П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
27 жовтня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/8444/25
Перша інстанція суддя Стефанов С.О.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача: Яковлєва О.В.,
суддів Крусяна А.В., Шевчук О.А.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2025 року, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до суду з позовом у якому заявлено вимоги Головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області, Головному управлінню Пенсійного фонду України в Полтавській області, а саме:
- визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 156050026197 від 13 березня 2025 року про відмову у перерахунку пенсії та відмови у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи в рф: з 01 жовтня 1998 року по 31 грудня 1999 року в ЗАТ «Експрес фото»; з 01 січня 2000 року по 01 березня 2000 року в ПП « ОСОБА_2 »; з 28 серпня 2001 року по 12 липня 2002 року в МО ЗОШ № 2, згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 15 вересня 1993 року;
- зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 № 413 від 05 березня 2025 року про перерахунок призначеної їй пенсії та прийняти рішення про зарахування до страхового стажу періодів роботи в рф: з 01 жовтня 1998 року по 31 грудня 1999 року в ЗАТ «Експрес фото», з 01 січня 2000 року по 01 березня 2000 року в ПП «Одінцов І.Ф.», з 28 серпня 2001 року по 12 липня 2002 року в МО ЗОШ № 2, згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 15 вересня 1993 року, з моменту виникнення права, тобто з 04 листопада 2024 року.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2025 року частково задоволено позов, а саме:
- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 156050026197 від 13 березня 2025 року;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу періоди роботи з 01 жовтня 1998 року по 31 грудня 1999 року в ЗАТ «Експрес фото», з 01 січня 2000 року по 01 березня 2000 року в ПП «Одінцов І.Ф.» та з 28 серпня 2001 року по 12 липня 2002 року в МО ЗОШ № 2, відповідно до записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 15 вересня 1993 року.
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 № 413 від 05 березня 2025 року про перерахунок призначеної їй пенсії за віком, відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що пенсійним органом у межах спірних правовідносин правомірно відмовлено позивачу в перерахунку пенсії, так як трудовий стаж позивача, отриманий на території рф, не підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача, оскільки Україна вийшла з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, яка передбачала можливість врахування трудового стажу, набутого на території рф, під час призначення пенсії в Україні.
В свою чергу, позивачем подано відзив на отриману апеляційну скаргу у якому зазначено, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області, отримуючи з 04 листопада 2024 року пенсію за віком, призначену відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При цьому, 05 березня 2025 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про проведення перерахунку пенсії за віком з зарахуванням до страхового стажу періодів роботи в російській федерації з 01 жовтня 1998 року по 31 грудня 1999 року в ЗАТ «Експрес фото», з 01 січня 2000 року по 01 березня 2000 року в ПП « ОСОБА_2 », з 28 серпня 2001 року по 12 липня 2002 року в МО ЗОШ № 2, згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 15 вересня 1993 року. Додатково в заяві № 413 позивач повідомила, що на території рф громадянства не має, пенсійних виплат від рф не отримує за цей період роботи.
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію - Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, яке уповноважене розглянути подану позивачем заяву.
На підстави заяви та наданих документів Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області прийнято рішення №156050026197 від 13 березня 2025 року, яким відмовлено ОСОБА_1 в проведенні перерахунку пенсії, у зв'язку з відсутністю правових підстав, посилаючись на те, що згідно постанови КМ України від 29 листопада 2022 року № 1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення», Україна вийшла з Угоди про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року у м. Москві.
Вважаючи рішення відповідача про відмову в перерахунку пенсії протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
За наслідком з'ясування обставин у справі, судом першої інстанції зроблено висновок про задоволення позовних вимог, так як пенсійним органом не доведено правомірності оскаржуваного рішення, з чим погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.
Так, ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Згідно ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
В даному випадку, одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (далі - Угода).
Статтею 6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою. Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.
Відповідно до ст. 7 Угоди, при переселенні пенсіонера в межах держав - учасниць Угоди виплата пенсії за попереднім місцем проживання припиняється, якщо пенсія того ж виду передбачена законодавством держави за новим місцем проживання пенсіонера.
Статтею 8 Угоди встановлено, що органи, що здійснюють пенсійне забезпечення в державах - учасницях Угоди, співпрацюють між собою у порядку, який визначається угодою між їхніми центральними органами.
Відповідно до ст. 13 Угоди, кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення.
Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Між тим, постановою від 29 листопада 2022 року № 1328 Кабінет Міністрів України постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року у м. Москві.
Колегією суддів встановлено, що предметом спору у даній справі є перевірка правомірності рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 13 березня 2025 року № 156050026197, яким відмовлено позивачу у перерахунку пенсії за віком.
Між тим, згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
В даному випадку, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суд першої інстанції про задоволення позовних вимог, в межах доводів та вимог апеляційної скарги пенсійного органу, колегія суддів зазначає наступне.
Так, пенсійний орган в апеляційній скарзі зазначає, що трудовий стаж позивача, отриманий на території рф, не підлягає зарахуванню до загального страхового стажу позивача, так як Україна вийшла з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, яка передбачала можливість врахування трудового стажу, набутого на території рф, під час призначення пенсії в Україні.
В свою чергу, колегія суддів зазначає, що у Рішенні від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що за загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
В даному випадку, чинним на час отримання позивачем спірного стажу міжнародним договором - Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року передбачалось, що для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Крім того, аналізуючи положення вищевикладених норм права, колегія суддів зазначає, що не зважаючи на вихід України з Угоди, пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають (ст. 13 Угоди).
Тобто, положення відповідного міжнародного договору розповсюджується на питання пов'язані із призначенням пенсії, зарахуванням періодів роботи на території інших держав до страхового стажу.
Таким чином, колегія суддів вважає, що факт виходу України з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року не може позбавляти позивача права на отримання пенсії у належному розмірі.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог.
З іншого боку, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції помилково зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити повторний розгляд заяви позивача, так як у межах спірних правовідносин питання про нарахування таких виплат за принципом екстериторіальності вирішувалось Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області.
Тобто, за наслідком прийняття Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області протиправного рішення про відмову в перерахунку пенсії позивачу, саме відповідний орган має виконати покладений на нього обов'язок.
Наведена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 16 жовтня 2024 року (справа № 140/14380/23), від 24 травня 2024 року (справа № 460/17257/23), від 07 травня 2024 року (справа № 460/38580/22).
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції, в частині встановленого судом способу поновлення порушених прав позивача.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області задовольнити частково.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2025 року змінити, а саме в третьому та четвертому абзацах резолютивної частини рішення суду змінити відповідача з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.
В решті, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2025 року залишити без змін.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя-доповідач О.В. Яковлєв
Судді А.В. Крусян О.А. Шевчук