Справа № 386/1282/25
Провадження № 2-др/386/12/25
28 жовтня 2025 року селище Голованівськ
Голованівський районний суд Кіровоградської області в складі :
головуючого судді Гут Ю. О.
з участю: секретаря судового засідання Корніцької Л.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні заяву представника позивача ОСОБА_1 про стягнення судових витрат на правничу допомогу по справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів,
встановив:
ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , 22.07.2025 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів .
06.10.2025 постановлено рішення суду, повний текст якого виготовлено 07.10.2025, яким позов задоволено, зменшено розмір стягнутих аліментів з ОСОБА_2 за рішенням Голованівського районного суду Кіровоградської області та стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щомісячно аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/6 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання чинності цим рішенням суду і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
14.10.2025 представник позивача через систему «Електронний суд» надіслала про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у справі, яку мотивує тим , що рішенням Голованівського районного суду Кіровоградської області від 06.10.2025 задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів , однак при винесенні рішення судом не вирішено питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу.
В позовній заяві представник позивача, відповідно до п.9 ч.3 ст.175 ЦПК України, зазначав про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, який складається із гонорару за написання та подання заяви 6 000, 00 грн . Також клієнт має сплачувати участь адвоката у судових звсіданнях, що становить 1500, 00 грн.
02.06.2025 року ОСОБА_2 укладено з Адвокатським об'єднанням «БОНДАРЕНКО ТА ПАРТНЕРИ» договір про надання правничої допомоги, а саме, зокрема, щодо представництва клієнта з питань подання позовної заяви про зменшення розміру аліментів.
Пунктом 2.2 Договору визначено фіксований розмір гонорару за надання правничої допомоги за написання та подання позовної заяви про зменшення розміру аліментів -
6 000 грн .Клієнт окремо оплачує участь адвоката в судових засіданнях, що становить 1500 грн. за одне судове засідання.
З матеріалів справи вбачається, що у справі №386/1282/25 було проведено 3 судових засідання - 03.09.2025, 02.10.2025 та 06.10.2025. Тобто за участь адвоката у судових зсіданнях Волком М.В. сплачено 4 500 грн., а також 6 000 за написання та подання позовної заяви. Таким чином, з ОСОБА_5 підлягаю стягненню судові витрати, понесені ОСОБА_2 у розмірі 10 500 грн (десять тисяч п'ятсот гривень).
Відповідно до ч.1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Згідно ч.3-4 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.
Сторони в судове засідання не викликалися, у зв'язку з чим фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши докази додані до заяви, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, приходить до висновку, що заява представника відповідача підлягає частковому задоволенню.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 133 ЦПК України до витрат, пов?язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до вимог ст. 246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Згідно з вимогами статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до вимог ч.ч. 2, 8 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За результатами розгляду справи, витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
У частині другій статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Представник позивача додала копії документів, які підтверджують розмір цих витрат, а саме: копію договору про надання правової допомоги № 40/2025 від 02.06.2025, довідку про отримання гонорару від 10.10.2025 в розмірі 4500 , 00 грн., довідку про отримання гонорару від 20.06.2025 в розмірі 6000, 00 грн.
Представник позивача надала суду докази сплати позивачем за надання правничих послуг у розмірі 10500, 00 грн.
Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Аналогічних висновків дійшла ВП ВС у постанові від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, ОП КГС ВС від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19.
Беручи до уваги, що представником позивача до закінчення судових дебатів у справі, тобто в межах строку передбаченого ч.8 ст. 141 ЦПК України, було заявлено клопотання та надано докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді, які підлягають сплаті стороною, суд вважає, що клопотання представника позивача про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню.
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (див. постанову Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19).
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У постанові ВС від 18.03.2021 у справі № 910/15621/19 та від 28.04.2021 у справі № 910/12591/18 Верховний Суд зазначив, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, визначеними частинами третьою - п'ятою, дев'ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами третьою - п'ятою, дев'ятою статті 141 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні здійснених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.
Враховуючи вище викладене, суд дійшов до висновку, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судові витрати за надання правничої допомоги у розмірі 10500, 00 грн.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне ухвалити додаткове рішення щодо стягнення судових витрат, пов'язаних із витратами на правову допомогу, оскільки таке питання при ухвалені рішення судом не вирішено.
Керуючись ст. ст. 137, 141, 259, 270 ЦПК України, суд
ухвалив:
Заяву представника позивача Слободянюк Ілони Сергіївни про стягнення судових витрат на правничу допомогу по справі за позовом Слободяник Ілони Сергіївни, яка діє в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП - НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП- НОМЕР_2 , понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 10500 грн. (десять тисяч п'ятсот гривень нуль копійок).
Додаткове рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду апеляційної скарги. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Гут Ю. О.