вважає, що у судовому засіданні достовірно встановлено, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню та матеріальному утриманню дітей, не цікавиться долею дітей, не піклується про здоров'я та розвиток, участі у вихованні не приймає, не проявляє до дітей батьківської турботи, не надає матеріальної допомоги, тому суд дійшов висновку про задоволення позову, що відповідає найвищим інтересам дітей.
Відповідно до ч.3 ст.166 СК України, при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.
Визначаючи вид та розмір аліментів, суд керується нормами ст. 180-183 СК України про те, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж п'ятдесят відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно з нормами п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Крім того, оскільки позов задоволено повністю, а позивача було ухвалою суду звільнено від сплати судового збору, на підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави слід стягнути судові витрати.
Керуючись ст.12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 280 ЦПК України, суд
Позов, задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , батьківських прав відносно неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/2 частини з усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку, починаючи стягнення з 18 жовтня 2024 року та до досягнення дітьми повноліття.
Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць підлягає негайному виконанню.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 2 422, 40 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Третя особа: Управління з питань захисту прав дітей Кропивницької міської ради, місцезнаходження: 25022, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, буд. 41.
Повний текст судового рішення складено 28.10.2025 року.
Суддя Фортечного районного суду
міста Кропивницького Н. Ю. Іванова